Головуючий суддя у першій інстанції: Мандзій О.П.
14 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/4499/22 пров. № А/857/8305/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Запотічного І.І., Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Юник А.А.
розглянувши в у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 500/4499/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , Тернопільський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
15.12.2022р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у якому просив суд:
-визнати протиправними дії щодо залучення під час військового стану для потреб Збройних Сил України належного на праві власності транспортного засобу ЗИЛ - 131, д.н.з. НОМЕР_1 ;
-зобов'язати повернути транспортний засіб ЗИЛ - 131, д.н.з. НОМЕР_1 .
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року, яке залишене без змін Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2023р. у справі № 500/4499/22 в позові - відмовлено.
28.02.2024р. ОСОБА_1 подав заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій просить Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.02.2023р. у справі №500/4499/22 скасувати, а провадження у даній адміністративній справі закрити.
В обґрунтування заяви зазначено, що 15.12.2022р.звертаючись з позовом до суду, позивачу нічого не було відомо про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тим більше його сьомий відділ (які вилучали належний на праві власності автомобіль) не є юридичними особами та не можуть нести юридичну відповідальність за вчинені дії та бути стороною в адміністративному процесі. Про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не являється юридичною особою і, відповідно, не може бути відповідачем у даній справі стало відомо 12.02.2024р. із листа ІНФОРМАЦІЯ_4 за №3/1877 від 31.01.2024р.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.03.2024р. заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у адміністративній справі № 500/4499/22 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії залишено без задоволення..
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.03.2024р. скасувати, а заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задовольнити.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
ч.4 ст.229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється..
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , як військовозобов'язаний, призначений в команду сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 07.03.2022р. призваний на військову службу із запасу, що підтверджується витягами з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.03.2022р. №47 та від 17.03.2022р. №57 (а.с.9, 10).
Із витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.11.2022р. №295 видно, що солдат ОСОБА_1 , водій роти охорони сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнений від займаної посади, вважається таким, що 16.11.2022р. справи і посаду здав (а.с.20).
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 24.07.2015р., транспортний засіб ЗИЛ-131 д.н.з НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с.18).
07.03.2022р. ІНФОРМАЦІЯ_3 видав наряд №323 на поставку на протязі двох годин з моменту отримання техніки автомобіль вантажний ЗИЛ-131 за адресою: АДРЕСА_1 , з яким особисто ознайомився позивач. (а.с.11).
Залучення в межах виконання військово-транспортного обов'язку належного на праві власності ОСОБА_1 транспортного засобу оформлено актом приймання-передачі транспортних засобів і техніки від 07.03.2022р., який підписав позивач та начальник сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_3 , а також скріплений печаткою (а.с.13).
За поданням начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 26.04.2022р. №2160, Тернопільський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр Міністерства внутрішніх справ України провів експертне дослідження у висновку якого від 27.04.2022р. №ЕД-19/120-22/3981-АВ визначено середню ринкову ціну автомобіля ЗИЛ-131, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на момент огляду - 47260,00грн.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо залучення під час мобілізації для потреб Збройних Сил України належного на праві власності транспортного засобу, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року, яке залишене без змін Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2023р. у справі № 500/4499/22 в позові - відмовлено.
ч.4 ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.1-ч.4 ст.361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
При цьому, нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: 1) існування цих обставин на час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; 2) на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; 3) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) також не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Тобто, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин, тому першочерговим обов'язком суду є встановлення відсутності або наявності нововиявлених обставин.
В якості обґрунтування заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.02.2023р., апелянт покликається на те, що подаючи 15.12.2022р. до суду позов, йому нічого не було відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тим більше його сьомий відділ (які вилучали належний на праві власності автомобіль) не є юридичними особами та не можуть нести юридичну відповідальність за вчинені дії та бути стороною в адміністративному процесі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що викладене у заяві обґрунтування не може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки позивач міг знати, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не являється юридичною особою, до отримання листа ІНФОРМАЦІЯ_4 за №3/1877 від 31.01.2024р., що унеможливлює віднесення такої обставини до нововиявленої.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не підлягає до задоволення, оскільки відсутні підстави для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами в розумінні п.1 ч.2 ст.361 КАС України.
ч.2 ст.6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
За нормами ст.1 та ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.
Зокрема, як вбачається з рішень ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі «Pravednaya v. Russia» (Праведна проти Росії), та рішення від 06 грудня 2005 року у справі «Popov v. Moldova» № 2 (Попов проти Молдови № 2), процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
У п.33 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» Суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким, у разі остаточного вирішення спору судами, їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі (рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі «Ryabykh v. Russia» (Рябих проти Росії) та від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України»).
Водночас, колегія суддів звертає увагу апелянта і на те, що ст.14 КАС України чітко визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 500/4499/22- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді І. І. Запотічний
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 23.05.2024р.