180/850/24
3/180/485/24
21 травня 2024 р. м. Марганець
Суддя Марганецького міського суду Дніпропетровської області Янжула О.С., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з відділення поліції №1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 ,-
за ч. 5 ст. 126 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення Серії ААД № 590417 від 10.04.2024 року, складеного інспектором СРПП ВП№1 Нікопольського РУП ст. лей-том поліції ОСОБА_2 , 10.04.2024 року о 11 год. 25 хв. в м. Марганець по вул. Історична, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ21063 д.н.з. НОМЕР_1 , обладнаний причепом саморобного виробництва, без водійського посвідчення категорії "В", оскільки не отримував та не навчався, правопорушення вчинено повторно протягом року, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 до суду не з'явився, про дату розгляду справи був належним чином повідомлений, за допомогою поштового зв'язку, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази, про причини неявки суд не повідомив. Заяв чи клопотань від нього не надходило.
У відповідності до ст. 268 КУпАП присутність правопорушника під час розгляду даної категорії справ не є обов'язковою за умови належного сповіщення останнього про день, час та місце проведення судового засідання.
Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» розгляд справ про адміністративне правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності своєчасно дізнатися про дату та місце розгляду справи.
Стаття 7 КУпАП вказує на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Відповідно до Глави 21 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
На думку посадової особи уповноваженої на складання протоколу про адміністративне правопорушення, своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст.126 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 252 КУпАП орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозиція частини п'ятої статті 126 КУпАП передбачає нормативне правило наступного змісту: «адміністративна відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті".
У протоколі про адміністративне правопорушення Серії ААД № 590417 від 10.04.2024 року, складеного інспектором СРПП ВП№1 Нікопольського РУП ст. лей.поліції Зімненком А.В., 10.04.2024 року о 11 год. 25 хв. в м. Марганець по вул. Історична, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ21063 д.н.з. НОМЕР_1 , обладнаний причепом саморобного виробництва, без водійського посвідчення категорії "В", оскільки не отримував та не навчався, правопорушення вчинено повторно протягом року.
В матеріалах справи наявна довідка, складена інспектором САП Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ст. лейтенантом поліції В.Олійник від10.04.2024 року №46.1/6529, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , меш. АДРЕСА_1 , згідно бази ІПНП на протязі року притягувався до адміністративної відповідальності - 19.05.2023 року за ч. 5 ст. 126 КУпАП та 13.07.2023 року за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Згідно інформацій на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявних в матеріалах справи, на останнього Долинським районним судом Кіровоградської області 20.07.2023 року та 02.10.2023 року за ч. 5 ст. 126 КУпАП накладено стягнення у виді штрафів в розмірі 40 800, 00 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 років.
Однак, докази про те, що ОСОБА_1 повторно протягом року вчинив будь-яке з порушень, передбачених частинами другою - четвертою статті 126 КУпАП, за що передбачена відповідальність ч.5 ст. 126 КУпАП в матеріалах справи відсутні.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свободі протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.
Дослідивши письмові матеріали справи, вважаю, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1) ст. 247 КУпАП, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
У зв'язку з цим слід зазначити, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Вищевикладене свідчить про те, що працівниками поліції не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, оскільки у судовому засіданні не доведено обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме факт притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою статті 126 КУпАП, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Керуючись ст.ст.24, 247, 283, 284 КУпАП,
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляцій-ним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя: О. С. Янжула