15 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/13624/21 пров. № А/857/5582/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Курильця А.Р.. Мікули О.І.,
за участю секретаря судового засідання Гриньків І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року (головуючий суддя Кузан Р.І., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_2 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2022, позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплати пенсії ОСОБА_2 відповідно до довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» №339 від 18.05.2021 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 відповідно до довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» №339 від 18.05.2021 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі №380/13624/21 набрало законної сили 28.10.2021.
20.12.2021 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи.
ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просила замінити стягувача у виконавчому провадженні з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, а правонаступником померлого є заявник, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, просить ухвалу скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити її вимоги.
В апеляційній скарзі зазначає, що з позицією суду першої інстанції заявник не згідна, оскільки при відмові у задоволенні заміни сторони виконавчого провадження суд першої інстанції, не проаналізував та не вивчив заяву позивача.
Так позивач зазначала, що відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Таким чином, процесуальне правонаступництво (перехід всіх процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої) під час вирішення публічно-правового спору це заміна судом шляхом прийняття рішення на будь- якій стадії судового процесу (до моменту відкриття виконавчого провадження) відповідної сторони чи третьої особи на іншу особу, до якої відповідно до закону, іншого акта законодавства перейшли права та обов'язки особи, яка вибула.
На відміну від справ, які розглядаються в порядку цивільного (стаття 55 Цивільного процесуального кодексу України) та господарського (стаття 52 Господарського процесуального кодексу України) судочинства, адміністративний суд враховує як матеріальну (майнову) ознаку правонаступництва, так і особливості вирішення публічно-правового спору.
Зокрема у адміністративному судочинстві досить частим є компетенційне (публічне) правонаступництво суб'єкта владних повноважень шляхом передачі відповідних функцій. Особливістю деяких категорій публічно-правових спорів є те, що матеріальна (майнова) ознака правонаступництва виникає лише після набрання рішенням законної сили.
У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва в адміністративному судочинстві слід аналізувати відповідні фактичні обставини, а також нормами процесуального та матеріального права.
Рішення про заміну сторони (процесуальне правонаступництво) повинно враховувати також обов'язок суду, головним чином, досягнути мету адміністративного судочинства, якою є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спору у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30 березня 2021 року у справі № 640/9191/20 та від 5 травня 2022 року у справі № 520/10496/2020.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувана у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду заміна сторони у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Судх від 24 квітня 2018 року у справі № 2а/0612/649/11, від 03 травня 2018 року у справі № 2-а-1864/10, від 13 грудня 2018 року у справі № 2-а-1710/11, від 29 січня 2020 року у справі № 815/1303/17 та інших.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, як., померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок йог. смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно зі статтею 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності входять до склад спадщини.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави дійти висновку, що предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися нестриманими у зв'язку з його смертю, у тому числі кошти відповідно до судового рішення.
Згідно з Розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою сума нарахованої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі № №: 380/13624/21 пенсії за період з грудня 2019 року по 28.01.2022, становить 165 341,99 гривні
Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 10.05.2022, ОСОБА_2 помер, про що зроблений відповідний актовий запис за № 335.
Таким чином, на момент смерті ОСОБА_2 спір у цій справі вже був вирішений, а відтак позивач за свого життя набув право на перерахунок та виплату пенсії відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 року у справі № 380/13624/21.
Отже, спірні правовідносини допускають правонаступництво.
Відповідно до частин першої, другої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами справи.
Тому за таких обставин, спірні правовідносини допускають правонаступництво, а правонаступником у межах таких правовідносин є ОСОБА_1 , як спадкоємиця померлого ОСОБА_2 , що підтверджується належними та допустимими доказами, то наявні підстави для заміни стягувача у виконавчому листі № 380/13624/21, виданому 20.12.2021 року Львівським окружним адміністративним судом.
Крім того, апелянт зазначає, що вона неодноразово зверталася до відповідача, 18.07.2022, (до півроку коли помер її чоловік, згідно законодавства) та 30.11.2023, щодо виплати заборгованості, на що відповідач зазначив, що виплата може бути виплачена особі за умови покладення судом зобов'язань в частині виплати пенсії, яка була нарахована померлому.
У даному випадку посилання суду першої інстанції на статтю 61 Закону № 2262 заявник вважає безпідставною, оскільки порушене заявницею у заяві від 18.07.2022, та від 30.11.2023, питання стосується не включення до складу спадщини недоодержаних сум пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , а заміни стягувача у виконавчому листі, що регулюється нормами процесуального права, а саме статтею 379 КАС України.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив таку залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 03.05.2022, який являється стягувачем у даній спірній ситуації, помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 10.05.2022.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Статтею 52 КАС України передбачено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірних правовідносин, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки сторони або третьої особи.
При цьому, вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції вірно зазначив, що спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ).
Частиною першою статті 61 цього Закону, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера визначено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
При цьому, суд слушно зауважив, що Зміст статті 61 Закону № 2262-ХІІ узгоджується з положеннями Цивільного кодексу України.
Так, згідно зі статтями 1218, 1219 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.
Статтею 1227 Цивільного кодексу України, визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї.
З огляду на це, суд першої інстанції правильно вважав, що Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У такому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок, зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 28.11.2023 у справі №420/244/20, від 05.12.2023 у справі №420/18164/21 та від 15.12.2023 у справі №805/2628/18-а.
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції підставно вважав заяву ОСОБА_1 необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а ухвала відповідає нормам процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року по справі №380/13624/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді А.Р. Курилець
О.І. Мікула
повний текст складено 23.05.2024