справа № 208/4203/24
провадження № 3/208/1758/24
23 травня 2024 р. м. Кам'янське
Суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Івченко Т.П., розглянувши матеріали об'єднаних адміністративних справ про адміністративні правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , особу встановлено посвідченням водія серії НОМЕР_1 , видане 22.08.2007 р., раніше до адміністративної відповідальності не притягався,
за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст.122-4 КУпАП, протоколи про адміністративне правопорушення серії ААД №673399 від 01.05.2024 року та серії ААД №673400 від 01.05.2024 року, -
встановив:
23.04.2024 року о 12:50 год. в м. Кам'янське, по пр. Аношкіна, буд.28, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ-2101 д.н.з. НОМЕР_2 , під час повороту ліворуч не надав перевагу у русі автомобілю Джилі д.н.з. НОМЕР_3 (під керуванням ОСОБА_2 ), який рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Після чого водій ОСОБА_1 місце вчинення ДТП залишив. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.10А, 16.6 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.124, 122-4 КУпАП.
Потерпілий ОСОБА_2 надав до суду письмові пояснення, в яких вказав що рухався на автомобілі Джилі СК-2, по пр.. Т.Шевченка вниз від гост. Зоря. На перехресті з пр.. Аношкіна на зелений сигнал світлофора в його автомобіль в'їхав автомобіль ВАЗ 2101, який рухався назустріч вгору та повертав ліворуч на пр.. Аношкіна. Водій ВАЗ мотивиє свій вчинок тим що не побачив його, а також через те що розгубився втік з місця пригоди.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину за протоколами визнав, поїхав з місця ДТП бо розгубився. Просить не позбавляти його водійського посвідчення, до відповідальності раніше не притягався, автомобіль використовує для роботи, транспортний засіб необхідний як засіб до існування.
Вивчив матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши всі докази, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, дослідив докази та оцінив їх за внутрішнім переконанням в сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Положення ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог ч.1 ст.9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно з п.1.1 Правил дорожнього руху України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.16.6 ПДР України повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.
Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до п.2.10 Правил дорожнього руху, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Згідно зі ст.122-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених: ст.124 КУпАП та ст.122-4 КУпАП що підтверджується належними і допустимими доказами, а саме:
- протоколами про адміністративне правопорушення серії ААД №673399 від 01.05.2024 року та серії ААД №673400 від 01.05.2024 року, які за змістом відповідають вимогам ст.256 КУпАП, складені уповноваженою особою та в порядку, передбаченому чинним законодавством України, дії посадової особи, що їх складала, особою, яка притягається до адміністративної відповідальності не оскаржувались;
- схемою ДТП, із зазначенням місця, часу, потерпілого та наслідків ДТП, в тому числі з зазначенням пошкоджень;
- фото таблицею до протокола, на якій зафіксовані пошкодження автомобілів Джилі д.н.з. НОМЕР_3 та ВАЗ д.н.з НОМЕР_2 ;
- електронним рапортом, в якому зафіксовано, що заяву від ОСОБА_2 зареєстровано ЄО №6725 від 23.04.2024 р. як ДТП, та з якого вбачається що 23.04.2024 р. на перехресті пр..Т.Шевченка та пр..Аношкіна, неподалік військомату сталось ДТП за участю автомобілів Джилі жовтого кольору та ВАЗ біжового кольору, після ДТП автомобіль ВАЗ покинув місце пригоди та поїхав в напрямку пр.. Свободи;
- письмовими поясненнями ОСОБА_2 , наданими ним під час складання протоколу та безпосередньо до суду, в яких він повністю підтверджує обставини, зафіксовані в протоколах;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 , наданими ним під час складання протоколу та безпосередньо до суду, в яких він не оспорює обставин, викладених в протоколах, повністю визнає свою вину.
За таких обставин, на підставі вищевикладених норм закону, вважаю докази, що містяться в матеріалах справи, достатніми, належними та допустимим і у своїй сукупності доводять факт порушення ОСОБА_1 16.6 ПДР України, а в його діях, з врахуванням причинно-наслідкового зв'язку між діями водія та настанням дорожньо-транспортної пригоди, вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, як порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу, та п.2.10а ПДР України, а в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, який вірно кваліфіковано за ст.122-4 КУпАП, як залишення місця ДТП.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 15.03.2019 у справі № 204/2352/16-а).
При розгляді справ про адміністративне правопорушення, крім національного законодавства, суд також керується Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини.
Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України N 475/97-ВР від 17.07.97 року. Конвенція набула чинності для України 11.09.97 року.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст.280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно статті 252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення; поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків тощо.
Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Відповідно до статті 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При накладенні адміністративного стягнення, відповідно до ст.ст. 33-35 КУпАП, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особистість правопорушника, який раніше до адміністративної відповідальності не притягався, ступінь його вини - необережність та умисні дії, майновий стан, відсутність обставин що обтяжують відповідальність, обставиною що пом'якшує відповідальність за адміністративні правопорушення є визнання вини та щире каяття, вважаю, що адміністративним стягненням, необхідним для виховання ОСОБА_1 у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття та запобіганню вчиненню ним нових правопорушень повинна бути міра відповідальності у виді штрафу в межах санкцій статей, за якими він притягується до відповідальності встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Так, відповідно до ч.1 ст.36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень, адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
З урахуванням викладеного вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за правилами передбаченими ст.36 КУпАП, тобто, за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, в межах санкції ст.122-4 КУпАП, у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вимог ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно з ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року у розмірі 3028 гривень.
Оскільки ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень та притягнуто до адміністративної відповідальності, вважаю необхідним стягнути з нього на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Керуючись ст.ст.122-4, 124, ст..36, 252, 283-285, 294 КУпАП, -
постановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України - визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст.122-4 КУпАП та накласти адміністративне стягнення за:
- ст.124 КУпАП, у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок;
- ст.122-4 КУпАП, у виді штрафу в розмірі двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок;
За сукупністю адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст.122-4 КУпАП з врахуванням ч.2 ст.36 КУпАП, остаточно накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , особу встановлено посвідченням водія серії НОМЕР_1 - судовий збір на користь держави в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Роз'яснити, що на підставі ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення правопорушнику постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.
Згідно до ч.4 ст.307 КУпАП, документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Т.П. Івченко