Справа № 560/15767/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
23 травня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом до про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому просив визнати відмову відповідача протиправною та зобов'язати останнього виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України у виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 40791,66 грн. (з вирішенням питання утримання податків, зборів та інших обов'язкових платежів відповідно до вимог закону).
У задоволенні решти вимог позову - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України, з якої наказом від 05.10.2021 №105-РС був звільнений в запас та наказом від 06.10.2021 №221 виключений зі списків особового складу військової частини з 06.10.2021. При звільненні позивачу не було виплачено частину належних йому коштів, що обумовило звернення до суду.
Рішенням від 13.12.2022 у справі №560/11195/22 Хмельницький окружний адміністративний суд зобов'язав військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 06.10.2021 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення суду відповідач 09.08.2023 виплатив позивачу 40792,55 грн.
Надалі, позивач звернувся до відповідача щодо виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, на що одержав відмову.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, за змістом статті 116 КЗпП України (в редакції, чинній з 19.07.2022) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Згідно з ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника.
Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Таким чином, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрхунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Наказом про звільнення позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 06.10.2021, отже у цей день з ним повинен був бути проведений остаточний розрахунок, тоді як 07.10.2021 є днем початку періоду невиплати.
Колегія суддів у відповідності до вимог с. 308 КАС України не переглядає рішення суду у частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні через відсутність оскарження цієї частини позивачем.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.