Справа № 620/18267/23 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.
23 травня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
У грудні 2023 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, яким просив визнати протиправним та скасування рішення від 24 жовтня 2023 року №74011500084777 про скасування посвідки на тимчасове проживання, виданої громадянину республіки Азербайджан, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, однобічно встановлено обставини справи, не враховано доводи та докази позивача.
Апелянт наголосив на хибності висновків суду першої інстанції про те, що правомірною підставою для скасування посвідки на тимчасове проживання може бути подання Управління Служби безпеки України в Черкаській області з інформацією про подання вказаним іноземцем під час оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні завідомо неправдивих відомостей, оскільки зазначена інформація без проведення перевірки Державною міграційною службою є лише припущеннями.
Додатково зазначив про те, що на момент прийняття рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області по справі №748/4118/23 від 20 листопада 2023 року не набрало законної сили
Крім того міграційною службою не проводилася перевірка та аналіз доказів щодо фактів протиправних дій позивача, сутності вчинених правопорушень та їх впливу на національну безпеку чи громадський порядок.
Звернув увагу суду на те, що рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2023 року у справі №748/41118/23, що залишено без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 23 січня 2024 року оскаржено позивачем до суду касаційної інстанції.
Відповідач подав до суду відзиві, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки відповідно до пп. 1 п. 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 25 квітня 2018 року №322, підставою для скасування посвідки на тимчасове проживання є зокрема отримання інформації від СБУ про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей. Разом з тим Порядок не передбачає та не уповноважує територіальні органи ДМС на проведення будь-яких перевірок отриманої від СБУ інформації, водночас п. 64 Порядку зобов'язує його прийняти рішення про скасування посвідки у визначені строки.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Республіки Азербайджан, що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_1 від 01 вересня 2015 року (а.с. 58).
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 28 травня 2021 року Чернігівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), між громадянином Азербайджану ОСОБА_1 та громадянкою України ОСОБА_2 укладено шлюб (а.с. 59).
30 червня 2022 року позивач звернувся до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області з заявою-анкетою про оформлення посвідки на тимчасове проживання та 09 липня 2022 року, на підставі якої останньому видано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_3 з терміном дії до 07 липня 2023 року (а.с. 55-56, 63).
13 червня 2023 року позивач звертався до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області з заявою-анкетою про обмін посвідки на тимчасове проживання, за результатами розгляду якої йому видано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_4 з терміном дії до 20 червня 2024 року (а.с. 64-65, 68).
23 жовтня 2023 року до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області надійшов лист Управління Служби безпеки України в Чернігівській області від 18 жовтня 2023 року № 74/2/2-7115, в якому повідомлялось, що громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_1 отримав посвідку на тимчасове проживання в Україні на підставі надання завідомо неправдивих відомостей, а саме шлюб іноземця з громадянкою України був укладений без наміру створення сім'ї, набуття прав та обов'язків подружжя, ведення спільного господарства тощо, Чернігівським районним судом Чернігівської області відкрито провадження у справі № 748/4118/23 від 12 жовтня 2023 року за позовом ОСОБА_2 про визнання актового запису № 16, складеного Чернігівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) недійсним з моменту його укладення (а.с. 69).
До вказаного листа додано пояснення ОСОБА_2 від 03 жовтня 2023 року, відібрані співробітником Управління Служби безпеки України в Чернігівській області, в яких остання повідомила, що орієнтовно у травні 2021 року через своїх знайомих з с. Михайло-Коцюбинське Чернігівського району вона отримала пропозицію укласти фіктивний шлюб із іноземним громадянином за грошову винагороду. 28 травня 2021 року вперше зустріла громадянина Азербайджанської Республіки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким у Чернігівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) уклала фіктивний шлюб (актовий запис № 16 від 28 травня 2021 року, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 , видане 28 травня 2021 року), тобто такий, що був створений без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя, ведення спільного господарства тощо.
Також ОСОБА_2 зазначила про те, що реєстрація фіктивного шлюбу з громадянкою України була потрібна ОСОБА_1 для легалізації його перебування в Україні й отримання на підставі шлюбу посвідки на тимчасове проживання, а у подальшому (через 2 роки) дозволу на імміграцію в Україну, а також посвідки на постійне проживання в Україні. Після отримання свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 здійснив відшкодування понесених нею витрат та заплатив винагороду, а також пообіцяв розлучитись з нею через два роки.
Після цього бачилась із іноземцем (орієнтовно у липні 2023 року), коли він подавав до УДМС України в Чернігівській області документи на оформлення дозволу на імміграцію в Україну. Іноземець повторно заплатив їй винагороду за перебування з ним у фіктивному шлюбі. Разом з тим, він не повідомив їй, що вона має перебувати з ним у таких "шлюбних відносинах" ще кілька років (поки він не набуде громадянство України). З моменту укладення фіктивного шлюбу із вказаним іноземцем з ним ніколи спільно не проживала, спільним побутом пов'язана не була, спільний сімейний бюджет був відсутній.
Зауважила, що ОСОБА_1 бачила лише два рази: під час відвідування органу реєстрації актів цивільного стану у 2021 році та УДМС України в Чернігівській області у 2023 році, його місце перебування на даний час їй не відомо. З моменту укладення шлюбу вона постійно проживала з батьками за адресою реєстрації (а.с. 70).
Управлінням Служби безпеки України в Чернігівській області відібрано пояснення батьків ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які пояснили, що орієнтовно у 2022 році дізналися, що у травні 2021 року їх донька, маючі певні фінансові труднощі, за грошову винагороду уклала фіктивний шлюб з громадянином Республіки Азербайджан ОСОБА_1 з метою його легалізації на території України. Після укладення фіктивного шлюбу донька у сімейних відносинах з вказаним іноземцем не перебувала та не перебуває, спільного побуту не вела, а його місце перебування в Україні їм не відомо. За адресою проживання доньки ОСОБА_1 ніколи не бачили (а.с. 77-78).
Також Управлінням Служби безпеки України в Чернігівській області до листа було додано ухвалу Чернігівського районного суду від 12 жовтня 2023 року про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним.
24 жовтня 2023 року Управлінням Державної міграційної служби України в Чернігівській області прийнято рішення № 74011500084777 про скасування посвідки на тимчасове проживання, виданої громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 80), про що позивача повідомлено листом Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 25 жовтня 2023 року №7401.5.3-6788/74.2-23 (а.с. 83).
Вважаючи протиправним рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання позивач звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що підставою для скасування посвідки на тимчасове проживання слугувало подання Управління Служби безпеки України в Чернігівській області з інформацією про подання позивачем під час оформлення посвідки на тимчасове проживання в України завідомо неправдивих відомостей, а саме укладення ОСОБА_1 фіктивного шлюбу з громадянкою України ОСОБА_2 , що встановлено на підставі пояснень ОСОБА_2 та її батьків, а також подання ОСОБА_2 позову до суду про визнання шлюбу недійсним.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначено Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року №3773-VI.
Згідно з ч. 14 ст. 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п'ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання (ч. 3).
Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право" (ч. 14).
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2018 року № 322 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок № 322).
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив про те, що судом першої інстанції невірно розтлумачено норми Порядку №322, оскільки отримана інформація Управління Служби безпеки України в Чернігівській області стосовно подання позивачем неправдивих відомостей під час оформлення посвідки на тимчасове проживання без проведення перевірки органами ДМС є припущеннями та не може слугувати підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
Додатково зазначив про те, що будь-яка інформація (зокрема Служби безпеки України) може бути лише підставою для проведення міграційною службою перевірки та збору доказів щодо конкретної особи.
Згідно з п. 1 Порядку № 322 посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Відповідно до пп. 1 п. 63 Порядку № 322 посвідка скасовується ДМС або територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів.
Згідно з абз. 1 п. 64 Порядку № 322 рішення про скасування посвідки приймається Головою ДМС або уповноваженою ним особою, керівником територіального органу / територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п'яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.
Пунктом 65 Порядку №322 встановлено, що копія рішення про скасування посвідки надсилається територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства рекомендованим листом не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня його прийняття. Копія листа (із вихідним номером та датою), яким надіслано повідомлення про скасування посвідки, сканується до заяви-анкети із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС.
Судом встановлено, що на підставі пп. 1 п. 63 Порядку № 322 Управлінням Державної міграційної служби України в Чернігівській області прийнято рішення від 24 жовтня 2023 року № 74011500084777 про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , підставою для скасування посвідки на тимчасове проживання позивача слугувало подання Управління Служби безпеки України в Чернігівській області з інформацією щодо подання вказаним іноземцем під час оформлення посвідки на тимчасове проживання в України завідомо неправдивих відомостей, а саме укладення ОСОБА_1 фіктивного шлюбу з громадянкою України ОСОБА_2 , що було встановлено на підставі пояснень ОСОБА_2 та її батьків, а також подання ОСОБА_2 відповідного позову до суду про визнання шлюбу недійсним.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, Служба безпеки України, як державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України, та є суб'єктом забезпечення національної безпеки, зобов'язана брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються строків тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України.
Отже підставою для скасування посвідки на тимчасове проживання є зокрема отримання інформації від органів Служби безпеки України про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, водночас п. 64 Порядку №322 зобов'язує керівника територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п'яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування прийняти відповідне рішення.
Подання позивачем касаційної скарги на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2023 року у справі № 748/41118/23 та постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 січня 2024 року, якими визнано недійсним шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 28 травня 2019 року Чернігівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 16, не впливає на правомірність оскаржуваного рішення, оскільки підставою його прийняття слугувало подання Управління Служби безпеки України в Чернігівській області з інформацією про подання позивачем під час оформлення посвідки на тимчасове проживання в України завідомо неправдивих відомостей.
Разом з тим, встановлені Чернігівським районним судом Чернігівської області та Чернігівським апеляційним судом по справі № 748/41118/23 обставини додатково підтверджують інформацію надану Управління Служби безпеки України в Чернігівській області стосовно позивача.
Отже враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності оскаржуваного рішення.
Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку