Справа № 636/1655/24 Провадження № 1-кс/636/522/24
Дата
24 травня 2024 року м. Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
слідчого судді- ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 .В погоджене з начальником Вовчанського відділу Чугуївської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42023222140000054, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 березня 2023 року, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, м. Вовчанськ, Харківської області, громадянина України, українця, з повною вищою освітою, одруженого, маючого неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
обвинуваченого у скоєнні злочину передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України, -
Слідчий СВ ВП №1 Чугуївського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням, погодженим начальником Вовчанського відділу Чугуївської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження відносно обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці.
В обґрунтування клопотання слідчий вказує, що ухвалою слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 27 березня 2024 року, ОСОБА_4 , який обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25 травня 2024 року включно без визначення застави.
Органом досудового розслідування ОСОБА_4 , обвинувачується у колабораційній діяльності, а саме у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України, дане кримінальне правопорушення відноситься до тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.
Метою продовження строку запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спроби переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Слідчий зазначає, що ризики, передбачені п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу продовжують існувати та не зменшились.
Так, наявні ризики того, що обвинувачений:
1. Враховуючи вищевикладені обставини, які в своїй сукупності свідчать про те, що з огляду на тяжкість інкримінованого ОСОБА_4 злочину, тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі, з метою подальшого виконання можливого винесеного стосовно нього обвинувального вироку за вчинення злочину, передбаченого вищевказаною статтею Кримінального кодексу України, вбачається ризик передбачений п. 1 ст. 177 КПК України, тобто що ОСОБА_4 може вчинити спробу переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду з метою уникнути відповідальності. Крім того, можливість його втечі підтверджується також тим, що після деокупації міста Вовчанськ Харківської області ОСОБА_4 добровільно до правоохоронних органів не звернувся, а воєнний стан на території України та нестабільний рівень безпеки на території Харківської області підтверджує можливість переховування від суду та органів досудового розслідування.
2. Крім того, вбачається ризик передбачений п. 1 ст. 177 КПК України, тобто те, що ОСОБА_4 може незаконно впливати свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Указаний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 фактично проживає в одному населеному пункті ( АДРЕСА_1 ) разом з раніше допитаними свідками, а також тим, що частина раніше допитаних свідків знаходяться в підпорядкуванні ОСОБА_4 , оскільки офіційно працевлаштовані у Вовчанському відділі благоустрою міста, начальником якого є ОСОБА_4 , а також ОСОБА_4 має інформацію стосовно їх місця мешкання та постійного місцезнаходження, що дає можливість останньому застосовувати відносно них фізичний та психологічний вплив з метою зміни показань у подальшому на свою користь.
Відтак у органу досудового розслідування є достатні дані вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, ч.1 ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні, обґрунтовані, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, запобігти вищевказаним ризикам можливо лише шляхом обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вищезазначеним ризикам.
У судовому засіданні обвинувачений та його захисник заперечували проти продовження строку тримання під вартою, просили обрати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, посилаючись на міцні соціальні зв'язки та недоведеність ризиків.
Вислухавши позицію сторін кримінального провадження, дослідивши надані докази суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.178 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів при вирішенні питання про обрання та продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 цього кодексу, зобов'язаний оцінити в сукупності й всі обставини перелічені цією статтею.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Суд, розглядаючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, враховуює, що рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, приходить до наступного.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, одружений, має неповнолітню дитину, місце реєстрації, раніше не судимий, працевлаштований, тобто має стійкі соціальні зв'язки.
Крім того, у судовому засіданні обвинувачений зазначив, що має матір, яка після евакуації з м. Вовчанськ разом з його старшою сестрою проживають у Київській області.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, в кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
За правовими позиціями ЕСПЛ «обґрунтована підозра» це наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, але, на думку суду, навіть обґрунтоване звинувачення у вчиненні злочину в даному випадку не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, а тому при вирішенні вказаного клопотання, крім наявності ризиків, встановлених при обранні запобіжного заходу, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив в сукупності всі обставини, в тому числі і: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у злочині у вчиненні якого він обвинувачується; характер інкримінованого злочину, вік і стан його здоров'я, його репутацію та наявність міцних соціальних зв'язків.
Окрім цього, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України».
Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, оскільки свідкі у кримінальному провадженні були підлеглими у ОСОБА_4 , він знає їх особисті дані ( номери телефонів тощо), що на думку суду не виключає можливість оказувати на них тиск.
Крім того, відповідно до ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Згідно вимог ч.4 ст.183 КПК України, Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 176-178,183, 184, 193, 196, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя -
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю, м. Вовчанськ, Харківської області, громадянину України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на шістдесят днів , тобто до 14.50 год. 22 липня 2024 року включно.
Розмір застави ОСОБА_4 , не визначати.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченому в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.
Слідчий суддя: ОСОБА_1