Справа № 635/4371/24
Провадження № 2/635/3118/2024
22 травня 2024 року селище Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючий суддя О.М. Пілюгіна
секретар судового засідання Головінов С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача адвоката Гупала Романа Миколайовича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гупал Роман Миколайович, який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ № 1182033 від 18 квітня 2024 року,
представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Гріга Катерина Сергіївна, яка діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АН № 1421894 від 21 травня 2024 року,
представник позивача - ОСОБА_3 подав до суду позовну заяву та просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Додатковою угодою № 1 від 22 серпня 2023 року до Договору позики № Х250122-13 від 25 січня 2022 року в розмірі 229385,10 гривень.
20 травня 2024 року представник позивача ОСОБА_3 подав заяву про забезпечення позову та просить заборонити накласти арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер майна 32653783, заборонити відповідачу здійснювати відчуження у будь-який спосіб вказаної квартири. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна право власності на квартиру за вищевказаною адресою зареєстровано за ОСОБА_4 . Відповідно до свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 від 14 липня 2018 року, ОСОБА_2 мала прізвище « ОСОБА_5 ». Враховуючи, що позов заявлено про стягнення суми боргу в розмірі 229385,10 гривень, позивач тривалий час не виконує свої зобов'язання за договором позики, ухиляється від контактів з позивачем з метою врегулювання питання повернення боргу та переховує від позивача заставне майно по договору позики - автомобіль МАЗДА, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 . За викладених обставин є необхідним для забезпечення виконання рішення суду застосувати заходи забезпечення позову та накласти арешт на належну відповідачу квартиру.
Представник відповідача ОСОБА_6 подала суду заперечення проти забезпечення позову та вказала, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , не є власністю її довірителя ОСОБА_2 , тому відсутні підстави для накладення арешту на майно особи, яка не є стороною по справі. Зазначила, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, вказана квартира належала на праві спільної сумісної власності трем особам в тому числі ОСОБА_2 і була відчужена ними, ще до початку функціонування реєстру. Просила у задоволенні клопотання відмовити, оскільки застосування запропонованих заходів забезпечення позову порушить права власника нерухомого майна.
Дослідивши матеріали заяви, оглянувши матеріали цивільної справи, суд, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками вказаного судового процесу.
Дослідивши матеріали заяви та цивільної справи, суд, не вбачає підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відповідачу здійснювати відчуження у будь-який спосіб квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки представником позивача не надано доказів, що право власності на вказану квартиру зареєстроване на відповідачем, при цьому суд виходить з тих обставин, що відповідно до наданих ним відомостей з Державного реєстру речових прав, відомості про право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно відсутні, а з реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об'єкту нерухомого майна вбачається, що власниками квартири станом на день внесення запису 17.01.2011 року вказані три особи в тому числі відповідач.
Також суд враховує, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вказана третя особа, яка набула права власності на вказану квартиру 04 жовтня 2013 року на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юрків О.М., реєстр № 1498.
За викладених обставин суд залишає без задоволення заяву представника позивача про забезпечення позову за безпідставністю вимоги.
Керуючись ст. ст. 149,150 ЦПК України, суд:
заяву представника позивача адвоката Гупала Романа Миколайовича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо така скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення їм ухвали суду.
Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повне судове рішення складено 22 травня 2024 року.
Суддя О.М. Пілюгіна