16.05.2024 року м.Дніпро
Справа № 908/3489/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.,
секретар судового засідання: Михайлова К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізькій області від 26.04.2023 (прийняту суддею Черкаським В.І., повне судове рішення складено 23.05.2023) у справі № 908/3489/21
про банкрутство Приватного підприємства "БРАТ"
1. Короткий зміст заявлених вимог.
12.04.2023 до суду від Головного управління ДПС у Запорізькій області надійшла заява з грошовими вимогами до боржника у розмірі 82 627 375, 51 грн та 5 368, 00 грн судового збору.
2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.05.2023 у цій справі, заяву ГУ ДПС у Запорізькій області залишено без задоволення.
Приймаючи вказане судове рішення, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що податкові повідомлення-рішення прийняті Головним управлінням ДПС у Львівській області 27.01.2023, та грошове зобов'язання суб'єкта господарювання щодо сплати податкових платежів за цими повідомленнями настає з наступного дня, що настає за днем їх отримання, тобто не раніше 27.01.2023, водночас, постанова про визнання боржника банкрутом у даній справі прийнята господарським судом 19.04.2022.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Запорізькій області від 26.04.2023 у справі № 908/3489/21, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визнати грошові вимоги Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу - Головного управління ДПС у Запорізькій області до Приватного підприємства "БРАТ" у розмірі 82 627 375, 51 грн (з яких 49 093 965, 40 грн - зобов'язання; 23 548 969, 60 грн - штрафні санкції та 9 984 440, 46 грн - пеня) та включити грошові вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області до реєстру вимог кредиторів.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує, що судом першої інстанції не враховані приписи ст.ст. 31, 36, 45, 49, 54, 57 Податкового кодексу України, якими визначено момент виникнення податкового зобов'язання платника податків, який у боржника виник до відкриття провадження у даній справі про банкрутство, тому винесення податковим органом під час ліквідаційної процедури податкових повідомлень-рішень, якими визначено зобов'язання боржника за період до визнання боржника банкрутом, не суперечить ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства та не є підставою для відхилення заявлених кредитором грошових вимог.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідно до поданого відзиву ліквідатор просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що за даними контролюючого органу заявлені податкові зобов'язання виникли шляхом донарахування за результатами податкової перевірки.
При цьому, аналіз положень пункту 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України, частини першої статті 6, частини першої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави дійти висновку, що з моменту визнання боржника у справі про банкрутство банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (19.04.2022), порядок погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з такого боржника регулюється Кодексом України з процедур банкрутства, а у банкрута не виникає обов'язку зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) (котрі нараховані після моменту визнання боржника банкрутом), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
На переконання ліквідатора, якщо вимоги податкового органу виникли на підставі податкових повідомлень-рішень після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, вони підлягають відхиленню на підставі частини першої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ліквідатор вважає, що грошові вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області до ПП "БРАТ " з податку на прибуток приватних підприємств, що виникли на підставі податкового повідомлення - рішення (форми "Р") від 27.01.2023 № 1503/13-01-07-04 в сумі 42568019,00 грн, податкового повідомлення - рішення (форми "ПС") від 27.01.2023 № 1508/13-01-07- 04 в сумі 5100,00 грн, нарахована на них пеня в сумі 7873889,20 грн, з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, що виникли на підставі податкового повідомлення - рішення (форми "Р") від 27.01.2023 № 1504/13-01-07-04 в сумі 22556425,50 грн, податкового повідомлення - рішення (форми "ПС") від 27.01.2023 № 1510/13-01-07-04 в сумі 8160,00 грн, податкового повідомлення - рішення (форми "ПН ") від 27.01.2023 № 1506/13-01-07-04 в сумі 7501793,75 грн, нарахована на них пеня в сумі 2109668,72 грн, з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, що виникли на підставі податкового повідомлення - рішення (форми "Д") від 26.01.2023 № 1418/13-01-24-10/31964689 в сумі 2416,80 грн, нарахована на них пеня в сумі 882,54 грн, а також грошові вимоги з адміністративних штрафів та інших санкцій по податковому повідомленню - рішенню (форми "ПС") від 27.01.2023 № 1509/13-01-07-04 в сумі 1020,00 грн, які виникли після визнання боржника банкрутом, є протиправними та незаконними, оскільки всі зазначені ППР винесені всупереч ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, вже після визнання господарським судом платника податків (Боржника у справі) банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури.
6. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізькій області від 26.04.2023 у справі № 908/3489/21; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 07.09.2023 о 14:30 год.
У судовому засіданні 09.11.2023 колегією суддів прийнято рішення про зупинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.04.2023 у справі № 908/3489/21 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду справи № 903/51/20.
07.02.2024 від скаржника надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, мотивоване закінченням розгляду справи № 903/51/20.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2024 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізькій області від 26.04.2023 у справі № 908/3489/21; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 21.03.2024 о 16:45 год.
В судовому засіданні колегія суддів, порадившись на місці, оголосила перерву в судове засідання на 16.05.2024 о 15:45 год.
У судовому засіданні 16.05.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
7. Встановлені судом обставини справи.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.12.2021 відкрито провадження у справі №908/3489/21 про банкрутство ПП "БРАТ"; визнано грошові вимоги Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу - ГУ ДПС у Запорізькій області до боржника у розмірі - 10 289 607, 31 грн основної заборгованості, штрафних санкцій та пені, а також 22 700, 00 грн судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, призначив розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Коршуна В.В.
На офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет 20.12.2021 оприлюднене повідомлення про відкриття провадження у цій справі.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 19.04.2022 № 908/3489/21 Приватне підприємство "БРАТ" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Коршуна В.В., оприлюднено на офіційному веб-сайті Верховного Суду на веб - порталі "Судова влада України" в мережі Інтернет повідомлення про визнання ПП "БРАТ" банкрутом за № 68610 від 19.04.2022.
12.04.2023 до суду від Головного управління ДПС у Запорізькій області надійшла заява № 12531/6/08-01-13-03-04 від 03.04.2023 (вх. № 7852/08-08/23 від 12.04.2023) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 82 627 375, 51 грн. та 5 368, 00 грн. судового збору.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі Закон).
На час відкриття провадження у справі та постановлення оскаржуваної ухвали набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 4, 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, що додаються до заяви.
До заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.
Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства, у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.
Зі змісту заяви Головного управління ДПС у Запорізькій області з грошовими вимогами до боржника вбачається, що заявлені вимоги становлять заборгованість боржника з податку на прибуток приватних підприємств та податку на надану вартість у загальному розмірі 49 093 965, 44 грн, штрафних санкцій за порушення податкового законодавства у розмірі 23 548 969, 61 грн, пені нарахованої на заборгованість у розмірі 9 984 440, 46 грн та адміністративних штрафів у розмірі 1 020, 00 грн. Вказані суми були нараховані за результатами податкової перевірки боржника.
Так, працівниками ГУ ДПС у Запорізькій області відносно боржника була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка за період діяльності з 01.01.2017 по 30.12.2022, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 30.12.2022, з питань єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.11.2011 по 30.12.2022, іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.12.2022, за результатами якої складено акт № 13/08-01-07-01-31964689 від 06.01.2023.
За підсумками перевірки кредитором винесені податкові повідомлення-рішення щодо донарахування боржнику основного зобов'язання та штрафних санкцій:
- з податку на додану вартість:
1/ податкове повідомлення рішення (форми Р) №1504/13-01-07-04 від 27.01.2023 на суму 22 556 425, 50 грн, з яких: 15 037 617, 00 грн - основне зобов'язання, 7 518 808, 50 грн штрафні санкції;
2/ податкове повідомлення рішення (форми ПС) № 1510/13-01-07-04 від 27.01.2023 на суму 8 160, 00 грн штрафних санкцій;
3/ податкове повідомлення рішення (форми ПН) № 1506/13-01-07-04 від 27.01.2023 на суму 7 501 793, 75 грн штрафних санкцій;
Також, у відповідності до п.п. 129.1.1. п. 129.11 ст. 129 Податкового кодексу України, кредитором нарахована боржнику пеня з податку на додану вартість в сумі 2 109 668, 72 грн.
- з податку на прибуток приватних підприємств:
1/ податкове повідомлення рішення (форми Р) №1503/13-01-07-04 від 27.01.2023 на суму 42 568 019, 00 грн, з яких: 34 054 415, 00 грн - основне зобов'язання, 8 513 604, 00 грн штрафні санкції;
2/ податкове повідомлення рішення (форми ПС) № 1508/13-01-07-04 від 27.01.2023 на суму 5 100, 00 грн штрафних санкцій.
Також, у відповідності до п.п. 129.1.1. п. 129.11 ст. 129 Податкового кодексу України, кредитором нарахована боржнику пеня з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 7 873 889, 20 грн.
- з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п:
1/ податкове повідомлення рішення (форми Д) №1418/13-01-24-10/31964689 від 26.01.2023 на суму 3 299, 34 грн, з яких: 1 933, 44 грн - основне зобов'язання, 483, 36 грн штрафні санкції, 882, 54 грн пеня.
- адміністративні штрафи та інші санкції:
1/ податкове повідомлення рішення (форми ПС) №1509/13-01-07-04 від 27.01.2023 на суму 1 020, 00 грн штрафні санкції.
Відхиляючи грошові вимоги ГУ ДПС у Запорізькій області місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки податкові повідомлення-рішення відносно боржника у справі прийняті ГУ ДПС у Запорізькій області після 27.01.2023, то згідно з частиною 57.3 статті 57 ПК України грошове зобов'язання боржника щодо сплати податкових платежів за цими податковими повідомленнями-рішеннями настає з наступного дня, що настає за днем їх отримання, тобто не раніше 28.01.2023, водночас, постанова про визнання боржника банкрутом у даній справі винесена судом 19.04.2022, тому враховуючи вимоги статті 59 КУзПБ, у визнаного судом боржника банкрутом не виникає обов'язку зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) (котрі нараховані після моменту визнання боржника банкрутом), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції безпідставними та помилковими.
Так, за змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство (ст. 1 КУзПБ).
Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов'язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог.
Порядок виникнення грошових зобов'язань щодо сплати податків та зборів визначений Податковим кодексом України (далі - ПК України), положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20 дійшов висновку про те, що з огляду на положення статей 45 - 47 Кодексу України з процедур банкрутства, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов'язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов'язання підтверджують, а господарський суд зобов'язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов'язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.
Слід також зазначити, що норми Кодексу України з процедур банкрутства не містять заборони кредитору заявляти конкурсні вимоги до боржника у ліквідаційній процедурі. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 922/5231/21, постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20.
Податковий кодекс України дає визначення грошового зобов'язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, а саме - грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (п. 14.1.39. ПКУ).
Пункт 14.1.156. ПК України визначає податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
У постанові від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19 Великою Палатою Верховного Суду викладено правовий висновок про те, що аналіз приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України, дає змогу дійти висновку про те, що грошове зобов'язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов'язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов'язання, а також як неузгоджене зобов'язання, коли грошове зобов'язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються. Однак неузгодженість суми грошового зобов'язання не означає, що зобов'язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів законодавства про банкрутство.
В податковому законодавстві податковий обов'язок включає в себе обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1. ст. 36 ПК України).
Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку (п. 37.2. ст. 37 ПК України).
Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску (п. 46.1. ст. 46 ПК України).
Пунктами 49.1., 49.2. статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Слід зауважити, що пунктом 54.1. ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).
Отже можна дійти висновку, що наведені вище норми свідчать про наступні етапи податкового обов'язку платника податку за загальним правилом: виникнення об'єкту оподаткування, обчислення платником суми податкового зобов'язання, подання декларації, сплата податку у визначені податковим законодавством строки.
У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 27.09.2022 у справі №380/7694/20 наведено висновок, що "за загальним правилом обов'язок з обчислення суми податкового зобов'язання і зазначення такої у відповідній податковій декларації покладено на платників податків (крім випадків, передбачених ПК України). Строк для сплати податкового зобов'язання становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (крім випадків, встановлених цим Кодексом). Якщо під час проведення перевірки контролюючий орган встановить порушення платником податків вимог податкового законодавства, що призвело до заниження у податковому (звітному) періоді суми податкового зобов'язання з відповідного податку та/або збору, обов'язок з визначення суми такого заниження покладено на контролюючий орган. За змістом статті 58 ПК України визначення контролюючим органом такої суми відбувається за кожним видом податку та/або збору шляхом надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у якому також у випадках, визначених ПК України, визначається сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Така сума коштів, до якої входить сума податкового зобов'язання та сума штрафних (фінансових) санкцій, є грошовим зобов'язанням платника податків."
З наведеного можна дійти висновку, що за добросовісного виконання платником податків наведених вище етапів податкового обов'язку, платник податків уникає наслідків порушення податкового законодавства (зокрема, покладення на нього штрафних санкцій визначених ПК України), а податковий орган, в свою чергу, може належно виконати свій обов'язок з реєстрації, перевірки та обліку платників податків тощо.
Разом з тим, у випадку, коли платник податку в установлені строки не подає декларації або дані перевірок свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань та надіслати платнику податків податкове повідомлення-рішення про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання.
Положеннями пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.
Зазначена стаття встановлює загальні підстави і порядок надсилання податкового повідомлення-рішення і не пов'язує із цією дією виникнення податкового зобов'язання у платника податку (п. 6.15, 6.16. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19).
Положеннями податкового законодавства визначено обов'язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний встановлений Податковим кодексом України звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню та обов'язок самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації.
Отже, для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації за відповідним податком.
Вищенаведені висновки про застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 903/51/20.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В силу ч. 1 ст. 281 ГПК України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.
За наведених обставин колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновком суду першої інстанції про відхилення грошових вимог податкового органу з тих підстав, що грошове зобов'язання боржника щодо сплати податкових платежів за податковими повідомленнями-рішеннями настає з наступного дня, що настає за днем їх отримання, тобто в цій справі вже після визнання Приватного підприємства "БРАТ" банкрутом.
У даному випадку, слід встановити момент виникнення грошових вимог податкового органу за кожним несплаченим боржником та заявленим контролюючим органом податком, який (момент) пов'язується із першим днем несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України, для подання податкової декларації.
Зі змісту заяви Головного управління ДПС у Запорізькій області з грошовими вимогами до боржника та доданих до неї доказів вбачається, що терміном сплати боржником:
- з податку на додану вартість:
1/ податкове повідомлення рішення (форми Р) №1504/13-01-07-04 від 27.01.2023 на суму 15 037 617, 00 грн - основне зобов'язання є період з лютого 2017 року по вересень 2020 року.
- з податку на прибуток приватних підприємств:
1/ податкове повідомлення рішення (форми Р) №1503/13-01-07-04 від 27.01.2023 на суму 34 054 415, 00 грн - основне зобов'язання є період з 2017 року по 2020 рік.
- з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п:
1/ податкове повідомлення рішення (форми Д) №1418/13-01-24-10/31964689 від 26.01.2023 на суму 1 933, 44 грн - основне зобов'язання та 882, 54 грн пеня - заборгованість нараховано за 2020 рік.
Відтак, за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями податкові зобов'язання боржника зі сплати податків виникло до відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "БРАТ", тобто грошові вимоги кредитора на вказану суму, а саме 49 093 965, 40 грн основного зобов'язання та 882, 54 грн пені виникли до визнання боржника банкрутом та підлягають визнанню в ліквідаційній процедурі.
Також, підлягає визнанню, нарахована кредитором у відповідності до п.п. 129.1.1. п. 129.11 ст. 129 Податкового кодексу України, в період з лютого 2017 року по вересень 2020 року, тобто до відкриття провадження у справі про банкрутство, пеня з податку на додану вартість в сумі 2 109 668, 72 грн та на прибуток приватних підприємств в сумі 7 873 889, 20 грн, яка нарахована за період з 2017 року по 2020 рік.
Що стосується заявлених до визнання кредитором штрафних санкцій: за порушення податкового законодавства з податку на додану вартість у сумі 7 518 808, 50 грн, у сумі 7 501 793, 75 грн та 8 160, 00 грн, то як вбачається з матеріалів справи вони застосовані до боржника шляхом прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень: (форми Р) № 1504/13-01-07-04 від 27.01.2023; (форми ПС) № 1510/13-01-07-04 від 27.01.2023, тобто після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання боржника банкрутом.
З цих же підстав не підлягають визнанню заявлені до визнання кредитором штрафні санкції з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 8 513 604, 00 грн та у сумі 5 100, 00 грн, з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п у сумі 483, 36 грн, а також адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 1 020, 00 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 41 КУзПБ, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Отже, позивачем застосовані до боржника штрафні санкції на суму 23 548 969, 60 грн під час дії мораторію, що суперечить ч. 3 ст. 41 КУзПБ та є підставою для відхилення грошових вимог кредитора в цій частині.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як передбачено п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
В результаті нез'ясування обставин, що мають значення для справи оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим його належить скасувати з прийняттям нового рішення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізькій області від 26.04.2023 у справі № 908/3489/21 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Запорізькій області від 26.04.2023 у справі № 908/3489/21 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області до Приватного підприємства "БРАТ" у сумі 49 093 965, 44 грн - зобов'язання; у сумі 9 984 440, 46 грн - пеня.
Решту вимог відхилити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено 23.05.2024.
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя А.Є. Чередко