Справа № 640/1973/20 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.
22 травня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Штульман І.В.
суддів: Вівдиченко Т.Р.,
Черпака Ю.К.,
при секретарі судового засідання Верес П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно з статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року за заявою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. про зміну способу і порядку виконання судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
28 січня 2020 року в Окружний адміністративний суд міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про:
- визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати йому грошової компенсації відпустки як постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС за період з 2014 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 10 вересня 2019 року;
- зобов'язання нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС за період з 2014 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 10 вересня 2019 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС за період з 2014 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 10 вересня 2019 року, Зобов'язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС за період з 2014 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 10 вересня 2019 року.
14 червня 2023 року до Київського окружного адміністративного суду від Григорян О.Г. , - старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, надійшла заява (подання) про зміну способу та порядку виконання рішення суду в порядку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (а.с.105-109).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року залишено без руху заяву (подання) державного виконавця з підстав ненадання документа про сплату судового збору.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року заяву повернуто Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.128).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2024 року апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року заяву старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про заміну способу та порядку виконання рішення суду призначено до розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року задоволено заяву про зміну способу виконання рішення, змінено спосіб виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2021 року по справі №640/1973/20, яке набрало законної сили 30 червня 2021 року, про зобов'язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС за період з 2014 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 10 вересня 2019 року, - шляхом стягнення з Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6) на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) коштів в сумі 105724,22 грн, які нараховані Міністерством оборони України.
Не погоджуючись з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року, Міністерство оборони України (надалі - апелянт) звернулося до суду з апеляційною скаргою, просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про заміну способу та порядку виконання рішення суду, поданої в порядку статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали неповно досліджено обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Представником відповідача Кучмою А.Г. 22 травня 2024 року через систему «Електронний суд» подано до суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник Міністерства оборони України приймає участь в іншому судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що клопотання представника відповідача задоволенню не підлягає, оскільки розгляд даної справи має усічений строк розгляду (тридцять днів) та представником Міністерства оборони України не надано до суду апеляційної інстанції доказів того, що у відповідача наявні лише два представника, один з яких перебуває у відрядженні до 15 червня 2024 року, а інший приймає участь в іншому судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів приходить до слідуючого.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
За приписами частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає, що процесуальна можливість змінити спосіб або порядок виконання судового рішення виникає за наявності виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.
Отже, у разі необхідності зміни способу або порядку виконання судового рішення необхідно звернути увагу на те, що: 1) із відповідною заявою слід звертатися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції; 2) із такою заявою можуть звернутися стягувач чи виконавець (у випадках, встановлених законом); 3) для зміни способу або порядку виконання судового рішення повинні існувати обставини, що істотно ускладнюють належне виконання рішення або роблять його неможливим; 4) на виконання вимог процесуального законодавства потрібно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вищевказаних обставин як підстави для задоволення судом відповідної заяви.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що станом 14 червня 2023 року сума заборгованості, що утворилась в ході проведення нарахування стягувачу за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року у справі №640/1973/20 становить 105724,22 грн. Дана сума підтверджується Міністерством оборони України.
Апелянт зазначає, що на виконання рішення суду першої інстанції, Міністерством оборони України 08 вересня 2021 року за вих. №220/5991 надані розрахунки видатків та грошового забезпечення ОСОБА_1 і реєстр нарахування коштів за період додаткової відпустки до Управління соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації (уповноваженого органу).
Управлінням соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації листом від 29 вересня 2021 року за вих. №108/260-6438/33 Міністерству оборони України відмовлено у виділенні коштів для виконання рішення суду з огляду на те, що паспортом бюджетної програми КПКВК 2501200 "Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на поточний 2021 рік не передбачено фінансування на виконання судових рішень незалежно від того, в якому році вони були прийняті та запропоновано звернутись до Міністерства соціальної політики Україні, яке є головним розпорядником коштів зазначеної бюджетної програми.
Міністерство соціальної політики Україні листом від 09 листопада 2021 року №18911/0/2-21/44 повідомило Міністерство оборони України, що бюджетних призначень на забезпечення виконання судових рішень за бюджетною програмою КПКВК 2501200 Законом України "Про Державний бюджет на 2021 рік" (як і законами про державний бюджет за попередні роки) не передбачено, тому відповідні видатки не передбачаються у кошторисах розпорядників бюджетних коштів та відповідних паспортах бюджетної програми.
Міністерством фінансів України листом від 27 січня 2022 року №10010-36-5/2695 не надало чіткого роз'яснення щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2021 року по справі №640/1973/20 в частині проведення виплати ОСОБА_1 заборгованості, що утворилась за наслідками здійсненого нарахування.
За твердженнями апелянта ним, як боржником, здійснено заходи направлені на повне та фактичне виконання рішення суду, однак виконання даного рішення суду у спосіб та порядок встановлений таким рішенням не виявляється можливим з об'єктивних підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року в справі №640/1973/20, яке набрало законної сили 30 червня 2021 року, в частині щодо зобов'язання Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС за період з 2014 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 10 вересня 2019 року не виконано у повному обсязі, оскільки відповідачем не здійснено перерахунок коштів у розмірі 105724,22 грн на відповідний рахунок позивача.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання, що кореспондується з пунктом 5 частиною третьої статті 2, частиною другої статті 14, частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України та частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх висновках, викладених в рішенні від 28 листопада 1999 року по справі «Брумареску проти Румунії», зазначив, що одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
Таким чином, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року у справі №640/1973/20, яке набрало законної сили 30 червня 2021 року, в частині щодо зобов'язання Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС за період з 2014 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 10 вересня 2019 року не виконано у повному обсязі, оскільки відповідачем не здійснено перерахунок коштів у розмірі 105724,22 грн на відповідний рахунок позивача.
Постановою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі №2804/2076/17 встановлено, що сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити зокрема те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Тобто набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких Рішеннях від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005, від 29 червня 2010 року №17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011).
При таких обставинах суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року у справі №640/1973/20 не виконано відповідачем, чим порушено права та законні інтереси позивача ОСОБА_1 .
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15, від 02 лютого 2016 року у справі №804/14800/14.
Відповідно до абзацу десятого пункту 9 Рішення Конституційного суду України від 30 січня 2003 року №3рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Враховуючи вищезазначене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з метою ефективного судового захисту прав позивача необхідно змінити спосіб і порядок виконання судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року, шляхом стягнення з Міністерства оборони України суми заборгованості на користь ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції від 13 березня 2024 року не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді заяви старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. про зміну способу і порядку виконання судового рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2021 року неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки ухвала Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року ухвалена з додержанням норм права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року за заявою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. про зміну способу і порядку виконання судового рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: Т.Р. Вівдиченко
Ю.К. Черпак