П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 495/2702/23
Головуючий в 1 інстанції: Прийомова О.Ю
Дата і місце ухвалення 16.02.2024р. м. Білгород-Дністровський
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г.,
Шевчук О.А.,
за участю секретаря Челак Р.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.02.2024 р. у справі №495/2702/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання на території України серії АА №00002800 від 15.12.2022 року.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.02.2024 р. позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач фактично висловлює свою позицію щодо незгоди з висновком суду першої інстанції про не встановлення факту перевищення позивачем максимально допустимих показників навантаження. Відповідач вказує на те, що такий факт встановлено автоматизованою системою, а її результати відображені в оскаржуваній постанові. При цьому, як зазначає відповідач, зміст та форма оскаржуваної постанови відповідає вимогам КУпАП, в ній наявна інформація про транспортний засіб, час та місце здійснення вимірювання маси вантажу, результати такого вимірювання, технічний засіб, яким в автоматичному режимі зафіксовано правопорушення та результати автоматичної фіксації транспортного засобу в момент учинення адміністративного правопорушення. Постанова, у тому числі, містить посилання на веб-сайт в мережі Інтернет, де особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації.
Зважаючи на зазначене апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу вантажного - спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки VOLVO FH 460, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , з 15.07.2022р. користувачем зазначеного транспортного засобу є ТОВ «АТП-1524».
15.12.2022р. головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Василенко І.В. складено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання на території України серії АА №00002800 від 15.12.2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 34000 грн.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що позивач як відповідальна особа, 22.10.2022р. о 8 год. 27 хв., за адресою М-03, км 22+717, Київська область, допустив рух транспортного засобу VOLVO FH 460, державний номерний знак НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 20,6% (2,373 тон), при дозволеному максимальному навантаженні на вісь 11,5 тон.
Не погоджуючись із законністю вказаної постанови, позивач звернувся до суду першої інстанції з відповідним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції зазначив, що достовірність зроблених відповідачем вимірювань стосовно навантаження на осі є сумнівними, оскільки не можливо встановити на підставі чого Державна служба України з безпеки на транспорті, не визначивши фактичну кількість вісей, тип, модель, марку причепу/напівпричепу, категорію транспортного засобу, для розрахунку відсотку перевищення нормативних параметрів навантаження на вісі застосовує навантаження саме на одинарну вісь, а не на здвоєну вісь, яка має спарене колесо, передбачену п.22.5 ПДР України, а отже позов є обґрунтованим та належить задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч.2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування до великовагових та великогабаритних транспортних засобів відносяться транспортні засоби вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР.
Положеннями п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30) встановлено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Згідно з пунктом 22.5 ПДР України рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси (для автомобільних доріг державного значення) трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 тон, навантаженістю на одинарну вісь - 11,5 тон., на здвоєні осі, якщо відстань між осями менш як 1 метр - 11,5 тон., від 1 до 1,3 метра - 16 тон., від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах - 18 тон., від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тони - 19 тон.
Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001р. №30 “Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами”.
Аналізуючи наведені вище норми законодавства, можливо дійти висновку, що у разі якщо автомобільне перевезення здійснюється за допомогою трьохвісного автомобіля (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз) загальна фактична маса останнього не повинна перевищувати 44 тон + 2% похибка, при цьому, якщо відстань між здвоєними осями складає від 1 до 1,3 метра навантаженість на здвоєні осі не має перевищувати - 16 тон.
Колегія суддів зазначає, що диспозиція п.22.5 ПДР передбачає різні нормативи допустимої фактичної маси транспортних засобів для тягачів з напівпричепом та тягачів з напівпричепом (контейнеровозів). Також зазначені параметри є відмінними в залежності від кількості осей тягача, напівпричепа, а також відстані між осями.
Отже, визначальними ознаками комбінованого транспортного засобу для цілей визначення параметрів максимальної фактичної маси, а також завантаженістю на осі є: типи тягача та напівпричепу, кількість вісей у тягача та напівпричепа, а також відстані між осями.
Згідно з ч.2 ст.132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Відповідно до ст.251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Виходячи із норм викладених в частині 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею78 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, у спірній постанові зазначено, що ОСОБА_1 , як відповідальна особа допустив рух транспортного засобу VOLVO FH 460, державний номерний знак НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 20,6% (2,373 тон), при дозволеному максимальному навантаженні на вісь 11,5 тон.
Разом з цим, судова колегія зазначає, що транспортний засіб марки VOLVO FH 460 є вантажним - спеціалізованим сідловим тягачем обладнаним трьома осями, який за своїми характеристиками не може перевозити вантаж без відповідного напівпричепу, однак прилад яким здійснювався зважування комбінованого транспортного засобу ідентифікував сідловий тягач, як автомобіль, що обладнаний п'ятьма осями, а другий транспортний засіб (напівпричіп) на якому фактично перевозився відповідний вантаж взагалі ідентифіковано.
Тобто, притягуючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності контролюючий орган не вірно встановив кількість осей комбінованого транспортного засобу, не встановив тип напівпричепу, його характеристики, що безпосередньо впливає на грані допустимого показника навантаження на осі, та як вірно зазначив суд першої інстанції ставить під сумнів обґрунтованість сформованого контролюючим органом розрахунку навантаження осі такого комбінованого транспортного засобу.
При цьому, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта, що в процесі зважування комбінованого транспортного засобу, одна з трьох осей сідлового тягача могла перебувати у піднятому стані, оскільки вказані обставини не підтвердженні жодними належними доказами.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , з 15.07.2022р. належним користувачем сідлового тягача марки VOLVO FH 460, державний номерний знак НОМЕР_1 є ТОВ «АТП-1524», а отже оскаржувана постанова помилково була складена відносно ОСОБА_1 .
Враховуючи, що встановлена ваговим приладом інформація щодо кількості осей комбінованого транспортного засобу суперечить наявним у справі матеріалам, з наданих документів не можливо встановити, а ні марку напівпричепу з яким рухався сідловий тягач, а ні його характеристики, а з 15.07.2022р. належним користувачем сідлового тягача взагалі є ТОВ «АТП-1524», судова колегії погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваної постанови та наявність підстав для її скасування.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
З огляду на викладені вище обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстації дійшов вірного висновку щодо протиправності постанови Державної служби України з безпеки на транспорті про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, та відповідно наявності підстав для задоволення позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.02.2024 р. у справі №495/2702/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач А.В. Бойко
Судді А.Г. Федусик О.А. Шевчук