Справа № 495/2162/24
Номер провадження 2/495/1755/2024
25 квітня 2024 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої судді Анісімової Н.Д.,
при секретарі судового засідання Червинській І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської міської ради, третя особа: державний нотаріус Саданова Олександра Валерійовича про визнання права власності на спадкове майно, суд
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Білгород-Дністровської міської ради, третя особа: державний нотаріус Саданова Олександра Валерійовича про визнання права власності на спадкове майно, у якій просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 28/400 частки домоволодіння, об'єкту житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.08.1988 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( ОСОБА_1 ) укладено шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , про що Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складений відповідний актовий запис № 739 від 02.08.2023 року та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .
Під час перебування у шлюбі між чоловіком Позивача - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 12.07.2007 року було укладено нотаріальний договір дарування частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28.08.2007 року.
13.08.2014 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_5 1/100 частку домоволодіння об'єкту житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.08.2014 року ОСОБА_2 на праві спільної часткової приватної власності належить 28/400 частки домоволодіння, об'єкту житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається з частини вказаного вище домоволодіння - 28/400/
Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_2 , є його дружина ОСОБА_6 . Спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку в спадковому майні не має.
За заявою ОСОБА_7 у Першій Білгород-Дністровській державній нотаріальній конторі Одеської області були заведена спадкова справа № 371/2023 до майна померлого, а саме на 28/400 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Листом державного нотаріуса Саданова Олександра Валерійовича від 31.01.2024 року ОСОБА_1 було відмолено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та роз'яснено її право на вирішення спору в судовому порядку. Даним листом державний нотаріус Саданов О.В, повідомив, що в результаті того, що відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав не відповідають відомостям, що містяться у поданих спадкоємцем документах та розділ на вищевказаний об'єкт нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно знаходиться у статусі «об'єкт в процесі виділу частки», з урахуванням вимог реєстраційного законодавства та технічних можливостей програмного забезпечення ведення Державного реєстру прав, неможливо видати свідоцтво про право на спадщину за законом на 28/400 часток житлового будинку під АДРЕСА_1 та провести державну реєстрацію права власності вищевказаного майна після видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Також державний нотаріус ОСОБА_8 повідомив, що для вирішення даного питання слід звернутися до суду за захистом прав.
В судове засідання позивач не з'явилася, проте надала на адресу суду заяву, згідно якої просить розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.
У судове засідання представник відповідача Білгород-Дністровської міської ради не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК Україна, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступними підставами.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 27 серпня 1988 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 дошлюбне прізвище позивача ОСОБА_10 було укладено шлюб. Вказане підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 27.08.1988 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , про що Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складений відповідний актовий запис № 739 від 02.08.2023 року та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . Вказане підтверджується копією свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 02 серпня 2023 року.
12 липня 2007 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_11 /Дарувальниками/ та ОСОБА_2 /Обдаровуваним/ було укладено договір дарування частини домоволодіння, що був посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Ливіцькою О.В., зареєстрований у реєстрі за № 2642. За вказаним договором ОСОБА_4 , ОСОБА_11 подарували, а, ОСОБА_2 прийняв в дар 32/400 (тридцять дві / чотирьохсотих) частин домоволодіння від номером АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 1569 кв.м.
30 серпня 2014 року між ОСОБА_2 /Дарителем/ та ОСОБА_5 /Обдаровуваним/ було укладено договір дарування, за яким ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_5 прийняв у дар 1/100 (одну соту) частку домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 . Вказаний Договір був посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Чухрай Т.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 1900.
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 25523490 від 13.08.2014 року та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належало 28/400 частки домоволодіння, об'єкта житлової нерухомості, за адресою: АДРЕСА_1 .
Листом державного нотаріуса Саданова Олександра Валерійовича від 31.01.2024 року ОСОБА_1 було відмолено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та роз'яснено її право на вирішення спору в судовому порядку. Даним листом державний нотаріус Саданов О.В, повідомив, що в результаті того, що відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав не відповідають відомостям, що містяться у поданих спадкоємцем документах та розділ на вищевказаний об'єкт нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно знаходиться у статусі «об'єкт в процесі виділу частки», з урахуванням вимог реєстраційного законодавства та технічних можливостей програмного забезпечення ведення Державного реєстру прав, неможливо видати свідоцтво про право на спадщину за законом на 28/400 часток житлового будинку під АДРЕСА_1 та провести державну реєстрацію права власності вищевказаного майна після видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Також державний нотаріус ОСОБА_8 повідомив, що для вирішення даного питання слід звернутися до суду за захистом прав.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виникнення права власності на нерухоме майно підтверджується свідоцтвом про право власності і видається, зокрема, фізичним чи юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.
У пункті 23 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Як роз'яснено в підпункті 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Інші спадкоємці, які б мали право на обов'язкову частку у спадковому майні померлого або прийняли спадщину у вказаній цивільній справі відсутні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтями 15,16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.
Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов'язок спадкоємців, а їх право.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Згідно положень статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно з ч. 1, 2 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1, 2 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно статті 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ст. 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 6 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказі в їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже у судовому засіданні встановлено, що склад спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_2 становить 28/400 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (32/400 частки (що були подаровані ОСОБА_2 - 1/100 частки (що ОСОБА_2 подарував) = 28/400 часток )).
Таким чином, приймаючи до уваги все наведене вище, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської міської ради про визнання права власності на спадкове майно є обґрунтованими, доведеними, тобто такими, що підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті спадкодавця та не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину через відмову державного нотаріуса видавати свідоцтво про право на спадщину.
Керуючись ст. 328 ч.1, 1516-1218, 1261 ч.1, 1268, 1296, 1297 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 128, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської міської ради, третя особа: державний нотаріус ОСОБА_8 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) право власності в порядку спадкування за законом на 28/400 частки домоволодіння, об'єкту житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Н.Д. Анісімова