г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/2585/23
Номер провадження 2/213/975/24
22 травня 2024 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Попова В.В.,
секретар судового засідання - Куропятник І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі судових засідань №14, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №213/2585/23 за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
Короткий зміст позовної заяви.
Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», на виконання своїх зобов'язань, надало відповідачам послуги з централізованого опалення, але вони неналежно виконують свої зобов'язання щодо здійснення оплати за них, мають заборгованість. Дані обставини є підставою для стягнення боргу у повному обсязі з урахуванням індексу інфляції та 3% річних. Позивач просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: за період з 01 березня 2014 року по 30 квітня 2023 року в розмірі 95 330,32 грн., суму заборгованості по платі за абонентське обслуговування за період з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2023 року - 102,84 грн, інфляційні втрати - 17 561,97 грн, 3% річних - 5 877,04 грн., а всього стягнути 118 872,17 грн та сплачений судовий збір 2 684,00 грн.
Процесуальні дії у справі.
27 червня 2023 року позовна заява надійшла до суду.
Заочним рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 серпня 2023 року у справі №213/2585/23 задоволено позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль», стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 березня 2014 року по 30 квітня 2023 року в загальному розмірі 118 872,17 грн.
Ухвалою суду від 01 квітня 2024 року за заявою відповідача ОСОБА_1 скасовано вищевказане судове рішення, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.
Заяви, клопотання.
В судове засідання сторони не з'явились, їх належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання:
-представник позивача заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності. Просить ухвалити заочне рішення по справі на підставі наявних у справі доказів. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі;
-відповідачі викликані до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Крім того, судові повістки та копія належним чином завіреної ухвали про відкриття провадження, разом з копією позовної заяви з додатками, надсилалась судом за адресою місця проживання відповідачів, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідач ОСОБА_1 надав клопотання про розгляд справи без його участі. Свою позицію щодо позову виклав в заяві про перегляд заочного рішення, де зазначає, що заперечує проти позовних вимог, його дружина ОСОБА_2 не мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки з початку повномаштабного вторгнення Росії на територію України виїхала за кордон, тому вважає, що нарахування житлово-комунальних послуг не повинно здійснюватись на осіб, які фактично не мешкають в квартирі. Також просить застосувати строк позовної давності.
Представник позивача надала письмові пояснення, де вказує, що відповідачами було здійснено часткову оплату за надані позивачем послуги, що свідчить про переривання перебігу строків позовної давності, а також враховуючи продовження строку позовної давності на строк дії карантину позов подано в межах строку позовної давності. Просить позов задовольнити в повному обсязі.
Суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін.
Фіксація судового засідання технічними засобами, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, не здійснювалась.
Фактичні обставини, встановлені судом.
АТ «Криворізька теплоцентраль» надає послуги з постачання теплової енергії.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , тому вони є споживачами послуг, які надає позивач, але оплату за надані послуги не здійснювали.
За розрахунком позивача сума заборгованості за період з 01 березня 2014 року по 30 квітня 2023 року становить 95 330,32 грн.
Плата за абонентське обслуговування за період з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2023 року становила 102,84 грн.
Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 17 561,97 грн. та 3% річних у розмірі 5 877,04 грн.
Правильність нарахування підтверджується відповідними розрахунками.
Розмір наданих позивачем розрахунків відповідачами не спростовано.
Зміст спірних правовідносин.
Викладеним обставинам відповідають правовідносини, які витікають з належного виконання споживачем зобов'язань зі сплати наданих послуг.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до положень статті 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно з частиною 1 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», 2004 року, який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин, плата за послуги нараховується щомісячно.
Пунктом 18 Правил, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
Згідно з пунктом 21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" 2004 року передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
01 травня 2019 року вступив в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, який регулює основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов'язки зазначених учасників відносин.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 цього Закону, до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII).
Пунктами 1, 5 частини другої статті 7 зазначеного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Нормою ч.5 ст.13 вказаного Закону передбачено, що плата виконавцю комунальної послуги складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Висновок суду.
Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, судом встановлено, що відповідачі не виконують належним чином покладені на них законом обов'язки з утримання житла, оплату за надані житлово-комунальні послуги здійснюють не в повному обсязі, своїми неправомірними діями завдають позивачеві збитків, тому право позивача є порушеним і підлягає відновленню шляхом солідарного стягнення з відповідачів на його користь суми заборгованості, плати за абонентське обслуговування, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Відповідачем ОСОБА_1 зазначено, що його дружина ОСОБА_2 не є споживачем послуг позивача, оскільки мешкає за кордоном.
Однак, відповідно до п.п. 6 ч.1 ст.7 Закону "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Таким чином споживач зобов'язаний оплатити послуги з постачання теплової енергії навіть за період тимчасової відсутності.
Що стосується заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності суд зазначає таке.
Норми статті 256 ЦК України визначають, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Норми ст. 256 ЦК України визначають, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51).
Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до положень ст. 257, ч. 3 ст. 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
У Постанові Верховного Суду від 08 листопада 2020 року у справі №6-2891цс18 вказано, що відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою».
У постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі
№6-1457цс16, міститься правовий висновок, відповідно до якого вказано, що якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
В даному випадку перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення щомісячного платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Оскільки позивачем не надано доказів погодження між сторонами іншого строку, тому право позивача вважається порушеним з моменту порушення споживачем терміну внесення чергової щомісячної оплати.
Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно, від настання терміну сплати кожного з цих платежів. Така правова позиція сформульована Верховним Судом України у постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки викладені у постановах ВС від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі №6-167цс14, від 03 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі №6-154цс15.
Як встановлено судом, протягом вказаного періоду виникнення заборгованості, а саме: з листопада 2014 року по березень 2020 року, серпень - вересень 2015 року, лютий 2016 року, листопад 2016 року, з лютого 2017 року по листопад 2017 року, лютий 2018 року, з травня 2018 року по липень 2018 року, лютий 2020 року, лютий 2021 року, квітень 2021 року, травень 2021 року, січень 2022 року, лютий 2022 року, з листопада 2022 року по квітень 2023 року здійснювалась часткова оплата послуг з теплопостачання. В деякі місяці оплата здійснювалась в розмірі, що перевищувала нарахування за послугу.
Суд зауважає, що позивачем надано достовірні дані внесення часткової сплати коштів за послуги з теплопостачання за адресою відповідачів.
Оскільки відповідачами було здійснено часткову оплату послуг теплопостачання, в тому числі при нарахуванні 0,00 грн починаючи з серпня 2015 року, відповідно, таким чином ними було визнано існуючу заборгованість та вчинено дії по її частковому погашенню, а отже вказані дії є підставою для переривання перебігу позовної давності, а тому позивач строку звернення до суду не пропустив.
Крім того, згідно з пунктами 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято 11 березня 2020 року постанову «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» за №211, якою установлено з 12 березня до 03 квітня 2020 року на усій території України карантин. У подальшому Кабінет Міністрів України неодноразово його продовжував.
У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Україниу редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.
За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.
Як видно з матеріалів справи, позовна заява подана до суду 27 червня 2023 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності (з урахуванням її переривання). Крім того, перебіг позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості, нарахованої починаючи з квітня 2017 року закінчився під час дії карантину, а тому ці строки продовжуються, що свідчить про дотримання позивачем позовної давності при зверненні до суду з даним позовом.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі 2 684,00 грн пропорційно розміру задоволенних позовних вимог стосовно кожного.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 76-81, 89, ч.1 ст.141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії (централізованого опалення) за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 березня 2014 року по 30 квітня 2023 року в сумі 95 330,32 грн, плату за абонентське обслуговування за період з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2023 року у розмірі 102,84 грн, інфляційні втрати - 17 561,97 грн, 3% річних - 5 877,04 грн, а всього стягнути 118 872 (сто вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн 17 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір в розмірі 1 342,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір в розмірі 1 342,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», місцезнаходження: м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, ЄДРПОУ 00130850.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення - 22 травня 2024 року.
Головуючий суддя В.В. Попов