Справа № 320/14868/23 Суддя (судді) першої інстанції: Марич Є.В.
21 травня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя - Голяшкін О.В.,
судді - Заїка М.М., Швед Е.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 року у справі № 320/14868/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними дії відповідача щодо обмеження з 01.04.2019 року максимальним розміром пенсії та недоотримані за минулий час суми пенсії позивача після перерахунку пенсії на підставі рішення ОАСК від 31.10.2022 року у справі № 640/36575/21. Зобов'язано відповідача здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії і недоотримані за минулий час суми пенсії позивача на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.09.2021 року № 10344 та рішення ОАСК від 31.10.2022 року у справі № 640/36575/21 без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
29.02.2024 року позивач подав до суду першої інстанції заяву про роз'яснення рішення, в якій просив роз'яснити ГУ ПФУ в м. Києві, що перерахунок та виплату позивачу раніше призначеної пенсії необхідно здійснити без обмеження 10-ма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність при зміні посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних видів грошового забезпечення (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.09.2021 року № 10344, з урахуванням висновків ОАСК, викладених у рішенні від 31.10.2022 року у справі № 640/36575/21, та виплатити різницю з урахуванням раніше виплачених сум у першу чергу згідно прикінцевих та перехідних положень Закону України від 05.06.2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 року відмовлено.
При винесенні ухвали суд першої інстанції виходив із необґрунтованості поданої заяви. Судом зазначено, що заявник просив роз'яснити власне не саме рішення та його текст, а вказати про необхідність вчинення відповідачем певних дій на підставі рішення. Порушені заявником у заяві питання фактично полягають у наданні юридичної консультації та роз'ясненні механізму виконання ухваленого судом рішення, що виходить за межі повноважень суду та є недопустимим з точки зору Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суд не є тим органом, який уповноважений надавати такого виду роз'яснення. Крім того, судом в рішенні від 08.11.2023 року визначено законодавчі межі, в рамках яких територіальний орган ПФУ має виконати покладені на нього законом функції.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду для роз'яснення рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 року.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що метою судового рішення від 08.11.2023 року було зняти обмеження виплати пенсії позивача максимальним розміром, але ця мета залишилась невиконаною через подвійне трактування відповідачем дати зняття обмеження пенсії у рішенні суду. Через відмову у роз'ясненні рішення суду та неповне виконання цього рішення, відповідач продовжує обмежувати позивачу виплату пенсії максимальним розміром, чим порушує його право на її отримання.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 254 КАС України, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
У п. 19 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що роз'яснення судового рішення можливе тоді, коли воно є незрозумілим. При роз'ясненні свого рішення суд в ухвалі з цього приводу викладає більш повно і ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Суд вказує на те, що необхідність роз'яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю за змістом, коли останнє є незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, які повинні здійснювати його виконання.
Згідно п. 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.
Підставою для роз'яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз'ясненням судового рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. Водночас, суд роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.
Відтак, процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.
Варто звернути увагу на те, що ст. 254 КАС України передбачає можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.
Незрозумілість судового рішення є оціночним поняттям, а доцільність роз'яснення судового рішення приймається на розсуд суду.
Отже, з системного аналізу даної норми вбачається, що роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом - відсутністю причинно-наслідкових зв'язків у межах документу, невідповідності мотивувальної частини рішення його резолютивній частині; недотриманням вимог ясності, яке полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення та визначеності рішення.
Таким чином, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановляння додаткового рішення цим же судом.
Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що заява про роз'яснення судом першої інстанції відповідачу судове рішення від 08.11.2023 року не підлягає задоволенню, оскільки рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 року є вмотивованим і зрозумілим. Вказані Закони України та нормативно-правові акти, якими керувався суд першої інстанції при вирішенні позову, містять чіткий порядок виконання, у мотивувальній та резолютивній частинах рішення суду зазначено усі обставини справи та мотиви, які суд врахував при прийнятті рішення, і положення Закону, яким він керувався з огляду на об'єкт порушеного права.
Щодо посилання позивача про необхідність роз'яснення відповідачу ГУ ПФУ у м. Києві, що перерахунок та виплата раніше призначеної пенсії позивачу необхідно здійснити без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, то вказані обставини виходять із резолютивної частини рішення щодо зобов'язання відповідача перерахувати і виплатити пенсію без обмеження її максимальним розміром, є чіткими і зрозумілими та додаткового роз'яснення не потребують.
На підставі викладеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про роз'яснення рішення від 08.11.2023 року, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 та ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.В. Голяшкін
Судді М.М. Заїка
Е.Ю. Швед
Повний текст постанови складено 21.04.2024 року.