Справа № 569/9612/24
1-кс/569/3637/24
23 травня 2024 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши в закритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, капітана Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 про надання дозволу на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Луцьк, Волинської області, українця, громадянина України, неодруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України, курсанта 1-ї навчальної роти навчального батальйону резерву сержантського складу школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 (відрядженого із військової частини НОМЕР_2 ), солдата, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
Старший слідчий третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, капітан Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 за погодженням із прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про надання дозволу на затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
В обґрунтування клопотання вказав, що третім слідчим відділом (із дислокацією у м. Рівне) Територіального управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому за процесуального керівництва Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону розслідується кримінальне провадження № 62024240030000059 від 16.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Із матеріалів клопотання убачається, що 02 серпня 2023 року громадянин ОСОБА_5 призваний до ІНФОРМАЦІЯ_2 під час мобілізації, після чого відправлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25 жовтня 2023 року №305 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_5 після прибуття у відрядження із військової частини НОМЕР_3 , зараховано до списків особового складу військової частини на котлове забезпечення, призначено на посаду курсанта 1-ї навчальної роти навчального батальйону резерву сержантського складу школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , він вважається таким, що посаду прийняв та приступив до виконання обов'язків військової служби.
Вимоги ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують кожного захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, дотримуватись правил забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, внутрішнього порядку, у службовий час постійно знаходитись у розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без відповідного дозволу командира (начальника).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, який затверджений Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, діяв станом на листопад 2023 року.
Проте, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_5 , у порушення вимог вищевказаного законодавства, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України за призовом під час мобілізації на особливий період, проходячи військову службу на посаді курсанта 1-ї навчальної роти навчального батальйону резерву сержантського складу школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, 05 листопада 2023 року близько 20 години 00 хвилин (точніше досудовим розслідуванням не встановлено, однак саме в цей час виявлено його відсутність на службі) самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив службовий час на власний розсуд, не пов'язаний із проходженням військової служби до 17 години 20 хвилин 24 квітня 2024 року, після чого повернувся у розташування військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання службових обов'язків.
Отже, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні самовільного залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
30 квітня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ч. 5 ст. 407 КК України.
. Правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність: ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів санкцією якого передбачено карання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріли, що підтверджують ці обставини:
Підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується зібраними доказами, а саме: доповіддю командира військової частини НОМЕР_1 , матеріалами службового розслідування військової частини НОМЕР_1 , протоколами допитів свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 та іншими документальними матеріалами.
Посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 КПК України:
30 квітня 2024 року ОСОБА_5 було вручено повідомлення про підозру, а також повістки про виклик на слідчі дії до слідчого на 08.05.2024, 09.05.2024 та 10.05.2024, однак на вказані повістки про виклик ОСОБА_5 не явився та повторно залишив місце несення служби, а саме військову частину НОМЕР_1 .
Вжитими розшуковими заходами встановити місцезнаходження ОСОБА_5 не вдалося, останній на виклики не з'являється.
21 травня 2024 року підозрюваного ОСОБА_5 оголошено у розшук.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, продовження вчинення ним кримінального правопорушення, незаконно вливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні.
Метою та підставами застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому останній підозрюється, тобто ризикам, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, існує реальний ризик переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування, з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється, а саме позбавлення волі строком до десяти років.
Вік підозрюваного ОСОБА_5 , його соціальні зв'язки, майновий стан та стан здоров'я, дозволяють останньому переховуватись від органів досудового розслідування.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії», Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У зв'язку із цим, існує ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України та наявні підстави вважати, що будь-який з інших більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти настанню вказаного ризику та належному виконанню підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є не ефективним у зв'язку із тим, що практика застосування цілодобового домашнього арешту із носінням електронних засобів контролю є не досить ефективною, у зв'язку із відсутністю в підрозділах Головного управління Національної поліції у Рівненській області достатньої кількості електронних засобів контролю, їх несправністю, а забезпечення контролю за поведінкою підозрюваних без таких засобів контролю є малоефективним (службова завантаженість поліції у зв'язку із введенням воєнного стану на території нашої держави, відсутність можливості цілодобового нагляду за особами).
Крім того, відповідно до матеріалів, доданих до клопотання, наявні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, зокрема на ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 на зміну останніми показів у судовому засіданні.
За таких обставин, сторона обвинувачення вважає, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, зможе вільно спілкуватись з такими особами та координувати їхні спільні дії щодо приховування слідів вчиненого ним кримінального правопорушення. Так, існує ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи той факт, що підозрюваний ОСОБА_5 неодноразово притягався до вчинення адміністративних правопорушень, що підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження, а також був притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого насильницького злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, вчинив новий умисний тяжкий злочин рецидив злочину та самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 з метою ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, що свідчить про те, що ОСОБА_5 схильний продовжити кримінальне правопорушення, в якому останній обґрунтовано підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення, що вказує на існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Виклад обставин, на підставі яких орган досудового розслідування дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини:
Показами свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 підтверджується факт самовільного залишення ОСОБА_5 військової частини НОМЕР_1 під час перебування на Рівненському загальновійськовому полігоні у період із 06 листопада 2024 року по 24 квітня 2024 року.
Вжитими розшуковими заходами встановити місцезнаходження ОСОБА_5 не вдалося, останній на виклики не з'являється та повторно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 .
Слід відмітити, що ОСОБА_5 проживає на віддаленій відстані від органу досудового розслідування, прокуратури та суду (Волинська обл., Луцький р-н.. с. Верхівка), підозрюється у вчиненні тяжкого військового злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а тому може ухилятися від органів досудового розслідування та суду, відправитися у невідомому напрямку.
Обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів:
Підозрюваний ОСОБА_5 переховується від органів досудового розслідування та прокуратури, про своє місце перебування командирів (начальників), правоохоронні органи, інші державні органи та органи місцевого самоврядування не повідомив. ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, за місцем служби характеризується негативно, за місцем фактичної реєстрації не проживає, не одружений, не має стійких соціальних зв'язків, а тому інший більш м'який запобіжний захід, не зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_5 , покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Відповідно до ч. 3 п. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років.
Відповідно до ст. 183 КПК України вбачається, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
У зв'язку з вищесказаним, враховуючи суспільний резонанс дій ОСОБА_5 в умовах сьогодення, суспільного осуду виникла необхідність в обранні саме вищевказаного запобіжного заходу, який сприятиме виконанню завдань кримінального судочинства та забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Водночас сторона обвинувачення вважає, що сукупності матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи даного клопотання, достатньо для прийняття вмотивованого рішення за клопотанням, та необхідність у допиті будь-яких осіб, під час судового розгляду клопотання, відсутня.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання підлягає до задоволення із наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.189 КПК України слідчий суддя, суд не має права відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного, обвинуваченого, навіть якщо існують підстави для затримання без ухвали суду про затримання з метою приводу.
Відповідно до ч.4 ст.189 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що:
1) підозрюваний, обвинувачений переховується від органів досудового розслідування чи суду;
2) одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.
Враховуючи те, що прокурором доведено, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного та те, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя прийшов до висновку, що слід надати дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст.ст.189, 190 КПК України, слідчий суддя -
Надати дозвіл на затримання з метою приводу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Луцьк, Волинської області, українця, громадянина України, неодруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України, курсанта 1-ї навчальної роти навчального батальйону резерву сержантського складу школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 (відрядженого із військової частини НОМЕР_2 ), солдата, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвала про дозвіл на затримання втрачає законну силу з моменту приводу підозрюваного ОСОБА_5 до суду або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали.
Копію даної ухвали направити в Луцьке районне управління поліції ГУНП в Волинській області для виконання.
Ухвала в апеляційному порядку оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_10