14 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/20927/23 пров. № А/857/21906/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.
за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р.
представника позивача: не з'явився
представника відповідача: Лебідь Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі № 140/20927/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодімсервіс» до Волинської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними,-
суддя в 1-й інстанції ОСОБА_1 ,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення не зазначено,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автодімсервіс» (далі також ТОВ «Автодімсервіс», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі також митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000368/2 від 09.06.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення товару - автомобільних запчастини торгівельної марки ERA в кількості 86 товарних позицій декларант позивача подав до Волинської митниці митну декларацію (далі - МД) ІМ 40ДЕ №23UA205140044930U7, в якій загальна митна вартість товару за основним методом становить 2340369,06 грн, до складових якої крім фактурної вартості включено ще вартість транспортування товару в сумі 7905 грн. Однак, відповідач відмовив у митному оформленні товару №10, №14, №18, №21 за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 09.06.2023 №UA205140/2023/000368/2, визначивши митну вартість за резервним методом. Рівень визначеної відповідачем у вказаний спосіб митної вартості становив: товар №10 - 4,23 дол. США/кг; №14 - 7,70 дол. США/кг; №18 - 6,65 дол. США/кг; - №21 - 6,61 дол. США/кг. згідно МД№ІІА205140/2023/033851 від 28/04/2023. Внаслідок коригування митної вартості наші зобов'язання щодо сплати митних платежів за митне оформлення товару збільшено на 114467,21 грн. Заявлену митну вартість решти товарних позицій відповідач визнав і не коригував. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, а саме: контракт №22/06/18 від 22.06.2018; додаткові угоди до контракту №1 від 18.06.2020, №2 від 11.07.2022; автотранспортна накладна (CMR) №110211 від 6.06.2023; рахунок-фактуру (інвойс) VEND_EX 23000646 від 31.05.2023; прайс-лист виробника товару від 31.05.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару вих.16 від 6.06.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору №ТЛ00-0056 від 6.06.2023; договір №1/26042023 на перевезення вантажу від 26.04.2023; договір про надання послуг митного брокера, копію митної декларації країни відправлення від 31.05.2023 №23ITQYG1ТО 134600E3 не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності. Зокрема, відповідно до гр. 23 автотранспортної накладної від 06.06.2023 №110211 підпис та штамп перевізника зазначено PE Datsiuk Y.V., що суперечить перевізнику, зазначеному в документі, що підтверджує вартість перевезення товару від 06.06.2023 №16 та в рахунку на оплату від №ТЛ00-0056 - ТзОВ «ТРАНС-ЕКСПРЕС-ЛОГІСТИК»; контракт від 22.06.2018 №22/06/18 укладено між ERA S.r.I. - Socio Unico Італія та ТpОВ «Автодімсервіс». Відповідно п.1.6 вказаного контракту одержувач несе всі затрати, пов'язані з транспортуванням до пункту призначення. Згідно автотранспортної накладної від 06.06.2023 №110211 відправлення відбулось з м. Хелм, Польща, отже за відвантаження повинен відповідати покупець, однак відомостей щодо числових значень складових митної вартості на навантаження не надано; відповідно до п.4.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 22.06.2018 №22/06/18 Покупець оплачує 100% від вартості виставленого рахунка-фактури, тоді як в рахунку-фактурі від 31.05.2023 №VEND_EXJ23000646 передбачено розрахунки за товар в термін 60 днів від дати інвойса; банківських платіжних документів, що підтверджують вартість товару, не подано до митного оформлення. Додатково на вимогу митного органу 8.06.2023 відповідачу на його повідомлення від 07.06.2023 було надано Інвойс VENDEX 23000646 від 31.05.2023 та прайс-лист до нього; Swift та інвойс, що підтверджують оплату по оцінюваних товарах, які були раніше оформлені; пакувальний лист до інвойсу; експортну декларацію країни відправлення №23ITQYG1T0134600E3 (Італія); видаткові накладні по оцінюваних товарах; картки рахунку 281 по товарах ABS, зазначених у інвойсі VEND_EX_23000646; договір між ФОП ОСОБА_2 та ТзОВ «Транс-Експрес-Логістик»; CMR.
Позивач не погоджується із таким рішенням й вважає, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом. Відсутність в поданих документах усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та наявність в цих документах розбіжностей є надуманою відповідачем обставиною, яка не могла бути підставою для витребування додаткових документів.
Так, щодо підпису і штампу перевізника PE Datsiuk Y.V. вказує, що послуги з перевезення даної партії товару ТзОВ «Автодімсервіс» були надані ТзОВ «Транс-Експрес-Логістик» за посередництва ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується додатками до договору №99/06/06/2023 від 06.06.2023 на транспортно-експедиційні послуги. Згідно з інвойсом №VEND_EX_23000646 від 31.05.2023 партія товару поставлялась на умовах FCA Хелм, що повністю відповідає вимогам п.п. 1.3., 3.1. контракту №22/06/18. Відповідно до правил Інкотермс 2010 при поставці на умовах FCA продавець доставить товар вказаному покупцем перевізнику до названого місця. При цьому, перевізника наймає і оплачує його послуги покупець, що й мало місце в у даному випадку, коли послуги з перевезення оплачуються позивачем. Всі необхідні відомості щодо числових значень складових митної вартості імпортованого товару вказані в поданих відповідачу товаросупровідних документах, в т.ч. визначених в п.3.5. контракту №22/06/18. Щодо строку оплати, то позивач зауважує. що згідно з умовами контракту №22/06/18 покупець оплачує 100 % від вартості виставленого рахунку-фактури (п. 4.1.). Платежі по контракту здійснюються покупцем платіжним дорученням, виходячи з умов, зазначених в наданих продавцем інвойсах (п. 4.2). Таким чином, зазначення в інвойсі від 31.05.2023 №VEND_EX_23000646 умови щодо строку оплати - 60 days net (відстрочка платежу) повністю відповідає умовам вказаного контракту.
Позивач також зазначає, що ним було подано нову митну декларацію №23UA205140045663U0, за якою товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (у графі 48 МД «відстрочення платежів» визначено по 07.09.2023)
Позивач вважає, що оскаржуване рішення прийняте всупереч положенням статей 49, 57 МК України, без дотримання умов, передбачених частинами другою, третьою статті 53, частини шостої статті 54, статей 55, 64 МК України. Зокрема, митний орган не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, а самої констатації суб'єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення. Відповідач керувався виключно інформацію з бази даних митного органу, а не документами, поданими до митного оформлення, та вибірково, без будь-якого обґрунтування, скоригував митну вартість частини товарів, хоч увесь товар супроводжувався одними і тими ж документами.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від №UA205140/2023/000368/2 від 09.06.2023
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодімсервіс» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що відповідно до Контракту від 22.06.2018 № 22/06/18 адреса Продавця ERA S.r.l. - Socio Unico є - VIA F. SANTI 15 10024 MONCALIERI Італія. Відтак під час перевірки документів поданих для митного оформлення у митного органу виникли сумніви, чи усі числові значення декларантом включені до митної вартості, адже у автотранспортній накладній від 06.06.2023 № 110211 адресу завантаження товару зазначено - м. Хелм, Польща. Згідно ч.2 ст.52 МК України саме декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості товарів, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Зауважує, що у довідці про транспортні витрати від 06.06.2023 р. №16 зазначено, що «від місця завантаження м. Хелм (Польща) до пункту перетину кордону України п/ п Ягодин, склали 10 000 грн. 00 коп». Разом з тим декларант не надав до митного оформлення документів, які б дозволили упевнитися та переконатися в тому, що витрати по завантаженню були понесенні продавцем та включені до ціни, що підлягала сплаті.
Також апелянт звертає увагу суду на те, що до митного оформлення та контролю не подавалося жодного письмового підтвердження (договору, контракту або іншого документа), що даний склад, де відбувалося завантаження товару за адресою м. Хелм (Польща), належить саме продавцю. Таким чином митний орган не міг у повній мірі упевнитися у достовірності заявленої митної вартості, визначеної декларантом за першим методом, тому що надані документи для митного оформлення та контролю не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
Зазначає, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Тому у зв'язку з відсутністю у наданих декларантом документах відомостей про об'єктивні й достовірні дані на підтвердження митої вартості імпортованого товару за ціною договору (за першим методом), у відповідача були правові підстави витребувати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару та вчиняти послідовні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.
Також звертає увагу суду на те, що для підтвердження митної вартості декларантом надано: Договір про надання транспортно-експедиційних послуг №99.06/06-2023 від 06.06.2023 між ТОВ «ТРАНС-ЕКСПРЕС-ЛОГІСТИК» та ОСОБА_2 ; Заяву ТзОВ «Автодімсервіс» з переліком наданих документів б/н від 08.06.2023; Пакувальний лист від 31.05.2023; Банківський платіжний документ №85 від 06.04.2023 щодо розрахунків між ТзОВ «Автодімсервіс» та ERA S.r.l. - Socio Unico , на суму 56259,70євро, тоді як в рахунку - фактурі від 31.05.2023 №VEND_EX_23000646 вказана вартість 59727,72євро. Також додатково надані видаткові накладні та картки рахунку ТзОВ «Автодімсервіс» за попередні періоди, однак вони безпосередньо не стосувалися товарів поданих до митного оформлення. Інших додаткових документів, які б підтвердили митну вартість, декларант не надав, про що повідомив листом від 08.06.2023 №1.
Таким чином, на думку апелянта, декларантом обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості спростовано не було, у зв'язку з чим митницею було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару.
Також апелянт зазначає, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за МД №UA205140044930U7, відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику (за кодами 105-2, 106-2,) та митним органом було проведено частковий митний огляд та цифрову відеозйомку.
Таким чином, митна вартість товарів була скоригована по чотирьом товарним позиціям із 86 у зв'язку із тим, що саме по цим товарам відбулося спрацювання ризиків в системі АСАУР, й митного органу за результатами порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, була наявна інформація про вищу вартість товару.
Просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі № 140/20927/23 та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодімсервіс» долучив додаткові пояснення до справи від 02.05.2024 року, в яких представив обґрунтування факту оплати поставленого на митну територію України товару.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також в поданих до митного оформлення документах ціна товару визначена за одиницю товару (за штуку), тоді як митний орган у спірному рішенні визначив відкориговану митну вартість товару не за одиницю товару, а за кілограм. Не дивлячись на те, що за однією митною декларацією оформлялися інші товари, спірне рішення прийняте тільки стосовно коригування митної вартості товару №10, №14, №18, №21, тобто, стосовно чотирьох товарних позицій 86, хоч їх оформлення здійснювалося за тим ж самими документами. Таким чином, відповідач вибірково скоригував митну вартість товару без наведення при цьому обґрунтування такого коригування, не довівши підстав для таких дій.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, позивач для підтвердження заявленої ним митної вартості товару надав повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого ч. 2 ст. 53 МК України, а відтак відсутні підстави вважати, що рішення відповідача №UA205140/2023/000368/2 від 09.06.2023 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22.06.2018 між ТзОВ «Автодімсервіс» (покупець) та «ERA S.r.l. - Socio Unico» (продавець) було укладено контракт №22/06/18, відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця автомобільні запчастини (надалі - товар) за найменуванням, асортиментом (номенклатурою), ціною і в кількості, узгодженій сторонами. Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього узгоджену сторонами ціну.
Згідно з умовами контракту ціни на товари встановлюються в євро (п. 2.1). Ціна товару включає в себе вартість його пакування, маркування та завантаження на транспортний засіб покупця (п. 2.3). Поставка здійснюється з різних складів продавця, які вказані в товаросупровідних документах і в рахунках-фактурах на умовах FCA Свидник, FCA Хелм - Польща (Інкотермс - 2010) (п. 3.1). Поставка товару по даному контракту здійснюється партіями на підставі замовлень покупця, які розміщаються в електронному вигляді за допомогою електронних засобів зв'язку (п. 3.3). Кінцевий склад кожної партії (асортимент, кількість), умови поставки і оплати, ціни, діючі для вказаних у інвойсі умов поставки і оплати даної партії товару, а також додаткові знижки (в разі їх надання продавцем), зазначаються в інвойсі (інвойсах) на партію, що поставляється (п. 3.4). Покупець оплачує 100 % від вартості виставленого рахунку-фактури (п.4.1). Платежі по контракту здійснюються покупцем платіжним дорученням, виходячи з умов, зазначених в наданих продавцем рахунках-фактурах (п. 4.2).
Так, на виконання умов вказаного контракту, ТзОВ «Автодімсервіс» придбало у компанії «ERA S.r.l. - Socio Unico» автомобільні запчастини загальною вартістю 2 340 369,06 грн, що підтверджується рахунком-фактурою (інвойс) VEND_EX 23000646 від 31.05.2023.
Виконувати дії, пов'язані з декларуванням та митним оформленням імпорту товару, позивач уповноважив митного брокера ПП «СІА-БРОК».
З метою митного оформлення вказаного товару 07.06.2023 декларантом в інтересах позивача було подано митну декларацію №22UA205050082931U0 на 86 товарні позиції (автозапчастини), у якій вартість була визначена за основним методом - за ціною договору (контракту).
До митної декларації декларантом додано: контракт №22/06/18 від 22.06.2018; додаткові угоди до контракту №1 від 18.06.2020, №2 від 11.07.2022; автотранспортна накладна (CMR) №110211 від 6.06.2023; рахунок-фактуру (інвойс) VEND_EX 23000646 від 31.05.2023; прайс-лист виробника товару від 31.05.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару вих.16 від 6.06.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору №ТЛ00-0056 від 6.06.2023; договір №1/26042023 на перевезення вантажу від 26.04.2023; договір про надання послуг митного брокера, копію митної декларації країни відправлення від 31.05.2023 №23ITQYG1ТО134600E3.
З метою підтвердження заявленого рівня митної вартості імпортованого товару декларанту позивача 08.06.2023 направлено електронне повідомлення про те, що у зв'язку з генеруванням АСАУР форми митного контролю та у відповідності до статті 266 МК України необхідно надати оригінали документів, що підтверджують митну вартість товарів №10, №14, №18, №21, а саме: 1) договір із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Відповідно до частини 6 статті 53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
У відповідь на вказане повідомлення позивач листом надіслав відповідачу наступні документи: листом ми надали відповідачу: Інвойс VENDEX 23000646 від 31.05.2023 та прайс-лист до нього; Swift та інвойс, що підтверджують оплату по оцінюваних товарах, які були раніше оформлені; пакувальний лист до інвойсу; експортну декларацію країни відправлення №23ITQYG1T0134600E3 (Італія); видаткові накладні по оцінюваних товарах; картки рахунку 281 по товарах ABS, зазначених у інвойсі VEND_EX_23000646; договір між ФОП ОСОБА_2 та ТзОВ «Транс-Експрес-Логістик»; CMR.
Крім цього, ТзОВ «Автодімсервіс» у вказаному листі просило прийняти рішення по митній вартості товарів без врахування 10-ти денного терміну, по причині відсутності інших документів, що підтверджують митну вартість партії товару.
Однак, відповідач відмовив у митному оформленні товару №10, №14, №18, №21 за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 09.06.2023 №UA205140/2023/000368/2, яким визначено митну вартість за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно зі статтею 59 МК України на підставі цінової інформації, наявної в митного органу. Заявлену митну вартість решти товару (82 товарні позиції) відповідач визнав без коригування.
Відповідно до змісту графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 09.06.2023 №UA205140/2023/000368/2 підставами для його прийняття було наступне: митна вартість товарів 10, 14, 18, 21, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Згідно ст.54 МКУ митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов'язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за митною декларацією №UA205140/2023/044930 документи містять розбіжності, зокрема:
- відповідно до гр. 23 автотранспортної накладної від 06.06.2023 №110211 підпис та штамп перевізника зазначено PE Datsiuk Y.V., що суперечить перевізнику, зазначеному в документі, що підтверджу вартість перевезення товару від 06.06.2023 №16 та в рахунку на оплату від 06.06.2023 №ТЛ00-0056 - ТОВ «ТРАНС-ЕКСПРЕС-ЛОГІСТИК»; контракт від 22.06.2018 №22/06/18 укладено між ERA S.r.l. - Socio Unico Італія та ТзОВ «Автодімсервіс». Відповідно п.1.6 вказаного контракту одержувач несе всі затрати, пов'язані з транспортуванням до пункту призначення. Згідно автотранспортної накладної від 06.06.2023 №110211 відправлення відбулось з м.Хелм, Польща, отже за відвантаження повинен відповідати покупець, однак відомостей щодо числових значень складових митної вартості на навантаження не надано;
- відповідно до п.4.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 22.06.2018 №22/06/18 Покупець оплачує 100% від вартості виставленого рахунка-фактури, тоді як в рахунку - фактурі від 31.05.2023 №VEND_EX_23000646 передбачено розрахунки за товар в термін 60 днів від дати інвойса . Банківських платіжних документів, що підтверджують вартість товару, не подано до митного оформлення.
Згідно вимог наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Пpo затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» та згідно статті 53 та статті 54 МКУ декларанту запропоновано надати в 10-ден ний термін наступні документи: договір із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
1)банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Відповідно до ч. 6 ст. 53 МКУ, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Декларантом додатково надано: договір про надання транспортно-експедиційних послуг No99.06/06-2023 від між ТзОВ «ТРАНС-ЕКСПРЕС-ЛОГІСТИК» та ОСОБА_2 ; заяву ТзОВ «Автодімсервіс» з переліком наданих документів б/н від 08.06.2023; пакувальний лист від 31.05.2023; банківський платіжний документ No85 від 06.04.2023 щодо розрахунків між ТзОВ «Автодімсервіс» та ERA S.r.l. - Socio Unico, на суму 56259,70 євро, тоді як в рахунку - фактурі від 31.05.2023 NoVEND EX 23000646 вказана вартість 59727,72 євро; видаткові накладні та картки рахунку ТзОВ «Автодімсервіс» за попередні періоди, однак вони безпосередньо не стосуються товарів поданих до митного оформлення.
Інших додаткових документів, які б підтвердили митну вартість, декларант не надав, про що повідомив листом від 08.06.2023 №1.
У зв'язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, також, вимогами ч.6 ст.54 МКУ передбачено, що у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За умови надання, згідно ст.53 МКУ документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об'єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано.
Митну вартість товару визначено за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно зі статтею 59 Митного кодексу України, відповідно до наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», на підставі цінової інформації, наявної в митного органу, з врахуванням положень статті 59 Митного кодексу України.
Митницею відповідно до положень ст. 55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.
Зазначене рішення слугувало підставою для видання відповідачем 9.06.2023 картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/002099, якою митний орган повідомив про відмову в митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: митна вартість товарів 10, 14, 18, 21 не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари та неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних митним органом, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 Митного кодексу України. Митну вартість скориговано. Прийнято рішення про коригування митної вартості №UA205140/2023/000368/2 від 09.06.2023 відповідно до вимог Розділу III (статті 49-66) Митного кодексу України (ЗУ №4495-VI від 13.03.12). Підстава: Розділ III (статті 49-66), статті 256, 257 Митного кодексу України (ЗУ №4495-VI) від 13.03.12.
Декларантом вказані товари оформлено у вільний обіг згідно №23UA205140045663U0 від 09.06.2023 з наданням гарантій, передбачених статтею 55 МК України.
Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням Волинської митниці про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Митне оформлення за правилами регулювання положень частини 1 статті 248 Митним кодексом України (далі МК України) розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України).
Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як визначено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №809/946/17.
Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.
Так, згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
Із наведених положень колегія суддів враховує, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.
При цьому приписи митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Судом встановлено, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант позивача подав разом із митною декларацією документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 МК України: контракт №22/06/18 від 22.06.2018; додаткові угоди до контракту №1 від 18.06.2020, №2 від 11.07.2022; автотранспортна накладна (CMR) №110211 від 6.06.2023; рахунок-фактуру (інвойс) VEND_EX 23000646 від 31.05.2023; прайс-лист виробника товару від 31.05.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару вих.16 від 6.06.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору №ТЛ00-0056 від 6.06.2023; договір №1/26042023 на перевезення вантажу від 26.04.2023; договір про надання послуг митного брокера, копію митної декларації країни відправлення від 31.05.2023 №23ITQ YG1 ТО 134600E3.
Вартість товарів безпосередньо визначена у рахунку-фактурі (інвойсі) VEND_EX 23000646 від 31.05.2023, а тому саме вказана ціна була врахована у складі митної вартості, зазначеної у митній декларації від 07.06.2023 №23UA205140044930U7.
Щодо виявлених митним органом у поданих позивачем документах розбіжностей, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною 1 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість. Матеріалами справи підтверджується, що позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначених товарів за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Також суд першої інстанції підставно звернув увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Контролюючий орган не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Суд вірно вважав, що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена наступним чином: товар №10 - 4,23 дол. США/кг - МД №UA205140/2023/033851 від 28.04.2023; товар №14 - 7,70 дол. США/кг - МД №UA205140/2023/033851 від 28.04.2023; товар №18 - 6,65 дол. США/кг - МД №UA205140/2023/033851 від 28.04.2023; товар №21 - 6,61 дол. США/кг - МД №UA205140/2023/033851 від 28.04.2023.
При цьому, ціна товару в рахунку-фактурі (інвойс) VEND_EX 23000646 від 31.05.2023 відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №23UA205140044930U7 від 07.06.2023 - 2340369,06 грн.
Окрім того, судом вірно встановлено, що визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України (7905,00 грн), що не заперечується відповідачем. Такі витрати підтверджено поданими разом із митною декларацією документом, що підтверджує вартість перевезення товару вих.16 від 06.06.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно- експедиційних послуг від виконавця договору №ТЛ00-0056 від 06.06.2023; договір №1/26042023 на перевезення вантажу від 26.04.2023
Щодо розбіжностей у підписі і штампі перевізника PE Datsiuk Y.V., то матеріалами справи підтверджується, що послуги з перевезення імпортованої позивачем партії товару були надані ТзОВ «Транс-Експрес-Логістик» за посередництва ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується додатками до договору №99/06/06/2023 від 06.06.2023 на транспортно-експедиційні послуги.
З приводу тверджень відповідача щодо розбіжностей в умовах поставки, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що згідно з інвойсом №VEND_EX_23000646 від 3105.2023 дана партія товару поставлялась на умовах FCA Хелм, що повністю відповідає вимогам п.п.1.3., 3.1. контракту від 22.06.2018 №22/06/18.
Так, відповідно до правил Інкотермс 2010 при поставці на умовах FCA продавець доставить товар вказаному покупцем перевізнику до названого місця. При цьому, перевізника наймає і оплачує його послуги покупець, що й мало місце в нашому випадку, коли послуги з перевезення оплачуються нами. Всі необхідні відомості щодо числових значень складових митної вартості імпортованого товару вказані в поданих відповідачу товаросупровідних документах.
Щодо строку оплати повідомляли, що згідно з умовами контракту №22/06/18 покупець оплачує 100% від вартості виставленого рахунку-фактури (п.4.1.). Платежі по контракту здійснюються покупцем платіжним дорученням, виходячи з умов, зазначених в наданих продавцем інвойсах (п.4.2). Таким чином, зазначення в інвойсі від 31.05.2023 №VEND_EX_23000646 умови щодо строку оплати - 60 days net (відстрочка платежу) повністю відповідає умовам вказаного контракту.
Відтак, дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що такі містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом, а відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності і неточності впливають на митну вартість товару чи її складових.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
При цьому, сам лише факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Суд наголошує, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення , в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
Як зазначено судом вище, відповідач не довів належними доказами обставин відносно наявності у відповідача хоча однієї із підстав, перелічених у частині третій статті 53 МК України, які могли свідчити про виникнення у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, про яку в установленому порядку був би повідомлений позивач, що в подальшому могло б бути правовою підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого товару, який застосовано без достатніх на те підстав, та з порушенням порядку визначення митної вартості товару за резервним методом.
З огляду на вказані обставини колегія суддів дійшла висновку, що зміст оскарженого рішення не відповідає вимогам пунктів 2 та 4 ст. 55 МК України та є таким, що прийняте в порушення виключного переліку правових підстав, визначених ч. 6 ст. 54 МК України, за наявності яких відповідач вправі був приймати відповідне рішення.
Враховуючи вищенаведені норми закону та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, про те, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товарів, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, та підлягають задоволенню.
Крім цього, згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі № 140/20927/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Р. П. Сеник
Повне судове рішення складено 21.05.24