Справа № 825/324/17
22 травня 2024 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву Чернігівської обласної прокуратури про роз'яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Офіс Генерального прокуратура про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, визнання протиправною бездіяльності та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Чернігівської обласної прокуратури на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Чернігівської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Офіс Генерального прокуратура, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо організації та безпідставного звільнення позивача з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації та з органів прокуратури Чернігівської області;
- визнати протиправним та скасувати попередження прокурора Чернігівської області про вивільнення від 22.11.2016 № 1/1-943 вих. 16;
- визнати протиправною та скасувати частину третю розпорядчої частини наказу прокурора Чернігівської області від 21.01.2017 № 30к: "Звільнити радника юстиції ОСОБА_1 із займаної посади та органів прокуратури Чернігівської області з 21.03.2017 (останній день відпустки) у зв'язку з реорганізацією органу на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та пункту 9 статті 51 Закону України "Про прокуратуру";
- визнати протиправною та скасувати частину другу розпорядчої частини наказу прокурора Чернігівської області від 24.02.2017 № 70к: "Внести зміни до наказу від 20.01.2017 № 30к, вважати датою звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та органів прокуратури 02.04.2017 (останній день відпустки)";
- визнати протиправною та скасувати частину другу розпорядчої частини наказу прокурора Чернігівської області від 03.04.2017 № 104к: "Внести зміни до наказу від 20.01.2017 № 30к, вважати датою звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та органів прокуратури 10.04.2017 (останній день відпустки)";
- визнати протиправною бездіяльність відповідача (частина п'ята розпорядчої частини наказу прокурора Чернігівської області Комашко В.В. від 20.01.2017 № 30к) щодо ненадання позивачу невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 01.11.2013 по 31.10.2014 строком 19 календарних днів, з 01.11.2014 по 31.10.2015 строком 35 календарних днів, з 01.11.2015 по 31.10.2016 строком 45 календарних днів, з 01.11.2026 по 21.03.2017 строком 33 календарних днів, всього 142 дні;
- поновити позивача на посаді начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Чернігівської обласної прокуратури з 11.04.2017;
- зобов'язати відповідача надати позивачу невикористану щорічну основну відпустку за період роботи з 01.11.2013 по 31.10.2014 строком 19 календарних днів з розрахунку тривалості щорічної відпустки 35 календарних днів, з 01.11.2014 по 31.10.2015 строком 35 календарних днів з розрахунку тривалості щорічної відпустки 45 календарних днів, з 01.11.2015 по 31.10.2016 строком 45 календарних днів з розрахунку тривалості щорічної відпустки 45 календарних днів, з 01.11.2016 по 21.03.2017 строком 33 календарних днів з розрахунку тривалості щорічної відпустки 45 календарних днів, всього 142 дні;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 11.04.2017 по дату ухвалення рішення судом.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано пункт 3 розпорядчої частини наказу прокуратури Чернігівської області від 21.01.2017 № 30к; пункт 2 розпорядчої частини наказу прокуратури Чернігівської області від 24.02.2017 № 70к; пункт 2 розпорядчої частини наказу прокуратури Чернігівської області від 03.04.2017 № 104к.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Чернігівської області з 11.04.2017.
Визнано протиправними дії Чернігівської обласної прокуратури в частині ненадання ОСОБА_1 невикористаної щорічної основної відпустки тривалістю 142 календарних днів за періоди: з 01.11.2013 по 31.10.2014, з 01.11.2014 по 31.10.2015, з 01.11.2015 по 31.10.2016, з 01.11.2016 по 21.03.2017.
Стягнуто з Чернігівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.04.2017 по 18.12.2023 у розмірі 1669145,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати частково оскаржуване рішення з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, та просив рішення суду у частині визнання протиправними дії Чернігівської обласної прокуратури щодо ненадання невикористаної щорічної основної відпустки тривалістю 142 календарних днів за періоди: з 01.11.2013 по 31.10.2014, з 01.11.2014 по 31.10.2015, з 01.11.2015 по 31.10.2016, з 01.11.2016 по 21.03.2017" скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким:
- визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо ненадання Позивачу невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 01.11.2013 по 31.10.2014 строком 19 календарних днів, з 01.11.2014 по 31.10.2015 строком 35 календарних днів, з 01.11.2015 по 31.10.2016 строком 45 календарних днів, з 01.11.2026 по 21.03.2017 строком 33 календарних днів, всього 142 дні;
- зобов'язати Чернігівську обласну прокуратуру надати ОСОБА_1 невикористану щорічну основну відпустку за період роботи з 01.11,2013 по 31.10.2014 строком 19 календарних днів з розрахунку тривалості щорічної відпустки 35 календарних днів, з 01.11.2014 по 31.10.2015 строком 35 календарних днів з розрахунку тривалості щорічної відпустки 45 календарних днів, з 01.11.2015 по 31.10.2016 строком 45 календарних днів з розрахунку тривалості щорічної відпустки 45 календарних днів, з 01.11.2016 по 21.03.2017 строком 33 календарних днів з розрахунку тривалості щорічної відпустки 45 календарних днів, всього 142 дні.
Крім того, позивач просив рішення у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11.04.2017 по 18.12.2023 у розмірі 1 669 145,00 грн скасувати, стягнувши 2 868 431,27 грн, посилаючись на правові висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 10 розділу IV Порядку для цілей обрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року скасовано в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з Чернігівської обласної прокуратури, викладено абзац п'ятий резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Стягнути з Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.04.2017 по 18.12.2023 у розмірі 2 868 431,27 грн (два мільйони вісімсот шістдесят вісім тисяч чотириста тридцять одна грн двадцять сім коп.). В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року залишено без змін.
Надалі Чернігівська обласна прокуратура звернулась до суду апеляційної інстанції з заявою про роз'яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року, в якій просила роз'яснити постанову в частині стягнення з Чернігівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за період з 11.04.2017 по 18.12.2024 в сумі 2868431,27 грн, шляхом зазначення, що вказана сума включає в себе податок на доходи фізичних осіб (18%) та військовий збір (1,5%), оскільки це прямо не зазначено у резолютивній частині постанови.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява про роз'яснення рішення суду підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, згаданою постановою апеляційного суду рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року скасовано в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з Чернігівської обласної прокуратури, викладено абзац п'ятий резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Стягнути з Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.04.2017 по 18.12.2023 у розмірі 2 868 431,27 грн (два мільйони вісімсот шістдесят вісім тисяч чотириста тридцять одна грн двадцять сім коп.).
Положеннями ч. 1 ст. 254 КАС України передбачено, що за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Тобто, роз'яснення рішення є одним із способів усунення його недоліків, які в подальшому можуть викликати певні ускладнення при його виконанні, або взагалі перешкодити виконанню судового рішення.
Підставою для подання заяви про роз'яснення судового рішення є його незрозумілість.
Отже, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, а також (або) для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто, процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.
Так, згідно з п. 19 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» за правовою природою роз'яснення судового рішення є продовженням його ухвалення, а ухвала про роз'яснення є його складовою, тому клопотання про роз'яснення судового рішення розглядається у тому ж провадженні, в якому було ухвалене судове рішення, про роз'яснення якого ставиться питання.
В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
При цьому, необхідність роз'яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю за змістом, коли останнє є незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що повинні здійснювати його виконання.
Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.
Підставою для роз'яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тому процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.
Водночас, ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання постанови чи ухвали суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.
Колегією суддів було змінено розмір середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу за період з 11.04.2017 по 18.12.2023 та визначено його у розмірі 2 868 431,27 грн
Водночас, колегія суддів погоджується з тим, що питання відрахування із стягнутого середнього заробітку податку на доходи фізичних осіб та військового збору під час прийняття постанови судом не досліджувалось.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Тобто, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
Таку правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 20.06.2018 у справі № 826/808/16.
Щодо посилань на стягнення середнього заробітку без урахування податків і обов'язкових платежів, колегія суддів зазначає, що відсутність вказівки в резолютивній частині про те, що сума підлягає стягненню за відрахуванням податків й інших обов'язкових платежів не є підставою для невиконання роботодавцем функцій податкового агента у випадках та в порядку, встановленому законодавством.
Аналогічні висновки містять постанови Верховного Суду від 16.04.2019 та 25.04.2019 (справи №№ 820/3747/18, 820/5002/16 відповідно).
Так, при стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі статті 235 КЗпП України, суд керується постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.1995 № 100.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ цієї Постанови при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів.
Водночас, податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Відрахування податків і обов'язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.
Поряд з цим, суд зазначає, що відсутність вказівки в резолютивній частині про те, що сума стягнення середнього заробітку підлягає стягненню за відрахуванням податків й інших обов'язкових платежів не є підставою для невиконання роботодавцем функцій податкового агента у випадках та в порядку, встановленому законодавством, а відтак зазначення конкретного розміру податку на доходи фізичних осіб (18%) та військового збору (1,5%) не входить до компетенції суду.
Враховуючи викладене, розглянувши доводи Чернігівської обласної прокуратури колегія суддів вважає, що заява про роз'яснення судового рішення підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 242, 254, 325, 328, 329 КАС України,
Заяву Чернігівської обласної прокуратури про роз'яснення судового рішення - задовольнити частково.
Роз'яснити постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року у справі № 825/324/17, вказавши, що стягнення з Чернігівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за період з 11.04.2017 по 18.12.2024 в сумі 2 868 431,27 грн проводиться із відрахуванням обов'язкових податків і зборів.
Ухвала суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко