Справа № 240/19815/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова О.Г.
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
23 травня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання незаконними та скасування рішення і розпоряджень, зобов'язання поновити на посаді, стягнення середнього заробітку,
В липні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області №1132 від 20.12.2022 року “Про внесення змін до чисельності та структури апарату Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області та її виконавчих органів та звільнення заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради”;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Новогуйвинського селищного голови №89-к від 16.05.2023 року “Про звільнення ОСОБА_1 ”;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Новогуйвинського селищного голови №104-к від 05.06.2023 року “Про внесення змін до розпорядження від 16.05.2023 №89-к “Про звільнення ОСОБА_1 ”;
- зобов'язати Новогуйвинську селищну раду Житомирського району Житомирської області поновити ОСОБА_1 на посаді заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради з 06.06.3023;
- стягнути з відповідача Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 червня 2023 року.
Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що рішенням Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області №24 від 14.01.2021 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника Новогуйвинського селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради.
Рішенням 31-ї сесії восьмого скликання Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області №1132 від 20.12.2022 “Про внесення змін до чисельності та структури апарату Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області та її виконавчих органів та звільнення заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради” вирішено внести зміни до чисельності та структури апарату Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області та її виконавчих органів. Зокрема, виключено зі структури апарату Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області 1 (одну) штатну одиницю - посаду заступника селищного голови. Пунктом 2 вказаного рішення вирішено затвердити загальну чисельність апарату Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області та її виконавчих органів 101 (сто одна) штатна одиниця.
На виконання рішення №1132 від 20.12.2022 Новогуйвинської селищної ради, видано розпорядження Новогуйвинського селищного голови №56-к від 20.03.2023 про попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення.
Згідно розпорядження Новогуйвинського селищного голови №57-к від 20.03.2023 "Про пропозицію іншої роботи ОСОБА_1 " позивачці запропоновано переведення на інші посади.
Розпорядженням Новогуйвинського селищного голови №104-к від 05.06.2023 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника Новогуйвинського селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради з 05.06.2023 у зв'язку з скороченням чисельності та штату, відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.
Позивач, вважаючи рішення органу місцевого самоврядування неправомірним, а свої права порушеними, звернулась з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, положеннями ч. 3 ст. 7 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” від 07.06.2001 № 2493-III (далі - Закон № 2493-III, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Статтею 8 Закону № 2493-III встановлено, що основними обов'язками посадових осіб місцевого самоврядування є, зокрема додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав та свобод людини і громадянина; постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації; сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, ініціативність і творчість у роботі; шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі Закон № 280/97-ВР у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частиною 1 статті 46 Закону №280/97-ВР встановлено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Пунктами 3, 5 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск; затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання.
Згідно п. 6 ч.4 ст. 42 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільський, селищний, міський голова вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Приписами частин першої-другої статті 59 Закону №280/97-ВР визначено, що Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Відповідно до частини десятої статті 59 Закону №280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Прийняття рішення про внесення змін до чисельності та структури апарату Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області та її виконавчих органів є законодавчо передбаченим правом селищної ради, реалізація якого має відбуватися у порядку та спосіб, визначені законом.
Такі повноваження є дискреційними, а тому адміністративний суд при розгляді цієї справи не може здійснювати повторну перевірку доцільності прийняття такого рішення, як і не може переоцінювати позицію (волевиявлення) депутатів сільської ради, які проголосували за необхідність змін до чисельності та структури апарату Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області та її виконавчих органів
Здійснення таких дискреційних повноважень має відбуватися з дотриманням критеріїв правової (справедливої) процедури, як складової принципу верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України) і принципу законності (частина друга статті 19 Конституції України).
Таким чином, спірне рішення відповідача повинне бути перевірене адміністративним судом на предмет законності та легітимності, а не доцільності його прийняття.
Частиною п'ятнадцятою статті 46 Закону № 280/97-ВР прямо визначено, що призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Положеннями ст. 47 ч. 15 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що перелік, функціональна спрямованість і порядок організації роботи постійних комісій визначаються регламентом відповідної ради та Положенням про постійні комісії, що затверджується радою з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" щодо реалізації повноважень ради у здійсненні державної регуляторної політики постійними комісіями відповідної ради.
За змістом ч. 10 ст. 47 Закону №280/97 визначено, що за результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області №1132 від 20.12.2022 року “Про внесення змін до чисельності та структури апарату Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області та її виконавчих органів та звільнення заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради”, слід зазначити наступне.
Щодо твердження позивача, що депутатом селищної ради Дорожинським О. при здійсненні своїх депутатських повноважень, готуючи проект оскаржуваного рішення, порушено норми чинного законодавства, тобто відповідний проект рішення не був оприлюднений у встановленому чинним законодавством порядку, що порушує норми Закону України "Про доступ до публічної інформації" та Регламенту роботи Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області восьмого скликання.
Нормами частини 11 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.
Пунктом 2 частини 1 статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати, зокрема, нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.
Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття (частина 3 статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
Проєкт рішення “Про внесення змін до чисельності та структури апарату селищної ради та її виконавчих органів та звільнення заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради” стосувався внутрішньоорганізаційного (кадрового) питання щодо чисельності та структури апарату селищної ради, яке вирішується виключно депутатами селищної ради, тому проект такого рішення не підлягає обов'язковому оприлюдненню.
Частиною 10 статті 9 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” від 12 травня 2015 року №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) передбачено, що у період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування, військово-цивільних адміністрацій та військових адміністрацій, а також їх посадових осіб не поширюються вимоги пункту 3 частини першої (у частині оприлюднення проектів актів), частини четвертої статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації", Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та Закону України "Про державну допомогу суб'єктам господарювання".
Отже, в разі змін до Закону України "Про доступ до публічної інформації", на підставі якого прийнято діючі, на момент прийняття оскаржуваного рішення норми Регламенту, відповідно до статті 2 Регламенту, діють норми законодавства України незалежно від внесених змін у Регламент.
Позивач вважає, що для винесення та розгляду саме у межах 31-ї сесії 8 скликання питання про внесення змін до чисельності та структури апарату селищної ради та її виконавчих органів та звільнення заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради, воно мало бути обґрунтованим щодо терміновість та необхідність розгляду такого питання невідкладно, а саме: без попереднього розгляду такого питання постійною комісією.
Проте, із змісту витягу з протоколу засідання 31-ї сесії 8 скликання Новогуйвинської селищної ради №12 від 20.12.2022 судом встановлено, що на пленарному засіданні 31-ї сесії депутатом ОСОБА_2 внесено пропозицію доповнити порядок денний питанням "Про внесення змін до чисельності та структури апарату Новогуйвинської селищної ради та її виконавчих органів та звільнення заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради".
Головуючий зачитав проект рішення та поставив на голосування пропозицію щодо доповнення порядку денного сесії.
За результатами поіменного голосування рішення прийнято більшістю голосів: "За" - 15; "Проти" - 1; "Утримались" - 2; "Не приймали участі у головуванні" - 0.
Відтак, за результатами голосування про доповнення порядку денного відповідачем внесено на розгляд сесії питання "Про внесення змін до чисельності та структури апарату Новогуйвинської селищної ради та її виконавчих органів та звільнення заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради".
Заслухавши доповідь депутата ОСОБА_2 та сесією було прийнято рішення з даного питання.
За результатами поіменного голосування рішення прийнято більшістю голосів: За" - 15; "Проти" - 0; "Утримались" - 2; "Не приймали участі у головуванні" - 1.
Слід зазначити, що порушення Регламенту Новогуйвинської селищної ради при розгляді питання "Про внесення змін до чисельності та структури апарату Новогуйвинської селищної ради та її виконавчих органів та звільнення заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради" не встановлено, оскільки депутат правомірно скористався наданим йому законодавством правом порушити перед радою питання про внесення змін до чисельності та структури апарату Новогуйвинської селищної ради та її виконавчих органів та звільнення заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради, а депутатським корпусом більшістю голосів підтримано включення цього питання до порядку денного 31 сесії.
Статтею 19 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" надано депутату право пропонувати питання для розгляду їх радою та її органами, вносити пропозиції і зауваження до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті та порушувати питання про недовіру сільському, селищному, міському голові, розпуск органів, утворених радою, та звільнення посадових осіб місцевого самоврядування.
Нормами ст. 42 Регламенту Новогуйвинської селищної ради вказує, що пропозиції щодо питань на розгляд селищної ради можуть вноситися селищним головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом селищної ради, іншими виконавчими органами селищної ради, загальними зборами громадян, громадськістю шляхом подання електронної петиції - щодо питань, які належать до повноважень селищної ради, не пізніше, як за п'ятнадцять робочих днів до відкриття сесії.
Згідно ст. 47 Регламенту, пропозиції до порядку денного, внесені пізніше зазначеного терміну або під час сесії, вносяться на розгляд селищної ради після обговорення та підготовки висновку про доцільність їх включення до порядку денного сесії відповідною постійною комісією. Якщо пропозицію до порядку денного сесії внесено під час сесії без відповідного висновку постійної комісії, рада може прийняти рішення про перенесення розгляду цього питання на наступну сесію, або у разі невідкладності питання розглянути його без розгляду постійною комісією. В обох випадках приймається відповідне рішення .
Отже, у разі невідкладності внесеного до порядку денного сесії або під час цієї сесії питання рада може прийняти рішення щодо цього питання без його розгляду постійною комісією. Як уже зазначалося, визначення винятковості (невідкладності) таких обставин є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування і вона в усіх випадках оцінюється депутатами з урахуванням обставин, що склалися.
Стосовно посилання позивача на необхідність отримання висновку постійних комісій на обов'язковий попередній розгляд питання про внесення змін до чисельності та структури апарату Новогуйвинської селищної ради та її виконавчих органів та звільнення заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради, суд звертає увагу на наступне.
За змістом частин 4, 5 ст. 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.
Постійні комісії попередньо розглядають кандидатури осіб, які пропонуються для обрання, затвердження, призначення або погодження відповідною радою, готують висновки з цих питань.
Враховуючи викладене, чинне законодавство не передбачає обов'язковий розгляд на постійній комісії питання про внесення змін до чисельності та структури апарату селищної ради та її виконавчих органів та звільнення заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради.
Відтак, вказане питання (про внесення змін до чисельності та структури апарату Новогуйвинської селищної ради та її виконавчих органів та звільнення заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради) виникло безпосередньо під час проведення сесії ради, а тому суд вважає, що відповідач міг розглянути пропозицію депутата ОСОБА_2 без попереднього розгляду її постійною комісією.
Стосовно посилання позивачки на те, що питання про внесення змін до чисельності та структури апарату та її звільнення мало бути попередньо розглянуте постійною комісією, то за змістом статті 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що постійні комісії розглядають питання щодо кандидатур, які пропонуються до затвердження радою, а не стосовно посадових осіб, повноваження яких припиняються.
У ст. 142 Регламенту селищної ради відсутні норми що постійними комісіями питання припинення повноважень заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради підлягають обов'язковому розгляду.
Більшість депутатів ради не заперечувала проти включення питання про внесення змін до чисельності та структури апарату Новогуйвинської селищної ради та її виконавчих органів та звільнення заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради до порядку денного без попереднього обговорення та були згодні з необхідністю його розгляду на сесії селищної ради. Тому, такі дії селищної ради не порушують Регламент, як на те вказує позивачка.
За змістом частин 2 та 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.
Стосовно доводів позивачки, що при внесенні на пленарному засіданні 31 сесії проекту рішення “Про внесення зміни до чисельності та структури апарату Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області та її виконавчих органі та звільнення заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради” зміст якого не містив прописаного прізвища, ім'я, по батькові, суд зазначає, що згідно витягу із протоколу 31 сесії Новогуйвинської селищної ради №12 від 20.12.2022 встановлено, що після проведення результатів голосування депутатом Новогуйвинської селищної ради 8 скликання ОСОБА_3 наголошено на тому, що голосування проводилось за проект рішення, в якому зазначено прізвище. Вказане позивачем документально не спростовано, а тому суд не приймає такі доводи.
Прийняття таких рішень є законодавчо передбаченим правом селищної ради, реалізація якого має відбуватися у порядку та спосіб, визначені законом. Прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень заступника селищного голови належить до виключних повноважень відповідної ради.
Такі повноваження є дискреційними, а тому адміністративний суд при розгляді цієї справи не може здійснювати повторну перевірку роботи заступника селищного голови та виконавчого комітету щодо належного чи неналежного здійснення наданих їм повноважень, допущення ними у своїй діяльності порушень законодавства України, прав і свобод громадян, як і не може переоцінювати позицію (волевиявлення) депутатів селищної ради, які проголосували за необхідність дострокового припинення повноважень позивача.
Отже, Новогуйвинська селищна рада, вирішуючи питання про внесення змін до чисельності та структури апарату Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області та її виконавчих органів та звільнення заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради діяла в межах повноважень визначених законом.
Згідно оскаржуваного рішення №1132 від 20.12.2022, відповідно до статей 26, 42 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, керуючись положеннями Закону України від 15.03.2022 №2136-ІX “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”, селищна рада вирішила:
1. Внести зміни до чисельності та структури апарату Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області та її виконавчих органів, виключивши із структури та чисельності апарату Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області 1 (одну) штатну одиницю - посаду заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради та затвердивши загальну чисельність апарату Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області та її виконавчих органів у кількості 101 (сто одна) штатна одиниця.
2. Звільнити ОСОБА_1 з посади заступника Новогуйвинського селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників за п.1 ч.І ст.40 КЗпП України.
3. Секретарю селищної ради вжити всіх необхідних заходів щодо звільнення працівника відповідно до вимог чинного законодавства.
4. Виплатити ОСОБА_1 при звільненні вихідну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати.
5. Виключити ОСОБА_1 зі складу виконавчого комітету селищної ради.
Згідно листа Мінпраці від 07.04.2011 №114/06/187-11 “Щодо надання роз'яснення” вказано, що штат працівників це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.
Відтак, скорочення штату є результатом виведення/введення відповідної посади, як у даному випадку сталось із виведенням посади заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.
Штатний розпис, структура і загальна чисельність виконавчих органів та апарату органів місцевого самоврядування є внутрішнім організаційно-нормативними документами. Органи місцевого самоврядування мають право розробляти та затверджувати свої штати виходячи з місцевих умов і можливостей.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Положеннями частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Отже, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати такого працівника.
Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
З метою виконання зазначених норм права було видано розпорядження Новогуйвинського селищного голови №56-к від 20.03.2023 про попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення.
На виконання розпорядження селищного голови від №56-к від 20.03.2023 позивача попереджено про майбутнє вивільнення шляхом видання окремого розпорядження не раніше, ніж через 2 місяці з дня цього попередження.
Позивач із зазначеним повідомленням ознайомилась 20.03.2023 та поставила відмітку про незгоду з прийнятим рішення.
З листа особистого ознайомлення з розпорядженням від 20.03.2023 №56-к про попередження про наступне вивільнення, позивачка виклала письмово свої заперечення, вказавши, що вказане розпорядження видане на підставі рішення №1132 від 20.12.2022 Новогуйвинської селищної ради “Про внесення зміни до чисельності та структури апарату Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області та її виконавчих органі та звільнення заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради”, яке вважає незаконним, безпідставним та необґрунтованим.
Таким чином, позивачку було належним чином повідомлено про майбутнє вивільнення, незважаючи на те, що позивачка з відповідним рішенням не погодилась, а відповідно передбачену процедуру відповідачем дотримано, а вивільнення відбулось після 2-х місяців від дня отримання позивачем відповідного повідомлення.
Статтею 49-2 КЗпП України покладено на роботодавця обов'язок запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. Відсутність роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також відмова працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації є підставою для звільнення працівника з роботи відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.
При цьому, такий обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з'явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.
З метою забезпечення трудових прав працівників Новогуйвинської сільської ради Житомирського району Житомирської області та на виконання рішення №1132 від 20.12.2022 Новогуйвинської селищної ради, видано розпорядження Новогуйвинського селищного голови №57-к від 20.03.2023 "Про пропозицію іншої роботи ОСОБА_1 " та запропоновано переведення на посади:
- заступника Новогуйвинського селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради (на час увільнення у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації ОСОБА_4 заступника Новогуйвинського селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради) - не погодилась;
- головного спеціаліста відділу земельних ресурсів та екології (тимчасово на період відсутності основного працівника) - не погодилась;
- провідного спеціаліста земельних ресурсів та екології - не погодилась;
- головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, благоустрою та комунальної власності - не погодилась.
Позивач, не погоджуючись із жодною запропонованою їй посадою, зазначила, що вказане порушує її трудові права, а також, запропонована посада заступника Новогуйвинського селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради є нерівнозначною її займаній посаді, оскільки є тимчасовою.
Відтак, позивачка не дала своєї згоди на переведення на жодну із запропонованих їй посад. Із заявами про переведення на іншу роботу до відповідача остання не зверталась.
Згідно частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Норми статті 42 КЗпП України щодо врахування переважного права на залишення на роботі, підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (не повне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина - ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на рівнозначних (однотипних) посадах, які підлягають скороченню. У такому випадку переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам із урахування інших підстав, перелічених у частині другій статті 42 КЗпП України.
Отже, право на залишення на роботі, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України, враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад, у даному випадку мало місце скорочення посади начальника відділу, державний реєстратор відділу державної реєстрації, яка була єдиною.
Переважне право на залишення працівника на роботі не тотожне переважному праву його працевлаштування на нову посаду.
Таким чином, при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в першу чергу, підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню.
Статтею 42 КЗпП України встановлено коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.
При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо.
За змістом пунктів 2, 3 частини другої статті 42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.
У випадку фактичного скорочення займаної працівником посади йому має бути запропонована рівноцінна посада, передбачена новим штатним розписом, а в разі, якщо на таку посаду претендують також інші працівники, роботодавець зобов'язаний провести порівняльний аналіз продуктивності їхньої праці і кваліфікації з метою визначення працівника, який має переважне право на залишення на роботі, як це передбачено частиною першою статті 42 КЗпП України.
В процесі цього аналізу, як правило, враховуються такі обставини, як: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи в роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалої тимчасової непрацездатності, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо. Рівень кваліфікації визначається в залежності від освіти працівника та здобутих ним навичок під час виконання робіт за певною спеціальністю, а продуктивність праці вимірюється певними виробничими (службовими) показниками. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.
Проте, суд не володіє достатньою інформацією для визначення продуктивності праці будь-якого працівника, оскільки це є прерогативою виключно роботодавця, який володіє повною інформацією про результативність праці, що характеризує ефективність її витрат у виробництві та сфері послуг. Визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці є компетенцією роботодавця.
Крім того, в позовній заяві позивачка зазначила, що при її звільненні відповідачем не було враховано те, що вона самостійно виховує та утримує малолітню дитину: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому вважає, що згідно ч.3 ст.184 КЗпП України, звільнення її з роботи не допускається.
На підтвердження такого права позивачкою надано довідку про склад сім'ї №717/03.1-07 від 23.10.2023, виданою Березівською сільською радою.
Поняття “одинока матір” на законодавчому рівні не визначено, проте відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами трудових спорів” від 6 листопада 1992 р. № 9 одинокою матір'ю вважають жінку, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.
Відтак, основним критерієм для визначення статусу одинокої матері є: виховання та утримування дитини без участі батька. Одержання жінкою аліментів від батька дитини, ведення з ним спільного господарства позбавляє статусу одинокої матері.
Підставою для отримання статусу одинокої матері є відсутність запису про укладення шлюбу або наявність свідоцтва про розірвання шлюбу. Однак, самого свідоцтва про народження недостатньо. Необхідно підтвердити факт того, що батько справді не бере участі у вихованні дитини.
Однак, надана довідка про склад сім'ї не є беззаперечним доказом у позивачки статусу одинокої матері, інші докази в матеріалах справи відсутні.
Доводи позивачки про те, що відповідачем при її звільненні не враховано положення частини третьої статті 184 КЗпП України є необґрунтованими, оскільки позивачкою під час розгляду справи не надано доказів, які б могли підтвердити те, що вона є одинокою матір'ю.
Враховуючи наведене, будь-яких порушень процедури звільнення позивача спірним розпорядженням відповідача не встановлено.
Отже, звільнення позивача здійснено із дотриманням вимог норм трудового законодавства, зокрема: у відповідача мало місце скорочення штату працівників; позивач була вчасно попереджена про наступне звільнення і їй запропоновані наявні вакантні посади, від яких вона відмовилась. Отже, позовні вимоги щодо скасування розпорядження селищного голови “Про звільнення ОСОБА_1 ” та розпорядження селищного голови “Про внесення змін до розпорядження від 16.05.2023 №89-к “Про звільнення ОСОБА_1 ”, а відтак і позовні вимоги про поновлення її на роботі й похідні від них вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.