Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/2520/24
Провадження № 2-с/711/25/24
24.05.2024 м. Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Позарецька С.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування судового наказу, -
11.04.2024 Придніпровським районним судом м. Черкаси видано судовий наказ про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення, яка виникла станом на 01.03.2024, у сумі 5721 грн. 69 коп., а також судового збору у розмірі по 151 грн. 40 коп. з кожного.
22.05.2024 від боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшла заява про скасування вказаного вище судового наказу. Свої вимоги заявники обґрунтовують тим, що копію судового наказу вони отримали 16.05.2024 та у визначені судом строки (15 днів) звертаються з цією заявою про скасування наказу від 11.04.2024. Вважають, що вимоги заявника, вказані в заяві, повністю не обґрунтовані і безпідставні та направлені на отримання необґрунтованої вигоди (доходу) на підставі недостовірних доказів (документів). Наказ, на їхнє переконання, підлягає скасуванню виходячи з наступних підстав.
Так, подаючи заяву до суду заявник, як підстави для стягнення заборгованості, покликається на нібито укладений індивідуальний договір на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.03.2022, який, нібито, підписаний та узгоджений сторонами (заявником і боржниками). Причому, його дію застосовує при розрахунках для стягнення заборгованості за 2021 рік та перший квартал 2022 року, тобто у зворотному часі. Означене твердження, на їхню думку, є надуманим та з метою введення в оману суду для отримання неправомірних доходів за їх рахунок.
Як зазначено, фактично між ними та заявником був укладений договір № 30593042 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 31.10.2020 з урахуванням зауважень (протоколу розбіжностей) наданих ними. На підставі вказаного договору зі змінами здійснювались правовідносини між ними та заявником, проводилась оплата за водопостачання та водовідведення.
Згідно з п. 58 договору №30593042, вказаний договір укладався строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на один рік. Жодна із сторін (заявник і боржники) протягом 2021-2024 років не повідомляли письмово іншу сторону про відмову від договору № 30593042 та припинення його дії. Таким чином, договір № 30593042 (зі змінами) являється чинним (дійсним) на сьогоднішній день (21.05.2024) та на підставі нього здійснюються взаємовідносини і розрахунки за водопостачання та водовідведення, а не на підставі, нібито, договору від 01.03.2022.
До того ж, звертають увагу на те, що при підписанні договору № 30593042 вони, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надали заявникові протокол розбіжності до договору № 30593042. Так, отримавши від заявника запропонований договір № 30593042, вони відразу звернулись до нього (заявника) із заявою та протоколом розбіжностей до Договору № 30593042. Разом з тим, відповіді на своє звернення не отримували. Таким чином, у силу приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договір № 30593042 вступив в законну силу з запропонованими ними змінами, які були вказані у протоколі розбіжностей. Відповідно до протоколу розбіжностей, вони запропонували заявникові рахувати норму споживання холодної води на 1-ну особу у розмірі 3,5 куб.м. на місяць. Виходячи з цієї норми, вони сумлінно сплачували заявникові щомісячно кошти за надані послуги з водопостачання та водовідведення згідно з договором № 30593042 та змінами до нього. Про існування інших договорів їм заявник не повідомляв (ст. 58 договору).
У заяві також зазначено, що ознайомившись з довідкою та розрахунками заявника щодо, нібито, існуючої заборгованості, вони самостійно розрахували розмір оплати за надані послуги з водопостачання та водовідведення на підставі договору № 30593042 (зі змінами) і встановили, що такої заборгованості перед заявником вони не мають.
Крім того, відповідно до пункту 6 договору № 30593042 заявник - «у разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну тарифів виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дня введення їх в дію, повідомляє про це споживача із зазначенням рішення відповідних органів». Між тим, протягом 2021-2024 років вони не отримували жодного повідомлення від заявника про зміну тарифів, тобто тарифи залишились незмінними.
На підставі викладеного вище, вважають, що заява заявника не обґрунтована та бездоказова, не надано переконливих доказів їхньої вини, обґрунтування сум боргу та, на їхню думку, заява, направлена на стягнення необґрунтованих сум на підставі неіснуючого договору від 01.03.2022, а також отримання неправомірної вигоди (доходу).
Враховуючи думку заявників, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, суддя встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частиною другою статті 171 ЦПК України визначено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
З матеріалів справи вбачається, що судовий наказ Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.04.2024 у справі № 711/2520/24 направлявся на адресу боржників - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), рекомендованим листом з повідомленням (супровідний лист від 11.04.2024 вих. № 711/2520/24/6318/2024), який отримано боржником ОСОБА_1 16.05.2024, про що свідчить відповідна розписка на звороті конверта, який йому адресувався. Разом з тим, поштова кореспонденція, яка адресувалася боржнику ОСОБА_2 повернулася до суду не отриманою, з відміткою оператора поштового зв'язку на довідці про причини повернення (Ф.20) - «за закінченням терміну зберігання», про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення (ШКІ - 0600261112253).
Так, враховуючи дату отримання боржником ОСОБА_1 вказаного вище судового наказу - 16.05.2024, та положення ст. 170 ЦПК України, останнім днем строку для подачі боржником заяви про скасування судового наказу, є 31.05.2024.
22.05.2024 боржниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано заяву про скасування вказаного вище судового наказу.
Отже, строки звернення до суду з відповідною заявою, яка надійшла 22.05.2024, боржниками не порушені.
У своїй заяві про скасування судового наказу заявники покликаються на обставини, які можуть мати суттєве значення для правильного вирішення справи по суті (нарахування постачальником плати за надані послуги без урахування договору № 30593042, який на думку споживачів вступив в законну силу з запропонованими ними змінами, які були вказані у протоколі розбіжностей; нарахування постачальником плати за надані послуги відповідно до індивідуального договору на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.03.2022 за період з 2021 року по перший квартал 2022 року (у зворотному часі), тобто має місце неправомірність та необґрунтованість нарахувань грошових коштів, які стягувач просив стягнути з боржників).
Суд зазначає, що одним зі способів захисту прав суб'єктів цивільних правовідносин, у тому числі, права на доступ до суду, є скасування судового наказу, що передбачено статтею 171 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 ЦПК України заява про скасування судового наказу не пізніше наступного дня передається судді, визначеному у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.
Статтею дев'ятою Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
На розширення цього положення Основного Закону у статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України», заява № 32053/13. Зокрема, ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто, принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.
З поданої заяви про скасування судового наказу вбачається, що заявники наполягають на скасуванні судового наказу і покликаються на особливі обставини, які можуть мати суттєве значення для правильного вирішення справи по суті.
Таким чином, встановлено, що існують підстави для задоволення заяви про скасування судового наказу, оскільки між сторонами виник цивільно-правовий спір, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 127, 170, 171, 247, 258, 260, 261 ЦПК України суддя, -
Заяву задовольнити.
Скасувати судовий наказ від 11.04.2024, виданий Придніпровським районним судом м. Черкаси у справі № 711/2520/24 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення, яка виникла станом на 01.03.2024, у сумі 5721 грн. 69 коп., а також судового збору у розмірі по 151 грн. 40 коп. з кожного.
Роз'яснити заявнику (стягувачу), що він має право звернутися до суду із тими самими вимогами у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали складено 24.05.2024.
Суддя: С. М. Позарецька