Справа № 333/5555/23
Провадження № 1-кп/333/335/24
Іменем України
14 березня 2024 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, кримінальне провадження № 42023081370000090, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 січня 2023 року відносно:
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжі, громадянина України, із середньою освітою, розлученого, маючого на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходить військову службу на посаді стрільця 3 відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 408 КК України,
учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_5 ,
захисник - адвокат ОСОБА_6 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
1.Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) № НОМЕР_2 ОСОБА_3 призначено на посаду водія автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «солдат».
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) № 96 від 06.04.2022 року ОСОБА_3 призначено на посаду стрільця 3 відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб. В подальшому, відповідними Указами Президента України, правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, солдат ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
Так, у період часу з 13.12.2022 року по 120.12.2022 року солдат ОСОБА_3 перебував на лікуванні в КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР з діагнозом варикозне розширення вен нижніх кінцівок без виразки або запалення, хронічна лімфо-венозна недостатність у стадії субкомпенсації, після чого 20.12.2022 року солдата ОСОБА_3 було виписано з вказаного лікувального закладу.
20.12.2022 року солдат ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, будучи зобов'язаним з'явитися до місця розташування військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , після закінчення лікування, з метою ухилення від військової служби до вказаної військової частини не з'явився, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв до 25.05.2023 року, коли був затриманий співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_3 .
2 Позиція обвинуваченого ОСОБА_3 щодо пред'явленого обвинувачення та надані ним показання.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, визнав. Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 суду пояснив, що наприкінці грудня 2022 року він перебував на лікуванні в КНП «Обласна клінічна лікарня» ЗОР. Після того, як його було виписано з вказаного лікувального закладу, без поважних причин, він не з'явився до тимчасового розташування своєї військової частини, а вирішив повернутися додому, оскільки хотів ще відпочити. Свої службові обов'язки в подальшому не виконував, час проводив на власний розсуд. Про те, де саме він знаходиться своєму командуванню не повідомляв. 25.05.2023 року він був затриманий співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_3 . У вчиненому щиро розкаюється та просить суворо не карати.
Покази обвинуваченого суд вважає такими, що повністю відповідають фактичним обставинам, встановленим судом, тому розцінює їх як достовірні, приймає як доказ його вини і вважає, що вони в сукупності з дослідженими в ході судового слідства доказами можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
3.Докази на підтвердження встановлених судом обставин вчинення кримінального правопорушення.
З'ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважав за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки про таке не заперечували всі учасники судового провадження, які пояснили, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Пунктом 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» визначено, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.
Суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) «Девеер проти Бельгії» (Deweerv. Belgium) держава та її судові органи зобов'язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.
Суд пересвідчився, що позиція обвинуваченого ОСОБА_3 щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, є добровільною і не пов'язана з вищевказаними чинниками.
Відтак, за погодженням з усіма учасниками судового провадження, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
4. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_3 .
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто нез'явлення з лікувального закладу до місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
5. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
6.Мотиви суду при призначенні покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд бере до уваги тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу винного - раніше не судимий, має постійне місце реєстрації, яке співпадає з адресою його фактичного мешкання, перебуває на посаді стрільця 3 відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, його соціальні зв'язки - розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його стан здоров'я - на обліках у психіатра та нарколога не перебуває, наявність обставин, які пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного й обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно із ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
Згідно з ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Відповідно до ст. 62 КК України покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні призначається військовослужбовцям строкової служби, військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, особам офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (крім військовослужбовців-жінок), на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років з триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців замість позбавлення волі не може застосовуватися до осіб, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.
Таким чином, судом встановлено наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Враховуючи дані про особу обвинуваченого, а також його критичне ставлення до скоєного, суд вважає наявними підстави для застосування ст. ст. 62, 69 КК України та призначення ОСОБА_3 покарання нижчого від найнижчої межі, ніж зазначено у санкції ч. 4 ст. 408 КК України з заміною позбавлення волі на тримання у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців на той самий строк.
7. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Застосований стосовно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою, враховуючи призначене судом покарання, суд вважає необхідним залишити до набрання вироком законної сили.
Витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 50, 56, 65-67, ч. 4 ст. 408 КК України, ст. ст. 100, 318, 322, ч. 3 ст. 349, 368, 371, ч. 2, 3 ст. 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, на підставі якої призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 62 КК України замінити ОСОБА_3 основне покарання за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки на тримання у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців на строк 2 (два) роки.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 попереднє ув'язнення починаючи з 25 травня 2023 року до 13 березня 2024 року включно у строк відбутого покарання з розрахунку один день тримання під вартою дорівнює одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
Строк відбування покарання рахувати з 14 березня 2024 року.
Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суду м. Запоріжжя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1