Справа №760/17256/18
4-с/760/72/24
22 травня 2024 року Солом'янський районний суд м. Києві в складі:
головуючого-судді - Букіної О.М.,
при секретарі - Кавун В.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, стягувач: ОСОБА_1 ,-
Скаржник звернувся до суду зі скаргою на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , у якій просив суд:
-визнати дії та бездіяльність старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Полісмак О.О. та начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гоцій Б.І. щодо стягнення коштів з Концерну РРТ у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, а також щодо невинесення постанови про відкладення проведення та про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 неправомірними;
-скасувати постанову від 26.06.2018 старшого державного виконавця Шевченківського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Полісмак О.О. про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1;
-зобов'язати старшого державного виконавця Шевченківського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Полісмак О.О. винести постанову про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Скаргу мотивує тим, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 07.02.2018 у справі № 760/2330/15-ц позов ОСОБА_1 до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням, донарахування та виплату одноразових і щомісячних премій, матеріальної допомоги та моральної шкоди задоволено частково. Ухвалою Солом'янського районного суд м Києва від 19.02.2018 у справі № 760/2330/15-ц виправлено арифметичну помилку у вказаному рішенні.
Вказує, що з урахуванням ухвалу від 19.02.2018 про виправлення арифметичної помилки, зазначеним рішенням суду від 07.02.2018 у справі № 760/2330/15-ц визнано незаконним наказ Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення від 31.12.2014 №103/ок про звільнення ОСОБА_1 з посади економіста планово-економічного відділу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення за п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді економіста планово-економічного відділу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення з 01.01.2015.
Стягнуто з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2015 по 07.02.2018 у розмірі 319 245,99 грн.
Стягнуто з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн.
В іншій частині відмовлено.
Зазначає, що постановою Апеляційного суду м. Києва від 10.05.2018 у даній справі рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Посилається, що постановою Шевченківського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 04.06.2018, що була отримана Концерном РРТ 11.06.2018, було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з Концерну РРТ на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2015 по 07.02.2018 р. у розмірі 319 245,99 грн., виконавчого збору у розмірі 31 924,59 грн. та витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн., а разом 351 470,58 грн.
Стверджує, що заявою від 13.06.2018 № 2133/9-03 Концерн РРТ проінформував старшого державного виконавця Полісмак О.О. про те, що Концерном РРТ 23.05.2018 подана до Верховного Суду касаційна скарга на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 07.02.2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 10.05.2018у справі № 760/2330/15-ц. Разом із касаційною скаргою Концерном РРТ подано клопотання про зупинення виконання вказаних рішень судів.
Також, Концерн РРТ відповідно до вищезгадуваної заяви від 13.06.2018 № 2133/9-03 просив старшого державного виконавця Полісмак О.О. відкласти проведення виконавчих дій на строк 10 робочих днів, оскільки відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувана чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.
Вказує, що всупереч зазначеним положенням законодавства та поданої Концерном РРТ заяви, старший державний виконавець Полісмак О.О. не виніс постанову про відкладення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Водночас, 18.06.2018 з рахунку Концерну РРТ в ПАТ КБ «Приватбанк» було стягнуто в примусовому порядку 118 505,29 грн. згідно платіжної вимоги № 5519681/09 від 15.06.2018, а 21.06.2018 з рахунку Концерну РРТ в АТ «Укрексімбанк» було стягнуто в примусовому порядку 351 470,58 грн. згідно платіжної вимоги № НОМЕР_1/09 від 15.06.2018. Разом з Концерну РРТ було стягнуто 469 975,87 грн.
На думку скаржника, старший державний виконавець Полісмак О.О. безпідставно не виніс постанову про відкладення виконавчих дій та передчасно надіслав платіжну вимогу № 5519681/09 від 15.06.2018 та платіжну вимогу № НОМЕР_1/09 від 15.06.2018 до банківських установ щодо стягнення коштів з Концерну РРТ.
У зв'язку із вищенаведеним Концерн РРТ подав скаргу на дії та бездіяльність старшого державного виконавця Полісмак О.О. начальнику Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гоцій Б.І.
Проте, листом від 23.06.2018, що був одержаний Концерном РРТ 02.07.2018, начальник Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гоцій Б.І. повідомив, що підстав для відкладення проведення виконавчих дій на строк до 10 робочих днів не встановлено, а дії старшого державного виконавця Полісмак О.О. відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
З таким висновком начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гоцій Б.І. Концерн РРТ не погоджується, оскільки у зв'язку із поданням касаційної скарги Концерном РРТ на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 07.02.2018 та постанову Апеляційного суду м. Києва від 10.05.2018 р. у справі № 760/2330/15-ц Концерн РРТ 10.07.2018 отримав ухвалу Верховного Суду від 01.06.2018 у цій справі, якою відкрито касаційне провадження та зупинено виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 07.02.2018 та постанови Апеляційного суду м. Києва від 10.05.2018 у справі № 760/2330/15-ц.
Вже 11.07.2018 Концерн РРТ відповідно до ст. 34 та ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» подав до Шевченківського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві заяву про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Проте, 10.08.2018 Концерн РРТ отримав постанову від 26.06.2018 старшого державного виконавця Шевченківського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Полісмак О.О. про закінчення вказаного виконавчого провадження.
З урахуванням викладеного вище просив суд скаргу задовольнити.
05.07.2018 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 09.07.2018 скаргу було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 27.08.2018 було виправлено описку в ухвалі Солом'янського районного суду м. Києва від 09.07.2018.
29.08.2018 представником стягувача було подано до суду заяву про долучення доказів.
04.02.2019 було подано до суду скаргу у новій редакції.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 06.02.2019 у справі було відкрито провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Представник боржника, стягувач та представник державної виконавчої служби у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд вважає за можливе провести розгляд скарги за відсутності представника боржника, стягувача та представника державної виконавчої служби, оскільки їх неявка не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши матеріали, суд приходить до наступного.
Встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 07.02.2018 у справі № 760/2330/15-ц позов ОСОБА_1 до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням, донарахування та виплату одноразових і щомісячних премій, матеріальної допомоги та моральної шкоди задоволено частково. Ухвалою Солом'янського районного суд м Києва від 19.02.2018 у справі № 760/2330/15-ц виправлено арифметичну помилку у вказаному рішенні.
З урахуванням ухвали від 19.02.2018 про виправлення арифметичної помилки, рішенням суду від 07.02.2018 у справі № 760/2330/15-ц визнано незаконним наказ Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення від 31.12.2014 № 103/ок про звільнення ОСОБА_1 з посади економіста планово-економічного відділу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення за п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді економіста планово-економічного відділу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення з 01.01.2015.
Стягнуто з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2015 по 07.02.2018 у розмірі 319 245,99 грн.
Стягнуто з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн.
В іншій частині відмовлено.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 10.05.2018 у даній справі рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Шевченківського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 04.06.2018 було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з Концерну РРТ на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2015 по 07.02.2018 р. у розмірі 319 245,99 грн., виконавчого збору у розмірі 31 924,59 грн. та витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн., а разом 351 470,58 грн. (а.с. 31).
Заявою від 13.06.2018 № 2133/9-03 Концерн РРТ проінформував старшого державного виконавця Полісмак О.О. про те, що Концерном РРТ 23.05.2018 подана до Верховного Суду касаційна скарга на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 07.02.2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 10.05.2018у справі № 760/2330/15-ц. Разом із касаційною скаргою Концерном РРТ подано клопотання про зупинення виконання вказаних рішень судів (а.с. 45-60).
Концерн РРТ відповідно до вище вказаної заяви від 13.06.2018 № 2133/9-03 просив старшого державного виконавця Полісмак О.О. відкласти проведення виконавчих дій на строк 10 робочих днів, оскільки відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувана чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.
18.06.2018 з рахунку Концерну РРТ в ПАТ КБ «Приватбанк» було стягнуто в примусовому порядку 118 505,29 грн. згідно платіжної вимоги № 5519681/09 від 15.06.2018, а 21.06.2018 з рахунку Концерну РРТ в АТ «Укрексімбанк» було стягнуто в примусовому порядку 351 470,58 грн. згідно платіжної вимоги № НОМЕР_1/09 від 15.06.2018. Разом з Концерну РРТ було стягнуто 469 975,87 грн. (а.с. 43-44).
На думку скаржника, старший державний виконавець Полісмак О.О. безпідставно не виніс постанову про відкладення виконавчих дій та передчасно надіслав платіжну вимогу № 5519681/09 від 15.06.2018 та платіжну вимогу № НОМЕР_1/09 від 15.06.2018 до банківських установ щодо стягнення коштів з Концерну РРТ.
У зв'язку із вищенаведеним Концерн РРТ подав скаргу на дії та бездіяльність старшого державного виконавця Полісмак О.О. начальнику Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гоцій Б.І. (а.с. 61-62).
Листом від 23.06.2018 начальник Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гоцій Б.І. повідомив, що підстав для відкладення проведення виконавчих дій на строк до 10 робочих днів не встановлено, а дії старшого державного виконавця Полісмак О.О. відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 65).
10.07.2018 Концерном РРТ отримано ухвалу Верховного Суду від 01.06.2018, якою відкрито касаційне провадження та зупинено виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 07.02.2018 та постанови Апеляційного суду м. Києва від 10.05.2018 у справі № 760/2330/15-ц.
Вже 11.07.2018 Концерн РРТ відповідно до ст. 34 та ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» подав до Шевченківського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві заяву про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Проте, 10.08.2018 Концерн РРТ отримав постанову від 26.06.2018 старшого державного виконавця Шевченківського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Полісмак О.О. про закінчення вказаного виконавчого провадження.
Так, відповідно до ст.ст. 447-449 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ч. 2 ст. 273 ЦПК України, у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Тобто, після винесення Апеляційним судом м. Києва 10.05.2018 постанови у даній справі, якою рішення суду першої інстанції залишено без змін, це рішення набрало законної сили та підлягало примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувана чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову
Підставами для відкладення виконавчих дій скаржником було визначено подання касаційної скарги та клопотання про зупинення дії рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 07.02.2018 та постанови Апеляційного суду м. Києва від 10.05.2018 у справі № 760/2330/15-ц.
Водночас, підставою для відкладення виконавчих дій можуть бути обставини, які перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом.
Проте, оскарження судового рішення у касаційному порядку не є також підставою, оскільки не свідчить про позбавлення можливості боржника скористатися його правами, наданими Законом України «Про виконавче провадження».
Тому, суд погоджується із позицією державного виконавця, що наведені боржником підстави не вказували на необхідність відкладення виконавчих дій, а тому скарга у частині визнання бездіяльності виконавця щодо невинесення постанови про відкладення проведення та про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_1 протиправною не підлягає задоволенню.
Частиною 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Тобто, зупинення вчинення виконавчих дій лише після прийняття судом рішення зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, а не після звернення із касаційною скаргою до Верховного Суду.
Так, ухвалою Верховного Суду від 01.06.2018 було відкрито касаційне провадження та зупинено виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 07.02.2018 та постанови Апеляційного суду м. Києва від 10.05.2018 у справі № 760/2330/15-ц.
Водночас, таку ухвалу боржником було надіслано до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві лише разом із заявою про зупинення виконавчого провадження 11.07.2018.
Разом із тим, 26.06.2018 старшим державним виконавцем Шевченківського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Полісмак О.О. було винесено постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження у зв'язку із повним виконанням виконавчого документу.
Таким чином є очевидним, що під час здійснення виконавчих дій у виконавчому проваджені № НОМЕР_1 до органу державної виконавчої служби не було подано ухвалу Верховного Суду від 01.06.2018, що свідчить про відсутність підстав у державного виконавця підстав для зупинення виконавчого провадження, а тому останній дії останнього на виконання судового рішення є правомірними та обґрунтованими.
Із наведеного слідує, що за встановлених фактичних обставин відсутні підстави для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, а тому вимоги скарги у цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Що стосується вимог про зобов'язати старшого державного виконавця Шевченківського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Полісмак О.О. винести постанову про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 то вони також не підлягають задоволенню, оскільки 26.06.2018 виконавче провадження НОМЕР_1 було закінчене.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тобто, звертаючись до суду з даною скаргою на скаржника покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.
Натомість державний виконавець повинен довести саме свої заперечення проти доводів скаржника.
Суд враховує, що статтями 22, 24 Конституції України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
У Рішенні Конституційного суду України № 11-рп/2012 зазначається, що засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч.1 ст.55 Конституції України.
Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного ч. 1 ст.24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.
Тобто, суд конституційної юрисдикції тлумачить даний принцип, як принцип, який дає змогу усім учасникам реалізувати свої процесуальні права.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.
Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленої скарги процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги.
Керуючись ч. 2 ст. 19, 124, 129 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 18, 76-81, 89, 258-260, 268, 273, 447-453 ЦПК України, суд,-
У задоволенні скарги відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: О.М.Букіна