Справа №464/6320/23
пр № 2/464/227/24
24 травня 2024 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова в складі судді Тімченко О.В., секретар судового засідання Андрушків В.О., розглянувши цивільну справу № 464/6320/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Сихівський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту з квартири, з участю представника позивача - адвоката Котур М.В.,
У провадженні Сихівського районного суду м.Львова (суддя Тімченко О.В.) знаходиться цивільна справа за правилами спрощеного провадження за позовною заявою у порядку цивільного судочинства, в якій просить зняти арешт (реєстраційний номер обтяження 4394877 від 24 січня 2007 року) з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно із ч.7 ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Позивачем заявлено вимогу про зняття арешту з квартири АДРЕСА_2 , в якій є співвласником, з підстав неможливості оформлення спадщини після смерті доньки ОСОБА_3 .
У силу приписів ст.ст.4, 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» судді мають право на повний доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону. Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Судом з'ясовано, що за відомостями Єдиного реєстру судових рішень рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 березня 2015 року (справа № 2-1316/346/11), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19 березня 2015 року (справа № 450/346/11), позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 право власності на 1/12 частину квартири АДРЕСА_2 .
Одночасно згадуваним рішенням установлено, що спадкоємцями першої черги спадкування після смерті ОСОБА_3 , окрім позивача, є: ОСОБА_4 , дочка спадкодавця; ОСОБА_6 - син спадкодавця; ОСОБА_5 - чоловік спадкодавця.
Відповідно до ст.ст.1268, 1296, 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
При застосуванні норм права у порядку ч.4 ст.263 ЦПК України суд застосовує правову позицію Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц, згідно з якою спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
Актуальних та дійсних відомостей щодо співвласників квартири позивач, яка користується професійною правничою допомогою, не зазначила у позові та не повідомила у судовому засіданні. Відсутність таких відомостей унеможливлює встановлення усіх осіб, права яких можуть зачіпатися при вирішенні спору про зняття арешту з квартири, адже власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном (ст.317 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 22 червня 2023 року у справі № 908/119/22 виснував, що обов'язковою умовою залучення третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є встановлення судом, що рішення може вплинути на права та обов'язки такої особи, яка не є стороною у справі. У такому випадку суд залучає відповідну особу/осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, про що постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи/осіб та яким чином може вплинути рішення суду у справі (ст.53 ЦПК України).
Правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов'язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав (постанова Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 703/2908/17).
Беручи до уваги наведене вище у своїй сукупності, зважаючи на те, що позивач звернувся до суду з вимогою про зняття арешту з квартири, не надавши відомостей про власників квартири, адже рішення у справі безпосередньо впливатиме на їх права, наявність у суду обґрунтованого сумніву у добросовісному здійсненні стороною процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а тому слід витребувати у позивача необхідні для вирішення спору докази.
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору (п.9 ч.1 ст.257 ЦПК України).
Керуючись ст.ст.258-260 ЦПК України, суд
Витребувати у позивача ОСОБА_1 актуальні відомості щодо власників (у тому числі у порядку спадкування) квартири АДРЕСА_2 , які надати суду протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи, підтвердження чого надається суду.
Одночасно суд роз'яснює зміст ч.7 ст.84 ЦПК України, згідно з якою особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Продовжити в судовому засіданні перерву до 12 години 12 червня 2024 року.
У порядку ст.261 ЦПК України набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено та підписано 24 травня 2024 року.
Суддя Олена ТІМЧЕНКО