Справа № 201/12498/23
Провадження № 1-кп/201/439/2024
22 травня 2024 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі судового засідання ОСОБА_4 , розглянувши клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023040000000130 від 10.02.2023 року, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, маючого вищу освіту, працюючого директором ПП « ОСОБА_6 », одруженого, маючого на утриманні осіб похилого віку - матір, ІНФОРМАЦІЯ_2 , і тещу, ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України, -
В судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_7
обвинувачений ОСОБА_5
захисник ОСОБА_8
Прокурором подане письмове клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , в якому прокурор просив продовжити йому строк тримання під вартою на 60 днів, посилаючись на ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, продовжити вчинення кримінального правопорушення.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечив, висловився про непричетність до інкримінованого йому злочину, на занадто тривале перебування під вартою та на відсутність заявлених прокурором ризиків.
Захисник підтримав думку свого підзахисного, наголосивши на необґрунтованості висунутого обвинувачення та на недоведеності ризиків.
Колегія суддів, заслухавши учасників процесу, вважає, що ОСОБА_5 слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів з огляду на наступне.
Встановлено, що 20.01.2023 ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, який в подальшому продовжувався.
Слідчими суддями встановлена обґрунтованість підозри і ризики передбачені у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, колегія суддів виходить з того, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України, тобто у державній зраді, а відтак одного з найбільш суспільно небезпечних кримінальних правопорушень, що виразилось у наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану, за попередньою групою осіб.
Дане кримінальне правопорушення у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, і за вчинення якого у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_5 винуватим, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком на п'ятнадцяти років або довічного позбавлення волі.
Інкримінований ОСОБА_5 злочин, відповідно до обвинувального акта, вчинено під час дії воєнного стану в Україні та на користь держави-агресора Російської Федерації, у тому числі внаслідок налагодження зв'язків із громадянами РФ.
Тому, на думку колегії, розуміючи наслідки судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_5 може переховуватися від суду, виїхати за межі території України або на тимчасово окуповану територію України з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.
У зв'язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Втім, на теперішній час єдиний свідок обвинувачення є допитаним, а тому ризик незаконного впливу на свідків, встановлений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є знівельованим.
Також є недоведеним ризик впливу на експерта, який, хоча і не допитаний у судовому засіданні, втім він є співробітником СБУ, а тому прокурором не доведено в який спосіб обвинувачений може на нього впливати.
Про наявність ризику, передбаченого у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється/обвинувачується свідчить те, що збройна агресія проти України триває, а тому, з огляду на пред'явлене обвинувачення, існує ризик того, що знаходячись на свободі ОСОБА_5 може продовжити сприяти у веденні війни проти України, шляхом надання представникам збройних сил та спецслужб РФ координат розташування підрозділів та техніки ЗС України, об'єктів критичної інфраструктури, а також продовжити надавати представникам РФ, допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.
У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з'явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
За таких обставин колегія суддів вважає, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
Тому колегія суддів доходить переконання, що будь-який інший, з передбачених законом більш м'яких запобіжних заходів станом на дату розгляду вказаного питання не зможе забезпечити належний розгляд кримінального провадження, а перебування ОСОБА_5 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є підставою для продовження йому раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів бере до уваги наявність у ОСОБА_5 місця реєстрації, наявність у нього тісних соціальних зв'язків, наявність утриманців. Однак, дані обставини з урахуванням вищевикладеного не можуть слугувати достатньою підставою для зміни ОСОБА_5 раніше застосованого запобіжного заходу.
Обвинуваченим ОСОБА_5 , ані його захисником будь-яких об'єктивних даних, які безумовно вказують на зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для застосування чи продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано.
Тому, на думку колегії суддів, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.
Оскільки інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення входить до вищевказаного переліку, колегія суддів вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований обвинуваченому ОСОБА_5 , продовжити на 60 днів.
Колегія суддів вважає, що застосований відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м'який.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.
Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Оскільки інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення входить до вищевказаного переліку, а також з огляду на наявність ризиків, розмір застави колегія суддів не визначає.
Керуючись ст. ст. 177,178, 183, 331 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Застосований під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без змін та продовжити на 60 днів, тобто до 20 липня 2024 року (включно), без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3