Справа № 362/330/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
22 травня 2024 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Ганечко О.М., Василенка Я.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позово ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Київське квартирно-експлуатаційне управління про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року,
ОСОБА_1 звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 12.12.2019, оформлене протоколом №16 в частині відмови перенесення дати зарахування ОСОБА_1 та членів його сім'ї на квартирний облік з 04.02.2000 на 29.10.1992 та залишення без змін дати зарахування на квартирний облік при Військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 та членів його сім'ї, а саме 04.02.2002;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 з членами його сім'ї в загальній черзі на отримання житла (на квартирному обліку) з 29.10.1992.
Васильківський міськрайонний суд Київської області рішенням від 19.11.2021 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував протокольне рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 12.12.2019 № 16 в частині відмови у зміні дати зарахування ОСОБА_1 та членів його сім'ї на квартирний облік з 04.02.2000 на 29.10.1992. Ухвалив вважати датою зарахування 29.10.1992. У задоволенні решти вимог - відмовив.
Постановою Київського апеляційного суду від 25.08.2022 зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі закрито; роз'яснено позивачеві, що розгляд справи має відбуватися в порядку адміністративного судочинства.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 12.12.2019, оформлене протоколом № 16, в частині відмови у зміні дати зарахування ОСОБА_1 та членів його сім'ї на квартирний облік з 04.02.2000 на 29.10.1992.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 та членів його сім'ї на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 з 29.10.1992.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи апелянта мотивовані тим, що у оскаржуваних правовідносинах він діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Вказано, що відповідач має сумніви у добросовісному використанню процесуальних прав позивачем та поданні доказів.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та з витягу з особової справи від 01.12.2005 №2989 майор запасу ОСОБА_1 у період з 05.08.1981 року по 09.09.2002 року проходив військову службу в Збройних Силах України, а саме:
- з 05.08.1981 по 24.06.1984 курсант ІНФОРМАЦІЯ_6;
- з 15.08.1984 по 25.09.1987 - ІНФОРМАЦІЯ_7;
- з 25.09.1987 по 21.08.1996 - ІНФОРМАЦІЯ_5 (ІНФОРМАЦІЯ_5);
- з 21.08.1996 по 01.08.1998 - слухач ІНФОРМАЦІЯ_4;
- з 01.08.1998 по 04.02.2000 - військова частина НОМЕР_2 АДРЕСА_1 ;
- з 04.02.2000 по 09.09.2002 - військова частина НОМЕР_3 АДРЕСА_2 .
Наказом Головнокомандувача Військово-повітряних Сил Збройних Сил України від 31.07.2002 №0201 (по особовому складу) майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом 67, підпункт «Б» (за станом здоров'я) з посади старшого викладача - помічника начальника навчальної частини ІНФОРМАЦІЯ_3 (по підготовці авіаційний кадрів) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 09.09.2002 №200 (АДРЕСА_3) (по стройовій частині) майора ОСОБА_1 , старшого викладача - помічника начальника навчальної частини ІНФОРМАЦІЯ_3 (по підготовці авіаційний кадрів), звільненого Наказом Головнокомандувача Військово-повітряних Сил Збройних Сил України від 31.07.2002 №0201 з військової служби у запас за пунктом 67, підпункт «Б» (за станом здоров'я) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, з 09.09.2002 виключено із списків особового складу частини і направлено для зарахування на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з довідкою від 27.07.1998 №86/23, виданою Квартирно-експлуатаційним відділом м. Києва Міністерства оборони України, за період проходження служби в військовій частині ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 з 01.08.1996 по 01.08.1998 жилою площею Міністерства оборони не забезпечувався.
Позивач перебував на квартирному обліку у фак №7 ІНФОРМАЦІЯ_4 з 29.10.1992 складом сім'ї 3 особи, а також у списках осіб, які мають право на першочергове отримання жилих приміщень з 26.03.1995, що підтверджується довідкою від 23.03.1999 № 19, виданої ІНФОРМАЦІЯ_8.
Відповідно до довідки від 25.02.2002 №14, виданої Київським квартиро-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України, ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_4 АДРЕСА_1 з 03.03.1995 року складом сім'ї 3 особи, а також у списках осіб, які мають право на першочергове, позачергове отримання жилих приміщень з 26.03.1995 року. Проживав у службовому приміщенні.
Згідно з випискою з протоколу № 48 від 18.11.1998 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 зарахований на квартирний облік з 03.03.1995 року з сім'єю в складі 3 осіб. Вказану виписку з протоколу № 48 від 18.11.1998 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_2 надано представником позивача, якою засвідчено справжність копії оригіналу.
Натомість на виконання вимог ухвали суду військовою частиною НОМЕР_2 надано витяг із протоколу засідання військової частини НОМЕР_2 від 18.11.1998 № 48, засвідчений печаткою в/ч НОМЕР_2 . Порядок денний: п.3 розгляд рапорту капітана ОСОБА_1 про зарахування про зарахування його на квартирний облік. Слухали: інформацію голови ЖК п/пр-ка ОСОБА_2 В ЖК надійшов рапорт к-на ОСОБА_1 про зарахування його на квартирний облік в в/ч НОМЕР_2 для отримання житлової площі. Рапорт написаний 28.09.1998. Постановили: зарахувати к-на ОСОБА_1 на квартирний облік у загальну чергу згідно наказу МО №20 з (дата 28.09.1998 з невідомих обставин у протоколі закреслена), дописана нова дата 26.03.1995 року. Довідково: стилістика витягу із протоколу відповідає оригіналу. Даних щодо зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку за період з 1998 по 2000 рік у журналі протоколів засідань житлової комісії в/ч НОМЕР_2 відсутні.
Відповідно до протоколу №11 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_4 від 26.06.2002, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_4 , залишено в черзі для отримання житла при ВК ВПС майора ОСОБА_1 по звільненню з лав Збройних Сил України за станом здоров'я. Дата постановки на квартирний облік - 03.02.1995, протокол № 2 від 04.09.2001. Склад сім'ї - 3 особи. Вид черги - позачергове отримання житла.
Листом від 27.08.2010 №1/627 військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про те, що його заява від 18.08.2010 року (вх. № 1/260 від 18.08.2010) щодо постановки на загальний квартирний облік розглянута 27.08.2010 на засіданні житлової комісії військової частини НОМЕР_1 . Рішенням житлової комісії позивача зараховано на квартирний облік в загальній черзі з 29.10.1992.
У подальшому, з листа військової частини НОМЕР_1 від 28.11.2019 №1/1/72/1101 позивач дізнався, що перебуває на квартирному обліку з 04.02.2000.
Позивач 06.02.2019 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з заявою, у якій просив змінити дату зарахування його на квартирний облік та вважати датою зарахування в загальній черзі з 29.10.1992.
Відповідно до витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 12.12.2019 №16 рішенням житлової комісії у відповідності розділу I п. 6 наказу Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380 та враховуючи лист начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №303/25-4971 від 25.09.2017 щодо правомірності дати зарахування на квартирну чергу майора запасу ОСОБА_1 , дату зарахування на квартирний облік при військовій частині НОМЕР_1 залишено без змін, а саме з 04.02.2002.
Не погоджуючись з позицією відповідача та зміною дати зарахування на квартирний облік, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що оскаржувані дії відповідача призводять до порушення рівності в черговості забезпечення житлом військовослужбовців.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Згідно із статтею 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Абзацом першим пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац четвертий пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Абзацом першим пункту 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Як передбачено частиною першою статті 9 ЖК України, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Відповідно до положень статей 9, 43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік.
Згідно із статтями 48, 49 ЖК України жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів.
Згідно пункту 11 Положення про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 23.12.1992 №220 та в подальшому викладеного в новій редакції на підставі наказу Міністра оборони України від 03.12.1995 №20 (далі - Положення №220), військовослужбовці беруться на квартирний облік рішенням житлової комісії військової частини, затвердженим командиром військової частини. На засіданні комісії має право бути присутнім військовослужбовець, відносно якого вирішується питання прийняття на квартирний облік. В рішенні вказується дата прийняття на облік, склад сім'ї, підстави для прийняття на облік, вид черги надання житлових приміщень (загальна черга, в першу чергу), а у випадку відмови в прийнятті на облік підстави відмови з посиланням на відповідну норму житлового законодавства. Датою постановки на квартирний облік вважається день, коли було винесене рішення житловою комісією військової частини про прийняття на квартирний облік. День прийняття на квартирний облік визначає місце військовослужбовця на одержання житлового приміщення.
Відповідно до пунктів 12, 13, 34 Положення №220 на кожного військовослужбовця, взятого на квартирний облік, оформлюється облікова справа, у якій знаходяться необхідні документи: рапорт про прийняття на квартирний облік, який підписується членами сім'ї, що проживають разом з військовослужбовцем, мають самостійне право на отримання житла та бажають разом з ним стати на облік; довідка з місця проживання про склад сім'ї та прописку; довідка про те, чи перебувають члени сім'ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчих комітетах місцевих Рад). Інші документи, при потребі, житлові комісії самі запитують через командирів військових частин у відповідних державних органів, установ, організацій.
Військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та КЕЧ району до отримання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала необхідність для надання іншого жилого приміщення; при переміщенні військовослужбовця до нового місця служби у інший населений пункт; при засудженні військовослужбовця до позбавлення волі на термін понад 6 місяців, крім умовного засудження; при наданні відомостей, що не відповідають дійсності та які стали основою для прийняття на облік або неправомірних дій командування при вирішенні питання про прийняття на облік.
Отже, всі питання, пов'язані із забезпеченням жилою площею військовослужбовців, вирішуються за місцем проходження ними служби.
Положенням №220 чітко визначено, що датою постановки на квартирний облік вважається день, коли було винесено рішення житловою комісією військової частини про прийняття на квартирний облік, а всі питання, пов'язані із забезпеченням жилою площею військовослужбовців, мають вирішуватися за місцем проходження ними служби. На кожного військовослужбовця, взятого на квартирний облік, оформляється облікова справа, у якій знаходяться необхідні документи: рапорт про прийняття на квартирний облік, довідка з місця проживання про склад сім'ї та прописку, довідка про те, чи перебувають члени сім'ї на квартирному обліку за місцем роботи. Інші документи, при потребі, житлові комісії самі запитують через командирів військових частин у відповідних державних органів, установ, організацій.
Аналогічні положення містяться й у Правилах обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 №470.
Наказом Міністра оборони України від 06.10.2006 №577 затверджено Інструкцію про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень. На підставі даного наказу №577 наказ Міністра оборони України від 03.02.1995 №20 втратив чинність.
Надалі, наказ Міністра оборони України №577 втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 30.11.2011 №737 «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями».
Наказ Міністерства оборони України від 30.11.2011 №737 втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» (далі - Інструкція №380).
Відповідно статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України постановою від 03.08.2006 № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» (далі - Порядок №1081) затвердив порядок, який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.
Згідно з пунктом 4 Порядку №1081 центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронні органи спеціального призначення, Держспецтрансслужба та Держспецзв'язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, видають нормативно-правові акти з питань забезпечення військовослужбовців житлом.
На підставі пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №1865-IV від 24.06.2004 (далі - Закон №1865-IV) військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності цим Законом забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку.
Абзац четвертий пункту 4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону №1865-IV покладає зобов'язання на Кабінет Міністрів України забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
Порядком №1081 визначено алгоритм обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, надання житлових приміщень для постійного проживання. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
З системного аналізу наведених норм вбачається, що військовослужбовці мають право на забезпечення їх та членів їх сімей жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення. Для реалізації такими особами зазначеного права необхідним є їх перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
З метою вдосконалення забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями наказом Міністерства оборони України №380 від 31.07.2018 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція №380).
Інструкція №380 визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
Відповідно до пункту 1 розділу VІ Інструкції №380 житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку.
Пунктом 6 розділу І Інструкції №380 передбачено, що військовослужбовці та члени їх сімей до одержання ними жилого приміщення для постійного проживання мають право зареєструватися у військовій частині за її місцезнаходженням.
Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції №380 визначено, що для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах утворюються житлові комісії.
Основною формою роботи житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) є засідання (збори). Засідання (збори) є правочинними, якщо на них присутні більше ніж 2/3 членів комісії. Рішення приймається відкритим голосуванням за умови 50 % загальної кількості членів житлової комісії плюс 1 голос (пункт 4 Розділу ІІ Інструкції №380).
Відповідно до пунктів 7, 8 розділу ІІ Інструкції №380 житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) має право приймати рішення, серед іншого, щодо зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання.
Рішення житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом (додаток 4), підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі.
Пункт 9 розділу VI Інструкції №380 встановлює, що військовослужбовці, які перебували на обліку за попереднім місцем проходження військової служби, на загальних підставах в органах місцевого самоврядування та до набрання чинності цією Інструкцією зараховуються на облік із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також заносяться у списки осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла за наявності підстав. Час перебування військовослужбовців на обліку для поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею) не враховується.
Згідно положень пункту 16 розділу VI Інструкції №380 житлові комісії військових частин (об'єднані житлові комісії) щороку проводять інвентаризацію облікових справ військовослужбовців та членів їх сімей, що перебувають на обліку, під час якої перевіряються житлові умови (за необхідності), а також оновлюються документи, що містяться в облікових справах.
ОСОБА_1 вперше був зарахований на квартирний облік 29.10.1992.
При подальшому проходженні військової служби в інших військових частинах ОСОБА_1 продовжував перебувати на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, з датою зарахування з 29.10.1992 зі складом сім'ї, в тому числі й у військовій частині НОМЕР_1 .
Посилання відповідача на відсутність доказів того, що позивач перебував на обліку та забезпечувався або не забезпечувався житлом під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , в ІНФОРМАЦІЯ_9 спростовується матеріалами справи.
Військовою частиною НОМЕР_2 надано витяг із протоколу засідання військової частини НОМЕР_2 від 18.11.1998 № 48, засвідчений печаткою в/ч НОМЕР_2 . Порядок денний: п.3 розгляд рапорту капітана ОСОБА_1 про зарахування про зарахування його на квартирний облік. Слухали: інформацію голови ЖК п/пр-ка ОСОБА_2 В ЖК надійшов рапорт к-на ОСОБА_1 про зарахування його на квартирний облік в в/ч НОМЕР_2 для отримання житлової площі. Рапорт написаний 28.09.1998. Постановили: зарахувати к-на ОСОБА_1 на квартирний облік у загальну чергу згідно наказу МО №20 з (дата 28.09.1998 з невідомих обставин у протоколі закреслена), дописана нова дата 26.03.1995 року. Довідково: стилістика витягу із протоколу відповідає оригіналу. Даних щодо зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку за період з 1998 по 2000 рік у журналі протоколів засідань житлової комісії в/ч НОМЕР_2 відсутні.
Оцінюючи підставу, яка слугувала перенесенню дати зарахування на квартирний облік позивача та членів його сім'ї на пізнішу дату, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що пунктом 15 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській РСР визначено, що на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також мають реєстрацію місця проживання у даному населеному пункті.
Пунктом 43 зазначених Правил передбачено можливість перенесення на рік черговості на одержання жилого приміщення громадянинові, який перебуває на квартирному обліку за місцем роботі, якщо протягом попереднього року за систематичне порушення трудової дисципліни, пияцтво, хуліганство, розкрадання державного або громадського майна до нього застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського впливу, або заходи адміністративного стягнення чи кримінального покарання, за винятком випадку, передбаченого підпунктом 4 пункту 26 цих Правил.
Перенесення черговості на одержання жилого приміщення на рік може бути застосоване також до громадянина, який безпідставно відмовився від наданого жилого приміщення, що відповідає встановленим вимогам і розміру.
Черговість може бути перенесено і в інших випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Рішення про перенесення черговості приймається органами, які винесли рішення про взяття громадянина на квартирний облік.
Відповідач, як на підставу прийняття рішення про перенесення дати зарахування позивача на квартирний облік вказує на відсутність доказів перебування у черзі під час служби у ІНФОРМАЦІЯ_9, що спростовано матеріалами справи.
Відповідачем зазначалось, що позивач під час служби у ІНФОРМАЦІЯ_9 був забезпечений житлом та втратив право на чергу.
Поряд з цим, зі змісту п. 15 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській РСР вбачається, що даним пунктом передбачено наявність реєстрації місця проживання у певному населеному пункті саме при постановленні громадян на облік осіб, потребуючих поліпшення житлових умов.
Посилання відповідача на відсутність реєстрації місця проживання позивача як на підставу перенесення дати зарахування позивача на квартирний облік не знаходить свого відображення в нормах законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Крім того, з матеріалів справи встановлено, що позивач перебуває на квартирному обліку (обліку осіб та членів їх сімей, які набули право та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання (загальна черга) з 29.10.1992).
Доказів того, що за цей період позивач забезпечувався житлом за рахунок Міністерства оборони, матеріали справи не містять, а відповідач на підтвердження зазначених доводів щодо забезпечення позивача житлом не надав жодних доказів, зокрема в суді апеляційної інстанції.
Окрім того, докази того, що рішення житлової комісії військової частини, відповідно до якого позивача було зараховано на квартирний облік з 29.10.1992 скасовано - відсутні.
Перебування позивача на квартирному обліку не заперечувалося протягом всього часу перебування на обліку, законність постановки на квартирний облік не оскаржувалась відповідачем.
Водночас, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод або підставою для їх обмеження. Таким чином, наявність чи відсутність прописки (реєстрації) не може бути визнана законною підставою для переміщення особи у черзі квартирного обліку. У свою чергу, факт забезпечення позивача та його родини житлом відповідач не довів.
Як роз'яснив Верховний Суд в правових висновках, викладених в постановах від 03.05.2018 у справі №359/6809/17 (провадження №61-10533св18); від 20.03.2019 у справі №760/750/16-ц (провадження №61-10380св18); від 10.10.2019 у справі №359/1347/17 (провадження №61-26027св18), розглядаючи аналогічні справи, судам належить з'ясовувати такі обставини: чи скасовувалось рішення житлової комісії про зарахування військовослужбовця на квартирний облік; чи був зарахований військовослужбовець на квартирний облік внаслідок подання ним недостовірних відомостей або внаслідок неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття військовослужбовця на квартирний облік.
Рішення про перенесення дати зарахування на квартирний облік на більш пізню дату було прийнято житловою комісією військової частини НОМЕР_1 ще 19.10.2017 згідно витягу з протоколу №262. При цьому це рішення позивачем оскаржено не було.
Разом з тим, відповідно до пункту 7 розділу II Інструкції житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) має право приймати рішення щодо:
взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею);
взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання;
надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової житлової площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення;
зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання;
внесення змін до облікових справ військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання;
перегляду раніше прийнятих рішень цією житловою комісією або в порядку правонаступництва.
Відтак, позивач не позбавлений права звернутися до житлової комісії з заявою про зміну дати зарахування на квартирний облік або переглянути раніше прийняте рішення та вже оскаржити рішення житлової комісії, прийняте за наслідками розгляду цієї заяви.
Суд першої інстанції цілком обґрунтовано розглянув у межах цієї справи правомірність перенесення відповідачем дати зарахування позивача на квартирний облік з 29.10.1992 на 04.02.2000 у контексті рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 12.12.2019, оформленого протоколом №16, про відмову у перенесенні дати зарахування ОСОБА_1 та членів його сім'ї на квартирний облік з 04.02.2000 на 29.10.1992, вказавши, що таке рішення житлової комісії необхідно визнати протиправними та скасувати.
Стосовно зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 з членами його сім'ї на квартирному обліку з 29.10.1992, то пункт 7 розділу II Інструкції передбачає повноваження житлової комісії змінити дату зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей.
Тому, враховуючи, що оскаржувані дії відповідача призводять до порушення рівності в черговості забезпечення житлом військовослужбовців, які проходять військову службу, не змінюючи місця служби, та військовослужбовців, які внаслідок переїзду до іншого місця служби, втрачають при цьому час квартирного обліку за попереднім місцем служби, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача поновити ОСОБА_1 та членів його сім'ї на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 з 29.10.1992.
Безпідставними є посилання відповідача та третьої особи, що на підставі наказу Міністра оборони України №20 від 03.02.1995 при переміщенні військовослужбовця по службі в інший гарнізон йому зараховується попередній час перебування на квартирному обліку, але не раніше ніж з дня набрання чинності наказом (дата набрання чинності зазначеного наказу 03.03.1995).
Так, наказ Міністра оборони України від 03.02.1995 №20, на який посилаються відповідач та третя особа, втратив чинність, а оспорювана бездіяльність відповідача призводять до порушення рівності в черговості забезпечення житлом військовослужбовців, які проходять військову службу, не змінюючи місця служби, та військовослужбовців, які внаслідок переїзду до іншого місця служби втрачають при цьому час квартирного обліку за попереднім місцем служби, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 27.09.2018 у справі №362/4307/17, від 10.10.2019 у справі №359/1347/17, від 03.06.2020 в справі №552/7474/17, 17.06.2020 у справі №362/1421/18.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
В частині тверджень апелянта, як на підставу для відмови в задоволенні позову в частині того, що відповідач має сумніви у добросовісному використанню процесуальних прав позивачем та поданні доказів, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянтом всупереч вищевказаного обов'язку не доведено правомірність своїх дій та рішень в межах спірних правовідносин, а відтак сумніви відповідача в діях позивача не можуть бути правовою підставою для задоволення вимог апеляційної скарги.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанції. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Київське квартирно-експлуатаційне управління про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: О. М. Ганечко
Я. М. Василенко