22 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 351/2752/23 пров. № А/857/6236/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду (головуючого судді Федів Л.М., ухвалену у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження о 12 год. 50 хв. в м. Городенка повний текст ухвали складено 05.02.2024) у справі №351/2752/23 провадження №2-а/342/2/2024 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 09.11.2023 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області в якому просить визнати вказані причини пропуску строку на оскарження постанови поважними та поновити строк на оскарження, постанову поліцейського відділення поліції №1 (м. Снятин) Коломийського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Дмитрунця В.Я. серія ГАБІ № 174443 від 12.11.2022 про притягнення його ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення визнати такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2024 року позовну заяву залишено без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вказує, що пропустив строки на оскарження постанови ГАБІ №174443 по справі про адміністративне правопорушення від 12.11.2022 з поважних причин, оскільки як зазначає Верховний Суд в постанові від 30.01.2018 у справі №210/3915/17 подання скарги до вищого органу та очікування відповіді можуть вважатися поважними причинами пропуску строку на оскарження.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що постановою серії ГАБІ № 174443 від 12.11.2022 по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого статею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
ОСОБА_1 до суду позовну заяву про скасування постанови серії ГАБІ № 174443 від 12.11.2022 по справі про адміністративне правопорушення звернувся - 09.11.2023.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з цим позовом.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на наступні обставини.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Проте, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Частина 2 статті 44 КАС України визначає, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Частина 1 статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно із частинами 1-4 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності унормовано приписами статті 286 КАС України.
Згідно із частиною 2 статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно із статтею 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Зміст наведеної норми дає підстави для висновку, що законом передбачено право вибору особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо порядку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.
При цьому, звернення позивача до вищестоящого органу зі скаргою не є визначеним досудовим порядком вирішення спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав.
Зазначена представником позивача в апеляційній скарзі обставина, а саме звернення до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, яке надійшло з «Урядової гарячої лінії» щодо можливих протиправних дій з боку окремих працівників відділення поліції №1 (м.Снятин) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, які безпідставно склали на нього адміністративні матеріали носить суб'єктивний характер, оскільки пов'язана з обраним способом порядку оскарження індивідуального акту та не має відношення до прав або можливостей звернення до суду з відповідним адміністративним позовом.
Судом встановлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серія ГАБІ №174443 від 12.11.2022 була надіслана засобами поштового зв'язку за допомогою простого листа, одержувач: ОСОБА_2 , адреса одержувача: АДРЕСА_1 .
Витягом з реєстру Снятинської територіальної громади підтверджується, що місце проживання позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно наказу Коломийського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги №301/03.1-07 від 26.12.2022, який доданий позивачем до адміністративного позову, 26.12.2022 на підставі звернення ОСОБА_1 від 14 грудня 2022 року уповноважено ОСОБА_3 для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 щодо складання процесуальних документів та представництва інтересів клієнта в судах у справі щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення (постанова ГАБІ №174443 від 12.11.2022) (аркуш справи 12).
Також колегія суддів враховує посилання апелянта на те, що він первинно подав позовну заяву до Снятинського районного суду Івано-Франківської області, який ухвалою від 08.02.2023 у справі №351/42/23 повернув позивачу, оскільки не усунуто недоліків позовної заяви, тобто повторно поданий позов - 09.11.2023, а тому вказані його підстави не свідчать про поважність причин пропуску строку оскарження постанови відповідача, оскільки особа, яка має намір подати позов, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону.
Враховуючи вказані обставини справи колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що станом на 14.12.2022 ОСОБА_1 уже стало відомо про існування постанови серії ГАБІ № 174443 від 12.11.2022 по справі про адміністративне правопорушення, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, яку він отримав і 14.12.2022 звернувся до Коломийського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги для надання йому безоплатної вторинної правової допомоги та представництва його інтересів в суді у справі щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення (постанова ГАБІ №174443 від 12.11.2022).
Необхідно зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення десятиденним строком з дня її винесення, насамперед, обумовлено специфікою спорів з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення до вищестоящого органу не є безумовною і достатньою підставою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом.
Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 07.12.2020 у справі №522/14986/19, від 26.01.2021 у справі №757/48987/18-а, від 16.02.2023 у справі № 697/1044/22, від 05.10.2023 у справі №750/8462/22, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №210/3915/17, оскільки в цій справі суд касаційної інстанції справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції з посиланням, що суди попередніх інстанцій не з'ясували, не дослідили і не встановили фактичних обставин, за яких позивач своєчасно не реалізував своє право на звернення до суду з даним позовом, і не надали їм належної оцінки.
Колегія суддів зазначає, що наведені обставини мають розглядатись судом при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку, але не в межах строку, передбаченого частиною 4 статті 122 КАС України та у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Так, у цій справі судом встановлено, що постанову № 174443 від 12.11.2022 позивач оскаржив шляхом скарги на «Урядову гарячу лінію» щодо можливих протиправних дій з боку окремих працівників відділення поліції №1 (м.Снятин) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, а листом №К-25-кц/108/04/20-2022 від 23.12.2022 Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області надало ОСОБА_1 відповідь.
Отже, постановляючи оскаржувану ухвалу з урахуванням з'ясованого вище та положень статей 122, 286 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано залишив позовну заяву без розгляду, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
Крім того, у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в пункті 27 рішення від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), яке набуло статусу остаточного 20.08.2010, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. пункт 57 рішення Європейського суду з прав людини від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст. ст. 286, 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №351/2752/23 провадження №2-а/342/2/2024 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді Р.Й. Коваль
В.В. Гуляк
Повний текст постанови складено 22.05.2024