16 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/1136/23 пров. № А/857/4865/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
за участю секретаря Кулабухової М.М.,
апелянта ОСОБА_1 ,
представника апелянта Пузирко О.О.,
представників відповідачів Галєєва В.Р., Непийвода І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року (ухвалене головуючим - суддею Махаринець Д.Є. о 12 год. 08 хв. у м. Рівне) у справі № 460/1136/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною, скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,
Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просила:
визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області щодо виконання делегованих повноважень щодо здійснення заходів із забезпечення проходження державної служби та дотримання законодавства про працю стосовно попередження заступника Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області ОСОБА_1 про наступне звільнення та пропонування інших посад;
визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо контролю за виконанням делегованих повноважень Головним управління Державної податкової служби у Рівненській області щодо здійснення заходів із забезпечення проходження державної служби та дотримання законодавства про працю стосовно попередження заступника Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області ОСОБА_1 про наступне звільнення та пропонування інших посад;
скасувати наказ Державної податкової служби України № 1844-0 від 14 грудня 2022 року «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 »;
скасувати наказ Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області №203-о від 15.12.2022 «Про оголошення наказу Державної податкової служби України № 1844-0 від 14 грудня 2022 року «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 »;
поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області з 16.12.2022.
В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, позивача було звільнено з посади заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області згідно з п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу». Як зазначає позивач, в порушення вимог ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» їй не було запропоновано наявну вакантну рівнозначну посаду державної служби, а саме посаду заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області за її наявності, не було дотримано переважного права на залишення на роботі, передбаченого законодавством про працю. Крім цього зазначила, що відповідачами не було запропоновано їй всі вакансії, незважаючи на те, що з моменту попередження про наступне звільнення і до фактичного звільнення у Головному управління ДПС у Рівненській області були наявні вакантні посади.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що суб'єкт призначення виконав усі залежні від нього дії, встановлені нормами чинного законодавства, щодо пропонування державному службовцю іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, однак позивач не погодився на переведення на жодну з запропонованих посад, тобто очевидно, що на зайняття будь-якої іншої посади, окрім заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області позивач не була згодна.
На дату звільнення ОСОБА_1 в структурі Головного управління ДПС у Рівненській області обліковувалась дві штатні посади заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області.
Крім попередження про звільнення позивачці запропоновано переведення на одну вакантну посаду начальника ДПІ Здолбунівської районної податкової інспекції Головного управління ДПС у Рівненській області категорії посад «Б». Від запропонованої вакантної посади ОСОБА_1 відмовилася.
Законодавством передбачено право суб'єкта призначення пропонувати рівнозначну або ж нижчу вакантну посаду державному службовцю, що і було враховано Головним управлінням ДПС у Рівненській області при наданні пропозицій вакантних посад позивачу.
Таким чином, ОСОБА_1 не скористалася наданою їй законодавством правом, гарантованим статтею 2 КЗпП України, про залишення на роботі і переведення її на іншу посаду.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржила позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що їй не було запропоновано всі вакансії, незважаючи на те, що з моменту попередження про наступне звільнення і до фактичного звільнення у Головному управлінні ДПС у Рівненській області були наявні вакантні посади, а також були вакантними рівнозначні посади в інших обласних управліннях. Вирішуючи питання скорочення посад заступників, відповідачі не з'ясували у неї переважне право на залишення на роботі, передбаченого законодавством про працю та без урахувань вимог ст. 42 КЗпП України надали перевагу та залишили на посадах двох заступників без аналогічного попередження.
Відповідачі скористалися своїм правом та подали відзиви на апеляційну скаргу в яких просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Апелянт та її представник в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та надали пояснення, просять апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
В судовому засіданні представники відповідачів, заперечили проти задоволення апеляційної скарги та надали пояснення, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 перебував на державній службі, обіймаючи посаду заступника начальника ГУ ДПС у Рівненській області.
Передумовою для звільнення ОСОБА_1 був наказ Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС у Рівненській області) № 1844 від 14.12.2022 «Про введення в дію організаційної структури ГУ ДПС».
У 2022 році з метою належного функціонування ДПС у рамках єдиної юридичної особи, відбувалась поступова зміна структури територіальних органів ДПС.
Відповідно до організаційної структури ГУ ДПС у Рівненській області, затвердженої в.о. Голови 05.07.2022, штатна чисельність заступників начальника ГУ ДПС у Рівненській області складає дві одиниці, тобто відбулось скорочення двох посади заступника начальника ГУ ДПС у Рівненській області
Таким чином, відбулось скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.
07.11.2022 позивача, відповідно до ч. 6 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, було попереджено про наступне вивільнення у зв'язку із введенням в дію наказом Головного управління ДПС у Рівненській області від 12.07.2022 №114.
Державна податкова служба України прийняла наказ № 1844-0 від 14.12.2022 «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 »;
15.12.2022 Головне управління ДПС у Рівненській області винесло наказ № 203-о від 15.12.2022 «Про оголошення наказу Державної податкової служби України № 1844-0 від 14 грудня 2022 року «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ».
Вважаючи протиправними дії, бездіяльність та спірні накази відповідача, позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі Закон №889-VІІІ) та Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
Відповідно до вимог частин 1, 2 ст.1 Закону № 889-VІІІ державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Згідно з вимогами частин 1, 3 ст. 5 Закону № 889-VІІІ правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
За правилами ч. 1 ст. 34 Закону № 889-VIII призначення на посаду державного службовця здійснюється безстроково, крім випадків, визначених цим та іншими законами України.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 83 Закону № 889-VIII визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення.
Підстави для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення наведені у статті 87 Закону № 889-VIII.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VІІІ підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VІІІ в редакції Закону № 1285-IX від 23.02.2021 суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
З аналізу ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VІІІ у редакції Закону України від 23.02.2021 № 1285-IX слідує, що у суб'єкта призначення виник обов'язок одночасно з попередженням про звільнення пропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, а його право звільнити державного службовця поставлено в пряму залежність від наявності однієї з двох умов: повинна бути відсутня можливість запропонувати відповідні посади або державний службовець відмовився від переведення на запропоновану посаду.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що одночасно з попередженням про наступне припинення державної служби та звільнення з посади від 07.11.2022 позивачці було запропоновано інші посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, а саме:
посада підкатегорії «БЗ» - начальника Здолбунівської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Рівненській області;
посада підкатегорії «БЗ» - заступника начальника відділу позапланових перевірок з інших податків та перевірок фінансових операцій управління податкового аудиту ГУ ДПС у Рівненській області;
Однак, від переведення на будь-яку із запропонованих посад позивачка відмовилася.
Відтак, враховуючи наведене вище, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що позивача було повідомлено у письмовій формі з попередженням про наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису не пізніше ніж за 30 календарних днів до звільнення, і одночасно запропоновано вакантні посади, що відповідали його професійній підготовці та професійному рівню, від переведення на які останній відмовився, продовження проходження державної служби позивачем стало неможливим.
А тому, відповідачами було дотримано визначену спеціальним законом процедуру припинення державної служби позивача.
Щодо доводів апелянта в частині того, що вирішуючи питання скорочення посад заступників, відповідачі не з'ясували у неї переважне право на залишення на роботі то суд вважає за потрібне зазначити таке.
Приписи ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII покладають обов'язок на суб'єкта призначення/керівника державної служби враховувати переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
КЗпП України, як і Закон № 889-VIII не регламентує як саме (за якою процедурою, на основі яких документів) має визначатися рівень кваліфікації і продуктивності праці, це питання було предметом дослідження Верховним Судом у постанові від 11.07.2018 у справі № 816/1232/17.
Так, у згаданій постанові Верховний Суд висловився щодо того, яким чином роботодавець може визначити хто з працівників має право на переважне залишення на роботі. Суд у цьому зв'язку наголосив також на необхідності дотримуватися відповідних положень КЗпП України (стаття 42) при звільненні працівників з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.
Поряд із цим, у постанові від 25.01.2023 у справі № 600/752/22-а суд касаційної інстанції зазначив, що запропоновані у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 816/1232/17 підходи/способи не є вичерпні. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може зважити також на інші обставини, які, як він вважає, можуть мати значення для визначення того з державних службовців, хто є більш кваліфікованим і продуктивним у роботі. Важливо те, що визначення переважного права на залишенні на роботі має бути обґрунтованим і певним чином об'єктивованим (вираженим назовні, оформленим) для розуміння того, як відбувався цей процес, надто тими, кого це стосується.
На вимогу суду апеляційної інстанції відповідачами було надано додаткові пояснення щодо визначення хто з працівників мав право на переважне залишення на роботі.
Так, відповідачем враховано наступне.
ОСОБА_1 проходила державну службу в органах податкової служби починаючи з 1994 року та станом на момент звільнення мала більше 28 років безперервного стажу, досвід роботи на посадах категорії «Б» підкатегорії «Б2», 3 ранг державного службовця, присвоєний нагрудний знак «Почесний працівник Державної податкової служби».
У свою чергу, ОСОБА_2 проходила державну службу починаючи з 1987 року та станом на момент вручення попередження про наступне звільнення та звільнення ОСОБА_1 мала більше 35 років безперервного стажу, в тому числі в органах податкової служби з 1994 року, досвід роботи на посадах категорії «Б» підкатегорії «Б2».
ОСОБА_3 проходив державну службу починаючи з 1994 року, має 28 років стажу на посадах державної служби, досвід роботи на посадах категорії «Б» підкатегорії «Б2», 3 ранг державного службовця, кандидат юридичних наук. Наказом ДПС України від 13.01.2022 №36-0 покладено виконання обов'язків начальника Головного управління ДПС у Рівненській області на ОСОБА_3 .
Відтак, виконання вимог наказу ДПС України від 12.07.2022 № 443 «Про делегування окремих повноважень з питань управління персоналом» покладено на ОСОБА_3 .
Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.
При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України, зокрема, серед таких працівників є ті, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат (п.10 абз.2 ст. 42 КЗпП України).
На час попередження та видання ДПС України наказу ДПС України від 14.12.2022 № 1844-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) досягла пенсійного віку у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. В той же час, ОСОБА_2 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до настання пенсійного віку залишилося менше трьох років.
Разом з цим, колегія суддів вважає за потрібне додати, що суд не може володіти достатньою інформацією для визначення продуктивності праці будь-якого працівника, оскільки це є прерогативою виключно роботодавця, який володіє повною інформацією про результативність праці, що характеризує ефективність її витрат у виробництві та сфері послуг. Визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці є компетенцією роботодавця.
Отже, саме роботодавець має дискреційні повноваження щодо визначання критеріїв продуктивності праці кожного працівника окремо.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 607/18097/19.
Відтак, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі № 460/1136/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 23 травня 2024 року