23 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/28910/23
Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №213050006016 від 21.04.2023 року про перерахунок пенсії, адже відповідач в розрахунку пенсії позивачу та в розрахунку боргу за період з 02.11.2018 року по сьогоднішній день протиправно:
- не здійснив автоматичні перерахунки індексації та/або масові перерахунки пенсії та не врахував надбавки до пенсії відповідно до ст. 27, 28 та ч. 2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", в редакції дійсної на момент нарахування/фактичної виплати пенсії позивачу на момент фактичної виплати;
- не включив позивача в коло осіб яким відповідач зобов'язаний проводити автоматичні масові перерахунки пенсії, протиправно вказав в протоколі/розпорядженні №213050006016 від 21.04.2023 року в графі “особливості” що пенсія позивача буцімто «не підлягає МП. признач, за ріш. суду в твердому розмірі»;
- відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на несвоєчасно виплачену пенсію позивача за період з 02.11.2018 року по момент фактичної виплати відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”;
- зобов'язати відповідача:
- скасувати в пенсійній справі позивача графі “особливості” в протоколі/розпорядженні №213050006016 від 21.04.2023 року позначку “не підлягає МП. признач, за ріш. суду в твердому розмірі” та включити позивача в коло осіб яким відповідач зобов'язаний проводити автоматичні масові перерахунки пенсії відповідно до Закону;
- здійснити розрахунок та виплату пенсії позивача з урахуванням автоматичних перерахунків індексації та/або масових перерахунків пенсії та надбавок до пенсії, відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", в редакції дійсної на момент нарахування/фактичної виплати пенсії позивачу за винятком сплачених сум;
- здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на щомісячну пенсію позивача, з 02.11.2018 по сьогоднішній день;
- здійснити розрахунок пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату, а саме: довідки № 06 від 25.02.2018р.; довідки № 06/1 від 25.02.2018р.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачеві неправильно розрахована пенсія, зокрема не проводяться автоматичні перерахунки індексації та/або масові перерахунки пенсії, не враховані надбавки до пенсії відповідно до ст. 27, 28 та ч. 2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", в редакції дійсної на момент нарахування/фактичної виплати пенсії позивачу на момент фактичної виплати. Протиправно не нарахована та не виплачена компенсація втрати частини доходів на несвоєчасно виплачену пенсію позивача за період з 02.11.2018 року по момент фактичної виплати відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Позивач вважає, що його пенсія підлягає масовим перерахункам та має бути розрахована із урахуванням довідок про заробітну плату № 06 від 25.02.2018р., № 06/1 від 25.02.2018р. Позовні вимоги просить задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №213050006016 від 21.04.2023 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії в твердому розмірі, яка не підлягає масовим перерахункам, а також бездіяльності, яка полягає у нездійсненні перерахунків пенсії ОСОБА_1 відповідно до статей 28, 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунки пенсії ОСОБА_1 починаючи з 02.11.2018 року відповідно до статей 28, 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та здійснити виплати перерахованих сум пенсії із урахуванням виплачених сум, та із нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 46 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 858,88 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач та відповідач надали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в зобов'язанні відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача із урахуванням ст. 27, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та відповідно до постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" та у зобов'язанні відповідача здійснити розрахунок пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату, а саме: довідки № 06 від 25.02.2018р.; довідки № 06/1 від 25.02.2018 р. Зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача із урахуванням ст. 27, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та відповідно до постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" та у зобов'язанні відповідача здійснити розрахунок пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату, а саме: довідки № 06 від 25.02.2018р.; довідки № 06/1 від 25.02.2018 р.
Відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначено, що частину першу статті 42 виключено на підставі Закону № 2148-VШ від 03.10.2017 року.
Доводами апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зазначено, що судом першої інстанції при винесенні рішення не враховані доводи Головного управління викладені у відзиві на позовну заяву від 19.12.2023, стосовно здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 починаючи з 02.11.2018 року відповідно до статей 28, 42 Закону України № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Так, на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 у справі №540/1602/19, яке набрало законної сили 18.12.2019, Головним управлінням призначено ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 02.11.2018 у розмірі 1435,00 грн. Пенсію обчислено з урахуванням стажу роботи - 17 років 07 місяців 02 дні (стаж враховано за даними трудової книжки №1-906 від 13.03.1992), без врахування заробітної плати. Показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески та який враховано для обчислення пенсій з 01.05.2020 становив - 4888,83 грн (4404,35 грн х 1,11 = 4888,83 грн., де 4404,35 грн - показник середньої заробітної плати, який застосовується під час перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону №1058 з 01.03.2019, 1.11 - встановлений коефіцієнт збільшення заробітної плати з 01.05.2020). Пунктом 3 Постанови №251 встановлено, що з 01.05.2020 року в разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексацій, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством (крім пенсії за особливі заслуги перед Україною), в осіб, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону №1058 з урахуванням страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч.1 ст. 28 зазначеного Закону) для чоловіків 35 років, не досягає 2100 грн, таким особам надається доплата до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії. Таким чином, враховуючи те, що страховий стаж позивача менший за 35 років, основний розмір пенсії ОСОБА_1 склав 720,92 грн (розраховано у відповідності до вимог ч.3 ст. 28 Закону №1058). Крім того, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року №265, позивачу здійснюється щомісячна доплата до мінімальної пенсії у сумі 714,08 грн. Апелянт зазначає, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж 35 років, визначений ст. 28 Закону № 1058 та відсутня інформація про отримувану ним заробітну плату (довідка про заробітну плату тощо). Отже, підстав для проведення перерахунків пенсії із застосуванням вищезазначених норм пенсійного законодавства у Головного управління немає. Зобов'язання, покладені судом першої інстанції на Головне управління в частині здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 починаючи з 02.11.2018 року відповідно до ст.42 Закону України №1058, суперечать висновку суду: «вимоги в частині здійснення перерахунку пенсії із урахуванням довідок про заробітну плату є передчасними та задоволенню не підлягають». Апелянт вказує, що оскільки на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 у справі №420/9655/22 в липні місяці позивачу проведено виплату компенсації втрати частини доходів за період з 02.11.2018 по 30.04.2023, підстав для нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів у Головного управління немає.
Відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 року по справі №540/1602/19 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 02.11.2018 разом із доданими до неї документами та вирішити її по суті з прийняттям рішення про наявність або відсутність у ОСОБА_1 права на пенсію.
На виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 року у справі №540/1602/19, яке набрало законної сили 18.12.2019 року, Головним управлінням призначено ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 02.11.2018 у розмірі 1435,00 грн.
Пенсію обчислено з урахуванням стажу роботи - 17 років 07 місяців 02 дні (стаж враховано за даними трудової книжки №1-906 від 13.03.1992) без врахування заробітної плати.
Враховуючи те, що страховий стаж позивача менший за 35 років, основний розмір пенсії ОСОБА_1 склав 720,92 грн у відповідності до вимог ч. 3 ст. 28 Закону №1058.
Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року №265, позивачу здійснюється щомісячна доплата до мінімальної пенсії у сумі 714,08 грн.
Головним управлінням здійснено нарахування пенсійних коштів, але зарахування на банківський рахунок позивача не проведено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 року № 420/9655/22 визнано протиправним та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити виплату ОСОБА_1 призначеної 02.11.2018 року пенсії на визначений ним у заяві від 02.06.2021 року банківський рахунок, який відкрито в Філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 із виплатою компенсації втрати частини доходів.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 року у справі №420/9655/22, яке набрало законної сили 16.03.2023 року, Головним управлінням в травні місяці нараховано та виплачено позивачу пенсійні кошти у розмірі - 77442,17 грн, за період з 02.11.2018 року по 30.04.2023 року, виплату пенсії проведено шляхом зарахування пенсійних коштів на особистий рахунок пенсіонера НОМЕР_1 , відкритий у філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк».
Відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати. що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, Головним управлінням проведено нарахування компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії у сумі 154,88 грн., виплату проведено в липні місяці додатковою відомістю на банківський рахунок пенсіонера.
Відповідно до рішення відповідача №213050006016 від 21.04.2023 року пенсія позивача не підлягає масовим перерахункам, призначена у твердому розмірі за рішенням суду довічно.
Таким чином, з огляду на оскаржуване рішення, позивачеві призначено пенсію за рішенням суду у сталому розмірі, який не передбачає змін.
Приймаючи рішення про часткове задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із тим, що пенсійний орган призначив позивачеві пенсію у фіксованому розмірі та протиправно не здійснював перерахунки пенсії позивача відповідно до приписів статей 28, 42 Закону № 1058-ІV, тому суд на даному етапі відновлює право позивача на проведення перерахунків його пенсії, а от визначати, які саме перерахунки з дати призначення пенсії мають бути проведені є компетенцією відповідача.
У зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, визнання протиправними дій щодо призначення позивачеві пенсії у фіксованому розмірі та не проведення перерахунків пенсії з дати призначення відповідно до приписів статей 28, 42 Закону № 1058-ІV, із компенсацією втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 46 Закону 1058-IV та відповідно зобов'язання вчинити наведені дії.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058- IV (далі Закон №1058-IV у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 1 Закону №1058-IV мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Статтею 7 Закону №1058-IV передбачено, що загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців; права на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування осіб, які відповідно до цього Закону не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; заінтересованості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію; рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу); солідарності та субсидування в солідарній системі; фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів; спрямування частини страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування для здійснення оплати договорів страхування довічної пенсії і одноразової виплати залежно від розмірів накопичень застрахованої особи з урахуванням інвестиційного доходу; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом; гласності, прозорості та доступності діяльності Пенсійного фонду; обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; цільового та ефективного використання коштів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; відповідальності суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закон №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За приписами частин 2, 3 ст. 28 Закону №1058-IV (у редакції станом на дату призначення позивачеві пенсії) з 1 січня 2018 року для осіб, які досягли віку 65 років, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Приписами частини 2,3 статті 42 Закону № 1058, для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
Отже, з дня призначення пенсії позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно вимог Закону України №1058-IV, будь-яких обмежень його прав, як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду наведеним Законом не встановлено.
Таким чином, з системного аналізу матеріалів справи суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що перерахунок пенсії позивача мав бути здійснений автоматично за матеріалами пенсійної справи, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
З матеріалів справи вбачається, що пенсія позивача з 02.11.2018 року за рішенням суду призначена у твердому розмірі довічно, що свідчить про порушення права позивача на належний розрахунок пенсії та подальшого підвищення її розміру відповідно до приписів статей 28, 42 Закону № 1058-ІV.
Крім того, Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік передбачається зростання прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, що свідчить про протиправність нездійснення відповідних перерахунків пенсії позивача.
При цьому, виконання вимог закону, в тому числі, щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов'язком відповідача.
Відтак, відповідачем допущені протиправні дії щодо невиплати позивачу пенсії за віком у законодавчо встановлених розмірах, з урахуванням збільшення розмірів мінімальної пенсії за віком, тож позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Частиною другою статті 46 Закону №1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” від 19 жовтня 2000 року №2050-III (далі - Закон №2050-III), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з частиною першою-другою статті 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), сума індексації грошових доходів громадян.
Враховуючи зазначені вище норми та обставини цієї справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки не проведення виплати пенсії позивачу у належному розмірі відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, то виплати перерахованої пенсії мають проводитися без обмеження будь-яким строком та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 46 Закону 1058-IV.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2021 року №460/8138/20.
Що ж стосується здійснення перерахунку пенсії із урахуванням довідок про заробітну плату для обчислення пенсії колегія суддів зазначає наступне.
Так, за правилами ч. 1 ст. 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 22-1, зокрема передбачено, що заяви про призначення/перерахунок пенсії подаються заявником до територіального органу Пенсійного фонду України разом із усіма необхідними документами.
Судом першої інстанції встановлено, що як видно із заяви позивача про призначення пенсії від 02.11.2018 року довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 25.02.2018 року № 06, 06/1 ним не подавались, хоча на дату звернення за призначенням пенсії такі довідки вже були виготовлені роботодавцем.
Посилання позивача на те, що 14.03.2018 року на адресу відповідача засобами поштового зв'язку із описом вкладення у цінний лист було направлено довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 06 від 25.02.2018р., № 06/1 від 25.02.2018р., як на підтвердження вимог у цій частині, суд відхилив, оскільки до заяви про призначення пенсії від 02.11.2018 року, такі довідки не додавались, і доказів подання таких довідок із заявою про перерахунок пенсії після 02.11.2018 року позивачем не надано. Тож надсилання довідок про заробітну плату до подання заяви про призначення пенсії, неподання їх разом із самою заявою, та відповідно не звернення згодом із заявою про перерахунок пенсії на підставі цих довідок, свідчить про відсутність з боку відповідача протиправних дій або бездіяльності у цій частині.
Тож, вірним є висновок суду першої інстанції, що з метою ініціювання перерахунку пенсії із урахуванням довідок про заробітну плату, позивачеві необхідно у встановленому порядку звернутися до пенсійного органу із відповідною заявою та надати довідки.
Таким чином, дійшов вірного висновку, що вимоги в частині здійснення перерахунку пенсії із урахуванням довідок про заробітну плату є передчасними та задоволенню не підлягають.
Вимоги в частині перерахунку пенсії із урахуванням ст. 27, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" також є передчасними та задоволенню не підлягають.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик