Справа № 755/8729/24
"23" травня 2024 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , отримавши обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024105040000727 від 10.05.2024, по обвинуваченню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, військовозабов'язаного, офіційно не працюючого, з середньо-спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,-
ОСОБА_2 10.05.2024 приблизно о 22 годині 20 хвилин, перебував за адресою: АДРЕСА_2 де на землі знайшов поліетиленовий зіп-пакет в якому знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору. Після чого, ОСОБА_2 , підняв із землі знайдений ним поліетиленовий зіп-пакет в якому знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору та роздивившись його вміст впевнився, що дійсно в ньому міститься психотропна речовина - амфетамін, тим самим вчинивши безоплатне незаконне придбання для подальшого власного вживання психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетаміну.
В цей час у ОСОБА_2 , виник злочинний умисел спрямований на незаконне зберігання для подальшого власного вживання психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетаміну. Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_2 , помістив незаконно придбаний ним поліетиленовий зіп-пакет, в якому знаходилась психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін, який в свою чергу поклав до нагрудної сумки чорного кольору, та став незаконно зберігати його при собі, для власного вживання без мети подальшого збуту.
В цей же день, а саме 10.05.2024 приблизно о 22 годин 42 хвилин, за адресою: АДРЕСА_3, дільничним офіцером поліції Дніпровського УП ГУНП у м. Києві було зупинено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 який повідомив, що зберігає при собі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. В період часу з 23 години 08 хвилин до 23 години 14 хвилин, за адресою: АДРЕСА_3 , співробітниками поліції, а саме оперативним співробітником під час безперервного відеозапису за участю двох понятих було проведено особистий обшук, в ході якого у ОСОБА_2 , з нагрудної сумки чорного кольору належній ОСОБА_2 , було вилучено поліетиленовий зіп-пакет з порошкоподібною речовиною в якому знаходилась психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0, 371 г., яку він незаконно придбав та зберігав для власного вживання без мети збуту.
Згідно висновку експерта № СЕ-19/111-24/29044-НЗПРАП від 15.05.2024: Надана на дослідження речовина білого кольору, містить психотропну речовину, обіг якої обмежено, амфетамін. Маса амфетаміну в речовині становить 0,371 г.
Амфетамін, згідно Постанови Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 року «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», «Список № 2 Психотропні речовини, обіг яких обмежено» в «Таблиці ІІ», є психотропною речовиною, обіг якої обмежено.
Згідно наказу МОЗ України № 188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу», кримінальна відповідальність за придбання та зберігання психотропної речовини, обіг котрої обмежено - амфетамін у невеликих розмірах настає в тому разі, коли таке придбання та зберігання перевищує вагу зазначеної в таблиці граничної величини, а саме 0,15 грам.
Прокурор звернулася з клопотанням про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні та за відсутності учасників кримінального провадження.
До обвинувального акту відносно ОСОБА_2 долучена письмова заява обвинуваченого, що складена у присутності захисника ОСОБА_3 , відповідно до якої ОСОБА_2 беззаперечно визнає свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини та погоджується на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без його участі.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Верховний Суд у постанові від 04.12.2023 по справі № 462/3095/20 зазначив, що у кримінальному праві виправлення засудженого є таким впливом покарання на свідомість особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, за допомогою якого усуваються ті її негативні риси, які призвели до вчинення кримінального правопорушення. Виправлення виявляється у внесенні коректив у соціально-психологічні характеристики засудженого, нейтралізації негативних криміногенних настанов, вихованні законослухняності та поваги до положень закону, в тому числі і кримінального. Досягнення мети виправлення означає, що в особистості засудженого в результаті застосування до нього покарання відбулись такі зміни, які фактично унеможливлюють вчинення ним нового кримінального правопорушення з огляду на зміни його ціннісних орієнтирів, що неможливо без усвідомлення та засудження винуватим вчиненої ним власної суспільно небезпечної дії. При обранні форми реалізації кримінальної відповідальності суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Призначаючи покарання ОСОБА_2 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, особу обвинуваченого, який офіційно не працює, раніше судимий за злочин проти власності, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-психіатра не перебуває, а також враховує його вік та стан здоров'я.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а тому суд, зокрема, враховуючи, що обвинувачений не працює, тобто не має постійного джерела доходу, не вважає за доцільне призначати йому покарання у виді штрафу, в тому числі із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року. Також, в силу приписів ст. 57 КК України, враховуючи, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, суд не вважає за можливе призначити покарання у виді виправних робіт.
Висновку про неможливість призначення судом обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді штрафу або виправних робіт, суд дійшов, зокрема, на підставі роз'яснень наведених у абз. 4 п. 2, п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Крім цього, вирішення питання про призначення виду та розміру покарання належить до дискреційних повноважень суду, який розглядає кримінальне провадження по суті.
Так, Верховний Суд у своїй постанові від 05.02.2024 по справі № 754/6054/22 витлумачив, що підставами для судового розсуду в ході призначення покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, у яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, під час врахування пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначення «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб'єкта.
Враховуючи вищевикладене, суд, вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України у виді пробаційного нагляду. На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Крім цього, з матеріалів кримінального провадження убачається, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 22.01.2024 по справі № 755/50995/23-к ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 34 000 грн. 00 коп. (а.с. 59-62).
Згідно листа-довідки Дніпровського районного відділу у м. Києві та Київській області Філії Державної установи «Центр пробації» від 17.05.2024 № 5516/32/14/1-24 наданого на запит дізнавача ВД Дніпровського УП ГУНП у м. Києві від 17.05.2024, станом на 17.05.2024 квитанція про сплату штрафу не надходила (а.с. 64).
Положеннями ч. 3 ст. 72 КК України визначено, що основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Цивільний позов не заявлено.
В порядку ст. 100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів.
Процесуальні витрати необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 124 КПК України.
Керуючись ст. ст. 59-1, 72, ч. 1 ст. 309 КК України, ст. ст. 100, 124, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки.
Відповідно до ч. 2 ст. 59-1 КК України, покласти на ОСОБА_2 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту звернення вироку до виконання, після набрання ним законної сили.
Речові докази у справі, які містяться у матеріалах кримінального провадження, - зберігати в матеріалах справи.
Після набрання вироком законної сили, речові докази у кримінальному провадженні, а саме: поліетиленовий зіп-пакет з кристалоподібною речовиною білого кольору, що містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін загальною масою 0,371 г., який передано на зберігання до камери схову речових доказів Дніпровського УП ГУНП у м. Києві (квитанція № 022031 від 20.05.2024) - знищити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 3 029 (три тисячі двадцять дев'ять) грн. 12 коп. за проведення судової експертизи матеріалів, речовин і виробів № СЕ-19/111-24/29044-НЗПРАП від 15.05.2024.
Відповідно до ч. 3 ст. 376 КПК України, роз'яснити ОСОБА_2 право на звернення з клопотанням про помилування.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом 30 днів з дня отримання копії вироку.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 381, 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1