23 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/6600/24
Суддя-доповідач П'ятого апеляційного адміністративного суду Димерлій О.О., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 року у справі №420/6600/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
28.02.2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 22.12.2016 із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 22.12.2016 із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12.01.2017 по 28.02.2018, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 12.01.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 року у справі №420/6600/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 22.12.2016 із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 22.12.2016 із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12.01.2017 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 12.01.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись частково із рішенням суду першої інстанції, 22.05.2024 року через підсистему «Електронний суд» військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України подано апеляційну скаргу до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Водночас, в порушення вимог п.1 ч.5 ст.296 КАС України, скаржником до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Разом з цим, в апеляційній скарзі скаржником викладено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі.
В обґрунтування означеного звернення суб'єкт владних повноважень зазначає, що військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою, асигнування якої повністю залежать від розподілу державного бюджету. При цьому, військова частина НОМЕР_1 , яка є відповідачем у справі, входить до структури Міністерства оборони України та залучена до забезпечення оборони України. Також, скаржник вказує, що із запровадженням в Україні воєнного стану, всі фінансові ресурси Міністерства оборони України спрямовані на першочергове фінансування потреб підрозділів Збройних Сил України у ході захисту суверенітету України. До того ж, відповідач акцентує увагу на тому, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду.
Надаючи оцінку клопотанню суб'єкта владних повноважень про звільнення від сплати судового збору, суддя-доповідач звертає увагу на таке.
Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати врегульовано положеннями частини 1 статті 133 КАС України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно із частиною 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір», відповідно до статті 1 якого судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору та перелік суб'єктів, до яких такі умови можуть бути застосовані, визначено статтею 8 Закону України «Про судовий збір».
Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, положеннями чинного законодавства встановлено вичерпний перелік умов, суб'єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору.
Натомість, наведені військовою частиною НОМЕР_1 в клопотанні про звільнення від сплати судового збору підстави не кореспондуються із приписами статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Крім того, саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів, які розглядаються в призмі вирішення питання стосовно звільнення від сплати судового збору. Слід зазначити, що обов'язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно.
Застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною для звільнення від сплати судового збору.
У даному випадку, враховуються положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно із якими однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95) «право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя».
Отже, сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
До того ж, клопотання військовою частини НОМЕР_1 про звільнення від сплати судового збору скаржником обґрунтовується лише окремими посиланнями на законодавчі приписи, рішення Європейського суду з прав людини, без зазначення конкретних обставин (з підтверджуючими доказами та матеріалами), які дійсно перешкоджають суб'єкту владних повноважень сплатити судовий збір.
Також, лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для застосування інституту «звільнення від сплати судового збору». У такому випадку, суб'єкт владних повноважень має обґрунтувати, з наданням належних та допустимих доказів, яким чином введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу та перешкоджає йому сплатити судовий збір.
Натомість, суб'єктом владних повноважень не доведено, з поданням належних та допустимих доказів, наявності причинного зв'язку між введенням в Україні воєнного стану та неможливістю сплатити судовий збір.
Суддя-доповідач зазначає, що маючи намір реалізації наданого права на апеляційне оскарження судового рішення суб'єкт владних повноважень повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов'язків.
Водночас, сукупність обставин у цій справі вказує на те, що військовою частиною НОМЕР_1 не було вчинено усіх залежних та можливих від скаржника дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів уважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення від сплати судового збору, з огляду на його необґрунтованість.
Щодо розміру судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на судове рішення у даній справі, суддя-доповідач вказує про таке.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставки судового збору установлюються у таких розмірах, зокрема, позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
У відповідності із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», станом на 1 січня 2024 року, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 3028 грн.
Розрахований відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції складає 1816 грн. 80 коп. (1211 грн. 20 коп. х 150%)
У свою чергу, у відповідності із приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи, що апеляційну скаргу скаржником подано в електронній формі, у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, у підсумку, сума судового збору за подачу апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 року у справі №420/6600/24 складає 1453 грн. 44 коп. (1816 грн. 80 коп. х 0,8).
Виходячи із зазначеного та з наведених вище норм законодавства, за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції скаржник повинен сплатити судовий збір у розмірі 1453 грн. 44 коп. на рахунок UA678999980313101206081015758, код класифікації доходів бюджету - 22030101, отримувач - ГУК в Одеській області /Приморський р-н/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37607526, банк отримувач: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998.
Згідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.
Оскільки особою, яка оскаржує рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не сплачено судовий збір, подана апеляційна скарга, на підставі ст. 298 КАС України, підлягає залишенню без руху.
Керуючись ст. 169, 292, 293, 298 КАС України, суддя-доповідач
У задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 року у справі №420/6600/24 - залишити без руху.
Для усунення недоліків поданої апеляційної скарги надати скаржнику 10-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом подання до апеляційного суду доказів сплати судового збору у розмірі 1453 грн. 44 коп.
Роз'яснити скаржнику, що у разі не усунення недоліків апеляційної скарги щодо надання доказів сплати судового збору, апеляційну скаргу, відповідно до ст.169 КАС України, буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій