ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.05.2024Справа № 910/3274/24
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» (01024, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 30 А, офіс 23; ідентифікаційний код: 43801489)
до Державної установи «Інститут охорони грунтів України» (03190, м. Київ, вул. Бабушкіна, буд. 3; ідентифікаційний код: 25835792)
про стягнення 417206,59 грн.
Без виклику (повідомлення) учасників справи.
18.03.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» з вимогами до Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» про стягнення 417206,59 грн, з яких 413963,55 грн основного боргу, 1780,04 грн пені та 1463,00 грн 3% річних.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №20-12/2022 про постачання електричної енергії від 20.12.2022 не у повному обсязі здійснив оплату за спожиту у грудні 2023 року електричну енергію, внаслідок чого у відповідач виникла заборгованість розмірі 413963,55 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1780,04 грн пені та 1463,00 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 відкрито провадження у справі №910/3274/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
11.04.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що він сплатив позивачу лише частину вартості спожитої у грудні 2023 року електричної енергії у сумі 300005,55 грн. При цьому, відповідач заперечив щодо стягнення з нього витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 20000,00 грн, які заявлені позивачем.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
20.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» (постачальник) та Державною установою «Інститут охорони грунтів України» (споживач) укладено Договір №20-12/2022 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу товар - електричну енергію, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару у розмірах, строки та порядку, що визначені цим договором.
Відповідно до п. 2.4 Договору №20-12/2022 про постачання електричної енергії від 20.12.2022 періодом постачання є період з 01.01.2023 по 31.12.2023.
Відповідно до п. 3.4 Договору №20-12/2022 про постачання електричної енергії від 20.12.2022 обсяг переданої (спожитої) електроенергії за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності на підставі даних лічильника.
Згідно з п. 5.2 Договору №20-12/2022 про постачання електричної енергії від 20.12.2022 ціна електроенергії становить 3,739 грн за 1 кВт*год з урахуванням вартості передачі такої електроенергії до точки розподілу, крім того ПДВ 0,7478 грн, всього з ПДВ - 4,4868 грн. Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії та актах приймання-передачі електроенергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.
Відповідно до п. 5.3 Договору №20-12/2022 про постачання електричної енергії від 20.12.2022 ціна, зазначена у п. 5.2 договору, не може змінюватися протягом дії договору крім випадків, передбачених п. 12.6 договору. Будь-які зміни ціни можливі тільки після початку здійснення постачання електроенергії за договором. Зміна ціни узгоджується сторонами шляхом підписання додаткової угоди до цього договору та у відповідності до ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Згідно з п. 12.1 Договору №20-12/2022 про постачання електричної енергії від 20.12.2022 цей договір набуває чинності з 01.01.2023 і діє до 31.12.2023, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №20-12/2022 про постачання електричної енергії від 20.12.2022 не у повному обсязі здійснив оплату за спожиту у грудні 2023 року електричну енергію, внаслідок чого у відповідач виникла заборгованість розмірі 413963,55 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1780,04 грн пені та 1463,00 грн 3% річних.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно з частиною 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Позивачем долучено до позовної заяви копію Акту приймання-передачі електричної енергії №1748 за грудень 2023 року на суму 300005,55 грн та відповідний сформований рахунок на оплату.
Як вбачається з матеріалів справи, вказаний рахунок на оплату був оплачений відповідачем у повному обсязі, про що вказують сторони у заявах по суті справи.
Крім того, на підставі наданих оператором системи розподілу даних позивачем було сформовано Акт коригування до акту №1748 за грудень 2023 року, відповідно до якого у грудні 2023 року відповідачем було спожито електричну енергію на загальну суму 713969,10 грн.
Вказаний акт було направлено відповідачу та отримано відповідачем 22.01.2024, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком та інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якої поштова документація була отримана відповідачем 22.01.2024 (за ідентифікатором пошуку 0102419062798).
Відповідачем не було висловлено будь-яких заперечень щодо обсягів та вартості спожитої ним електроенергії у грудні 2023 року на підставі Договору №20-12/2022 про постачання електричної енергії від 20.12.2022.
При цьому, у відповіді на претензію позивача відповідач вказав на відсутність бюджетного фінансування.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оплата електроенергії здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування грошових коштів на спецрахунок постачальника на підставі рахунку в наступному порядку:
- 100% місячної вартості спожитого обсягу електроенергії сплачується до 10 числа місяця, що слідує за місяцем постачання. Розрахунок за поставлений товар здійснюється без попередньої оплати з відстрочкою платежу до 5 банківських днів;
- оплата вартості фактично спожитої електроенергії здійснюється споживачем протягом 10 робочих днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі (п. 5.9 Договору №20-12/2022 про постачання електричної енергії від 20.12.2022).
У п. 5.9.3 Договору №20-12/2022 про постачання електричної енергії від 20.12.2022 сторони погодили порядок розрахунків за останній місяць постачання за договором, вказавши, що станом на 20.12.2023 постачальник надає споживачу рахунок та акт прийому-передачі за фактично спожиту електроенергію у розрахунковому періоді. Остаточні розрахунки за договором здійснюються в порядку, передбаченому п. 5.9.2 договору.
Так як відповідач отримав Акт коригування на суму 713969,10 грн. 22.01.2024, враховуючи строки оплати, встановлені у п. 5.9 договору, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити вартість спожитої ним у грудні 2023 року електроенергії у строк до 05.02.2024 включно.
Доказів сплати грошових коштів у розмірі 413963,55 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Наявність та розмір заборгованості Державної установи «Інститут охорони грунтів України» за Договором №20-12/2022 про постачання електричної енергії від 20.12.2022 у сумі 413963,55 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» в частині стягнення з Державної установи «Інститут охорони грунтів України» суми основного боргу у розмірі 413963,55 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1780,04 грн за період з 22.01.2024 по 05.03.2024.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 8.2 Договору №20-12/2022 про постачання електричної енергії від 20.12.2022 постачальник має право вимагати від споживча відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно в разі порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - у розмірі 0,01% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.
Перевіривши розрахунок пені, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення.
За таких обставин суд здійснив власний розрахунок, відповідно до якого обгрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 1200,49 грн (за період з 06.02.2024 по 05.03.2024), у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» в частині стягнення з Державної установи «Інститут охорони грунтів України» пені у розмірі 1780,04 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 1200,49 грн.
Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1463,00 грн за період з 22.01.2024 по 05.03.2024.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок 3% річних, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення.
За таких обставин суд здійснив власний розрахунок, відповідно до якого обгрунтованим розміром 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, є 984,01 грн (за період з 06.02.2024 по 05.03.2024), у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» в частині стягнення з Державної установи «Інститут охорони грунтів України» 3% річних у розмірі 1463,00 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 984,01 грн.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державної установи «Інститут охорони грунтів України» (03190, м. Київ, вул. Бабушкіна, буд. 3; ідентифікаційний код: 25835792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» (01024, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 30 А, офіс 23; ідентифікаційний код: 43801489) суму основного боргу у розмірі 413963 (чотириста тринадцять тисяч дев'ятсот шістдесят три) грн 55 коп., пеню у розмірі 1200 (одна тисяча двісті) грн 49 коп., 3% річних у розмірі 984 (дев'ятсот вісімдесят чотири) грн 01 коп. та судовий збір у розмірі 6242 (шість тисяч двісті сорок дві) грн 22 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Спичак