Справа № 932/4136/22
Провадження №2/932/505/24
13 травня 2024 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Куцевола В.В.
при секретарі - Рибалці В.І.
за участі
відповідача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання батька, -
У липні 2022 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання батька.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилався на те, що він, ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером, отримує пенсію у розмірі 2475,79 грн., інших джерел доходів не має, що підтверджується доданими до заяви довідками про неотримання допомоги. Має повнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказує, що його становище є вкрай нужденним, оскільки не має засобів на проживання. Окрім того, за станом здоров'я потребує систематичного лікування, за рекомендацією сімейного лікаря йому необхідно робити операцію. Пенсія є мізерною, він не має змоги купувати продукти харчування, оплачувати комунальні послуги та ліки, які є вкрай необхідними для життя. Донька, ОСОБА_4 , працездатна, стан її здоров'я задовільний, має можливість надавати йому допомогу, але відмовляється це робити.
За таких складних життєвих обставин, знаходячись на межі бідності та не отримавши від дитини ніякої підтримки на прохання про надання допомоги, він вимушений звернутись з цією позовною заявою до своєї доньки.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.09.2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.06.2023 року витребувано від Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Від відповідачки через представника ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позов ОСОБА_3 , у якому ОСОБА_1 не погоджується з викладеними позивачем обставинами, зазначає про їх недоведеність, посилається на те, що позивач насправді не перебуває у скрутному матеріальному становищі, жодних доказів про стан свого здоров'я не надає, за комунальні послуги у помешканні позивача сплачує відповідачка та колишня дружина позивача. Крім того, зазначає про те, що позивач ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків, постійно вчинював домашнє насильство по відношенню до доньки та інших членів сім'ї, у зв'язку з чим просила відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову.
У судовому засіданні також були допитані свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які надали суду свої пояснення щодо справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих позивачем та відповідачем письмових доказів, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач ОСОБА_3 є непрацездатним, пенсіонером з 18.02.2014 року, згідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 .
Відповідачка ОСОБА_5 є дочкою позивача ОСОБА_3 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 18.02.2022 року.
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00042237371 від 10.11.2023 року, ОСОБА_4 11 вересня 1999 року уклала шлюб з ОСОБА_10 , внаслідок чого змінила прізвище на ОСОБА_11 .
Згідно довідки ГУПФУ в Дніпропетровській області, розмір пенсійного забезпечення позивача за віком складає 2 171,75 грн. щомісячно у період з грудня 2021 року по лютий 2022 року та 2 475,79 грн. з березня 2022 року по травень 2022 року.
ОСОБА_3 інших доходів не має, субсидій не отримує.
Згідно копій квитанцій про оплату житлово-комунальних послуг у квартирі позивача за адресою: АДРЕСА_1 , оплату цих послуг періодично здійснює ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .
Згідно відповіді Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 28.11.14 року, було зареєстровано заяву ОСОБА_7 щодо протиправних дій ОСОБА_3 та повідомлено про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (насильство у сім'ї).
Згідно вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.02.2015 року, ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за заподіяння колишній дружині ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень.
Згідно виписок з медичної картки відповідачки ОСОБА_1 , їй, 04.03.2020 року було поставлено діагноз: Судинний церебральний криз на фоні вегетативна дисфункція з пароксизмальними станами. 17.07.2019 року поставлено діагноз: Вегетативна дисфункція з пароксизмальними станами. Артеріальна гіпертензія.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що мешкає в будинку позивача, сторони по справі їй знайомі, вказала, що позивач коли відповідач була неповнолітньою не виховував своїх дітей, вживав спиртні напої, до дітей вчиняв домашнє насильство.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що мешкає в будинку позивача, вказала, що позивач коли відповідач була неповнолітньою не виховував своїх дітей, вживав спиртні напої, до дітей вчиняв домашнє насильство.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що є колишньою дружиною позивача, а відповідачка є її донькою, вказує, що ОСОБА_3 не виконував своїх батьківських обов'язків, постійно знущався над дітьми.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 підтвердила покази інших свідків та зазначила, що товаришує з відповідачкою з дитинства, неодноразово чула від не розповіді про те, що батько знущається на нею.
Відповідно до ст. 46 Конституції України кожному громадянину України держава має забезпечити рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ч.1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
При вирішенні питання про стягнення аліментів на батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків, що передбачено ч. 1 ст. 204 СК України.
Відповідно до ст. 205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Згідно із роз'ясненнями, викладеними у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (ст. 204 СК України).
Таким чином, право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги. Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.
Згідно діючого законодавства держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб - пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою тощо. Тому суди при постановленні рішень мають зважати на розмір такого державного утримання і ставити його у залежність із прожитковим мінімумом.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження (ч.3 ст. 4 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні, тобто пенсія позивача 2 475,79 грн цілком забезпечує йому прожитковий мінімум у встановленому законом розмірі.
Як вказує позивач, він за станом здоров'я потребує систематичного лікування, за рекомендацією сімейного лікаря йому необхідно робити операцію, проте жодних доказів щодо стану свого здоров'я, як то медичних довідок, направлення на операцію тощо, суду не надає.
Окрім того, позивачем не спростовані посилання відповідачки на те, що згідно копій квитанцій про оплату житлово-комунальних послуг у квартирі позивача за адресою: АДРЕСА_1 , оплату цих послуг періодично здійснює ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .
Доказів про сплату комунальних послуг саме ним, позивачем суду не надано.
Доводи позивача про те, що він потребує матеріальної допомоги з боку дочки, яка зобов'язана таку допомогу надавати в силу вказівки закону, спростовуються відсутністю передбачених законом підстав для застосування положень ст. 202 СК України.
Верховний Суд у постанові від 10.10.2018 р. у справі № 301/160/17 (провадження № 61-28415св18) виходив з того, що необхідність стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків має визначатися залежно від їх матеріального становища. При цьому до уваги має братися отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам по собі факт непрацездатності батьків не породжує виникнення у дітей обов'язку їх утримання, та не свідчить про наявність потреби у наданні матеріальної допомоги.
Право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 13.04.2016р. у справі № 6-3066цс15.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з цим, суд вважає, що позивачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів наявності обставин для стягнення з повнолітньої дочки аліментів на утримання батька.
Враховуючи встановлені судом обставини справи та вимоги закону, недоведеність позивачем потреби матеріальної допомоги, перебування у скрутному матеріальному становищі, встановлення судом обставини отримання позивачем пенсії, що перевищує прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, відсутність жодних доказів про стан здоров'я позивача, про оплату ним комунальних послуг, а також враховуючи ухилення, будучи батьком відповідачки, від виконання своїх батьківських обов'язків, вчинення домашнього насильства по відношенню до дочки та інших членів сім'ї, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід віднести на рахунок держави, оскільки позивач при поданні позову до суду був звільнений від його сплати за законом.
Керуючись ст.ст. 4,12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання батька - відмовити.
Судовий збір віднести на рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст рішення суду складено 16.05.2024 року.
Суддя В.В. Куцевол
13 травня 2024 року