Справа № 580/3286/23 Суддя (судді) першої інстанції: Рідзель О.А.
22 травня 2024 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року,
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незвільнення позивача з військової служби за станом здоров'я;
- зобов'язати відповідача звільнити позивача з військової служби за станом здоров'я з виключенням зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та здійснити розрахунки відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та подальшого його виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на виконання наказу Командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 31.08.2015 № 69.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, включити ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та у подальшому виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на виконання наказу Командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 31.08.2015 № 69.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права та відмовити у задоволенні позову.
Доводи апелянта обґрунтовані зокрема тим, що підстави для задоволення позовних вимог - відсутні, позаяк питання звільнення позивача з військової служби було вирішено 31.08.2015 відповідно до наказу командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 31.08.2015 №69, яким ОСОБА_1 звільнений з лав Збройних Сил України в запас).
Водночас, після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби здійснюються заходи щодо здавання посади військовослужбовцем. Лише після цього відбувається виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, про що видається наказ.
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Отже, оскільки відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволених позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач 02.09.2014 призваний на військову службу згідно з Указом Президента України від 21.07.2014 №607 «Про проведення часткової мобілізації».
Відповідно до наказу військової частини-польова пошта НОМЕР_2 від 02.09.2014 №114 капітана ОСОБА_1 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_2 02.09.2014, призначено на посаду корегувач першої роти охорони, зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.
Відповідно до наказу військової частини-польова пошта НОМЕР_2 від 02.12.2014 №195 особовий склад військової частини-польова пошта НОМЕР_2 , у т.ч. капітан юстиції ОСОБА_1 , твп помічник командира батальйону з правової роботи, вважається таким, що вибув у зону проведення АТО.
Відповідно до наказу військової частини-польова пошта НОМЕР_2 від 24.12.2014 №208 (п.2.2.1.) вважається таким, що вибув на стаціонарне лікування та виключено з котлового забезпечення з 24.12.2014 капітан юстиції ОСОБА_1 , корегувач 2 мотопіхотної роти. Підстава: направлення начальника медичної служби від 24.12.2014 №193.
Також, відповідно до п.4.1. наказу військової частини-польова пошта НОМЕР_2 від 24.12.2014 №208 капітан юстиції ОСОБА_1 , корегувач 2 мотопіхотної роти, вважається таким, що брав безпосередню участь а АТО на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань та вибув зі складу сил та засобів до пункту постійної дислокації.
Відповідно до постанови ЦВЛК МО України від 30.04.2015 вих.№3045/11 позивач придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.
Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » генерал-майора ОСОБА_2 (по особовому складу) від 31.08.2015 №69 капітана юстиції ОСОБА_1 , звільнено з військової служби у запас відповідно до п. «є» ч.8 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», п.3 Указу Президента України від 12.06.2015 №328/2015 «Про часткову мобілізацію».
05.07.2022 позивач звернувся до Міністерства оброни України, управління Сухопутних військ ЗСУ із рапортом, в якому просив надати наказ про його звільнення із ЗСУ за станом здоров'я.
Дорученням від 02.08.2022 №Д-6948/Л вказане звернення позивача направлене для розгляду командиру військової частини НОМЕР_1 .
Листом від 08.08.2022 №985/818 за підписом тво командира військової частини НОМЕР_1 , адресованим начальнику штабу - заступнику командування військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », повідомлено, що згідно з книгою штатно-посадового обліку, книги обліку тимчасово відсутнього і прибулого особового складу, книги алфавітного обліку офіцерів, військовослужбовець ОСОБА_1 в списках особової частини НОМЕР_1 не рахувався та не рахується з часу формування частини.
Також зазначено, що військова частина-польова пошта НОМЕР_2 була сформована на фондах ІНФОРМАЦІЯ_3 у 2014 році як батальйон територіальної оборони. В ході проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей військову частину-польова пошта НОМЕР_2 було передано в підпорядкування та зараховано на всі види забезпечення до військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 , де вона перебувала до травня 2016 року.
Відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України №Д-322/1/20дск від 30.11.2016, директиви командувача Сухопутних військ Збройних Сил України №Д-17дск від 03.12.2016 щодо проведення організаційних заходів у військовій частині-польова пошта НОМЕР_4 (на даний час - НОМЕР_1 ) і військовій частині-польова пошта НОМЕР_2 були проведені заходи щодо реформування військової частини, після яких військова частина-польова пошта НОМЕР_2 припинила своє існування та ввійшла до складу військової частини-польова пошта НОМЕР_4 (на даний час - НОМЕР_1 ) як лінійний підрозділ (батальйон охорони). З цього часу розпочався процес ліквідації військової частини - польова пошта НОМЕР_2 .
У зв'язку із цим тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 , на той час - майором ОСОБА_3 , були складені рапорти на ім'я командира військової частини-польова пошта НОМЕР_4 (на даний час - НОМЕР_1 ) з проханням зарахувати у розпорядження командира військової частини-польова пошта НОМЕР_4 (на даний час - НОМЕР_1 ) особовий склад військової частини-польова пошта НОМЕР_2 , який самовільно залишив військову частину, знаходиться в розшуку та перебуває в розпорядженні командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 у відповідності до вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008. В зазначених рапортах військовослужбовця з прізвищем ОСОБА_1 зазначено не було.
Оскільки військову частину-польова пошта НОМЕР_2 у 2017 році розформовано та передано в підпорядкування військовій частині НОМЕР_1 , як лінійний батальйон охорони, всі справи архівного зберігання, в тому числі і накази командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині), передані на архівне зберігання до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.
У військовій частині НОМЕР_1 документи, які б охоплювали період проходження військової служби військовослужбовцями військової частини польова пошта НОМЕР_2 із 2014 року по 2017 рік, відсутні.
Також, повідомлено про наявність наказу військової частини-польова пошта НОМЕР_2 від 29.05.2015 №180 про самовільне залишення ОСОБА_1 військової частини з 29.05.2015. В листопаді 2021 року ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив, що такий військовослужбовець знятий з обліку військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину, на підставі наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ ЗСУ від 31.08.2015 №69 та в розшуку не перебуває.
Отже, посадове становище ОСОБА_1 не зрозуміле, а з наявних документів є підстави вважати, що він не прибув до військової частини-польова пошта НОМЕР_2 після лікування, належним чином справу та посаду не здав, тому був поданий таким, що самовільно залишив військову частину або місце служби та повинен перебувати в розшуку.
Надалі позивач звернувся до Міністерства оборони України із скаргою від 01.03.2023 №95, в якій просив звільнити ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров'я з виключенням зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та здійснити розрахунки з виплати грошового забезпечення при звільненні. Надати припис прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 для виключення з військового обліку. Забезпечити ОСОБА_1 документами для отримання статусу учасника бойових дій та документами відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1.
Дорученням від 27.03.2023 №193/2 вказане звернення позивача направлене для розгляду командиру військової частини НОМЕР_1 .
Листом від 30.03.2023 №212/К за підписом тво командира військової частини НОМЕР_1 адвокату ОСОБА_4 надано відповідь за змістом аналогічну листу від 08.08.2022 №985/818.
Вважаючи протиправними висновки відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час розгляду справи наявний наказ про звільнення позивача з військової служби. Доказів оскарження, скасування чи внесення змін до вказаного наказу суду не надано. Водночас, ефективним способом захисту порушеного права позивача є вихід за межі позовних вимог на підставі ст.9 КАС України та зобов'язання відповідача відповідно до Положення №1153/2008 включити позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та у подальшому виключити його зі списків особового складу цієї військової частини на виконання наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 31.08.2015 №69.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Статтею 26 Закону №2232-XII (у редакції, чинній на час дії особливого періоду) визначені підстави для звільнення з військової служби.
Відповідно до п. «ґ» ч. 2 ст. 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення зі служби проводиться: військовослужбовці, призвані на військову службу в особливий період, - на підставах, передбачених частиною восьмою цієї статті.
Підпунктом «є» п.1 ч.8 статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачалося, що під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу у строки, визначені рішенням Президента України.
Указом Президента України від 12.06.2015 №328/2015 «Про звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607 "Про часткову мобілізацію"», відповідно до пункту 17 частини першої статті 106 Конституції України, керуючись підпунктом "є" пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", постановлено провести у липні - вересні 2015 року звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607 "Про часткову мобілізацію".
На виконання вказаного Указу Президента України, наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » генерал-майора ОСОБА_2 (по особовому складу) від 31.08.2015 №69 капітана юстиції ОСОБА_1 , звільнено з військової служби у запас.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги акцентує увагу на тому, що станом на час розгляду справи наявний наказ про звільнення позивача з військової служби.
Натомість доказів оскарження, скасування чи внесення змін до вказаного наказу ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано.
На підставі ч.2 ст.24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
На підставі п.242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
У разі звільнення з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) визначає посаду для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України. Зазначена характеристика додається до особової справи військовослужбовця.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Отже, передбачено порядок реалізації наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби, шляхом видання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини і направлення на військовий облік.
Наказ командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » генерал-майора ОСОБА_2 (по особовому складу) від 31.08.2015 №69, яким капітана юстиції ОСОБА_1 , звільнено з військової служби у запас не реалізовано, шляхом видання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини.
Позивач не був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , оскільки під час ліквідації військової частини-польова пошта НОМЕР_2 та її входження до військової частини НОМЕР_1 , в рапортах про зарахування військовослужбовців позивача зазначено не було.
Відповідно до підп.1 п.116 Положення №1153/2008 розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців, є підставою для зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання.
З листа від 08.08.2022 №985/818 вбачається, що відповідач принаймні із серпня 2022 року був обізнаний про перебування ОСОБА_1 на службі у військовій частині-польова пошта НОМЕР_2 (яка ліквідована та ввійшла до складу військової частини НОМЕР_1 ), а також про наявність наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 31.08.2015 №69, яким капітана юстиції ОСОБА_1 , звільнено з військової служби у запас.
Разом з тим, на виконання вимог Положення №1153/2008 службовими особами військової частини НОМЕР_1 не вчинено дій щодо зарахування позивача у розпорядження, списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та подальшого його виключення зв списків особового складу на виконання наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 31.08.2015 №69, що на переконання суду свідчить про неправомірність такої бездіяльності.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянтом всупереч вищевказаного обов'язку не доведено правомірність своїх дій та рішень в межах спірних правовідносин.
В контексті викладеного, суд попередньої інстанції аргументовано вказав, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом зобов'язання відповідача відповідно до Положення №1153/2008 включити позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та у подальшому виключити його зі списків особового складу цієї військової частини на виконання наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 31.08.2015 №69.
Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій та були враховані судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення, яке, на переконання колегії суддів, є законним та прийнято з дотриманням норм матеріального права.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку за наслідками розгляду даного спору.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко