23 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/5654/23 пров. № А/857/1289/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль про зобов'язання вчинити дії,
суддя у І інстанції Мірінович У.А.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Тернопіль,
дата складення повного тексту рішення 18 грудня 2023 року,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати за ним право на виключення з числа службового житла квартири по АДРЕСА_1 житловою площею 47,2 м2;
- зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Тернопіль (далі - КЕВ) подати до Тернопільської міської ради (далі - Міськрада) клопотання разом із належно оформленими документами про виключення з числа службового житла квартири по АДРЕСА_1 житловою площею 47,2 м2.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі № 500/5054/23, ухваленим у порядку письмового провадження, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність КЕВ щодо нерозгляду у передбачений законом спосіб матеріалів ОСОБА_1 про виключення житла з числа службового. Зобов'язано КЕВ повторно розглянути матеріали ОСОБА_1 про виключення з числа службового житла квартири по АДРЕСА_1 житловою площею 47,2 м2 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у судовому рішенні. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що КЕВ не було надано оцінку наявності у ОСОБА_1 права на виключення вказаного житла із числа службового зі зняттям із квартирного обліку в Збройних Силах України (далі - ЗСУ) після прийняття житловою комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) рішення про забезпечення позивача із сім'єю житлом для постійного проживання.
Щодо позовних вимог зобов'язального характеру, то відповідні повноваження відповідача за своєю правовою природою є дискреційними та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Однак, з метою повного та належного захисту прав позивача, суд вважав за необхідне зобов'язати КЕВ повторно розглянути матеріали ОСОБА_1 про виключення з числа службового житла квартири по АДРЕСА_1 та прийняти рішення з урахуванням викладених висновків суду.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено КЕВ, який просив таке скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що КЕВ є установою, яка підпорядковується Міністерству оборони України (далі - МОУ), а майно, яке знаходиться на балансі у КЕВ, належить на праві оперативного управління. Рішення щодо виключення квартири з числа службових має прийматись безпосередньо розпорядником цього майна.
З моменту закріплення нерухомого майна за будь-яким суб'єктом господарювання ЗСУ воно набуває статусу військового майна і з цього часу його відчуження можливе виключно за згодою МОУ. Відповідна згода (дозвіл) на відчуження ОСОБА_1 не надавалася.
КЕВ не уповноважений приймати рішення, які в подальшому впливають на військове майно, у зв'язку з цим вважає спірну відмову правомірною.
31 серпня 2022 року МОУ прийнято рішення №20241/з/2, відповідно до якого «з метою збереження житлового фонду Міністерства оборони України та у зв'язку з реформуванням шляхів забезпечення військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби в запас або відставку та членів їх сімей житлом в межах чинного законодавства вимагаю надати відповідні розпорядження стосовно неподання командирам, військових частин, керівниками установ та організацій до квартирно-експлуатаційних відділів (частин районів) пропозицій щодо виключення житла із числа службового до окремого розпорядження».
На виконання вказаного заступником Міністра оборони України 04 листопада 2022 року було прийняте рішення №2551/з/5, яким визначено подавати пропозиції щодо надання житла для постійного проживання шляхом виключення із числа службового членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти, як виняток, у зв'язку з неможливістю надання іншого житла.
Попереду позивача на квартирному обліку перебувають інші особи, які мають рівнозначні пільги або ж інші пільги визначені відповідно до вказаного рішення заступника Міністра оборони України. Тому надати позивачу житло (шляхом виключення його з числа службових) раніше них немає законних підстав. У іншому разі відбудеться порушення прав цих осіб, які потребують забезпечення житлом, а також до порушення статті 24 Конституції України щодо рівності громадян перед законом, порушення прав осіб, які перебувають в інших списах черговості забезпечення житлом.
У відзиві на апеляційну скаргу КЕВ позивач підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Звертає увагу апеляційного суду на те, що наведені у апеляційній скарзі доводи КЕВ з приводу його правового статусу, підпорядкування, функцій, а також правового статусу основних фондів не мають правового значення, ніким не заперечуються, а оскаржуваним рішенням не покладено на відповідача жодних обов'язків, не передбачених нормами чинного законодавства.
Будь-яких правочинів про відчуження військового майна без згоди МОУ не укладалось. Водночас, рішення Міністра оборони України чи його заступника не скасовують та не змінюють нормативних актів, які мають вищу юридичну силу.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно зі наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 02 січня 2023 №5-агд станом на 01 січня 2023 року календарна вислуга років позивача складає більше 27 років 6 місяців 17 днів.
На підставі ордеру на службове житлове приміщення від 31 грудня 2021 року № 06 серії МК, виданого згідно із рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1224 від 22 грудня 2021 року, позивачу разом із сім'єю з 5 осіб надано право зайняття житлового приміщення житловою площею 47,2 м2 за адресою АДРЕСА_1 , у якій вони на теперішній час зареєстровані та проживають.
У відповідності до довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 №15/12214 від 21 серпня 2023 року ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 з 16 лютого 2005 року, з 09 липня 2015 року - у списках на першочергове забезпечення житлом, як учасник бойових дій.
06 липня 2023 року ОСОБА_1 подав начальнику Тернопільського гарнізону та начальнику КЕВ рапорт, у якому просив про зміну статусу “службове” з житлового приміщення по АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 за наслідком розгляду вказаного рапорту (протокол №5 від 11 липня 2023 року) прийнято рішення про забезпечення позивача із сім'єю житлом для постійного проживання шляхом зняття статусу “службова” з 3-кімнатної квартири житловою площею 47,2 м2 за адресою АДРЕСА_1 зі зняттям із квартирного обліку в ЗСУ складом сім'ї 5 осіб.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №202агд від 11 липня 2023 року вказане рішення житлової комісії оголошено та доручено голові житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 оформити документи на зміну статусу “службова” із вказаної квартири та направити до КЕВ для подальшого прийняття рішення.
Листом КЕВ №10/2066 від 01 серпня 2023 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що у відповідності до рішення заступника Міністра оборони України №2551/з/5 від 04 листопада 2022 року та протоколу Комісії з контролю за забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями №142 від 16 листопада 2022 року стосовно порядку надання на розгляд Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, пропозицій щодо виключення житла із складу службового фонду Міністерства оборони України, а саме надання житла для постійного проживання шляхом виключення з числа службових членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісті, як виняток у зв'язку із неможливістю надання іншого житла.
ОСОБА_1 вважав протиправною таку бездіяльність КЕВ щодо подальшого вирішення питання про виключення квартири по АДРЕСА_1 із числа службових та звернувся до адміністративного суду із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-XII).
Статтею 12 вказаного Закону передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03 серпня 2006 року (далі - Порядок №1081)
Згідно із пунктом 3 Порядку №1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
За правилами пункту 8 Порядку №1081 виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно- експлуатаційного органу.
Наказом МОУ від 31 липня 2018 року №380, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 року за № 1020/32472, затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція №380).
Надання житлових приміщень для постійного проживання регламентовано приписами Розділу VII вказаної Інструкції.
У відповідності до пунктом 1 Розділу VІІ Інструкції №380 особи, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, забезпечуються жилим приміщенням згідно з чергою у військовій частині, що визначається часом зарахування на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень, або до списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень) за рішенням житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії), яке затверджується наказом командира військової частини.
За правилами пункту 3 Розділу VІІ Інструкції №380 для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.
Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.
Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) разом з обліковою справою направляється військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, що є підставою для видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
Згідно із пунктом 4 Розділу VІІ Інструкції №380 на підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує список надання житлової площі для постійного проживання (далі - Список надання постійного житла) (додаток 23).
Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.
Відповідно до пункту 5 Розділу VІІ Інструкції №380 для розгляду Списку надання постійного житла Комісією з контролю на її засідання можуть запрошуватися голови житлових комісій військових частин (об'єднаних житлових комісій).
За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про:
погодження надання постійного житла;
відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови.
Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом.
У разі прийняття Комісією з контролю рішення щодо відмови в погодженні надання постійного житла воно підлягає новому розподілу у встановленому цією Інструкцією порядку протягом одного місяця та є підставою для скасування наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
Рішення Комісії з контролю є обов'язковим для виконання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, військовими комісаріатами та військовими частинами.
Як передбачено пунктом 7 Розділу VІІ Інструкції №380, затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.
До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району надає облікову справу військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
Відповідно до пункту 10 Розділу VІІ Інструкції №380 військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.
Як свідчать матеріали справи та визнається учасниками справи, житловою комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 за наслідком розгляду рапорту ОСОБА_1 від 06 липня 2023 року (протокол №5 від 11 липня 2023 року) прийнято рішення про забезпечення позивача із сім'єю житлом для постійного проживання шляхом зняття статусу “службова” з трикімнатної квартири житловою площею 47,2 м2 за адресою АДРЕСА_1 зі зняттям із квартирного обліку в ЗСУ складом сім'ї 5 осіб, яке наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №202агд від 11 липня 2023 року оголошено та доручено голові житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 оформити документи на зміну статусу “службова” із вказаної трикімнатної квартири та направити до КЕВ для подальшого прийняття рішення.
Після прийняття житловою комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 вказаного рішення про забезпечення позивача із сім'єю житлом для постійного проживання шляхом зняття статусу “службова” з трикімнатної квартири житловою площею 47,2 м2 за адресою АДРЕСА_1 таке було направлено до КЕВ.
Разом із тим, КЕВ зазначені вимоги Розділу VII Інструкції №380 виконані не були, а позивачу скеровано лист про те, що у відповідності до рішення заступника Міністра оборони України №2551/з/5 від 04 листопада 2022 року та протоколу Комісії з контролю за забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями №142 від 16 листопада 2022 року стосовно порядку надання на розгляд Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, пропозицій щодо виключення житла із складу службового фонду Міністерства оборони України, а саме: надання житла для постійного проживання шляхом виключення з числа службових членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісті, як виняток у зв'язку із неможливістю надання іншого житла.
При цьому згідно із наведеними приписами Розділу VII Інструкції №380 КЕВ був зобов'язаний узагальнити та внести на розгляд Комісії з контролю список надання постійного житла з обліковою справою позивача, а Комісія з контролю за результатами розгляду прийняти рішення про погодження надання постійного житла або про відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови.
За наведених обставин апеляційний суд погоджується із твердженням суду першої інстанції про те, що покликання КЕВ на рішення заступника Міністра оборони України від 04 листопада 2022 №2551/з/5 не заслуговує на увагу, оскільки таке суперечить нормативним актам, що мають вищу юридичну силу - Закону № 2011-XII, Порядку №1081 та Інструкції №380.
Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях КЕВ протиправної бездіяльності, що порушує гарантоване законом право ОСОБА_1 на забезпечення житлом у встановленому порядку.
Водночас апеляційний суд погоджується із обраним судом першої інстанції способом порушеного права ОСОБА_1 з урахуванням дискреційних повноважень КЕВ щодо вчинення дій, передбачених приписами Розділу VII Інструкції №380.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі № 500/5654/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Н. М. Судова-Хомюк