вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
23.05.2024 Справа № 917/364/24
Суддя Мацко О.С. , розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційна Компанія «Мірана», 18001, м. Черкаси, вул. Небесної Сотні, 31/1, код ЄДРПОУ 44817091,
до Фізичної особи-підприємця Лисак Катерини Григорівни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
про стягнення 700 826,80 грн.
Без виклику сторін у спрощеному провадженні
04.03.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційна Компанія «Мірана» до Фізичної особи-підприємця Лисак Катерини Григорівни про стягнення 700 826,80 грн., з яких 492 967,00 грн. - заборгованість за договором поставки № 10699-23ПЛ від 03.11.2023 р., 21 865,04 грн. - пеня, 185 994,76 грн. - штраф.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.03.2024 р. залишено вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційна Компанія «Мірана» без руху, встановлено позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви (протягом трьох днів з дня вручення ухвали суду) шляхом реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами та зазначення у позовній заяві відомостей про наявність або відсутність у сторін (та представника позивача- адвоката) електронного кабінету, зазначення ідентифікаційного коду представника позивача адвоката Петренко М.Г.
01.04.2024 р. від позивача до суду надійшла заява з доказами усунення зазначених недоліків позовної заяви.
04.04.2024р. відкрито провадження у справі, визнано її малозначною, вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору. Ухвала направлена сторонам через систему Електронний суд та отримана ними04.04.2024р., що підтверджується наявними у справі довідками (а.с.75,76). Відповідач на позов не відреагував, відзив на позов не надав. П.5 ухвали про відкриття провадження у праві відповідач був попереджений про те, що у разі неподання відзиву на позов справа буде розглянута за наявними у ній матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежно виконано умови укладеного між сторонами договору поставки №10699-23ПЛ від 03.11.2023р. в частині оплати отриманого від позивача товару.
Так, судом встановлено, що 03.11.2023р. між сторонами було укладено договір поставки №10669-23 ПЛ, згідно з умовами якого:
- постачальник (позивач) зобов'язався поставити покупцю (відповідачу) товар для використання у підприємницькій діяльності на території України, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього на умовах цього договору;
- вартість кожної партії товару визначається у видаткових накладених на кожну партію товару, загальна сума договору визначається на підставі фактично поставленого товару;
- розрахунки здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника;
- покупець сплачує за товар протягом 7 днів з дня поставки партії товару за видатковою накладною (строк починає перебіг на кажну партію окремо);
- даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 2 років з можливістю автоматичної пролонгації на той самий строк (копія договору - арк..справи 5-7).
Згідно додатку №1 до договору від 03.11.2023р., сторони погодили, що товар реалізується на точки продажу покупця та визначили матеріально-відповідальних осіб, уповноважених на його отримання (а.с.8,11,12).
На виконання даного договору позивач поставляв продукцію, що підтверджується доданими до позову видатковими накладними від 08.01.2024р. (а.с. 15-42). Суд дослідив вказані накладні та встановив, що вони оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, тож приймаються судом у якості належних та допустимих доказів здійснення поставки товару позивачем на вказані в них суми. Всього за даними накладними було поставлено відповідачу товару на 664 272 грн.
Виходячи з вищенаведених умов договору стосовно порядку розрахунків, суд погоджується з позивачем у тому, що строк оплати за товар настав, останній день - 15.01.2024р. Проте оплата у встановлений строк здійснена не була. Відповідно до доказів, поданих позивачем, до 28.02.2024р. відповідачем було частково проведено оплату за поставлений товар на суму 171 310 грн., у зв"язку з чим станом на час подання позову основний борг становив 492 967,00 грн.
Позивачем надано також докази підписання сторонами Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2024р. по 07.02.2024р за укладеним договором, згідно якого відповідач визнає основний борг у сумі 654 267.00 грн (арк.справи 47).
Крім суми основного боргу, позивач нарахував та просить стягнути 21 865,04 грн. пені за період прострочення з 16.01.2024р. по 28.02.2024р., 66 426,70 грн. штрафу - 10% від простроченої суми на підставі п.6.6 договору, 119 568,06 грн штрафу - 18% від замовленого товару на підставі п.6.4 договору.
Претензія вих..№99 від 14.02.2024р., направлена позивачем на адресу відповідача, залишена без реагування (копія претензії та докази направлення - арк.справи 48-49).
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного:
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов'язання щодо оплати поставленого товару не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231 ГК України), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.
Відповідальність з а порушення зобов'язання передбачена сторонами в розд.6 договору. Так, згідно п.6.4 договору, за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань, що випливають з цього договору винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 18 % від ціни замовленого товару, зазначеного у видатковій накладній. Згідно п.6.7 договору, у випадку прострочення оплати товару покупець за кожен день прострочення сплачує пеню у розмірі 0.5% від простроченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період. У тому випадку , якщо про строчка становить понад 10 календарних днів, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10% від простроченої суми.
У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.
Якщо обидві сторони правочину є суб'єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб'єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.
Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19.
Отже, невиконання стороною прийнятих на себе зобов'язань має наслідком визначену відповідальність, яку сторони мали передбачити при укладенні Договору за загальними засадами справедливості, добросовісності, розумності, а тому наслідки невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором покладаються на нього.
Судом перевірено правильність розрахунку пені та штрафів, нарахування яких передбачено договором та приписами чинного законодавства, та встановлено, що розмір штрафів є арифметично правильним. Жодних заперечень проти позову чи контррозрахунку (у разі незгоди з розрахунком позивача) відповідач не надав. Стосовно обрахунків пені, судом встановлено, що позивачем при розрахунку не враховано, що відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України пеня обчислюється за кожний день прострочення. Отже, наведена норма свідчить про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов'язання, а день фактичної оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися нарахування пені (наприклад, оплата 10 000,00 грн. була здійснена відповідачем 05.02.2024р., отже нарахування пені на суму 664 267.00 грн слід проводити з 16.01.2024р. по 04.02.2024р. включно, і т.д). За обрахунками суду,правомірним буде стягнення пені в розмірі 21 724.63 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені слід відмовити.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача 6500,00 грн витрат на професійну правову допомогу. При цьому позивачем надано суду Договір про надання правової допомоги, укладений 01.02.2024р. між адвокатським бюро «Марії Петренко» в особі керуючого бюро адвоката Петренко М.Г. та позивачем, за яким клієнт доручив, а бюро взяло на себе зобов'язання здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта, надавати іншу юридичну допомогу в обсязі і на умовах, встановлених цим договором. Згідно Акту наданих послуг за вказаним договором від 28.02.2024р., сторони погодили розмір гонорару за надання правової допомоги - 6500,00 грн. Згідно Акту, адвокатом Петренко М.Г. надана правова допомога: ознайомлення з матеріалами справи, збір доказів, ознайомлення з судовою практикою - 2 години, складання, оформлення та подання позовної заяви, підготовка копій додатків до позову - 4 години (арк..справи 13). Також до справи додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ДП №3091 від 25.01.2018р. адвоката Петренко М.Г., ордер від 28.02.2024р. про надання правничої допомоги позивачу на підставі договору про надання правової допомоги від 01.02.2024р. (арк..справи 10).
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, як зазначено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. є такими, що пов'язані з розглядом справи, відповідають критеріям, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК, а також належать до витрат, компенсація яких передбачена чинними нормами законодавства України.
За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Клопотання про зменшення розміру вказаних витрат від відповідача до суду не надходило. Відтак, вказані витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лисак Катерини Григорівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційна Компанія «Мірана» (18001, Черкаська обл.., м.Черкаси, вул..Небесної Сотні, буд.31/1, код ЄДРПОУ 44817091) 492 967,00 грн основного боргу, 21 724,63 грн пені, 185 994,76 грн штрафу, 10 510.30 грн судового збору, 6 498,70 грн витрат на професійну правову допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення складено і підписано 23.05.24р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.С.Мацко