Справа № 199/1306/24
(2/199/1408/24)
іменем України
22.05.2024
м. Дніпро
справа №199/1306/24
провадження № 2/199/1408/24
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Подорець О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
У лютому 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позов обґрунтовано тим, що 22 вересня 2022 року в м. Дніпро на перехресті вул. Белградська та вул. Полтавське шосе сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Daf XF 105.460», державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом «Bodex KIS 33», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Audi A4», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобілі учасників пригоди зазнали механічних пошкоджень.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2022 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Розрахунок розміру відшкодування (майнової шкоди, яка спричинена позивачу) та станом на день подання позову до суду не відшкодована, має наступний вигляд: 283 468,25 грн. - вартість належного позивачу транспортного засобу до ДТП у не пошкодженому стані; 90 071,84 грн. - вартість належного позивачу транспортного засобу після ДТП у пошкодженому стані; 158 000 грн. - сума страхової виплати за полісом цивільно-правої відповідальності; 1 500 грн. - франшиза.
На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 матеріальний збиток в розмірі 33 396,41 грн., а також витрати за проведення товарознавчої експертизи 2 650 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 грн. та сплачений судовий збір.
Ухвалою суду від 23 лютого 2024 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та визначено проводити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач ОСОБА_2 повідомлявся судом про наявність цивільної справи на розгляді у суді, стороною якої він є, шляхом направлення поштової кореспонденції суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання. Відповідач не надав заперечення щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та не скористався правом надання відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів по даній справі.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 травня 2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За правилами ст. 15 та ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.
Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Закон не покладає на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі №640/14169/17. Такі ж висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18).
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22 вересня 2022 року в м. Дніпро на перехресті вул. Белградська та вул. Полтавське шосе сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Daf XF 105.460», державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом «Bodex KIS 33», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Audi A4», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобілі учасників пригоди зазнали механічних пошкоджень.
Транспортний засіб «Audi A4», державний номерний знак НОМЕР_3 , належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 13 травня 2022 року (а.с.6).
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2022 року у справі №199/7653/22 ОСОБА_2 визнано винним та накладено стягнення за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу (а.с.5).
Як убачається з висновку експерта (товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ) №1210/22 від 11 жовтня 2022 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу «Audi A4», державний номерний знак НОМЕР_3 , становить 426 938, 28 грн., ринкова вартість вказаного транспортного засобу до ДТП у непошкодженому стані на дату оцінки становить 283 468, 25 грн., вартість автомобіля з урахуванням аварійних пошкоджень (після ДТП) - 90 071, 84 грн., матеріальний збиток заподіяний власнику пошкодженого транспортного засобу становить 283 468, 25 грн. (а.с.10-14,15).
Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
На виконання ч. 5 ст. 106 ЦПК України у вказаному вище висновку експерта зазначено, що він підготовлений для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Відповідно до положень ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.
Частиною другої ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», визначений порядок виплати страхового відшкодування у разі знищення транспортного засобу, а саме його власнику (позивачу) має бути виплачена різниця між вартістю ТЗ до та після дорожньо-транспортної пригоди.
Враховуючи те, що витрати на відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу позивача - 426 938, 28 грн., перевищують його ринкову вартість до ДТП - 283 468, 25 грн., то вказаний транспортний засіб позивача вважається фізично знищений.
Одночасно, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована в ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» за полісом ОСЦПВВНТЗ № 210863541, франшиза - 1500 грн., ліміт відповідальності (страхова сума) за шкоду заподіяну майну 160 000 грн.
Згідно ч. 2 ст. 22 Закону, у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, страховик у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Вказана страхова компанія виконала свої зобов'язання перед потерпілим та сплатила відшкодування в розмірі 158 500 грн., що становить максимальний ліміт відповідальності страховика (страхову суму) за вирахуванням встановленої франшизи.
Отже, розрахунок розміру відшкодування (майнової шкоди, яка спричинена позивачу) та на цей час не відшкодована має наступний вигляд: 283 468,25 грн. - вартість належного позивачу транспортного засобу до ДТП у не пошкодженому стані; 90 071,84 грн. - вартість належного позивачу транспортного засобу після ДТП у пошкодженому стані; 158 000 грн. - сума страхової виплати за полісом цивільно-правої відповідальності; 1 500 грн. - франшиза.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на викладені обставини, залишок невідшкодованої з боку відповідача матеріальної шкоди складає 33 396,41 грн.
За змістом ст. 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Відповідно до ст. 30 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною статтею 30 Закону, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.
За змістом указаної правової норми транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Така правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 564/2464/14-ц.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову, а саме - слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням в розмірі 33 396,41 грн. та витрати на проведення експертизи, замовленої позивачем для звернення до суду, в розмірі 2 650 грн.
Що стосується вимоги представника позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 9 000 грн., суд зазначає наступне.
Право на правничу допомогу в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України та ст. 15 ЦПК України.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких згідно п. 1 ч. 3 цієї статті віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано ордер на надання правничої (правової) допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання професійної правничої допомоги №12/02/24-1 від 12 лютого 2024 року, рахунок №22/2024 (детальний розрахунок вартості адвокатського гонорару) від 12 лютого 2024 року, платіжну інструкцію №0.0.3470593802.1 від 14 лютого 2024 року (а.с.16,17,18).
За таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 9 000 грн. пропорційно задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 274, 279 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 33 396 (тридцять три тисячі триста дев'яносто шість) грн. 41 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за проведення товарознавчої експертизи в розмірі 2 650 (дві тисячі шістсот п'ятдесят) грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 (де'ять тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 22 травня 2024 року.
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя О.Б.Подорець