Справа № 6-136/11
Провадження № 6/496/33/24
09 травня 2024 року Біляївський районний суд
Одеської області
у складі: головуючого судді Трушиної О.І.
за участю секретаря Стрілець Ж.М.
представника заявника ОСОБА_1
заявника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,
Представник ОСОБА_2 - адвокат Чумаченко С.О., звернувся до суду з зазначеною заявою, в якій просив суд скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до виконання зобов'язань за виконавчим документом №6-117 від 21.01.2011 року, виданим Роздільнянським районним судом Одеської області, накладене ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 18.11.2011 року у справі №6-136/11.
Свої вимоги мотивує тим, що у відділі державної виконавчої служби Біляївського РУЮ на виконанні старшого державного виконавця ДВС Біляївського РУЮ Михайлової С.О. знаходилось виконавче провадження за №В7-435 з примусового виконання за виконавчим листом №6-117, виданим 21.01.2011 року Роздільнянським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 1 015 021,93 грн. Посилаючись на те, що рішення суду не виконано, сума боргу боржником не сплачена, боржник за місцем реєстрації не проживає, державний виконавець звернувся до суду із поданням про обмеження боржнику права виїзду за кордон. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 18.11.2011 року у справі №6-136/11 задоволено подання старшого державного виконавця державної виконавчої служби Біляївського РУЮ Михайлової С.О. про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України. ОСОБА_2 було обмежено у праві виїзду за межу України до виконання рішення Роздільнянського районного суду Одеської області. Наразі тимчасове обмеження заявника у праві виїзду за межі України, не дає йому можливості вільно пересуватися. На думку представника ОСОБА_2 не ухиляється від виконання зобов'язання. Отже сама по собі заборгованість за виконуваним судовим рішенням не може свідчить про ухилення боржника від виконання зобов'язання. Будь - яких доказів, про те, що боржник в період обмеження його у праві виїзду за межі України ухилявся чи продовжує ухилятися від виконання судового рішення, зокрема, що підтверджували б свідомі (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обв'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості суду не надано. У зв'язку з викладеним представник заявника звернувся до суду з вказаною заявою.
В судовому засіданні представник заявника - адвокат Поліхранова Ю.В. заяву підтримала та просила задовольнити, посилаючись на те, що при розгляді подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України суду було надано недостатньо доказів для обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України. Крім того, вважає, що ОСОБА_2 не ухиляється від виконання рішення суду, тому наявні підстави для скасування тимчасового обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.
ОСОБА_2 у судовому засіданні на задоволенні заяви наполягав, зазначив, що рішення суду, за яким він обмежений у праві виїзду за межі України, не виконане, разом з цим, ним виплачувався заборгованість, але не в повному обсязі. Вважає, що наявні підстави для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Представник Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про дату та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.
Представник АТ «Райффайзен Банк» в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про дату та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.
Вислухавши пояснення заявника та його представника, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено у судовому засіданні, ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 18.11.2011 року тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , до виконання рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 11.11.2009 року про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості у розмірі 1 015 021,93 грн.
Постановою Одеського апеляційного суду від 27.02.2024 року ухвала Біляївського районного суду Одеської області від 18.11.2011 року залишена без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_4 - залишено без задоволення.
В силу ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст. 441 ЦК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні (ч.3 ст.441 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п.18 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
За ч.ч.5, 7 ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Згідно з ч.8 ст.441 ЦПК України відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Отже, за змістом ч.ч.5, 8 ст.441 ЦПК України підставою для скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України є виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
За приписами п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв'язку з ухиленням особи від виконання зобов'язання, зокрема виконання судового рішення.
У справі «Soeringvs UK» від 07 липня 1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов'язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов'язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд. Також у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.
Однак, зміст заяви ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України доводить не зміну обставин, що зумовили суд застосувати обмеження у праві виїзду боржника за кордон, а зводиться до незгоди заявника з ухвалою суду від 18.11.2011 року, якою його тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України до моменту виконання ним своїх зобов'язань. При цьому, суд зауважує, що обставини щодо ухилення ОСОБА_2 від виконання рішення суду, які стали підставою для застосування до нього обмеження у вигляді тимчасової заборони у праві виїзду за межі території України, не є предметом дослідження у даній справі, оскільки покладені в основу ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 18.11.2011 року, та постанови Одеського апеляційного суду від 27.02.2024 року.
Крім того, заявником не було надано жодних доказів того, що ним було виконане рішення Роздільнянського районного суду Одеської області, до виконання якого він обмежений у праві виїзду за межі України.
Як роз'яснив Верховний Суд України в узагальненні судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01 лютого 2013 року, під ухиленням слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборна сила, події тощо).
При цьому обмеження є крайньою мірою до боржника і застосовується у виняткових випадках, коли відсутня будь-яка об'єктивна можливість виконання судового рішення без застосування цих заходів. Виходячи з матеріалів справи, боржник борг добровільно не сплатив та тривалий час більше тринадцяти років не сплачує борг чим на думку суду ухиляється від виконання судового рішення, що дозволяє суду обмежити у праві виїзду за межі України так як іншої можливості виконати судове рішення немає.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Заявник не навів нових обставин, що виникли після встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України і обґрунтовують необхідність скасування цього тимчасового обмеження.
Згідно з вимогами ч.5 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, вжитого ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 18.11.2011 року у справі №6-136/11.
Керуючись ст. 441 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - залишити без задоволення.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду, через Біляївський районний суд Одеської області протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали суду складено 13 травня 2024 року.
Суддя О.І. Трушина