22 травня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/224/24
Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами загального позовного провадження, розглянув матеріали справи
за позовом: Заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави,
вул. В'ячеслава Чорновола, 50 А, м. Прилуки, 17500;
в особі позивача: Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області,
вул. Центральна, 3, смт Талалаївка, Прилуцький район, Чернігівська область, 17200;
до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства “Лан”,
вул. Миру, 20 Б, с. Болотниця, Прилуцький район, Чернігівська область, 17200;
предмет спору: про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: Лисенко В.С. - адвокат, ордер на надання правничої правової допомоги серії АІ № 1597556, виданий 24.04.2024;
від прокуратури: Лепська Н.П. - прокурор відділу.
07.03.2024, Заступником керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача - Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області поданий позов до Приватного сільськогосподарського підприємства “Лан” з проханням:
- розірвати договір оренди землі від 28.05.2020, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та Приватним сільськогосподарським підприємством “Лан” щодо земельної ділянки площею 7,2538 га за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650, розташованої за межами населених пунктів на території Болотницького старостинського округу Талалаївської селищної ради, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 30.12.2020 за № 40048413;
- зобов'язати Приватне сільськогосподарське підприємство “Лан” повернути власнику, в особі Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, земельну ділянку комунальної власності за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650, площею 7,2538 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Болотницького старостинського округу Талалаївської об'єднаної територіальної громади.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка площею 7,2538 га за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650 використовується відповідачем (орендарем) для товарного сільськогосподарського виробництва - вирощування сільськогосподарських культур (як рілля), натомість, за видом угідь спірна ділянка віднесена до пасовищ (не підлягає розорюванню), що є порушенням п. 8.4. Договору, статті 35 Закону України “Про охорону земель”, відтак, відповідно до п. 11.4. Договору та частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, є підставою для припинення договору оренди землі від 28.05.2020 шляхом його розірвання за рішенням суду.
Суд, ухвалою від 11.03.2024, прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 03.04.2024; установив учасникам справи процесуальні строки на подачу письмових заяв по суті спору.
Відповідач не скористався правом на подачу письмового відзиву на позов в установлений строк, граничний перебіг якого сплинув станом на 26.03.2024.
03.04.2024, суд, за результатами підготовчого провадження, відповідно до п. 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) постановив закрити підготовче провадження, призначив розгляд справи по суті на 29.04.2024, про що сторони повідомлені в порядку статей 120, 121 ГПК України.
29.04.2024, у судове засідання прибули повноважний представник відповідача та прокурор; позивач повторно до суду не прибув, повноважного представника не направив (без пояснення причин), будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслав.
Неприбуття належним чином повідомленого позивача в судові засідання 03.04.2024 та 29.04.2024 не є перешкодою для вирішення спору по суті, за наявними матеріалами справи (частина 1, п. 2 частини 3 статті 202 ГПК України).
Відповідач у судовому засіданні подав письмові пояснення по суті спору, що за правовим змістом є відзивом на позов. Клопотання про продовження судом строку на вчинення наведених дій, з обґрунтуванням поважності їх пропущення, ним до суду не заявлене. Письмові пояснення по суті спору залучені до матеріалів справи, натомість їх зміст залишений судом поза увагою, в тому числі з підстав невиконання ним обов'язку з направлення цього документа на адреси інших учасників спору.
Суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав повноважного представника відповідача та прокурора.
Відповідач заперечив проти задоволення позову; водночас поставив під сумнів наявність у прокурора підстав для звернення до суду з цим позовом, позаяк останнім не надано позивачу можливості зреагувати на виявлене порушення, натомість, відразу позов скерований до суду.
Прокурор позов підтримав, проти доводів відповідача заперечив, звертав увагу на те, що підстави представництва інтересів держави в цій справі, в особі Талалаївської селищної ради, ним обґрунтовані в позовній заяві.
Суд відклав розгляд справи по суті на 22.05.2024, про що позивач повідомлений в порядку статей 120, 121 ГПК України.
22.05.2024, у судове засідання прибули повноважний представник відповідача та прокурор.
Суд продовжив розгляд справи по суті, заслухав відповідача та прокурора, дослідив наявні матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, на підставі п. 2 частини 1 статті 226 ГПК України.
За п. 3 частини 1 статті 1311 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді в виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрите за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, 4) зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.
У Рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття “інтереси держави” має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого в статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України “Про прокуратуру”.
Таким чином, “інтереси держави” охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. У той час як надмірна формалізація “інтересів держави”, особливо в сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовані в статті 23 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015.
Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” представництво прокурором держави в суді полягає в здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, в випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.
В обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави (територіальної громади) в суді, в особі Талалаївської селищної ради, прокурор, у позовній заяві, зазначив, що Рада є власником земельної ділянки за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650, площею 7,2538 га (пасовища), яка використовується відповідачем як орендарем за договором оренди землі від 28.05.2020 б/н, не за цільовим призначенням (як рілля - розорюється), що є підставою для розірвання цього правочину, повернення власнику спірної ділянки з орендного користування.
Таким чином, оскільки розпорядником спірної земельної ділянки є Рада, то до повноважень останньої належить здійснення контролю за її належним використанням.
Підставою для здійснення представництва в суді законних інтересів держави прокурор у позовній заяві визначив бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
За частинами 4, 7 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Верховний Суд України в постанові від 13.06.2017 у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
При цьому, суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов поданий прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, в якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу в протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначений характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень / функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
За висновками Великої Палати Верховного Суду в справі № 912/2385/18 судом має бути досліджено: (1) чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; (2) чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.
Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру”, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави в конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
Аналогічні висновки щодо застосування цієї норми викладені в постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 920/284/18, від 03.04.2019 у справі № 909/63/18, від 17.04.2019 у справі № 916/641/18, від 31.07.2019 у справі № 916/2914/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18, від 15.12.2020 у справі № 904/82/19.
З висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (підпункти 76 - 81), для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді в випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.
З матеріалів справи вбачається, що 08.02.2024, прокурор, листом № 54-77-986вих-24, повідомив Талалаївську селищну раду про виявлене порушення за фактом нецільового використання земельної ділянки за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650 (пасовища), що використовується орендарем - ПСП «Лан» як рілля для вирощування сільськогосподарських культур. Власником указаної земельної ділянки є Талалаївська селищна рада, яка повноважна вимагати усунення будь-яких порушень її прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння цією земельною ділянкою. Прокурор просив надати в строк по 13.02.2024 відомості чи вживатимуться Радою, як власником указаної ділянки, заходи до припинення договору її оренди через використання земельної ділянки всупереч договірних умов та вимог законодавства не за видом угідь, у тому числі шляхом подачі позову до суду.
У відповідь на звернення прокурора, Рада, листом від 14.02.2024 № 259, повідомила, що їй невідомо для яких фактичних цілей в 2022 - 2023 роках використовувалась орендарем земельна ділянка за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650.
22.02.2024, прокурор звернувся до Ради листом № 54-77-1310вих-24, з проханням у строк по 27.02.2024 повідомити чи вживатимуться нею заходи щодо припинення договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650, всупереч її використанню не за видом угідь, що є порушенням договірних умов та вимог чинного законодавства, зокрема, шляхом подачі відповідного позову до суду.
Рада, листом від 27.02.2024 № 322, у відповідь на звернення прокурора повідомила, що на даний час вивчається питання можливого вжиття заходів з припинення договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650, шляхом подачі позову.
Натомість, 29.02.2024, прокурор, у порядку статті 23 Закону України “Про прокуратуру”, направив позивачу повідомлення про намір подати позов в інтересах держави в особі Талалаївської селищної ради до ПСП «Лан» про розірвання договору оренди землі від 28.05.2020 та зобов'язання повернути власнику з орендного користування земельну ділянку за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650. Позовна заява від 01.03.2024 № 54-77-1545вих-24 скерована до суду 06.03.2024.
Наведені обставини свідчать про те, що прокурор не надав позивачу можливості самостійно відреагувати на виявлене порушення інтересів держави за фактом нецільового використання спірної земельної ділянки, шляхом подачі відповідного позову до суду, що свідчить про передчасність дій прокурора.
Суд вважає, що в указаний часовий проміжок Талалаївська селищна рада фізично не могла вжити належних заходів з метою усунення виявлених порушень, про наявність яких остання дізналась лише після звернення до неї прокурора листом від 08.02.2024 № 54-77-986вих-24. У листі від 27.02.2024 № 322 Рада повідомляла, що наразі нею вивчається питання вжиття самостійно заходів з припинення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7425381000:02:001:0650, шляхом подачі позову.
Щодо наявності кримінального провадження № 12020270260000151 від 03.09.2020, відкритого за фактом можливого зловживання при виставленні на торги та передачі в оренду для сільськогосподарських потреб земельної ділянки за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650, Рада не була обізнана, до моменту звернення до неї прокурора листом від 08.02.2024 № 54-77-986вих-24, оскільки жодним чином не залучалась до розслідування, в той час як момент укладення оскаржуваного договору оренди організатором торгів та орендодавцем за цим договором виступало ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області. Право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за Радою 25.03.2021 згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (витяг сформований 05.02.2024 № 368549068).
За наведених обставин у їх сукупності, суд вважає, що скерувавши даний позов до суду, прокурор діяв саме як альтернативний суб'єкт звернення, замінивши позивача який може самостійно захищати інтереси держави в суді.
Водночас прокурор не довів наявність обставин для вжиття ним заходів невідкладного реагування за фактом виявлених порушень.
Виходячи з установлених обставин, суд дійшов висновку, що прокурор не дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, для подачі позову та не довів бездіяльності Талалаївської селищної ради за фактом неналежного реагування з метою усунення виявлених порушень, а тому в нього відсутні правові підстави для звернення до суду за захистом інтересів держави в особі Ради.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження в справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень п. 2 частини 1 статті 226 ГПК України, за яким суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказане.
З урахуванням наведених висновків, позов Заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області до Приватного сільськогосподарського підприємства «Лан» підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 13, 53, 55, 202, п.2 частини 1 статті 226, статтями 233 - 235 ГПК України, господарський суд
Залишити без розгляду позов Заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури (вул. В'ячеслава Чорновола, 50 А, м. Прилуки, Чернігівська область, код ЄДРПОУ 02910114) в інтересах держави в особі Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (вул. Центральна 3, смт Талалаївка, Прилуцький район, Чернігівська область, код ЄДРПОУ 04412679) до Приватного сільськогосподарського підприємства «Лан» (вул. Миру, 20 Б, с. Болотниця, Прилуцький район, Чернігівська область, код ЄДРПОУ 32191588) про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання в порядку статті 256 ГПК України.
Повний текст ухвали складений та підписаний 22.05.2024.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.
Суддя А.В. Романенко