ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.05.2024Справа № 910/1673/24
За позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Супратен Україна"
про припинення повноважень директора
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Гарашко Т.В.
Представники сторін не з'явилися.
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Супратен Україна" (далі - відповідач) про припинення її повноважень як директора відповідача з 31.01.2024.
Вимоги позову позивачка обґрунтовує тим, що засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Супратен Україна" є вона (з часткою 50%) та ОСОБА_2 (з часткою 50%), який, за її словами, є померлою особою. 15.01.2024 позивачка написала заяву про звільнення її з посади директора відповідача 31.01.2024 на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), при цьому дотримання положень ст. 38 КЗпП України щодо письмового попередження власника або уповноваженого ним органу неможливо реалізувати у зв'язку з тим, що один із учасників з часткою 50% помер, а інший учасник з часткою 50% є його директором одночасно, а тому надсилання повідомлень померлому учаснику товариства, а іншому повідомляти самого себе позбавлене будь-якого сенсу.
Ухвалою Господарського суду від 20.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 20.03.2024 та витребувано у Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпро південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) документ, що підтверджує факт смерті ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКП - НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Тернівським МВ УМВС в Дніпропетровській області, 14.10.1996).
Ухвалою суду від 20.03.2024 розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 10.04.2024 та повторно витребувано у Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпро південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) документ, що підтверджує факт смерті ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 10.04.2024 було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 20.05.2024.
12.04.2024 через відділ діловодства суду від Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпро південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_2 .
20.05.2024 на електронну пошту суду від позивачки надійшов лист про розгляд справи без її участі.
У судове засідання з розгляду справи по суті 20.05.2024 представники сторін не з'явилися.
Конверти направлені на адресу відповідача повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові №755/17944/18 (61-185св23) від 10.05.2023 вказав, що довідка поштового відділення із позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Відповідно до п.4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Таким чином, відповідач вважається повідомленим про розгляд даної справи належним чином.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються правові позиції сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Супратен Україна» № 22/06/2016 від 22.06.2016 ОСОБА_1 було призначено директором цього товариства. Відповідний запис про керівника юридичної особи було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як вбачається із долученого до справи копії Статуту ТОВ «Супратен Україна» учасниками товариства є ОСОБА_1 з часткою, що складає 50% Статутного капіталу та ОСОБА_2 з часткою, що складає 50% Статутного капіталу.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивачкою 15.01.2024 було написано заяву про звільнення її з посади директора відповідача з 31.01.2024 на підставі ст. 38 КЗпП України. При цьому, позивачка вказує, що дотримання нею положень ст. 38 КЗпП України щодо письмового попередження власника або уповноваженого ним органу неможливо реалізувати у зв'язку з тим, що один із учасників з часткою 50% помер, а інший учасник з часткою 50% є його директором одночасно, а тому надсилання повідомлень померлому учаснику товариства, а іншому (собі) повідомляти самого себе позбавлене будь-якого сенсу. Крім цього скликати Загальні збори для вирішення питання звільнення директора також не являється можливим через відсутність більшості голосів (кворуму) для прийняття будь-якого рішення, оскільки такі збори будуть неповноважними.
Позивачка пояснює, що Статутом ТОВ «Супратен Україна», зокрема, п. 12.8 ст. 12 передбачена наявність кворуму, а саме, Збори визнаються повноважними, якщо на них присутні учасники, які у сукупності володіють більш ніж 60% голосів. Таким чином в будь-якому випадку скликати Загальні збори товариства не виявляється можливим у ситуації коли співвласники володіють частками по 50% і один із них помер, а його спадкоємці станом на дату звернення до суду не подали заяви про вступ до товариства. Також в подальшому бажаючи реалізувати своє законне право на звільнення позивачкою також був виданий наказ № 1-к/тр від 31.01.2024 про звільнення її з посади директора ТОВ «Супратен Україна». Але незважаючи на цей факт, що трудові відносини між сторонами фактично припинені, залишається незавершеною процедура розірвання трудових відносин відповідно до законодавства України про працю та корпоративні відносини, оскільки відомості до ЄДР стосовно припинення повноважень директора не внесені, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Кожен суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
За приписами частини 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.
Аналогічне положення закріплено у пункті 12.1 Статуту Товариства.
Згідно з п. 15.1 Статуту Товариства одноособовим виконавчим органом, що обирається Зборами Учасників є Директор.
Згідно з ч. 1, 2 та 4 статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.
Відповідно до ч. 1-3 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Матеріали справи не містять доказів того, що між позивачкою та товариством укладався контракт чи договір, натомість, вбачається, що на посаду директора ОСОБА_1 було обрано Загальними Зборами Учасників ТОВ «Супратен Україна».
Процедура звільнення за ініціативою працівника визначена ст. 38 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 30, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до яких праву директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов'язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.
Позивачкою не було дотримано вимог приписів законодавства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, що передбачено статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статутом, такі дії вона обґрунтовує тим, що інший учасник товариства, що володів 50% частки Статутного капіталу помер, а його спадкоємці не подали заяви на вступ до товариства, у зв'язку із чим скликати Загальні Збори учасників товариства не є можливим, оскільки єдиним учасником відповідача є сама позивачка, яка володіє рештою 50% частки Статутного капіталу.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства. У разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника - фізичної особи чи припинення учасника - юридичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону, товариство може виключити учасника з товариства. Таке рішення приймається без врахування голосів учасника, який виключається. Якщо частка такого учасника у статутному капіталі товариства становить 50 відсотків або більше, товариство може приймати рішення, пов'язані з ліквідацією товариства, без врахування голосів цього учасника.
Таким чином, у даному випадку після смерті ОСОБА_2 його спадкоємці мали б прийняти спадщину, зокрема, частку у Статутному капіталі товариства, і автоматично стали учасниками товариства, та відповідно позивачка мала б змогу провести Загальні Збори учасників товариства з винесення питання щодо її звільнення з посади директора товариства, натомість, матеріали справи не містять доказів наявності спадкоємців у ОСОБА_2 , які б вступили у спадщину щодо частки Статутного капіталу відповідача, про що також зауважила сама позивачка.
Беручи до уваги приписи статті 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у випадку відсутності спадкоємців у ОСОБА_2 , якому належали 50% частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Супратен Україна", позивачка, як єдина учасниця товариства, має право приймати рішення щодо ліквідації товариства самостійно, а отже її повноваження як директора цього товариства припиняться автоматично у зв'язку із ліквідацією товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Приймаючи до уваги наведене вище права позивачки не були порушеними, оскільки фактично вона є єдиним учасником відповідача, та одноособово має приймати рішення які стосуються товариства.
За таких обставин позовна вимога ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
З огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивачку.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення підписано 22.05.2024.
Суддя Р.Б. Сташків