Справа № 120/15672/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід Олена Степанівна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
23 травня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Граб Л.С. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
у жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, у розмірі 100 000 грн. за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей за період з 07.04.2022 року по 20.04.2022 року; з 25.04.2022 року по 30.04.2022 року; з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року; з 01.06.2022 року по 25.06.2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах; зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві додаткової винагороди, встановленої п.1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей, за період з 07.04.2022 року по 20.04.2022 року; з 25.04.2022 року по 30.04.2022 року; з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року; з 01.06.2022 року по 25.06.2022 року в розрахунку 100 000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням проведених виплат за цей період, на загальну суму 177 308 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що проходить військову службу у відповідача та в періоди з 07.04.2022 року по 20.04.2022 року, з 25.04.2022 року по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.06.2022 року по 25.06.2022 року приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей. Відтак у позивача, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Разом з тим, як зазначає позивач, відповідач виплатив йому за квітень, травень та червень 2022 року додаткову винагороду лише у розмірі 30 000 гривень. Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати додаткової винагороди в належному розмірі, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року позовну заяву задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, за прийняття ним безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 07.04.2022 року по 20.04.2022 року, з 25.04.2022 року по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.06.2022 року по 25.06.2022 року в розрахунку до 100 000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 07.04.2022 року по 20.04.2022 року, з 25.04.2022 року по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.06.2022 року по 25.06.2022 року в розрахунку до 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням проведених виплат за цей період.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Вказує, що позивач у спірний період проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Відповідач зауважує, що позивач в період з 08.04.2022 року по 28.06.2022 року перебував у службовому відрядженні у НОМЕР_2 прикордонному загоні (третя особа), який входить в оперативне угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " . В той же час у вказаний період службового відрядження позивач перебував на фінансовому забезпеченні відповідача, який і здійснював йому нарахування та виплату грошового забезпечення. На виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" та Наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31.03.2022 року №164-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168" відповідачем, у період з травня по липень 2022 року, позивачу нараховано та виплачено грошову винагороду у сумі по 30 000 грн. за кожен місяць, в якому він мав право на отримання такої винагороди. Відповідач вказує, що за період перебування позивача у службовому відрядженні у військовій частині, остання мала б щомісячно до 5 числа повідомляти відповідача про його безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць виключно у формі, передбаченій додатком 2 до Наказу № 164-АГ. Проте, в листах із Списками підтверджень безпосередньої участі у бойових діях або заходах за квітень-червень 2022 у складі військової частини НОМЕР_3 у формі, визначеній додатком 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31.03.2022 року № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168», які надходили до Військової частини НОМЕР_1 , даних щодо позивача зазначено не було. Таким чином, враховуючи викладене, участь позивача у бойоння для обчислення пенсій. При цьому, під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 07.04.2022 року № 5-вв позивача направлено у службове відрядження до оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », з 07.04.2022 року з метою прийняття участі у заходах, на підставі бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.04.2022 року №56-Т.
В подальшому, наказом від 28.06.2022 року № 38-вв позивача направлено у службове відрядження до НОМЕР_5 прикордонного загону, який перебуває в оперативному угрупуванні військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з 28.06.2022 року, з метою прийняття участі у заходах на підставі бойового розпорядження від 20.06.2022 року №99/гриф.
Отже, позивач перебував у службовому відрядженні у НОМЕР_2 прикордонному загоні (третя особа), який входить в оперативне угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в період з 07.04.2022 року по 27.06.2022 року.
Відповідно до довідки третьої особи №1342 від 05.08.2022 року позивач, який проходить військову службу у відповідача, приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні захисту національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей з 07.04.2022 року по 20.04.2022 року, з 25.04.2022 року по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.06.2022 року по 25.06.2022 року.
З інформації про грошове забезпечення позивача за 2022 рік встановлено, що, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, йому за квітень виплачено 19 354, 84 грн. додаткової винагороди, а за період з травня по липень додаткову винагороду виплачено в розмірі 30 000 грн. за кожен місяць. Крім того, у серпні 2022 року позивачеві виплачено 2 333, 33 грн. додаткової винагороди (в розмірі до 70 000 грн.) за червень місяць.
Водночас, позивач зазначає, що має право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.
У зв'язку з тим, що така винагорода у належному розмірі не виплачена, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до положень статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 1-3 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 року (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Згідно з п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Відповідно до Інструкції "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України", затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 року № 558 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 року за № 854/32306, грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, термін якого продовжено дотепер.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168).
Відповідно до п. 1 Постанови №168 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах .
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Отже, на період дії воєнного стану (який було запроваджено Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та в подальшому строк дії воєнного стану в Україні було продовжено), позивачу, згідно Постанови №168, передбачена виплата додаткової винагороди.
Так, в межах розгляду даної справи спірним є право позивача на отримання збільшеної виплати додаткової винагороди до 100 000 грн. відповідно до Постанови №168.
З метою виконання вимог Постанови № 168 та з метою врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ від 31.03.2022 року №164-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168" (далі - Наказ №164-АГ).
Згідно з п. 1 Наказу №164-АГ визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби, які проходять військову службу в органах охорони державного кордону (прикордонних загонах) виплачується додаткова винагорода (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 30000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до п. 2 Наказу №164-АГ під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; з завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання польотів, пов'язаних з евакуацією військовослужбовців, цивільного населення, озброєння та інших матеріальних засобів з районів бойових дій, виконання бойових завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії.
Положеннями п. 3 Наказу №164-АГ визначено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі одного з таких документів: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об'єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл); рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням, військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі .
Відповідно до п. 4 Наказу №164-АГ начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів, щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць (додаток 2).
Згідно з п. 5 Наказу №164-АГ визначено, що виплату додаткової винагороди здійснювати на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби. В наказі про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень на місяць, обов'язково зазначати підстави для його видання.
Відповідно до п. 12 Наказу №164-АГ встановлено, що виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).
Системний аналіз вищезазначених положень законодавства дозволяє дійти виснвоку, що підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. є наказ командира, який видається, у разі, якщо особи беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби). При цьому, документальним підтвердженням такої участі є один із наступних документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об'єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл); рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням, військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 07.04.2022 року № 5-вв позивача направлено у службове відрядження до НОМЕР_2 прикордонного загону (третя особа), який входить в оперативне угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », з 07.04.2022 року з метою прийняття участі у заходах, на підставі бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.04.2022 року №56-Т. В подальшому, наказом від 28.06.2022 року № 38-вв позивача направлено у службове відрядження до НОМЕР_5 прикордонного загону, який перебуває в оперативному угрупуванні військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з 28.06.2022 року, з метою прийняття участі у заходах.
Таким чином, наявність бойового розпорядження від 02.04.2022 року та довідки №1342 від 05.08.2022 року підтверджує, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях в період з 07.04.2022 року по 20.04.2022 року, з 25.04.2022 року по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.06.2022 року по 25.06.2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких заходах. Відповідно має право на отримання збільшеної виплати додаткової винагороди до 100 000 грн. відповідно до Постанови № 168.
Також колегія суддів звертає увагу, що на момент виникнення спірних правовідносин (квітень - червень 2022 року), постанова КМУ № 168 не містила норми, яка б передбачала, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Такі зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 року № 793. Зокрема, постанову КМУ № 168 доповнено п. 21 наступного змісту:" Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів".
Більше того, п. 1 постанови КМУ № 168 вказує, що виплата винагороди до 100000 грн. здійснюється військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, тобто підставою є прийняття участі у відповідних заходах.
Отже, колегія суддів не погоджується із доводами відповідача на те, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно списки, які мали направлятись військовою частиною, у відрядженні якої перебував позивач. Хоча такі мають бути подані, однак не є визначальною чи єдиною підставою для виплати.
Підставою для виплати відповідно до постанови КМУ №168, як вже зазначалось судом вище, є саме наказ командира, якому передує документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, яким є один з таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтового журналу) або журнал ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об'єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл);
- рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням, військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Тобто, для виплати винагороди до 100000 грн. має бути підтверджена документально участь військовослужбовця у бойових діях.
З матеріалів справи встановлено, що стосовно позивача наявне бойове розпорядження від 02.04.2022 року №56-Т та довідка №1342 від 05.08.2022 року, яка підтверджує періоди його участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей у період з 07.04.2022 року по 20.04.2022 року, 25.04.2022 року по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.06.2022 року по 25.06.2022 року.
Однак, відповідний наказ про виплату винагороди, встановленої п. 1 постанови КМУ № 168, не видано. Водночас суд зазначає, що відповідач зобов'язаний за наявності визначених умов виплатити допомогу.
При цьому, відповідачем не наведені обставини, які б свідчили про наявність перешкод для виплати позивачу додаткової винагороди за вищевказані періоди.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що на підтвердження даних довідки, щодо участі позивача, у визначених у довідці періодах - бойових діях або відповідних заходах, свідчать долучені до матеріалів справи, надані відповідачем на виконання ухвали суду апеляційної інстанції докази, а саме: рапорти за квітень, травень та червень.
Таким чином, оскільки безпосередня участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей із 07.04.2022 по 25.06.2022 є встановленою та підтвердженою довідкою військової частини НОМЕР_3 від 05.08.2022 №1342 (виданою на підставі бойового розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України 02.04.2022 №56 гриф) та наданими Військовою частиною НОМЕР_6 , на виконання ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 року доказами - рапортами, а в межах визначеного в цій довідці періоду відповідач не здійснив в повному обсязі нарахування та виплату позивачу збільшеної додаткової винагороди, встановленої п.1 Постанови №168, тому, на переконання суду, має місце протиправна бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати такої винагороди за спірні періоди.
Отже, з огляду на вищезазначене колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві додаткової винагороди, встановленої п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, за прийняття ним безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 07.04.2022 року по 20.04.2022 року, з 25.04.2022 року по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.06.2022 року по 25.06.2022 року в розрахунку до 100 000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення в частині позовної вимоги зобов'язального характеру, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Водночас, згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Системний аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок вимоги про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та вимоги про зобов'язання вчинення ним певних дій. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною, можливим є зобов'язання до вчинення певних дій для відновлення порушених прав та інтересів сторони.
Таким чином, враховуючи, що суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, за прийняття ним безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 07.04.2022 року по 20.04.2022 року, з 25.04.2022 року по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.06.2022 року по 25.06.2022 року в розрахунку до 100 000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, відповідно, з метою відновлення порушених прав та інтересів позивача, суд вбачає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві додаткову винагороду, встановлену п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, за прийняття ним безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 07.04.2022 року по 20.04.2022 року, з 25.04.2022 року по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.06.2022 року по 25.06.2022 року в розрахунку до 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням проведених за вказаний період виплат.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до положень ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції в його відмовленій частині, з огляду на те, що рішення в цій частині ніким не оскаржується.
Визначаючись щодо правомірності стягнення судом першої інстанції з відповідача витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів враховує наступне.
Згідно з ч.1,4 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.2 ст.16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4); інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6); представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).
Згідно з положеннями ст.19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Згідно з ч.2 та 3 ст.134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7, 9 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Аналіз вказаних законодавчих положень доводить, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов'язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
Так, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про представництво в адміністративній справі від 07.10.2023 року, квитанцію від 10.10.2023 року на суму 5 000 грн. та ордер серії АВ №1026447.
Згідно п.4.2 договору про надання правової допомоги гонорар адвоката складає обумовлену сторонами суму 5 000 грн.
Колегія суддів переглядаючи правомірність стягнення судом першої інстанції витрат на правову допомогу враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 01.02.2023 року у справі №160/19098/21, згідно якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Таким чином, з огляду на вищезазначене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Граб Л.С. Ватаманюк Р.В.