Справа № 750/3915/24 Головуючий у 1-й інстанції: Рахманкулова І.П.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
22 травня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Маринчак Н.Є., Штульман І.В.,
за участю секретаря
судового засідання Сулім А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 19 квітня 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження за участю сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора взводу № 2 роти № 3 БУПП в Чернігівській області лейтенанта поліції Шванського Андрія Олександровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/апелянт) звернувся до Деснянського районного суду міста Чернігова з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - департамент/відповідач 1), інспектора взводу № 2 роти № 3 БУПП в Чернігівській області лейтенанта поліції Шванського Андрія Олександровича (далі - інспектор/відповідач 2) про скасування постанови від 11 березня 2024 року серії БАД № 481155 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а спірна постанова винесена безпідставно та з істотними порушеннями, не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 19 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначив, що висновки суду про вчинення адміністративного правопорушення не підтверджуються належними доказами. Окрім того, висновок про перевагу пішоходів у русі на регульованих пішохідних переходах перед транспортними засобами з моменту, коли вони ступили на перехід, не відповідає Правилам дорожнього руху. При цьому позивач надав дорогу пішоходу, оскільки останній не змінив напрямку свого руху, не зменшив швидкість свого пересування, не зупинявся під час свого руху, тобто право на рух пішохода було забезпечено. Також, на думку апелянта, є помилковим посилання суду першої інстанції на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 751/4821/17, з огляду на відмінність обставин цієї справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь відповідачів у судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за їх відсутності.
Заслухавши пояснення позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів враховує наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 11 березня 2024 року інспектором взводу № 2 роти № 3 БУПП в Чернігівській області лейтенантом поліції Шванським А.О. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 481155, відповідно до якої ОСОБА_1 28 лютого 2024 року о 20 год. 32 хв. в м. Чернігові на регульованому перехресті пр-т Перемоги та вулиці П?ятницька, керуючи транспортним засобом ВАЗ 2105, номерний знак НОМЕР_1 , здійснюючи поворот праворуч, не надав переваги в русі пішоходу, який переходив проїзну частину, на яку водій повертав, чим порушив пункт 16.2 Правил дорожнього руху і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка встановлює відповідальність, зокрема, за порушення правил проїзду перехресть.
Постановлено накласти штраф у сумі 510, 00 гривень.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач, здійснюючи на регульованому перехресті поворот праворуч та не надавши дорогу пішоходу, який згідно з Правилами дорожнього руху мав перевагу в русі, порушив пункт 16.2 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону № 3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 16.2 Правил на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.
Згідно з пунктом 1.10 Правил термін «дати дорогу» має наступне значення - це вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість. Вищезазначений пункт встановлює заборону водію у здійсненні будь-якого маневру, в тому числі продовження свого руху навіть якщо є теоретична можливість змусити інших учасників, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість.
Пунктом 4.16 Правил надано право пішоходу на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора.
Аналогічні вимоги щодо надання дороги водіями пішоходам наведені у підпунктах 18.1, 18.2 Правил.
Відповідно до пункту 18.1 Правил водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Пунктом 18.2 Правил регламентовано, що на регульованих пішохідних переходах і перехрестях при сигналі світлофора чи регулювальника, що дозволяє рух транспортним засобам, водій повинен дати дорогу пішоходам, які закінчують перехід проїзної частини відповідного напрямку руху і для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які в свою чергу, мають перевагу в русі перед транспортними засобами з моменту, коли вони ступили на перехід.
Пунктом 1.7. Правил встановлено, що водії зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як велосипедисти, особи, які рухаються в кріслах колісних, та пішоходи. Усі учасники дорожнього руху повинні бути особливо обережними до дітей, людей похилого віку та осіб з явними ознаками інвалідності.
Саме водій повинен врахувати можливі маневри пішохода на пішохідному переході (пішохід може зупинитися, передбачаючи небезпеку, побігти або уповільнити хід) і спрогнозувати можливий розвиток ситуації: якщо ймовірно, що шляхи руху пішохода (незалежно від того, як він рухається) і транспортного засобу можуть перетнутися на переході, - уникнути такої ситуації, тобто дати дорогу пішоходу.
Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 751/4821/17, які відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підлягають врахуванню у цій справі.
Згідно з частиною другою статті 122 КУпАП, зокрема, порушення правил проїзду перехресть, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тоді як за частиною першою цієї статті передбачено відповідальність, зокрема, за ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до статті 251 КУпАП, зокрема, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані відповідно до закону, а належними - якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною першою статті 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема, фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї норми закону, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Відповідно до підпункту 9 частини першої статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з матеріалами справи, відповідачем надано суду першої інстанції відеозапис з фіксацією вчиненого правопорушення та процедурою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Відеозапис був здійснений на технічний пристрій, а саме: відеореєстратор Xiaomi 70mai, який відповідно до вимог закону зазначений у спірній постанові.
Вказаним відеозаписом, оглянутим колегією суддів, зафіксовано як автомобіль марки ВАЗ 2105, номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 , здійснюючи поворот праворуч, не надав переваги в русі пішоходу, який переходив проїзну частину, на яку водій повертав, чим порушив пункт 16.2 Правил дорожнього руху. Також, згідно з відеозаписом, на відображуваній ділянці проїзної частини на регульованому перехресті пр-т Перемоги та вулиці П?ятницька, пішохідний перехід позначений добре видимими пішохідними світлофорами, на яких в момент здійснення позивачем правопорушення було наявне зелене світло. Дорожні умови та дорожня обстановка були такими, що дозволяли позивачу проявити обачність, помітити пішохода та дати йому дорогу. Однак, позивач на автомобілі проїхав перед пішоходом, який вже перебував на середині пішохідного переходу.
З відеозапису з нагрудної відеокамери поліцейського № 470560 щодо події, яка мала місце 28 лютого 2024 року за участі позивача, вбачається, що позивачу було повідомлено причину зупинки транспортного засобу, а саме - порушення правил дорожнього руху, проїхав пішохідний перехід, та не надав перевагу в русі пішоходу, який в цей час на ньому знаходився. При цьому, позивач підтвердив проїзд пішохідного переходу та наявність на ньому двох людей, лише вказував, що люди знаходились на іншому боці дороги.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що перед регульованим пішохідним переходом, позивач не надав перевагу пішоходу, який в даному випадку вже здійснював перетин пішохідного переходу та знаходився на середині проїзної частини. У цей час по правій смузі, здійснюючи поворот праворуч, свідомо не зупинившись, проїхав автомобіль позивача, безумовно створив йому небезпеку, чим порушив норму пункту 16.2 Правил.
Посилання апелянта на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №524/1284/17, суд вважає необґрунтованими, оскільки у спірній ситуації інспектором дотримано вимоги закону та зазначено в оскаржуваній постанові відомості про технічні засоби, якими здійснено відеозапис та вказані дані щодо моделі та номеру.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 272, 287, 308, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 19 квітня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Черпак Ю.К.
Судді: Маринчак Н.Є.
Штульман І.В.