65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"10" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 910/20082/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Магдієва Магомеда Гаджийовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до відповідача: російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації (119991, м. москва, вул. житна, буд. 14, будівля 1)
про стягнення 509518787 грн., -
за участю представників сторін: не з'явились
Суть спору: Фізична особа-підприємець Магдієв Магомед Гаджийович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про стягнення 509518787 грн., що еквівалентно 13889477 доларів США або 13156646 євро.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірних дій відповідача - збройної агресії російської федерації проти України та її наслідків - позивач зазнав шкоди у розмірі 509518787 грн., що еквівалентно 13889477 доларів США або 13156646 євро.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2024 передано матеріали позовної заяви Фізичної особи-підприємця Магдієва Магомеда Гаджийовича до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування збитків за територіальною підсудністю до Господарського суду Одеської області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2024 справу №910/20082/23 розподілено судді Господарського суду Одеської області Бездолі Ю.С.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.02.2024, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/20082/23; розгляд справи №910/20082/23 вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 22.03.2024 о 10:15; зобов'язано позивача нотаріально засвідчений переклад на російську мову даної ухвалу суду направити відповідачу через передачу посольству російської федерації в Республіці Польщі: ul. Belwederska, 49, 00-761, Warszawa, Polska; вирішено звернутись до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) із запитом для отримання роз'яснень та методичних рекомендацій щодо порядку повідомлення відповідача про розгляд справи в умовах збройної агресії російської федерації.
19.02.2024 за вх.№6692/24 до суду від позивача надійшли докази направлення відповідачу засвідченого перекладу копії ухвали суду на адресу посольства російської федерації в Республіці Польщі, які залучено судом до матеріалів справи.
21.02.2024 за вх.№7136/24 до суду від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) надійшла відповідь на запит суду щодо порядку повідомлення відповідача, в якій, зокрема, повідомлено, що за інформацією МЗС України 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною і російською федерацією; функціонування закордонних дипломатичних установ України на території рф та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено; комунікація МЗС з органами влади рф за посередництва третіх держав також не здійснюється.
У підготовчому засіданні 22.03.2024 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 177 ГПК України про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та в порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.05.2024 о 10:00. Ухвалою суду від 22.03.2024 повідомлено відповідача - російську федерацію в особі міністерства юстиції російської федерації про те, що судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 10.05.2024 о 10:00; зобов'язано позивача нотаріально засвідчений переклад на російську мову даної ухвали суду направити відповідачу через передачу посольству російської федерації в Республіці Польщі: ul. Belwederska, 49, 00-761, Warszawa, Polska.
29.03.2024 за вх.№13223/24 до суду від позивача надійшли докази направлення відповідачу засвідченого перекладу копії ухвали суду на адресу посольства російської федерації в Республіці Польщі, які залучено судом до матеріалів справи.
У судове засідання 10.05.2024 позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.
Відповідач у підготовче та судове засідання не з'явився, про дату, час та місце засідань повідомлений у можливий в умовах розгляду даного спору спосіб, а саме: шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Судової влади України, а також через направлення позивачем нотаріально засвідчених перекладів на російську мову ухвал суду відповідачу через передачу посольству російської федерації в Республіці Польщі. При цьому, суд зазначає, що предметом позову є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією країни-агресора - російської федерації проти України та її наслідками, окупацією частини території, знищенням майна позивача, а також упущеної вигоди позивача; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана російською федерацією, яка порушила принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов?язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН. У зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розпочала процес розірвання дипломатичних відносин з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства російської федерації в Україні, у зв'язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і російською федерацією дійшов Верховний Суд у постановах від 14 квітня 2022 року у справі №308/9708/19, від 18 травня 2022 року №760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі №635/6172/17 (провадження №14-167цс20). На доручення Глави Української держави МЗС України розпочало процедуру розриву дипломатичних відносин відповідно до норм міжнародного права; у відповідь на акт збройної агресії рф проти України, вторгнення російських військ задля знищення Української держави, захоплення силою української території та встановлення окупаційного контролю, у заяві Міністерства закордонних справ України від 24.02.2022 щодо розриву дипломатичних відносин з російською федерацією наголошено, що російська наступальна операція є нападом на суверенітет та територіальну цілісність України, а також наголошено на грубому порушенні Статуту ООН та основоположних норм і принципів міжнародного права.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 5 лютого 2024 року №49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.
На період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв'язку із припиненням поштового сполучення. Таким чином, з урахуванням неможливості направлення документів до компетентних органів рф в період військової агресії, господарський суд зі свого боку суд вчинив всі можливі дії для повідомлення відповідача про розгляд даної справи. Неявка відповідача в даному випадку не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними в справі матеріалами.
Справа №910/20082/23 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
У судовому засіданні 10.05.2024 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 10.05.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
Позивачем у справі є Фізична особа-підприємець Магдієв Магомед Гаджийович.
Відповідачем у справі є російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент початку повномасштабної агресії рф у позивача на праві власності зареєстровано об'єкт нерухомого майна - цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Великоолександрівський район, село Давидів Брід, вул. Ювілейна 21. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи договором купівлі-продажу від 21.11.2016 та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Відповідно до відомостей про складові частини об'єкта нерухомого майна, цілісний майновий комплекс складається з: цеху (946 кв.м), прохідної (7,6 кв.м), сараю (39,7 кв.м), складу (116,9 кв.м), котельні (204 кв.м), КНС (25,5 кв.м), туалету (3,9 кв.м), огорожі та мостіння.
В матеріалах справи наявний виробничий господарський план розвитку майнового комплексу за адресою: Херсонська область, Великоолександрівський район, село Давидів Брід, вул. Ювілейна 21 на період з 2022 по 2026 роки, який був розроблений ФОП Магдієвим М.Г. 29.11.2021. У вказаному плані зазначено, зокрема, що:
- на території вищезгаданого майнового комплексу знаходилась технологічна лінія, що надавала послуги по очищенню, калібруванню, сортуванню та фасуванню у мішки кондитерського насіння, а також насіннєвого матеріалу зернових та олійних культур; встановлена технологічна лінія мала наступний склад: 1.Платформа для вентилятора; 2.Вентилятор; 3.Імпульсний пиловловлювач; 4.Норія; 5.Естакада для обладнання PETKUS k 527; 6.Аспіраційна система; 7.Вібраційний грейдер; 8.Каменевідбирач; 9.Фотосепаратор; 10.Силос; 11.Подача в бункер; 12.Сепаратор гравітаційний; 13.Повітряно-решетний сепаратор; 14.Каменевідбирач; 15.Пакувальна машина;
- загальна вартість технологічної лінії, що функціонувала у цілісному майновому комплексі, розташованому за адресою: Херсонська область, Великоолександрівський район, село Давидів Брід, вулиця Ювілейна, 21, складала: 3740000 грн.;
- очікувальний сумарний прибуток від виробництва за період 2022-2026 рік мав становити - 43900000 грн.
05.01.2022 між ФОП Магдієвим М.Г. (покупець) та ТОВ Агропромислова компанія “Магнат” (продавець) був укладений договір купівлі-продажу обладнання №О-01, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця комплект обладнання для виробництва сільськогосподарської продукції вартістю 2358176 грн., а покупець зобов'язується прийняти та оплатити таке обладнання; в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі обладнання в експлуатацію вартістю 2358176 грн.; місцем встановлення обладнання є цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Херсонська область, Великоолександрівський район, село Давидів Брід, вулиця Ювілейна, 21.
В матеріалах справи наявне листування сторін договору щодо виконання укладеного договору №О-01 від 05.01.2022, в якому ФОП Магдієв М.Г. повідомляв ТОВ Агропромислова компанія “Магнат” про неможливість виконання зобов'язань за сплати ціни обладнання у зв'язку з форс-мажором - військова агресія рф проти України, окупація території Херсонської області, на якій знаходиться майно.
В подальшому між сторонами договору №О-01 від 05.01.2022 укладено додаткову угоду від 15.09.2022 та від 16.01.2023, якою сторони дійшли згоди щодо виконання умов договору та врегулювали питання порушення строків оплати, а також дійшли згоди призупинити дію договору.
Також в матеріалах справи наявні укладені ФОП Магдієв М.Г. з контрагентами договори щодо надання послуг із зберігання, очистки, калібрування та фасування сільськогосподарської продукції, а саме:
- 11.01.2022 між ФОП Магдієвим М.Г. (виконавець) та ТОВ “НВЦ “Інститут Маку” (замовник) був укладений договір №ІМ/1, відповідно до якого замовник зобов'язується передати насіння кондитерського маку у фізичній вазі 1667400 кг, а виконавець зобов'язується прийняти насіння для надання послуг; насіння передається замовником і приймається на зберігання до цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Херсонська область, Великоолександрівський район, село Давидів Брід, вулиця Ювілейна, 21; відповідно до акту прийому-передачі від 18.02.2022 загальна вартість переданого насіння становить 5002200 євро, що еквівалентно 160070400 грн.;
- 28.01.2022 між ФОП Магдієвим М.Г. (виконавець) та ФОП Литвиненко О.Л. (замовник) був укладений договір №ЛМ/1, відповідно до якого замовник зобов'язується передати насіння кондитерського соняшнику, а виконавець зобов'язується прийняти насіння для надання послуг; насіння передається замовником і приймається на зберігання до цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Херсонська область, Великоолександрівський район, село Давидів Брід, вулиця Ювілейна, 21; відповідно до акту прийому-передачі від 04.02.2022 загальна вартість переданого насіння становить 4283191,80 грн.;
- 31.01.2022 між ФОП Магдієвим М.Г. (виконавець) та ТОВ “НВЦ “Інститут Маку” (замовник) був укладений договір №ІМ/2, відповідно до якого замовник зобов'язується передати насіння кондитерського маку, а виконавець зобов'язується прийняти насіння для надання послуг; насіння передається замовником і приймається на зберігання до цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Херсонська область, Великоолександрівський район, село Давидів Брід, вулиця Ювілейна, 21; відповідно до акту прийому-передачі від 18.02.2022 загальна вартість переданого насіння становить 2968200 євро, що еквівалентно 94091940 грн.
Окрім того, в матеріалах справи наявні договори про надання послуг з перевезення, а саме: №К11-01 від 06.01.2022, №1102/01 від 11.01.2022 та №К11-05 від 31.01.2022.
Також в матеріалах справи наявні докази виконання умов договорів з надання послуг та перевезення, а саме: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.
Виходячи з наявних матеріалів справи, позивач здійснював свою господарську діяльність за адресою: Херсонська область, Великоолександрівський район, село Давидів Брід, вулиця Ювілейна, 21 та мав на відповідних речових правах нерухоме майно (цілісний майновий комплекс), технічне обладнання та зберігав товар (насіння кондитерського маку, насіння кондитерського соняшнику) контрагентів, який був поставлений на адресу цілісного майнового комплексу для його використання при наданні позивачем послуг за відповідними вищевказаними договорами.
Станом на момент початку повномасштабної агресії рф позивач мирно володів майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також вів господарську діяльність.
Відповідно до п.7 ч.1 ст. 1-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.
Постановою Кабінету Міністрів України №1364 від 06.12.2022 “Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією” установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 “Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією” затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Відповідно до вказаного переліку Великоолександрівська селищна територіальна громада Херсонської області перебувала на тимчасово окупованій російською федерацією території України з 10.03.2022 по 09.11.2022 та з 09.11.2022 перебуває на території можливих бойових дій.
В подальшому, після початку військової агресії рф проти України, введення воєнного стану, контрагентами за вищевказаними договорами про надання послуг та перевезення були надіслані ФОП Магдієву М.Г. відповідні претензії/вимоги про виконання взятих ФОП Магдієвим М.Г. зобов'язань, які наявні в матеріалах справи. Також в матеріалах справи наявні листи ФОП Магдієва М.Г. до контрагентів щодо настання форс-мажорних обставин, які також наявні в матеріалах справи.
15.11.2022 ФОП Магдієвим М.Г. складено акт обстеження пошкодження об'єкта - цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Херсонська область, Великоолександрівський район, село Давидів Брід, вулиця Ювілейна, 21. У вказаному акті зафіксовано, зокрема, знищення повністю та частково будівель, часткова відсутність та знищення техніки, відсутність товару, а саме: товарного маку у фізичній вазі 1600 тон, що перебував на складі А1, насіння маку у фізичній вазі приблизно 100 тон, що перебувало на складі Г, насіння соняшнику у фізичній вазі близько 200 тон, що перебувало на складі Д; окрім того, насіння соняшника, що знаходилось на переробці, практично вигоріло. До вказаного акту додано наявні в матеріалах справи фотоматеріали.
07.07.2023 комісією у складі секретаря Великоолександрівської селищної ради Лариси Єрмоченко Л., завідувача сектора архітектури Пигиди Б, спеціаліста І категорії Морозової О., начальника відділу ЦНАП апарату селищної ради Кованої А., у присутності власника Литвиненка О., на підставі заяви ОСОБА_1 було складено акт комісійного обстеження пошкодженого внаслідок збройної агресії рф цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Херсонська область, Великоолександрівський район, село Давидів Брід, вулиця Ювілейна, 21, в якому також зафіксовано стан комплексу та характеристики пошкоджень.
В матеріалах справи наявний витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.03.2023, в якому вказано, що 15.03.2023 від заявника ОСОБА_1 надійшло повідомлення про те, що під час артилерійських обстрілів військовослужбовцями рф протягом 2022 року пошкоджено майновий комплекс, розташований за адресою: Херсонська область, Великоолександрівський район, село Давидів Брід, вулиця Ювілейна, 21, чим спричинено позивачу матеріальну шкоду.
На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем також надано до суду експертні висновки та звіти експертів, в яких зафіксовано розмір завданої позивачу шкоди, а саме:
- у висновку експерта ОСОБА_2 про технічний стан основних несучих та огороджуючих конструкцій будівель цілісного майнового комплексу вказано, зокрема, що: за ознаками технічний стан основних несучих та огороджуючих конструкцій будівель цілісного майнового комплексу №21, АДРЕСА_2 - категорія технічного стану “4”; конструкції, описані в таблицях розділу 3 даного висновку; ці конструкції зазнали пошкоджень (руйнувань) під час окупації російською федерацією та підлягають ремонту чи заміні (відновленню); кошторисна вартість робіт з відновлення (нанесених під окупації збитків) приведена в томі 2 даного висновку; після виконання робіт з відновлення, заміни та ремонту пошкоджених конструкцій, будівлі можуть використовуватися за призначенням без обмежень; до вказаного звіту додано, зокрема: відомості про обсяг робіт, зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта будівництва, відповідно до якого вартість робіт з відновлення становить 32592108 грн.; пояснювальну записку, локальний кошторис на будівельні роботи №02-01-01;
- у звіті від 16.11.2023 про оцінку збитків по ТМЦ, завданих внаслідок збройної агресії рф, виконаному ТОВ “БІ ВІ АР” на замовлення ФОП Магдієва М.Г. вказано, зокрема: об'єкт оцінки - розрахунок збитків по ТМЦ внаслідок збройної агресії рф; адреса об'єкту - АДРЕСА_2 ; мета проведення - для цілей часткового відшкодування збитків; висновок про розмір збитків: базуючись на матеріалах, розрахунках та міркуваннях, викладених у даному звіті про оцінку, з дотриманням визначених процедур, оцінювачі, залучені виконавцем до роботи, дійшли до висновку, що: станом на 20.10.2023 ринкова вартість об'єкту оцінки - загальний розмір збитків по ТМЦ ФОП Магдієва Магомеда Гаджийовича унаслідок збройної агресії рф, становить: 389688691 грн., без урахування ПДВ, що за курсом НБУ на дату оцінки складає: 10643800 доларів США, без урахування ПДВ або 10082215 євро, без урахування ПДВ;
- у звіті від 16.11.2023 про оцінку збитків, завданих внаслідок збройної агресії рф, виконаному ТОВ “БІ ВІ АР” на замовлення ФОП Магдієва М.Г. вказано, зокрема: об'єкт оцінки - розрахунок матеріальних збитків внаслідок збройної агресії рф, в тому числі: відновлення будівель, технологічної лінії, обладнання за договором №О-01 від 05.01.2022, штрафні санкції за договором №О-01 від 05.01.2022 станом на 09.08.2022; адреса об'єкту - АДРЕСА_2 ; мета проведення - для цілей часткового відшкодування збитків; висновок про розмір збитків: базуючись на матеріалах, розрахунках та міркуваннях, викладених у даному звіті про оцінку, з дотриманням визначених процедур, оцінювачі, залучені виконавцем до роботи, дійшли до висновку, що: станом на 20.10.2023 ринкова вартість об'єкту оцінки - загальний розмір матеріальних збитків ФОП Магдієва Магомеда Гаджийовича внаслідок збройної агресії рф становить: 43171851 грн., без урахування ПДВ, що за курсом НБУ на дату оцінки складає: 1179179 доларів США, без урахування ПДВ або 1116963 євро, без урахування ПДВ;
- у звіті від 16.11.2023 про оцінку збитків недоотриманого прибутку та упущеної вигоди за 5 років, завданих внаслідок збройної агресії рф, виконаного ТОВ “БІ ВІ АР” на замовлення ФОП Магдієва М.Г., вказано, зокрема: об'єкт оцінки - розрахунок недоотриманого прибутку та упущеної вигоди за 5 років; адреса об'єкту - Херсонська область, Великоолександрівський район, село Давидів Брід, вулиця Ювілейна, 21; мета проведення - для цілей часткового відшкодування збитків; висновок про розмір збитків: базуючись на матеріалах, розрахунках та міркуваннях, викладених у даному звіті про оцінку, з дотриманням визначених процедур, оцінювачі, залучені виконавцем до роботи, дійшли до висновку, що: станом на 20.10.2023 ринкова вартість об'єкту оцінки - загальний розмір недоотриманого прибутку та упущеної вигоди, що були завдані ФОП Магдієву Магомеду Гаджийовичу внаслідок збройної агресії рф становить: 75658245 грн., без урахування ПДВ, що за курсом НБУ на дату оцінки складає: 2066498 доларів США, без урахування ПДВ або 1957468 євро, без урахування ПДВ.
Також в матеріалах справи наявний висновок експерта Проскури К.П. від 11.12.2023 за результатами проведення економічного дослідження, яка обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, в якому судовий експерт дійшов наступних висновків:
- у межах наданих на дослідження документів підтверджується розмір збитків від втрати запасів, понесених ФОП Магдієвим М.Г. внаслідок збройної агресії (протиправної поведінки) російської федерації з початку введення на території України військового стану, визначених у звіті про оцінку збитків по ТМЦ, завданих внаслідок збройної агресії рф ФОП Магдієву М.Г., для цілей часткового відшкодування збитків, станом на 20.10.2023, складеному ТОВ “БІ ВІ АР” від 16.11.2023 у загальній сумі 389688691 грн. (без ПДВ), що за курсом НБУ на дату оцінки складає: 10643800 доларів США (без ПДВ) або 10082215 євро (без ПДВ);
- у межах наданих на дослідження документів підтверджується розмір збитків від знищення/втрати матеріальних активів (нерухомого майна та обладнання), понесених ФОП Магдієвим М.Г. внаслідок збройної агресії (протиправної поведінки) російської федерації з початку введення на території України військового стану, визначених у звіті про оцінку матеріальних збитків, завданих внаслідок збройної агресії рф ФОП Магдієву М.Г., для цілей часткового відшкодування збитків, станом на 20.10.2023, складеному ТОВ “БІ ВІ АР” від 16.11.2023 у загальній сумі 43171851 грн. (без ПДВ), що за курсом НБУ на дату оцінки складає: 1179179 доларів США (без ПДВ) або 1116963 євро (без ПДВ);
- у межах наданих на дослідження документів підтверджується розмір збитків у вигляді упущеної вигоди (недоотриманих прибутків), понесених ФОП Магдієвим М.Г. внаслідок збройної агресії (протиправної поведінки) російської федерації з початку введення на території України військового стану, визначених у звіті про оцінку збитків: недоотриманого прибутку та упущеної вигоди за 5 років, завданих внаслідок збройної агресії рф ФОП Магдієву М.Г., для цілей часткового відшкодування збитків, станом на 20.10.2023, складеному ТОВ “БІ ВІ АР” від 16.11.2023 у загальній сумі 75658245 грн. (без ПДВ), що за курсом НБУ на дату оцінки складає: 2066498 доларів США (без ПДВ) або 1957468 євро (без ПДВ).
Внаслідок окупації частини території України, на якій в тому числі перебувало майно позивача (цілісний майновий комплекс, основні засоби, продукція, обладнання), позивачу завдано шкоди у розмірі активів, яких він був позбавлений, а також упущеної вигоди (недоотриманих прибутків) на загальну суму 509518787 грн., що еквівалентно 13889477 доларів США або 13156646 євро, про що свідчать, зокрема, наявні в матеріалах справи вищевказані звіти про оцінку та висновок експерта.
Враховуючи викладене, позивач зазначає, що належне йому вищеперелічене майно було знищено в ході наслідків збройної агресії російської федерації та окупації частини території України, на якій перебували активи позивача, з огляду на що загальна сума завданої позивачу шкоди склала 509518787 грн., що еквівалентно 13889477 доларів США або 13156646 євро.
За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації, посилаючись на норми міжнародного і національного законодавства України, на підставі яких просить стягнути з відповідача розмір завданої ним шкоди.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 7 ГПК України визначено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
За ч.ч. 1-3 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється, зокрема, відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України “Про міжнародне приватне право”, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно ч.2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема: іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
У позовній заяві позивачем визначено відповідачем російську федерацію в особі міністерства юстиції російської федерації, до якої і пред?явлено позов.
Згідно з ч.1 ст. 79 Закону України “Про міжнародне приватне право” пред?явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Відповідно до ч.4 ст. 79 Закону України “Про міжнародне приватне право” у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.
Отже, Закон України “Про міжнародне приватне право” встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.
Разом з тим, відповідно до статті 2 Статуту ООН, який є міжнародним багатостороннім договором, учасниками якого є Україна та російська федерація та вказаний договір є чинним і обов?язковим для цих держав, то відповідно до частини 1 статті 2 Статуту ООН визначено, що Організація заснована на принципі суверенноі? рівності всіх і?і? Членів. Вказана норма в міжнародному праві сформувала загальновизнаний принцип суверенної рівності держав в міжнародних відносинах.
У п.4 ч.1 ст. 2 Статуту ООН закріплений також принцип, згідно з яким всі члени ООН утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з цілями Об'єднаних Націй.
У Декларації про принципи міжнародного права, які стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами у відповідності до Статуту Організації Об'єднаних Націй, прийнятій резолюцією 2625 (XXV) Генеральної Асамблеї ООН від 24 жовтня 1970 року, визначено принцип суверенної рівності держав, усі держави мають суверенну рівність. Вони мають однакові права та обов'язки та є рівноправними членами міжнародного співтовариства, незалежно від відмінностей економічного, соціального, політичного чи іншого характеру. Зокрема, поняття “суверенна рівність” включає такі елементи: a) держави юридично рівні; b) кожна держава має права, властиві повному суверенітету; c) кожна держава має поважати правосуб'єктність інших держав; d) територіальна цілісність та політична незалежність держави недоторканні; e) кожна держава має право вільно обирати та розвивати свої політичні, соціальні, економічні та культурні системи; f) кожна держава зобов'язана виконувати повністю та сумлінно свої міжнародні зобов'язання та жити у світі з іншими державами.
Водночас, Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію A/Res/56/83 від 28 січня 2022 року, якою в черговий раз визнала існування звичаєвої норми, яка набула визнання в сучасному міжнародному праві принципом, а саме: відповідальності держави за міжнародні протиправні діяння.
Відповідно до статті 1 Резолюції A/Res/56/83 передбачено, що кожне міжнародно-протиправне діяння держави спричиняє міжнародну відповідальність такої держави, яка полягає в зупиненні та не повторенні протиправної поведінки (стаття 30 Резолюції A/Res/56/83) та відшкодування в повній мірі завданої шкоди (стаття 31 Резолюції A/Res/56/83).
Важливою ознакою міжнародної відповідальності є те, що держава, яка порушила міжнародне зобов'язання, зобов?язана самостійно вчинити вищевказані дії без будь-якого примусу.
Між тим, порушення російською федерацією міжнародних зобов'язань щодо України, закріплених у статті 1 та 2 Статуту ООН, є беззаперечним та визнане всіма державами цивілізованого світу, зокрема у Резолюції ООН A/ES-11/L.7 від 13 лютого 2023 року.
Також російською федерацією порушено зобов?язання щодо України відшкодувати шкоду, завдану в результаті протиправних діянь, яке в міжнародному праві неодноразово визнавалося, зокрема Міжнародною палатою постійного правосуддя 1928 році у справі “Фабрики Черзов” (Chorzуw Factory Case 1928), як стосовно держави Україна, так і її фізичних та юридичних осіб.
Водночас, статтею 51 Статуту ООН передбачено, що Статут жодним чином не зачіпає невід'ємне право на індивідуальну або колективну самооборону, якщо відбувається збройний напад.
Окрім іншого, міжнародним правом визнано заходи у відповідь (контрміри) та санкції.
В світлі наведеного, зважаючи на використання російською федерацією принципу суверенітету - не визнання права України на здійснення правосуддя, у відповідь на порушення російською федерацією імперативних норм сучасного міжнародного права (jus cogens), органи державної влади - суд, як єдиний орган, який здійснює судочинство на всій території України, уповноважений не визнавати зловживання правом та користування принципом суверенітету російської федерації, в порушення принципу суверенної рівності держав, а відповідно суд визнає себе повноважним розглядати такі справи.
За таких обставин господарський суд визнав за можливе допустити розгляд даної справи та розглянути її по суті.
Окрім того, при аналізі практики розгляду цієї категорії справ, суд виходить з того, що наразі відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 у справі №428/11673/19, від 22.06.2022 у справі №311/498/20, від 12.10.2022 у справі №463/14365/21 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі №990/80/22 навели також правову позицію щодо застосування судового імунітету рф, зокрема, наступного змісту:
“- як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (ст. 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (ст. 12) передбачають, що договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду;
- Україна не є учасницею жодної із цих Конвенцій. Однак, ці Конвенції відображають тенденцію розвитку міжнародного права щодо визнання того, що існують певні межі, в яких іноземна держава має право вимагати імунітет у цивільному процесі;
- у рішенні від 14.03.2013 у справі “Олєйніков проти Росії” Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що положення Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року застосовуються “відповідно до звичаєвого міжнародного права, навіть якщо ця держава не ратифікувала її”, і суд повинен брати до уваги цей факт, вирішуючи питання про те, чи було дотримано право на доступ до суду у розумінні п.1 ст. 6 Конвенції (п. 68, п. 31);
- отже, особливістю правового статусу держави, як суб'єкта міжнародних відносин, є наявність у неї імунітету, який ґрунтується на загальному принципі міжнародного права “рівний над рівними має влади і юрисдикції”. Однак, необхідною умовою дотримання цього принципу є взаємне визнання суверенітету країни;
- водночас, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05:30 год 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час. У зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24.02.2022 Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства російської федерації в Україні, у зв'язку із припиненням його роботи на території України;
- окрім того, постановою Верховної Ради України від 14.04.2022 №2188-IX схвалено заяву Верховної Ради України “Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні”, якою визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Російської Федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року. У ч.1 ст. 2 Закону України “Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії російської федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну” зазначено, що Російська Федерація є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об'єктів та об'єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах;
- відповідно до ст. 2 Конституції України, зокрема, суверенітет України поширюється на всю її територію. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Отже, перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і рф 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам, - є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом;
- у міжнародному праві кодифіковані підстави для обмеження судового імунітету іноземної держави внаслідок завдання фізичної шкоди особі або збитків майну, так званий “деліктний виняток” (англ. “tort exception”). Умовами, необхідними для застосування “деліктного винятку”, є: 1) принцип територіальності: місце дії/бездіяльності має бути на території держави суду; 2) присутність автора дії/бездіяльності на території держави суду в момент вчинення дії/бездіяльності (агента чи посадової особи іноземної держави); 3) дія/бездіяльність ймовірно може бути привласнена державі; 4) відповідальність за дії/бездіяльність передбачена положеннями законодавства держави суду; 5) завдання смерті, фізичної шкоди особі, збитків майну чи його втрата; 6) причинно-наслідковий зв?язок між діями/бездіяльністю і завданням смерті, фізичної шкоди особі або збитків майну чи його втратою;
- визначаючи, чи поширюється на російську федерацію судовий імунітет у спорі, який розглядається, суд врахував таке: предметом позову є відшкодування шкоди, завданої юридичній особі, місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами російської федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов?язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави України, що закріплено у Статуті ООН; національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні, у тому числі юридичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб'єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом “генерального делікту”);
- отже, російська федерація, вчинивши повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії, у тому числі юридичній особі, яка здійснює свої господарську діяльність на території України”.
Розглядаючи дану справу, господарський суд приймає до уваги висновки, наведені ВС та ВП ВС у перелічених вище постановах, в тому числі і щодо того, що російська федерація, вчинивши повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
Також при розгляді цієї справи суд приймає до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, яка полягає в тому, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено російську федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії російської федерації, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду. Обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, виправдувальним вироком суду у кримінальному провадженні, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.
Господарський суд приймає до уваги позицію, викладену у спорі про санкції, а саме: у рішенні Вищого антикорупційного суду від 20.03.2023 у справі №991/1914/23 при розгляді адміністративного позову Міністерства юстиції України до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи на боці відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ТОВ “Інвестиційний союз “Либідь”, ТОВ “Авангард-Віларті”, компанії “Ocean Plaza Project (Cyprus) Ltd”, “Ethoder Investments Limited”, “UPD (Ukrainian Property Development) Holding Limited” про застосування санкції, передбаченої пунктом 11 частини першої статті 4 Закону України “Про санкції”, суд навів таку позицію:
- “починаючи з лютого 2014 року, частина території України (півострів Крим, частини Донецької та Луганської областей) була окупована російською федерацією;
- не дивлячись на численні мирні заходи у найрізноманітніших форматах, вжиті Україною та міжнародною спільнотою упродовж восьми років, російська федерація не відмовилась від окупованих територій. Натомість, 24 лютого 2022 року країна-агресор допустила ескалацію міжнародного збройного конфлікту, а саме відбулось широкомасштабне вторгнення збройних формувань Російської Федерації на всю територію України;
- попри засудження Генеральною Асамблеєю ООН вторгнення Російської Федерації в Україну та вимогу негайно, повністю та беззастережно вивести всі свої збройні формування з України в межах міжнародно визнаних кордонів останньої, зафіксовані у резолюціях від 02 березня та 12 жовтня 2022 року, станом на березень 2023 року:
1) з 2014 року окупованими залишаються півострів Крим, частина Луганської та Донецької областей. З 24 лютого 2022 року були окуповані також частина Запорізької, Київської, Сумської, Харківської, Херсонської, Чернігівської областей, а станом на березень 2023 року після звільнення Збройними Силами України повністю Київської, Сумської, Харківської, Чернігівської областей та частково Херсонської області окупованими залишаються частина Херсонської та Запорізької областей;
2) за офіційними відомостями Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні (Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні за період з 01 лютого по 31 липня 2022 року, оприлюднена 27 вересня 2022 року) лише цією місією задокументовано 5385 смертей цивільного населення, поміж яких 382 дитини, ще 7264 цивільних дістали поранень, хоча кількість жертв є вочевидь набагато більшою, оскільки роботи з ексгумації та ідентифікації останків загиблих ще тривають. Як зазначено у доповіді, основний тягар наслідків бойових дій несуть цивільні особи, а постійні напади на цивільні об'єкти призвели до пошкодження чи руйнування 252 медичних закладів, 384 навчальних закладів та такої кількості житлових приміщень, яка не піддається наразі обрахунку, що не лише ставить під загрозу життя цивільних осіб, а й змушує їх жити в принизливих умовах, а також підриває їхнє право на здоров'я, освіту, житло, їжу та воду (https://www.ohchr.org/sites/default/files/documents/countries/ua/2022-09-23/ReportUkraine-1Feb-31Jul2022-ua.pdf);
3) за інформацією ж Офісу Генерального прокурора станом на 20 березня 2023 року вже зареєстровано 74359 воєнних злочинів, вчинених збройними формуваннями російської федерації на території України (https://www.gp.gov.ua);
4) збройні формування країни-агресора регулярно та безперервно здійснюють авіа бомбардування, наносять ракетні удари по цивільних об'єктах, використовують заборонені види озброєння, масово мінують територію окупованих ними населених пунктів України, а у цілому ведуть, як констатує Європарламент “незаконну, неспровоковану та невиправдану загарбницьку війну” (Резолюція Європарламенту №2022/2896 (RSP), https://www.ohchr.org/sites/default/files/2022-10/PR-GA-report-UKRAINIAN.pdf, https://dsns.gov.ua/uk/news/ostanni-novini/30-teritoriyi-ukrayini-zaminovano-za-masstabami-ce-yak-dvi-teritoriyi-derzavi-avstriya-sergii-kruk);
5) враховуючи безпрецедентну жорстокість збройної агресії Російської Федерації проти України, законодавчими органами окремих держав та їх об???єднань Російська Федерація визнана державою-терористом (спонсором тероризму) або її політичний режим визнаний терористичним, зокрема: 10 травня 2022 року в Сенаті Сполучених Штатів Америки зареєстрована резолюція, що визнає Російську Федерацію державою-спонсором тероризму, а дії Уряду останньої - актами тероризму. Ця резолюція закликає держсекретаря США визнати Росію державою, яка спонсорує тероризм; 10 травня 2022 року Сейм Литви одноголосно ухвалив резолюцію, якою визнав Росію державою, яка підтримує та здійснює тероризм, а війну Росії проти України - геноцидом Української нації; 11 серпня 2022 року посли (депутати) Сейму Латвії ухвалили заяву, у якій оголосили Росію державою-спонсором тероризму і назвали її дії в Україні “цілеспрямованим геноцидом Українського народу”. Латвійський Парламент офіційно визнав тероризмом насильницькі дії Російської Федерації проти цивільних осіб України та інших країн, а саму Росію - країною, що підтримує тероризм. Латвійський Сейм зазначив, що сили Російської Федерації цілеспрямовано атакують цивільних в Україні, використовуючи страждання та залякування як інструмент у спробі деморалізувати український народ і військових, паралізувати дієздатність держави, щоб окупувати Україну; 12 жовтня 2022 року Генеральна Асамблея ООН засудила спробу анексії Росією територій України та ухвалила резолюцію щодо територіальної цілісності України попри намагання Росії заблокувати цей процес; 13 жовтня 2022 року Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію про визнання поточного російського політичного режиму терористичним і затаврування його як такого; 18 жовтня 2022 року Парламент Естонії визнав Росію державою-спонсором тероризму, засудив анексію частини території України та оголосив російський режим терористичним; 26 жовтня 2022 року Сенат Польщі прийняв резолюцію, якою визнав “владу Російської Федерації терористичним режимом”, констатувавши, що “російські загарбники тероризують жителів українських міст, бомбардують цивільні об'єкти: дитячі садки, школи, театри та житлові масиви. Бандити в російській формі катують і вбивають військовополонених і мирних жителів окупованих територій. Викрадають українських дітей. Депортують, переселяють і відправляють українських громадян у віддалені райони Росії”; 15 листопада 2022 року Нижня палата Парламенту Чехії ухвалила резолюцію, якою засудила напад Росії на Україну, зокрема удари по об???єктах енергетичної інфраструктури, а також не визнала результати референдумів, на підставі яких російська влада анексувала частину території України; 21 листопада 2022 року Парламентська асамблея НАТО ухвалила резолюцію, у якій визнала Російську Федерацію державою-терористом; 23 листопада 2022 року Європейський парламент визнав Російську Федерацію державою-спонсором тероризму та засудив вчинені нею воєнні злочини, а також акти терору проти цивільного населення України”.
За таких обставин, суд доходить висновку, що російська федерація, вчинивши повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, порушивши цим принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, порушивши зобов?язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, порушивши принцип суверенної рівності держав, не вправі надалі посилатися на юрисдикційні імунітети, зокрема судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії, у тому числі юридичній особі, яка здійснює свої господарську діяльність на території України.
Таким чином, надаючи оцінку фактичним обставинам справи при розгляді справи по суті, господарський суд приймає до уваги наступні положення законодавства.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Стаття 1166 ЦК України встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої “деліктної шкоди”. Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).
Загальне правило вказаної статті встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Умовами застосування цієї норми є завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв?язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.
Отже, при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди на позивача покладається обов?язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Суд враховує, що захист права власності гарантується і статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі “East/West Alliance Limited” проти України” від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04).
Окрім того, відповідно до ст.ст. 1, 3 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18.10.1907 воююча сторона, яка порушує норми зазначеного положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил. Договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі, що додається до цієї Конвенції.
Таким чином, відповідно до наведених положень цивільного законодавства та Конвенції, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно її підрозділ заподіяв шкоду.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення реальної шкоди та упущеної вигоди, завданої російською федерацією в особі міністерства юстиції російської федерації внаслідок агресії рф, окупації частини території України, на якій перебували активи позивача.
Господарським судом встановлено, що місцем здійснення господарської діяльності позивача та перебуванням його активів була окупована з 10.03.2022 по 09.11.2022 територія Херсонської області, яка наразі є територією можливих бойових дій
Згідно з ч.8 ст. 29 ГПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди.
Відповідно до ч.3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 18.03.2022 №11/0/9-22 “Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської областей)” змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Херсонської області з визначенням їх територіальної підсудності Господарському суду Одеської області.
Враховуючи, що майно позивача знаходилось в Херсонській області, на тимчасово окупованій території України (до 09.11.2022), та приймаючи до уваги розпорядження Голови Верховного Суду від 18.03.2022 №11/0/9-22, справа №916/2236/23 підсудна Господарському суду Одеської області.
При обчисленні розміру завданої шкоди та упущеної вигоди, господарський суд приймає до уваги наявні в матеріалах справи звіти про оцінку збитків (реальних) та упущеної вигоди (недоотриманого прибутку) від 16.11.2023, які складені ТОВ “БІ ВІ АР”, а також експертний висновок судового експерта Проскури К.П. від 11.12.2023, яка обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, за результатами експертом було підтверджено розмір збитків та упущеної вигоди (недоотриманого прибутку), які викладені у звітах ТОВ “БІ ВІ АР” від 16.11.2023 та загальний розмір яких становить 509518787 грн., що еквівалентно 13889477 доларів США або 13156646 євро, в тому числі упущеної вигоди у розмірі 75658245 грн., що еквівалентно 2066498 доларів США або 1957468 євро.
Виходячи з наданих позивачем доказів, господарський суд вважає, що позивачем доведений факт завдання йому шкоди у вигляді реальних збитків та упущеної вигоди діями рф та розмір такої шкоди, що встановлений у вищевказаних звітах та підтверджений відповідними звітами і висновком експерта, а також неправомірність поведінки рф як заподіювача шкоди в порушення принципів та цілей, закріплених у Статуті ООН, причинно-наслідковий зв?язок між діями рф (збройною агресією, окупацією території України, на якій знаходилось майно позивача, захопленням майна позивача та позбавлення його права на мирне володіння майном) і завданою позивачу шкодою у заявленому розмірі.
При цьому господарський суд дійшов висновку, що протиправність діяння відповідача, як складового елементу цивільного правопорушення, а саме - збройна агресія російської федерації проти України, окупація територій - в розумінні частини 3 статті 75 ГПК України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також який визнаний на найвищому міжнародному рівні, про що вище було вказано судом.
Щодо вини як складового елемента цивільного правопорушення, чинним законодавством України не покладається на позивача обов?язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини в завданні шкоди повинен доводити сам заподіювач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини в спірних правовідносинах. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом, зокрема, в постанові від 21.04.2021 у справі №648/2035/17, постанові від 14.02.2018 у справі №686/10520/15-ц.
За таких обставин господарський суд презюмує вину рф у протиправних діях - збройній агресії та подальшій окупації частини території України, якими позивачу завдано шкоду у заявленому розмірі.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи вищевстановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку, що позивачем у даній справі належними та допустимими доказами доведено наявність повного складу цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди та упущеної вигоди, отже, оскільки матеріалами справи підтверджується повний склад цивільного правопорушення, підтверджується розмір завданої шкоди та упущеної вигоди, внаслідок збройної агресії відповідача, окупації частини території України та захоплення майна позивача з позбавленням його права на мирне володіння майном, то вимоги позивача про відшкодування шкоди та упущеної вигоди у загальному розмірі 509518787 грн., що еквівалентно 13889477 доларів США або 13156646 євро, є доведеними та підлягають задоволенню.
Щодо розподілу у даній справі судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.22 ч.1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, з урахуванням ціни позову у цій справі розмір судового збору за його подання становить 939400 грн. (350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Відповідно до ч.2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
З огляду на те, що позивач від сплати судового збору за розгляд даного спору звільнений, судовий збір за подання позову у даній справі підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Магдієва Магомеда Гаджийовича задовольнити повністю.
2.Стягнути з російської федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643; останнє відоме місцезнаходження на території України: 03035, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 27) в особі міністерства юстиції російської федерації (119991, м. москва, вул. житна, буд. 14, будівля 1) на користь Фізичної особи-підприємця Магдієва Магомеда Гаджийовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування завданої шкоди та упущеної вигоди грошові кошти у розмірі 509518787 /п'ятсот дев'ять мільйонів п'ятсот вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят сім/ грн., що еквівалентно 13889477 /тринадцять мільйонів вісімсот вісімдесят дев'ять тисяч чотириста сімдесят сім/ доларів США або 13156646 /тринадцять мільйонів сто п'ятдесят шість тисяч шістсот сорок шість/ євро.
3.Стягнути з російської федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643; останнє відоме місцезнаходження на території України: 03035, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 27) в особі міністерства юстиції російської федерації (119991, м. москва, вул. житна, буд. 14, будівля 1) в дохід Державного бюджету України 939400 /дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч чотириста/ грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 22 травня 2024 р.
Суддя Ю.С. Бездоля