Справа №212/4306/24
1-кп/212/445/24
24 травня 2024 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження за №12023041730001338 від 29.09.2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з середньо - спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
В підготовчому судовому засіданні брали участь:
прокурор - ОСОБА_4
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
захисник - адвокат ОСОБА_5 ,
Згідно з положеннями ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно з вимогами ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-ХІІ від 06.12.1991 та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21.10.1993 особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
17.03.2014 Указом Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України оголошено часткову мобілізацію, та після його затвердження 17.03.2014 Верховною Радою України цей Указ набрав чинності, у зв'язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» розпочався особливий період, який діє до цього часу.
Вищий адміністративний суд України в постанові від 16.02.2015 (справа № 800/582/14) зазначив, що закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду.
Відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 2105-ІХ від 03.03.2022, на території України оголошено загальну мобілізацію протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, а також Указом Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» №342/2022 від 17.05.2022 на території України продовжено строк проведення загальної мобілізації з 25 травня 2022 року на 90 діб, Указом Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» №574/2022 від 12.08.2022 на території України продовжено строк проведення загальної мобілізації з 23 серпня 2022 року на 90 діб, Указом Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» №758/2022 від 07.11.2022 на території України продовжено строк проведення загальної мобілізації з 21 листопада 2022 року на 90 діб, Указом Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» № 59/2023 від 06.02.2023 на території України продовжено строк проведення загальної мобілізації з 19 лютого 2023 року на 90 діб, Указом Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» №255/2023 від 01.05.2023 на території України продовжено строк проведення загальної мобілізації з 20 травня 2023 року на 90 діб, Указом Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» №452/2023 від 26.07.2023 на території України продовжено строк проведення загальної мобілізації з 18 серпня 2023 року на 90 діб.
Згідно ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, військовозобов'язаними є особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідки військово-лікарської комісії №155/5674 Покровсько- ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.08.2023 визнаний придатним до військової служби, віднесений до рядового складу із військовим званням - солдат, а також встановлено відсутність у останнього підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний час.
У подальшому ОСОБА_3 , будучи військовозобов'язаним, солдатом запасу, придатним до військової служби, отримавши 04.08.2023 під особистий підпис повістку про необхідність явки до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3 22.08.2023
о 07:00 годин для подальшого проходження військової служби за мобілізацією у військовій частини НОМЕР_1 , будучи належним чином повідомлений, не маючи відстрочки від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час, з метою ухилення від призову у зв'язку з оголошенням мобілізації та призовом на військову службу у Збройні Сили України по мобілізації, без поважних на це причин умисно не з'явився до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3 о 07:00 годині 22.08.2023 для подальшого проходження військової служби за мобілізацією у військовій частини НОМЕР_1 , чим порушив порядок комплектування Збройних Сил України та ст. 65 Конституції України, Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» та Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Вказане кримінальне правопорушення передбачає кримінальну відповідальність визначену ст. 336 КК України, а саме: ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
25 квітня 2024 року між прокурором Криворізької північної окружної прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , за участю захисника адвоката ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості, згідно якої ОСОБА_3 беззастережно визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
Сторони погодилися на призначення ОСОБА_3 покарання за ст. 336 КК України у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки та на застосування до нього ст. 75, 76 КК України, тобто звільнення від відбування покарання з випробуванням.
В підготовчому судовому засіданні прокурор, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив дану угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 просив вказану угоду затвердити і призначити узгоджену міру покарання, при цьому пояснив, що повністю розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України в обсязі обвинувачення, реально може виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Захисник адвокат ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні просив угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене покарання.
Суд, заслухавши учасників кримінального процесу, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, дійшов наступних висновків.
Згідно п.1 ч.3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди; відповідно п. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості; відповідно до п. 1, 3 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
У відповідності до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України - є нетяжким злочином.
Судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст. ст. 468-470, 472 КПК України, вимогам закону України про кримінальну відповідальність за ст. 336 КК України, в тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженого покарання.
Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч. 6 ст. 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого.
Окрім цього, обвинуваченому роз'яснено частини 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, положення яких йому зрозумілі, ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу. Наслідки невиконання угоди обвинуваченому зрозумілі. Після таких роз'яснень обвинувачений не заперечив проти затвердження угоди.
Суд вважає, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ст. 336 КК України - ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно ст. 66 КК України - є щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Перевіряючи покарання, узгоджене сторонами угоди, на відповідність вимогам КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є - нетяжким злочином, а також враховуючи характер вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря психіатра не перебуває; звертався за медичною допомогою до лікарня-нарколога з листопада
2017 року з приводу психічних поведінкових розладів внаслідок вживання канабіноїдів, синдром залежності; на утриманні малолітніх дітей не має; не одруженого; раніше в силу ст. 89 КК України не судимого, а тому за наявності вказаних обставин, суд вважає за можливе призначити узгоджене покарання за ст. 336 КК України у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що укладена угода про визнання винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає затвердженню.
Запобіжний захід застосований до ОСОБА_3 в ході досудового слідства на підставі ухвали слідчого судді від 23.04.2024 року, у вигляді особистого зобов'язання, який застосований до 19.06.2024 року (а.к.п. 98) - залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 314,373,374-376, 468 - 476 КПК України суд , -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 25 квітня 2024 року, укладену між прокурором Криворізької північної окружної прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , за участю захисника адвоката ОСОБА_5 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити узгоджене покарання за ст. 336 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
У відповідності до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.
У відповідності до ст. 76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_3 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід застосований до ОСОБА_3 в ході досудового слідства на підставі ухвали слідчого судді від 23.04.2024 року, у вигляді особистого зобов'язання, який застосований до 19.06.2024 року (а.к.п.98) - залишити без змін до набрання вироком законної сили.
У разі невиконання угоди про визнання винуватості потерпілий чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення (ч.1 ст. 476 КПК України).
Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом (ч. 5 ст. 476 КПК України).
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1