Справа № 711/3393/24
Номер провадження 3/711/1240/24
23 травня 2024 року м. Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Михальченко Ю.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, (протокол серії ВАВ №206017),-
16 квітня 2024 близько 15 год. 00 хв. за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру до своєї колишньої співмешканки ОСОБА_2 , у вигляді залякувань та погроз в присутності спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе не визнав та пояснив, що його колишня співмешканка не дозволяє бачитися з дочкою. 16 квітня 2024 року він прийшов до неї, щоб побачитися з дочкою. Він чекав годину, ОСОБА_2 вийшла з донькою ОСОБА_4 і почала його ображати і говорити що дитину не дасть. Він відразу викликав поліцію, щоб не конфліктувати. Вона почала його ображати в присутності дитини. Офіційно в шлюбі вони не перебувають, живуть окремо. Тому вважає, що це не домашнє насильство.
Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася.
Адвокат Бібік Олена Миколаївна в судовому засіданні в режимі відео конференції надала письмові пояснення ОСОБА_2 , які мотивовані наступним, що того дня з самого ранку 16 квітня 2024 року, ОСОБА_1 почав погрожувати ОСОБА_2 через засоби телефонного зв'язку. Зауважили, що психологічне насильство почало відбуватися через звернення ОСОБА_2 до Придніпровського районного суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини. Вказані обставини підтверджуються аудіозаписами телефонної розмови. Після чого, приблизно о 15 год. 00 хв., ОСОБА_1 діючи умисно та свідомо, приїхав до потерпілої особи додому за адресою: АДРЕСА_2 , де продовжив вчиняти відносно неї домашнє насильство психологічного характеру, але вже у присутності дитини. Умисні, голосні та привселюдні погрози розправою, відібранням дитини, нецензурною лайкою, безпідставним викликом поліції, завдали шкоди психологічному здоров'ю ОСОБА_2 .
Домашнє насильство - суттєвим порушенням прав людини, які гарантуються та захищаються державою. З глибоким відчуттям приниження честі і гідності, ОСОБА_2 була вимушена звернутися за захистом своїх прав до Національної поліції України, зателефонувавши за номером 102.
З метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, працівниками поліції був виданий кривднику терміновий заборонний припис, яким останньому встановлено заборону на 2 доби у будь-якій спосіб контактувати з потерпілою особою. Попри виданий терміновий заборонний припис, кривдник все одно намагався контактувати з потерпілою, телефонувавши декілька разів, копія вхідних дзвінків додається до пояснень.
Вчинення домашнього насильства негативно вплинуло як на психологічний стан потерпілої особи, так і на психологічний стан їх спільної дитини, внаслідок чого, потерпіла особа звернулася за медичною допомогою.
18.04.2024р. після перенесених подій, потерпіла особа звернулась до сімейного лікаря загальної практики ОСОБА_5 . На підставі скарг щодо болі у серці, порушення сну, тахікардії, знервованості, відчуття страху, лікарем були призначені лікарські засоби. Вказані обставини підтверджуються довідкою від 18.04.2024р., копія якої додається до пояснень.
Крім цього, як зазначено вище, ОСОБА_1 вчиняв домашнє насильство у присутності дитини, що негативно вплинуло на її психоемоційний стан. Зокрема, після вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 та після перенесеного стресу у дитини порушився сон, вона стала прокидатися та плакати ночами, хапатися за маму, в неї погіршився апетит, вона почала нервувати, стала тривожною та ще більше прив'язаною до матері. Оскільки зміна емоційного стану у дитини відбувалась після вчинення кривдником психологічного насильства, це викликало занепокоєння у ОСОБА_2 . Піклуючись про здоров'я дитини, потерпіла особа звернулась з нею до Комунального некомерційного підприємства «Черкаської обласної дитячої лікарні ЧОР» де її оглянули лікарі та психолог. На підставі встановленого діагнозу - гіперзбудливість, дитині рекомендовано проходження ЕЕГ 66-27-52 та консультації невролога, а також призначено відповідне лікування.
Вказані обставини підтверджуються консультаційним висновком спеціаліста від 18.04.2024р. та випискою № 4382, копії яких додаються до пояснень. ОСОБА_1 має значну перевагу сил над потерпілою особою, через це вона відчуває себе емоційно невпевненою, нездатною захистити себе. ОСОБА_2 занепокоєна за своє життя в цілому, оскільки ОСОБА_1 мав схильність до вчинення не тільки психологічного, а й фізичного насильства. Факт нанесення тілесних ушкоджень підтверджується фото, яке додається до пояснень. Враховуючи характер та обставини вчиненого правопорушення, наявність обтяжувальної обставини, а також продовження погроз та психологічного тиску з боку ОСОБА_1 , з метою виховання та запобігання вчинення нових правопорушень ОСОБА_1 , потерпіла особа вважає, що адміністративне стягнення у виді штрафу - це єдиний спосіб впливу на кривдника, який також посприяє додержанню ним законів України та поваги до правил співжиття в подальшому.
Відповідно до ст.173-2 КУпАП відповідальність за даною нормою наступає в разі вчинення особою домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Згідно пункту 3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому
насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Просила визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , адвоката Бібік О.М., суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, можлива за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктивна сторона даного правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї (матеріальний склад).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно ст. 3 Закону, дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб:: подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); дід (баба) та онук (онука); прадід (прабаба) та правнук (правнучка); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Згідно з п. 14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до п. 17 ст.1 даного Закону фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди.
Крім пояснень, наданих учасниками розгляду в судовому засіданні, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 16.04.2024 року, письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 16.04.2024 року, фотокартками, скріншотами.
Будь-яких даних, які б спростовували показання потерпілої, свідчили, що вона обмовляє ОСОБА_1 , в матеріалах справи відсутні. Підстав не довіряти поясненням потерпілої про обставини події 16.04.2024 року, які з самого початку були стабільними та не змінювалися, у суду немає. Суд критично оцінює пояснення ОСОБА_1 , а його позицію щодо невизнання вини розцінює, як спосіб захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Враховуючи викладене, суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, доведена.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 суддя не вбачає.
Окрім того, при накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду), що охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного стягнення тощо.
З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, та відсутності обставин, які пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , суддя вважає за необхідне накласти на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, яке буде достатнім для його виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як ним самим, так і іншими особами.
Відповідно до положень п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору в зв'язку із пільгою, встановленою законодавством України для інвалідів ІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 від 01.09.2021 року.
На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 1 ст. 173-2, 283 - 284 КУпАП,-
Визнати ОСОБА_1 винним за ч.1 ст.173-2 КУпАП. та притягнути його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 170 (сто сімдесят) гривень.
Від сплати судового збору звільнити ОСОБА_1 на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити, що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.
Повний текст постанови виготовлено та проголошено 24 травня 2024 року о 12 годині в залі судових засідань Придніпровського районного суду м. Черкаси.
Суддя: Ю. В. Михальченко