Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" травня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/635/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Трофімова І.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 1-й під'їзд)
до Харківського квартирно-експлуатаційного управління (61024, вул. Пушкінська, 61, м. Харків, 61024)
про стягнення 54'925,25 грн
без виклику учасників справи
Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківського квартирно-експлуатаційного управління, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборговансть в сумі 54'925,25 грн.
Ухвалою суду від 04.03.2023 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
13.03.2024 відповідачем до суду був поданий відзив на позовну заяву (вх. 6849), в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень проти позову вказує на те, що згідно ч. 12 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими. Харківське квартирно-експлуатаційне управління є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат. Харківське КЕУ фінансується виключно з Держбюджету. Стаття 51 Бюджетного кодексу зазначає, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок нестачі бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Для сплати заборгованості за попередній період (сплата штрафних санкцій) в Харківському КЕУ відсутнє відповідне фінансування. Фактично проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів. Відповідальність особи може наступати за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання приписами ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відповідач вказує на те, що після початку повномасштабної воєнної агресії, введення воєнного стану, виконував покладені на нього обов'язки забезпечення оборони Держави Україна та належного функціонування військових частин та установ Міністерства оборони України на території Харківської області, здійснював вагому діяльність стосовно забезпечення потреб військовослужбовців в зоні проведення бойових дій, зокрема, організовує постачання та зведення укріплень, наметових містечок, казарм, обладнання для проживання військовослужбовців тощо. Отже, відповідач вказує на те, що з вищенаведеного можна зробити висновки, що в діях Харківського КЕУ не має вини щодо відшкодування витрат за договором №405 від 13.11.2023, тому Харківське КЕУ не може нести відповідальність.
Згідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.
13.11.2023 між Регіональним офісом водних ресурсів у Харківській області (далі - РОВР, позивач), Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - військова частина) та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (далі - ХКЕУ, відповідач) укладено договір №405 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном (далі - договір), відповідно до умов якого РОВР надає Військовій частині НОМЕР_1 можливість на спільне тимчасове безоплатне користування своїм нерухомим майном (п. 1.1. договору).
Згідно з п. 3.2. договору ХКЕУ зобов'язано відшкодувати РОВР всі витрати за комунальні послуги за договорами відшкодування комунальних послуг, які були отримані РОВР за час дії цього договору.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що відшкодування за комунальні послуги, спожиті військовою частиною, сплачуються ХКЕУ на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг (електричної енергії, водовідведення, водопостачання, теплової енергії або природного газу, вивіз ТБО) за відповідним пакетом документів до них.
Згідно з п. 4.7. договору ХКЕУ зобов'язується укласти договори про відшкодування спожитих комунальних послуг окремо за кожним видом комунальних послуг.
Відповідно до п. 8.2. договору ХКЕУ зобов'язаний відшкодувати РОВР вартість комунальних послуг, що спожиті Військовою частиною НОМЕР_1 у процесі виконання цього договору.
Відповідно до п. 10.1 договору дія цього договору, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, з 20.10.2023 до 31.12.2023 включно.
13.11.2023 між сторонами був підписаний акт приймання-передачі нерухомого майна, згідно договору спільного тимчасового безоплатного використання від 13.11.2023 №405.
Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, для компенсації відповідних витрат сторонами щомісячно укладались договори про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії. Проте, витрати за жовтень, листопад та грудень 2023 року відповідачем не були компенсовані.
Позивачем була надіслана на адресу відповідача претензія про підписання договору та сплату заборгованості від 22.02.2024 № 293/11-06, додатком до якої були підписані Регіональним офісом водних ресурсів та Військовою частиною НОМЕР_1 проєкти договорів про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії та акти фіксації показників лічильників, які підтвердила військова частина.
Відповідачем не було підписано відповідні договори щодо компенсації витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії за жовтень-листопад 2023 року та за грудень 2023 року, відмова мотивована відсутністю коштів для здійснення такої оплати. При цьому, за жовтень 2023 року військовою частиною було фактично спожито 537 кВт електричної енергії, за листопад 2023 - 2637 кВт, за грудень - 1952 кВт електричної енергії, що підтверджується актами про обсяги розподіленої електричної енергії за жовтень-листопад та грудень 2023 року з АТ "Харківобленерго".
Таким чином позивач стверджує, що сума компенсації за спожиту Військовою частиною НОМЕР_1 електричну енергію з розподілом електричної енергії в жовтні-листопаді 2023 року складає 27'337,73 грн з ПДВ, в грудні 2023 року - 27'587,52 грн з ПДВ.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 ЦК України).
У відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.
Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу або позов. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати за спожиту військовою частиною електричну енергію з розподілом електричної енергії у розмірі 54'925,25 грн.
При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача проти позову, оскільки за приписами ч. 1 ст. 617 ЦК України, яка кореспондується з ч. 2 ст. 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Частиною 2 статті 617 ЦК України встановлено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Тобто частина 2 статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання. Господарський суд зауважує, що ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності. Враховуючи, що чинним законодавством не передбачено винятків або будь-яких особливих вимог для укладання договорів з бюджетними установами, виконання цих договорів також повинно здійснюватися на загальних підставах.
Велика Палата Верховного Суду у своєї постанові № 911/4249/16 від 17 квітня 2018 року, пославшись на рішення Європейського суду з прав людини, зробила з цього приводу наступний правовий висновок:
"п. 59. ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі "Бакалов проти України" та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
п.60. З огляду на викладене вище Велика Палата Верховного Суду відхилила твердження скаржника про відсутність його обов'язку здійснити розрахунок з позивачем за надані послуги у період з 01 січня 2015 року до 01 січня 2016 року через те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" не було передбачено кошти на ці видатки, оскільки в особи виникає певне право, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов'язання не із закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правових актів, що регулюють відносини між особою та державою в певній сфері суспільних відносин.
п.61. Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 12-46гс18. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду України та Верховного Суду".
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, як обґрунтованих, підтверджених доданими до матеріалів справи та не спростованих відповідачем.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління (61024, м.Харків, вул. Пушкінська, 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, код ЄДРПОУ 01038594) компенсацію за спожиту електричну енергію з розподілом електричної енергії у сумі 54'925,25 грн та 2422,40 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Учасники справи:
Позивач - Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області (61145, м.Харків, вул. Космічна, 21, код ЄДРПОУ 01038594).
Відповідач - Харківське квартирно-експлуатаційне управління (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код ЄДРПОУ 07923280).
Суддя І.В. Трофімов