П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/29234/23
Головуючий в І інстанції: Бойко О.Я.
Дата та місце ухвалення рішення: 16.02.2024 р. м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Градовського Ю.М.
судді - Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про скасування постанови, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просив суд:
- скасувати постанову Дніпровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області № 12002/145385/2727 від 03.10.2022 року про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати страхових виплат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити заборгованість по щомісячних страхових виплатах за період з 01.09.2022 року по 30.04.2023 року із застосуванням коригування у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Дніпровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області № 12002/145385/2727 від 03.10.2022 року про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 страхових виплат. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 за період з 01.09.2022 року по 30.04.2023 року із застосуванням коригування у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на неповному з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Представником позивача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, ОСОБА_1 є отримувачем щомісячної страхової виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві.
З додатково витребуваних судом апеляційної інстанції доказів вбачається, що позивач знаходився на обліку в Дніпровському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області з 12.09.2014 року, як внутрішньо переміщена особа з Київського району м. Донецька на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1202000944 від 03.12.2014 року, в Дніпровському відділенні щомісячні страхові виплати у зв'язку з трудовим каліцтвом отримував з 01.09.2014 року.
03.10.2022 року Дніпровським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області прийнято постанову № 12002/145385/2757/26 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати».
У вказаній постанові визначено, що потерпілий ОСОБА_1 перебуває на обліку з 01.04.2001 року, має зареєстрований страховий випадок - трудове каліцтво, що стався 04.09.1985 року.
Разом з цим, згідно зазначеної постанови, відповідно до ч. 3 ст. 44, ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» затримано потерпілому ОСОБА_1 , номер справи 145385, номер випадку 2757, щомісячну страхову виплату в розмірі 16920,36 грн., підстава затримання: не підтверджено місце проживання ВПО, виплату затримати: з 01 вересня 2022 року.
19.04.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного в Одеській області із заявою щодо отримання щомісячної страхової виплати у зв'язку з трудовим каліцтвом.
Про результати розгляду вказаної заяви позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26.04.2023 року.
У цьому листі, який адресований ОСОБА_1 , зазначено, що на лист ГУПФУ в Одеській області від 20.04.2023 року щодо поновлення страхової виплати повідомляється про необхідність особистого звернення позивачем до відділу ПФУ із заявою встановленого зразка.
16.05.2023 року позивач звернувся до ГУПФУ в Одеській області із заявою про відновлення призначеної щомісячної страхової виплати, до якої додано, зокрема, довідку від 19.04.2023 року № 5105-5002717953 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за адресою місця проживання в м. Одесі.
Згідно протоколу поновлення щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати, ГУПФУ в Одеській області поновлено позивачу щомісячну страхову виплату втраченого заробітку з 01.05.2023 року, вид страхового випадку - трудове каліцтво, страхувальник - Шахта ім. О.Ф. Засядько, дата страхового випадку - 04.09.1985 року, висновок МСЕК - ДОН № 052456 від 22.08.2003 року, відсоток втрати працездатності - 80%, період встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності - безстроково.
На заяву адвоката позивача від 31.08.2023 року щодо виплати заборгованості страхових виплат з вересня 2022 року по квітень 2023 року, ГУПФУ в Одеській області повідомило про те, що 22.08.2023 року Головним управлінням отримано відповідь від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про те, що ОСОБА_1 перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві в Дніпровському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області та згідно постанови Фонду від 03.10.2022 року щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 припинені з 01.09.2022 року з причини не підтвердження місця проживання внутрішньо переміщеної особи, отже, нарахування сум страхових виплат за період з вересня 2022 року по квітень 2023 року не здійснювалось, тому, заборгованість відсутня.
Не погоджуючись із рішенням про затримання виплати щомісячної страхової виплати та відмови у виплаті заборгованості, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній вирішуючи справу, з огляду на викладене.
Спірним у даній справі є питання щодо правомірності рішення про затримання потерпілому ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати та щодо наявності підстав для здійснення таких виплат з вересня 2022 року по квітень 2023 року.
За обставин даної справи, ОСОБА_1 є отримувачем щомісячної страхової виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, перебував на обліку в Дніпровському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області з 12.09.2014 року, як внутрішньо переміщена особа з Київського району м. Донецька, в Дніпровському відділенні щомісячні страхові виплати у зв'язку з трудовим каліцтвом отримував з 01.09.2014 року.
Водночас, Дніпровським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області 03.10.2022 року було прийнято оскаржувану постанову № 12002/145385/2757/26, згідно якої, відповідно до ч. 3 ст. 44, ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» затримано з 01 вересня 2022 року потерпілому ОСОБА_1 щомісячну страхову виплату у зв'язку з не підтвердженням місця проживання ВПО.
Таким чином, правовою підставою для прийняття оскаржуваної постанови про затримання позивачу страхової виплати Фондом соціального страхування визначено положення ч. 3 ст. 44, ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а фактичною підставою - обставини щодо не підтвердження місця проживання ВПО.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що стаття 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року № 1105-XIV (в редакції на момент прийняття оскаржуваної постанови, далі - Закон № 1105-XIV) регулює питання щодо розгляду справ про страхові виплати та не визначає такої підстави для затримання страхових виплат, як не підтвердження місця проживання ВПО.
Так, згідно ст. 44 Закону № 1105-XIV, Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.
Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.
Фонд може затримати страхові виплати до з'ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.
Тобто, ч. 3 ст. 44 Закону № 1105-XIV, на яку послався Фонд в оскаржуваній постанові, передбачає можливість затримання страхових виплат до з'ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.
Однак, у спірному випадку позивач вже був отримувачем страхових виплат та Фондом не було встановлено обставин щодо оформлення документів про нещасний випадок з порушенням установлених вимог.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що ст. 46 Закону № 1105-XIV, на яку послався Фонд соціального страхування в оскаржуваній постанові, визначає підстави припинення страхових виплат і надання соціальних послуг.
Проте, оскаржуваною постановою позивачу затримано щомісячну страхову виплату, а не припинено.
Крім того, слід зазначити, що згідно ст. 46 Закону № 1105-XIV, страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров'я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню та функціональному відновленню;
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Якщо на утриманні потерпілого перебувають члени сім'ї, які проживають на території України, виплати у випадках, передбачених пунктами 1 і 5 цієї статті, не припиняються, а лише зменшуються на суму, що не перевищує 25 відсотків усієї суми виплат.
В оскаржуваній постанові Фондом соціального страхування визначено, що позивачу затримано щомісячну страхову виплату згідно ст. 46 Закону № 1105-XIV без зазначення, які саме положення ст. 46 Закону № 1105-XIV стали підставою для прийняття такого рішення.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова про затримання позивачу щомісячної страхової виплати прийнята Фондом соціального страхування не на підставі закону.
Колегія суддів також вважає за необхідним наголосити, що у спірному випадку позивачу саме затримано щомісячну страхову виплату у зв'язку з не підтвердженням місця проживання внутрішньо переміщеної особи.
Законом України від 21.09.2022 року № 2620-IX, який набрав чинності 01.01.2023 року, викладено Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в новій редакції.
Зокрема, пунктами 2-7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1105-XIV, в редакції Закону № 2620-IX, визначено наступне:
«Припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.
До завершення заходів, пов'язаних з приєднанням до Пенсійного фонду України Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції виконавча дирекція та робочі органи Фонду соціального страхування України.
Установити, що нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування України діють до затвердження відповідних рішень Пенсійним фондом України.
Фонду соціального страхування України забезпечити передачу Пенсійному фонду України особових справ потерпілих (членів їхніх сімей), баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення щодо ведення обліку та здійснення страхових виплат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Установити, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, платники єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та отримувачі виплат (матеріального забезпечення) є такими, що зареєстровані (взяті на облік) Пенсійним фондом України. Їх перереєстрація не здійснюється.
Стягнення та погашення заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, пенсійне страхування, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у тому числі в судовому порядку, у справах про банкрутство, за виконавчими документами, провадження за якими відкрито до дня набрання чинності цим Законом, здійснюють територіальні органи Пенсійного фонду України.».
З додатково витребуваних судом апеляційної інстанції доказів колегією суддів встановлено, що 19.04.2023 року та 16.05.2023 року позивач звертався до ГУПФУ в Одеській області із заявами про відновлення призначеної щомісячної страхової виплати, до яких було додано, зокрема, довідку від 19.04.2023 року № 5105-5002717953 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за адресою місця проживання в м. Одесі.
Разом з цим, ГУПФУ в Одеській області поновлено позивачу щомісячну страхову виплату втраченого заробітку з 01.05.2023 року.
При цьому, на заяву адвоката позивача від 31.08.2023 року щодо виплати заборгованості страхових виплат з вересня 2022 року по квітень 2023 року, ГУПФУ в Одеській області повідомило про те, що згідно постанови Дніпровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області від 03.10.2022 року щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 припинені з 01.09.2022 року з причини не підтвердження місця проживання внутрішньо переміщеної особи, отже, нарахування сум страхових виплат за період з вересня 2022 року по квітень 2023 року не здійснювалось, тому, заборгованість відсутня.
Проте, посилання ГУПФУ в Одеській області на те, що позивачу щомісячні страхові виплати припинені з 01.09.2022 року на підставі постанови Фонду від 03.10.2022 року не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки у даній справі встановлено, що оскаржуваною постановою позивачу затримано щомісячні страхові виплати, а не припинено.
Колегія суддів зазначає, що згідно ч. 4 ст. 41 Закону № 1105-XIV страхові виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має на це право, здійснюються за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.
За такого правового регулювання та обставин даної справи, оскільки позивач не отримував страхові виплати з вересня 2022 року та звернувся до ГУПФУ в Одеській області, тобто, до органу, який уповноважений здійснювати страхові виплати на момент звернення, із заявою про поновлення щомісячної страхової виплати та надав, в тому числі, довідку про взяття на облік ВПО в м. Одесі, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області мало поновити щомісячну страхову виплату та здійснити виплату страхових виплат за минулий час, що відповідало б наведеним вище положенням ч. 4 ст. 41 Закону № 1105-XIV.
У даній справі відповідачі не оспорюють право позивача на отримання призначених йому страхових виплат, а тому, підстав для невиплати позивачу недоотриманих страхових виплат за період з вересня 2022 року по квітень 2023 року не було.
Більш того, у даній справі встановлено, що оскаржувана постанова Фонду соціального страхування про затримання щомісячної страхової виплати, внаслідок прийняття якої позивач і недоотримав страхові виплати за період з вересня 2022 року по квітень 2023 року, прийнята не на підставі закону.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 41 Закону № 1105-XIV якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхових виплат, з вини уповноваженого органу управління або його територіальних органів своєчасно не призначено або не виплачено суму страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на одержання заборгованості по страховим виплатам з вересня 2022 року по квітень 2023 року з урахуванням коригуванню у зв'язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги, як то передбачено ч. 7 ст. 41 Закону № 1105-XIV, оскільки у даній справі встановлено, що позивачу, як потерпілому, з вини уповноваженого органу своєчасно не виплачено суму страхової виплати.
Разом з цим, доходячи висновку про наявність підстав для виплати позивачу заборгованості по страховим виплатам, суд першої інстанції помилково послався на положення ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165, оскільки ці положення чинного законодавства регулюють питання щодо виплати пенсії за минулий час.
В свою чергу, питання щодо виплати страхових виплат регулюється ч. 7 ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», норми якої і підлягають застосуванню у даній справі.
Крім того, колегія суддів зазначає, що в позовній заяві позивач частково помилково визначив номер оскаржуваної постанови про затримання щомісячної страхової виплати.
Колегія суддів вважає, що це є явною технічною опискою.
Водночас, суд першої інстанції не звернув увагу на вказані обставини та в резолютивній частині також частково помилково визначив номер оскаржуваної постанови про затримання щомісячної страхової виплати, яка підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні із виключенням з його мотивувальної частини посилань на Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та постанову Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165, а також із викладенням в резолютивній частині вірного номера оскаржуваної постанови про затримання страхової виплати.
Окрім наведеного, оскільки в матеріалах справи були відсутні заяви позивача про поновлення щомісячної страхової виплати, протокол про поновлення страхової виплати, інформація щодо періодів виплати позивачу страхових виплат та такі документи були отримані судом апеляційної інстанції на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про витребування, колегія суддів приходить до висновку, що мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає доповненню встановленими судом апеляційної інстанції обставинами.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року - змінити.
Доповнити мотивувальну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року обставинами встановленими судом апеляційної інстанції.
Виключити з мотивувальної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року посилання на Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та постанову Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165.
В абзаці другому резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року номер постанови Дніпровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, яка підлягає визнанню протиправною та скасуванню, викласти у наступній редакції: « 12002/145385/2757/26».
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Судове рішення складено у повному обсязі 23.05.2024 р.
Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: І.О. Турецька