Справа № 204/4790/24
Провадження № 2/204/2544/24
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
23 травня 2024 року суддя Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська Токар Н.В., ознайомившись з матеріалами цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
15 травня 2024 року через систему «Електронний суд» до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У зв'язку із знаходженням судді на навчанні та у відгулі згідно наказів №118-В від 06.05.24, №130-В від 15.05.24 справа була передана судді 20.05.2024.
На виконання вимог ч.8 ст.187 ЦПК України, 20 травня 2024 року судом був зроблений запит до Єдиного державного демографічного реєстру, та отримано відповідь №599638 щодо наявності інформації про зареєстроване місце проживання.
Ознайомившись із поданою позовною заявою, вважаю, що дана заява не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України.
Згідно п.4 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; але, резолютивна частина позовної заяви не містить суми витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить покласти на відповідача, проте, позовні вимоги повинні бути конкретизовані.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, проте, позивачем не додано до позовної заяви:
- копію рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 21.05.2021 р., на яке посилається у позовній заяві;
-копію постанови Дніпровського апеляційного суду від 22.09.2021 р., на яку посилається у позовній заяві;
-довідку про середньоденну заробітну плату позивача, на що посилається останній у позовній заяві, обчислюючи суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, проте, зазначеного розрахунку позовна заява не містить.
В порушення частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви не додані документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачу за подання позовної заяви майнового характеру про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI потрібно сплатити судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та який необхідно сплатити на р/р UA658999980313141206000004632, код отримувача (МФО) 899998, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код отримувача (ЄДРПОУ) 37988155, отримувач коштів ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101.
Залишаючи позовну заяву без руху, в тому числі, і в частині порушення вимог частини четвертої статті 177 ЦПК України судом враховується висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16.
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
За змістом приписів статей 94,116,117 Кодексу законів про працю України та статей 1,2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
З огляду на викладене, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і на яку посилається позивач, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Враховуючи викладене, позивачу необхідно надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов'язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 ст.185 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ч.ч.1,2 ст. 185 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів після отримання копії ухвали та попередити, що згідно вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Токар