Справа № 127/11405/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайленко А.В.
Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
22 травня 2024 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Липовської Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, інспектора УПП у Вінницькій області Теслі Максима Володимировича про скасування постанови серії БАД № 492340 від 26.03.2024 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП,
Описова частина.
Короткий зміст позовних вимог.
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, інспектора УПП у Вінницькій області Теслі Максима Володимировича, в якому просив скасувати постанову серії БАД № 492340 від 26.03.2024 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18.04.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відзив/заперечення на апеляційну скаргу.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.03.2024 о 16 год 10 хв водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом в населеному пункті, позначеним дорожнім знаком 5.49, у м. Вінниці, вул. Гніванське шосе, 2 та рухався зі швидкістю 84 км/год при дозволеній швидкості руху 50 км/год, чим перевищив допустиму швидкість на 34 км/год, тобто порушив п. 12.4 ПДР.
26.03.2024 інспектором взводу № 2 роти № 1 батальйону УПП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 було складено постанову серії БАД № 492340, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Позивач, вважаючи вказану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення протиправною, звернувся до суду з адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав.
Мотивувальна частина.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, відповідно до закону.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
У свою чергу, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Частиною 5 ст. 14 цього Закону визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, не створювати небезпечні умови для дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР), відповідно до п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 20 км/год встановлена ч.1 ст. 122 КУпАП.
Згідно з п. 12.4 ПДР загальні обмеження швидкості поширюються на всю територію України, відповідно до яких у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю 50 км/год. Таке обмеження стосується населених пунктів, позначених дорожнім знаком 5.45 «Початок населеного пункту», та скасовується знаком 5.46 «Кінець населеного пункту».
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Так, з оскаржуваної постанови вбачається, що 26.03.2024 о 16 год 10 хв водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом в населеному пункті, позначеним дорожнім знаком 5.49, у м. Вінниці, вул. Гніванське шосе, 2 та рухався зі швидкістю 84 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 50 км/год.
У цьому випадку перевищення швидкості зафіксоване лазерним вимірювачем швидкості руху ТЗ TruCam LTІ 20/20 № ТС001146.
Колегія суддів зазначає, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення Правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Згідно з технічними характеристиками, прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості «TruCam LTI» 20/20, спроможний робити фото- та відеозйомку в автоматичному режимі, тому його покази можливо розцінювати, як неспростовний доказ по справі.
Колегія суддів зазначає, що прилад TruCam II LTI 20/20 ТС001146 не є автоматичним засобом вимірювальної техніки.
Проведення повірки вказаного приладу передбачене Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.
Вказаний тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam» отримав сертифікат відповідності.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/29415, виданого ДП «Укрметртестстандарт», від 13.11.2023 року та чинного до 13.11.2024 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 №ТС001146 є придатним до застосування. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: + 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; + 1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год.
Колегія суддів звертає увагу, що на підтвердження правомірності прийнятого рішення відповідач надав суду диск з відеозаписом та фото з приладу TruCam II LTI 20/20 №ТС001146.
Так, на відеозаписі зафіксовано рух автомобіля Skoda, державний номерний знак: НОМЕР_1 , швидкість руху (84 км/год), а також відображено місце вчинення правопорушення.
Посилання представника позивача на ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», яка, на його думку, забороняє використовувати технічні прилади у ручному режимі, судом першої інстанції правомірно відхилено, оскільки дана стаття стосується техніки, яка працює в автоматичному режимі, а прилад TruCam II LTI 20/20 за своїми технічними характеристиками може працювати також і в ручному режимі.
Крім того, під час розгляду справи позивача було ознайомлено з усіма правами, передбаченими статтею 268 КУпАП. Позивач мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу. Жодних обмежень в користуванні правами, передбаченими статтею 268 КУпАП, під час розгляду справи не було.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність використання відповідачем приладу «TruCam II LTI 20/20 №ТС001146».
Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України, не розраховуючи на те, що факт вчинення правопорушення не буде належним чином зафіксований.
Наразі, беручи до уваги наведене вище, суд вважає, що вчинення позивачем порушення п.12.4 ПДР підтверджено належними і допустимими доказами.
Стосовно доводів апелянта про те, що йому не було забезпечено право скористатися правовою допомогою, то колегія суддів зазначає, що згідно чинного законодавства до повноважень та обов'язків поліцейського патрульної поліції не входить надавати юридичний захист та забезпечувати адвокатом осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності. Законодавством не визнана обов'язкова участь адвоката чи іншого фахівця у галузі права у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення та реалізація цього права позивачем не пов'язана з обов'язком інспектора відкласти розгляд справи чи терміново викликати фахівця у галузі права. Поліцейський згідно із законодавством лише ознайомлює особу із її правами, однак, виключно правопорушник вирішує, чи скористається він своїми правами і в який спосіб. При цьому наявний у матеріалах справи відеозапис з нагрудної камери підтверджує, що позивач мав можливість зв'язатись зі своїм адвокатом, оскільки розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності здійснювався близько однієї години. Разом з тим підстав для відкладення розгляду справи поліцейським не було встановлено.
Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо правомірності постанови по справі про адміністративне правопорушення БАД № 492340 від 26.03.2024, відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 квітня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.