Справа № 214/149/24
Провадження № 2-а/211/18/24
іменем України
16 травня 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Сарат Н.О.
при секретарі Зоріній Н.О.
за участю:
представника позивача - Єгорова Є.С.
представника відповідача - Маркози Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Довгинцівсько-Металургійно відділу у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Єгоров Є.С., звернувся в суд з позовною заявою до Довгинцівсько-Металургійно відділу у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. А саме просив суд визнати дії заступника начальника Довгинцівсько - Металургійного відділ у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області Маркози Наталі Олександрівни незаконними та постанову ПН МДН 005770 від 13.12.2023 заступника начальника Довгинцівсько - Металургійного відділ у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області Маркози Наталі Олександрівни про накладення адміністративного стягнення на громадянина ОСОБА_3 у розмірі 1700 грн. скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч.І ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обгрунтування позову зазначив, що 06.12.2023 року він звернувся до Управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області з заявою про продовження строку перебування на території України, зареєстрованої за № 500043600 від 06.12.2023 року, надавши усі необхідні документи, в тому числі оригінали. 11.12.2023 року на електронну пошту позивача надійшов лист, датований 08.12.2023 роком про відмову громадянину Молдови ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в продовженні строку перебування на території України. Підставою відмови в продовженні строку перебування на території Україні було зазначено п.п. 4 п. 25 Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. № 150 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2023 р. № 979), а саме: коли дані, отримані з відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів державних органів, не підтверджують подану іноземцем або особою без громадянства інформацію. 13.12.2023 року позивач отримав лист від Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, про те, що дані отримані з відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів державних органів, не підтверджують подану іноземцем або особою без громадянства інформацію, а саме: дані з реєстру ДРАЦС не підтверджують надане іноземцем свідоцтво про укладення шлюбу.
13.12.2023 звернувшись до Довгинцівського- Металургійно відділу у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, позивачеві було повідомлено, що підставою відмови у продовженні строку перебування на території України стала відмінність зазначеної СЕРІЇ бланку оригіналу свідоцтва про одруження « НОМЕР_1 » та серії бланку свідоцтва, внесеного до Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, нібито «ІІ-КИ 636669». Відповідно, була розбіжність у зазначеній інформації, внесеної спеціалістом Криворізького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до Єдиного державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб.
13.12.2023 року звернувшись до Криворізького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зазначена технічна помилка була усунута спеціалістами відділу та видано Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб.
13.12.2024Після усунення технічної помилки було повторне усне звернення до Довгинцівського - Металургійного відділу Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області з питанням продовження строку перебування на території України. Але була отримана усна відмова, і заявлено про неможливість такого звернення. Однак відповідачем замість прийняття звернення про продовження строку перебування на території України, оскільки заявником не було вчинено жодних) порушень і за відсутності будь-якої вини в його діях, було прийнято рішення про складення протоколу про адміністративне правопорушення і безпідставне притягнення до адміністративної відповідальності. А також винесено рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 13.12.2023 № 1264130100014483 затверджене заступником начальника Довгинцівсько - Металургійного відділу у місті Кривому Розі Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, строком до 11.01.2024 року. На дане рішення було подано позов до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Відповідачем не враховано, що позивач в'їхав на територію України на законних підставах, надав документи які підтверджують законність перебування на територій України, не порушував чинне міграційне законодавство. Відповідно до частини 1 стаття 21 розділу II Закону України «Про правовий стату іноземців та осіб без громадянства», в'їзд в Україну, перебування на території України та транзитний проїзд через територію України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за наявності достатнього фінансового забезпечення або наявності можливості отримати таке забезпечення законним способом на території України. Порядок підтвердження достатнього фінансового забезпечення та його розмір встановлюються Кабінетом Міністрів України.
ОСОБА_1 надав документи які підтверджують наявність місця проживання разом з сім'єю, а також підтвердження достатнього фінансового забезпечення. Відповідачем не було враховано, що у позивача 27.10.2023 року народилися діти, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвами про народження Серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 , видані Криворізьким від ділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), які як і їхня мати потребують догляду та піклування.
Таким чином, основною умовою для подання іноземцем заяви про продовження строку перебування (за наявності законних підстав) є його перебування на території України на законних підставах, іншими умовами є: подання цієї заяви не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України; наявність законних підстав для продовження строку перебування на території України. У спірних правовідносинах відповідач діяв не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України та необгрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення, прийняв рішення про накладення адміністративного стягнення. В період збройної агресії російської федерації, позивач як громадянин Молдови, в'їхав на територію України з метою возз'єднання зі своєю сім'єю та продовження проживання на території України, отримання громадянства України, а не з метою вивезення своєї сім'ї за кордон, в тому числі на територію західної Європи, що саме по собі вказує на правомірність і бажання проживання в Україні.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону № 3773 - VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини. Згідно з статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №360 (далі - Положення №360) Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні' (пункт 7 Положення №360). Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав). Процедура продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначена Порядком продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150 (далі - Порядок №150).
Ухвалою суду від 19.03.2024 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
22.03.2024 року від відповідача надійшов відзив, згідно якого відповідач заперечувала проти позову та просила відмовити, вказала, що позивач гр. Республіки ОСОБА_3 , у своїй заяві вказує, на те що 06.12.2023 року було подано заяву № 500043600 від 06.12.2023 про продовження терміну перебування на території України до Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС у Дніпропетровській області, та 11.12.2023 електронною поштою надійшов лист Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 08.12.2023 про відмову в продовженні терміну перебування на території України на підставі п.п.4 гі.25 Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150 (зі змінами № 979 від 12.09.2023), а саме: дані, отримані з відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів державних органів, не підтверджують подану іноземцем або особою без громадянства інформацію. Відповідно до внесених змін до Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. № 150 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2023 р. № 979), строк перебування іноземців та осіб без громадянства, які тимчасово перебувають на території України (крім осіб, які відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 16 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" звільняються від реєстрації або реєструються у МЗС та його представництвах, продовжується ДМС, її територіальними органами за наявності обгрунтованих підстав (лікування, пологи, догляд за хворим членом родини, вимушена зупинка на території України у зв'язку з надзвичайними обставинами, оформлення спадщини, наявність підстав для оформлення посвідки на постійне чи тимчасове проживання, подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України, а також інші обставини, що унеможливлюють виїзд іноземця або особи громадянства) та за умови подання підтвердних документів - на період існування таких підстав. Громадянин Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 приїхав на територію України останній раз 28.09.2023 (копія перевірки БД «Аркан додається). 13.12.2023 року на прийом до Довгинцівсько-Металургійного відділу у м. Кривому Розі ГУ ДМС у Дніпропетровській області звернувся гр. Республіки ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , при перевірці документів встановлено, що вищевказаний громадянин перебуває на території України з порушенням правил перебування на території України, на 5 днів.
За порушення правил перебування на території України відносно громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 Довгинцівсько-Металургійним відділом у м. Кривому Розі ГУДМС у Дніпропетровській області 13.12.2023 року складено адміністративний протокол про правопорушення передбачене за ч. 1ст. 203 КУпАП «Порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України».
Згідно постанови про адміністративне правопорушення, заступником начальника Довгинцівсько-Металургійного відділу у м. Кривому Розі ГУДМС у Дніпропетровській області Маркоза Наталею Олександрівною, на громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладено адміністративне стягнення у вигляді мінімального штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян 1700 грн.. який на дату розгляду цієї адміністративної справи не сплачено, а винесену постанову не виконано.
Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, на підстав положень статті 26 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», співробітниками Довгинцівсько-Металургійного відділу у м. Кривому Розі ГУДМС у Дніпропетровській області прийнято рішення № 27 від 13.12.2023 року (копія додається) про примусове повернення за межі України відносно громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким зобов'язано Позивача залишити територію України у термін до 11.01.2024 року.
Положеннями пункту 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», закріплено, що нелегальний мігрант - це іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
При складані протоколу про адміністративне правопорушення ПР МДН №005779 від 13.12.2023 року, постанови ПН МДН № 005770 від 13.12.2023 року та рішення про примусове повернення № 27 від 13.12.2023 року, громадянином Республіки Молдова ОСОБА_1 , було проставлено особисті підписи, що свідчить, про те що він ознайомлений та погодився із зазначеною інформацією. У рішенні про примусове повернення № 27 від 13.12.2023 гр. Республіки Молдова ОСОБА_1 проставлено власноручний підпис, про те, що перекладач не залучався, що свідчить про його згоду з даним рішенням.
Крім того гр. Республіки Молдова ОСОБА_1 , надав пояснення, в яких вказав, що приїхав на територію України 28.09.2023 до майбутньої дружини гр. України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 20.10.2023 було укладено шлюб з гр. ОСОБА_7 та 27.10.2023 народились діти гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_4 . Після 01.11.2023 звернулись до ГУ ДМС у Дніпропетровській області з питання оформлення посвідки на тимчасове проживання, але для оформлення посвідки не вистачило днів, після чого гр. ОСОБА_8 звернувся із заявою про продовження терміну перебування на території України, але йому було відмовлено в зв'язку із розбіжностями виявленими в реєстрі ДРАЦС.
Окрім того, відповідно до п.2 розділу II Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України. Служби безпеки України від 23.04.2012 №353/271/150 «Рішення про примусове повернення оголошується іноземцю протягом 72 годин з дати його ухвалення, за винятком випадків, коли місцезнаходження іноземця не встановлено, в присутності перекладача та/або законного представника (на вимогу особи) під підпис та обліковується посадовою особою органу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, у журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства», при цьому акцентує увагу саме на присутності перекладача ігноруючи факт зазначення, що перекладач надається на вимогу особи.
Позивачем не висловлювалась вимога про надання правової допомоги або перекладача під час складання оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, під час спілкування не виникали мовні перепони, позивач чітко розумів та усвідомлював що відбувається та вільно спілкувався із посадовими особами.
Положеннями п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», закріплено, що нелегальний мігрант - це іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Наголосимо, наявність прав іноземців та осіб без громадянства прямо пов'язана із законністю їх перебування на території України (відповідно до ст. 26 Конституції України), в разі порушення певних встановлених державою умов їх перебування останні несуть відповідальність.
Щодо складання протоколу та постанови про адміністративне правопорушення: Відповідно до Наказу ДМС України № 93/аг від 12.07.2019 (копія додається), введено у дослідну експлуатацію спеціальне програмне забезпечення підсистеми «Адміністративні правопорушення» ЄІАС УМП» (далі - СПЗ) з автоматизованого обліку адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до прав про адміністративні правопорушення (в тому числі протоколу про адміністративні правопорушення, протоколу про адміністративне затримання, довідки про особу, постанови про накладання адміністративного стягнення та ін.) в усіх підпорядкованих підрозділах виключно засобами СПЗ.компетенції ДМС, оформлення матеріалів адміністративного провадження засобами підсистеми. З'ясовано, що у громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 , законі підстави та законне джерело коштів на покриття витрат, які пов'язані з перебуванням його на території України, відсутні. До органів влади для офіційного оформлення свого статусу звертався, але йому було відмовлено в зв'язку з наявністю розбіжностей в документах.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, пояснив по змісту позову, вказав, що позивач звертався до відповідача із заявою про продовження йому строку перебування на території України, 11.12.2023 року він отримав відмову, через розбіжності в документах де його вини не було, 13.12.2023 року технічну помилку в документах в органах РАЦС виправлено, та 13.12.2023 року на позивача все одно складено протокол та притягнуто до адміністративної відповідальності та зобов'язано виїхати до країни походження.
Представники відповідача ОСОБА_9 у судовому засіданні, позовні вимоги не визнала та просила у їх задоволенні відмовити, пояснила відповідно змісту відзиву, та вказала, що у позивача є термін, щоб добровільно перетнути кордон та покинути територію України 7 днів.
Заслухавши пояснення учасників справи, кожного зокрема, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
В силу ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
Судом встановлено, що 06.12.2023 року позивач звернувся до Управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області з заявою про продовження строку перебування на території України, зареєстрованої за № 500043600 від 06.12.2023 року, надавши усі необхідні документи, в тому числі оригінали.
11.12.2023 року на електронну пошту позивача надійшов лист, датований 08.12.2023 роком про відмову громадянину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в продовженні строку перебування на території України. Підставою відмови в продовженні строку перебування на території Україні було зазначено п.п. 4 п. 25 Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. № 150 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2023 р. № 979), а саме: коли дані, отримані з відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів державних органів, не підтверджують подану іноземцем або особою без громадянства інформацію. 13.12.2023 року позивач отримав лист від Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, про те, що дані отримані з відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів державних органів, не підтверджують подану іноземцем або особою без громадянства інформацію, а саме: дані з реєстру ДРАЦС не підтверджують надане іноземцем свідоцтво про укладення шлюбу.
13.12.2024 звернувшись до Довгинцівського- Металургійно відділу у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, позивачеві було повідомлено, що підставою відмови у продовженні строку перебування на території України стала відмінність зазначеної СЕРІЇ бланку оригіналу свідоцтва про одруження « НОМЕР_1 » та серії бланку свідоцтва, внесеного до Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, нібито «ІІ-КИ 636669». Відповідно, була розбіжність у зазначеній інформації, внесеної спеціалістом Криворізького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до Єдиного державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб.
13.12.2025 року звернувшись до Криворізького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зазначена технічна помилка була усунута спеціалістами відділу та видано Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб.
13.12.2026 Після усунення технічної помилки було повторне усне звернення до Довгинцівського - Металургійного відділу Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області з питанням продовження строку перебування на території України. Але була отримана усна відмова, і заявлено про неможливість такого звернення. Однак відповідачем замість прийняття звернення про продовження строку перебування на території України, оскільки заявником не було вчинено жодних) порушень і за відсутності будь-якої вини в його діях, було прийнято рішення про складення протоколу про адміністративне правопорушення і безпідставне притягнення до адміністративної відповідальності.
13.12.2027А також винесено рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 13.12.2023 № 1264130100014483 затверджене заступником начальника Довгинцівсько - Металургійного відділу у місті Кривому Розі Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, строком до 11.01.2024 року. На дане рішення було подано позов до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Відповідачем не враховано, що позивач в'їхав на територію України на законних підставах, надав документи які підтверджують законність перебування на територій України, не порушував чинне міграційне законодавство. Відповідно до частини 1 стаття 21 розділу II Закону України «Про правовий стату іноземців та осіб без громадянства», в'їзд в Україну, перебування на території України та транзитний проїзд через територію України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за наявності достатнього фінансового забезпечення або наявності можливості отримати таке забезпечення законним способом на території України. Порядок підтвердження достатнього фінансового забезпечення та його розмір встановлюються Кабінетом Міністрів України.
ОСОБА_1 надав документи які підтверджують наявність місця проживання разом з сім'єю, а також підтвердження достатнього фінансового забезпечення. Відповідачем не було враховано, що у позивача 27.10.2023 року народилися діти, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвами про народження Серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 , видані Криворізьким від ділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), які як і їхня мати потребують догляду та піклування.
Таким чином, основною умовою для подання іноземцем заяви про продовження строку перебування (за наявності законних підстав) є його перебування на території України на законних підставах, іншими умовами є: подання цієї заяви не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України; наявність законних підстав для продовження строку перебування на території України.
В період збройної агресії російської федерації, позивач як громадянин Молдови, в'їхав на територію України з метою возз'єднання зі своєю сім'єю та продовження проживання на території України, отримання громадянства України, а не з метою вивезення своєї сім'ї за кордон, в тому числі на територію західної Європи, що саме по собі вказує на правомірність і бажання проживання в Україні.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону № 3773 - VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини.
Згідно з статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №360 (далі - Положення №360) Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні' (пункт 7 Положення №360).
За змістом пункту 3 Положення №360 одним з основних завдань ДМС є реанзаниЯ державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції-), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців таї інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Згідно з пунктом 4 Положення №360 ДМС відповідно до покладених на неї завдань здійснює оформлення і видачу документів для тимчасового або постійного проживання Україні, а також виїзду за її межі, вилучає такі документи та проставляє в документах, ще посвідчують особу іноземців та осіб без громадянства, відмітки про заборону в'їзду Україну в передбачених законодавством випадках (підпункт 8); приймає рішення щ продовження (скорочення) строку тимчасового перебування іноземців та осіб громадянства на території України, про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країн їх громадянської належності або країни походження, звертається до судів з позовами про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, здійснює заходи, пов'язані з примусовим видворенням іноземців та осібї без громадянства з України (підпункт 9); здійснює оформлення і видачу громадянам України документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, тимчасово» затримує та вилучає такі документи у передбачених законодавством випадках (підпункт 10); здійснює інші повноваження, визначені законом (підпункт 39).
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав). Процедура продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначена Порядком продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150 (далі - Порядок №150).
Статтею 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Зі змісту ч. 1 ст. 203 КУпАП України вбачається, що перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні не більш як на 30 днів, а так само недодержання ними встановлених законодавством вимог транзитного проїзду через територію України або вимог декларування чи реєстрації місця проживання (перебування) - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
За визначенням п. 14 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
В силу ч. 3 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні, вважаються такими, які на законних підставах тимчасово проживають на території України на період дії обставин, за наявності яких додатковий чи тимчасовий захист було надано. Тимчасове проживання на території України таких іноземців та осіб без громадянства підтверджується посвідченням особи, яка потребує додаткового захисту в Україні, або посвідченням особи, якій надано тимчасовий захист в Україні.
Відповідно до положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 203 КУпАП України, характеризується саме наявністю умисної вини.
Статтею 10 КУпАП визначено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, під час вирішення питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не встановлювався факт наявності умислу в його діях, які були пов'язані з порушенням правил перебування на території України, а відповідно, як наслідок і наявність складу адміністративного правопорушення за частиною першою статті 203 КУпАП.
Отже, суд враховуючи, що позивач звернувся до Довгинцівсько-Металургійно відділу у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області 06.12.2023 року з заявою про продовження йому строку перебування на території України, який закінчувався 08.12.2023 року, оскільки у відзиві відповідач вказує, що 13.12.2023 року встановлено незаконне перебування на території України позивача терміном на 5 днів, тобто позивач звернувся вчасно за три дні. Відмову отримав 11.12.2023 року через розбіжність у документах, а саме через технічну помилку через яку були розбіжності в реєстрі органу РАЦС з наданим позивачем свідоцтвом про шлюб. 13.12.2023 року технічну помилку органом РАЦС виправлено, але на позивача складено протокол та постанову про накладення адміністраивного стягнення, суд вважає, що вини позивача у наявності розбіжностей станом на момент його звернення 06.12.2023 року немає, а отже суд вважає відстуній склад адміністративного правопорушення, крім того позивач має сім'ю та дітей в Україні, а тому вимоги позивача про скасування постанови та закриття провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності підлягають задоволенню.
Разом з тим, відповідач згідно посадової інструкції та вимог законодавства, виконує покладені на неї обов'язки, а тому незаконності у її діях немає, в разі незгоди з постановою прийнятою відповідачем позивач має право її оскаржити, та скасувати, доказів незаконності дій відповідача щодо позивача, останнім не надано, а тому в частині визнання дій відповідача незаконними слід відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З врахуванням вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, а судові витрати віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 9, 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. ст. 2, 5, 6-11, 13-15, 72-79, 90, 241-246, 268-271, 288 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Скасувати постанову ПН МДН 005770 від 13.12.2023 року заступника начальника Довгинцівсько-Металургійно відділу у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області Маркози Н.О. про накладення адміністративного стягнення на громадянина Молдови ОСОБА_1 у розмірі 1700 грн. та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В іншій частині позову відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 23.05.2024 року.
Суддя: Н. О. Сарат