23 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/20056/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Димерлія О.О.,
суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року у справі №420/20056/23 за позовом приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення
04.08.2023 року приватне підприємство «ГЕЛІОС-ВАН» (далі - позивач) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000382/2 від 19.05.2023 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500500/2023/000792 від 19.05.2023року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року у справі №420/20056/23 адміністративний позов приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000382/2 від 19.05.2023 року.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500500/2023/000792 від 19.05.2023 року.
Присуджено до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці на користь приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).
Не погоджуючись із вищеозначеним рішенням суду першої інстанції, 29.11.2023 року через підсистему «Електронний суд» Одеською митницею подано апеляційну скаргу, яку повернуто ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023 року з підстав, передбачених пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України, а саме у зв'язку з відсутністю сплати судового збору.
07.05.2024 року через підсистему «Електронний суд» Одеською митницею повторно подано апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року у справі №420/20056/23.
Також, до апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року у справі №420/20056/23.
В обґрунтування означеного клопотання Одеською митницею зазначено, що попереднє звернення із апеляційною скаргою до П'ятого апеляційного адміністративного суду реалізовано у визначений законом строк, однак не було забезпечено сплатою судового збору з підстав відсутності коштів на рахунках. У свою чергу, повторне звернення із апеляційною скаргою пояснюється фінансовою можливістю, що надало змогу митному органу здійснити сплату судового збору за подання апеляційної скарги за даною судовою справою.
Надаючи оцінку обґрунтуванням, наведеним скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, колегія суддів уважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, установлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як слідує з матеріалів справи, Одеським окружним адміністративним судом розглянуто справу №420/20056/23 в порядку письмового провадження - 30.10.2023 року.
Вперше, апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року у справі №420/20056/23 скаржником подано до апеляційного суду - 29.11.2023 року, тобто в межах, визначеного статтею 295 КАС України, строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Водночас, ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2023 року апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року у справі №420/20056/23 залишено без руху та надано скаржнику 10-денний строк, з моменту отримання копії цієї ухвали, шляхом надання до апеляційного суду доказів сплати судового збору.
У зв'язку з невиконанням вище зазначеної ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2023 року, апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року у справі №420/20056/23 повернуто ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023 року з підстав, передбачених пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України.
Слід зазначити, що у відповідності до положень частини другої статті 298, частини восьмої статті 169 КАС України повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення з такою скаргою в порядку, встановленому законом.
При цьому, право суб'єкта владних повноважень повторного звернення з апеляційною скаргою має темпоральні межі, установлені нормою частини другої статті 299 зазначеного Кодексу:
- один рік з дня складення повного тексту судового рішення (крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки).
Тобто, скаржник має право на повторне звернення з апеляційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки апеляційної скарги, які слугували підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги і таке звернення відбувається без зволікання.
Як слідує з матеріалів справи, ініціюючи повторне апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року у справі №420/20056/23 Одеською митницею додано платіжне доручення №798 від 01.05.2024 року про сплату судового збору у розмірі 4220 грн.
Разом з цим, судова колегія уважає за необхідне зазначити, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI.
Згідно із підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 означеного Закону:
- за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум працездатних осіб становить 2684 грн.
При визначенні ціни позову у справах щодо оскарження рішень про коригування митної вартості товарів слід враховувати положення Митного кодексу України.
Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).
Статтею 50 Митного кодексу України визначено цілі використання відомостей про митну вартість товарів, а саме для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Одним із обов'язків декларанта у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, є сплата митних платежів або забезпечення їх сплати відповідно до розділу X цього Кодексу (підпункт 4 частини першої статті 266 Митного кодексу України).
Пунктом 1 частини першої статті 279 Митного кодексу України встановлено, що базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є, зокрема для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів.
Відповідно до підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.
Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (частина перша пункту 190.1 статті 190 Митного кодексу України).
З аналізу наведених правових норм слідує, що митна вартість товару для декларанта є базою оподаткування податком на додану вартість та митними платежами. При цьому, на митні органи, з метою виконання та досягнення митних цілей, покладено функціональні обов'язки з контролю за правильністю визначення платником митної вартості товарів. Якщо за наслідками такого контролю встановлено, що митна вартість визначена не правильно, орган доходів і зборів приймає рішення про коригування митної вартості, внаслідок прийняття якого пропорційно змінюється і розмір належних до сплати митних платежів та податку на додану вартість.
Отже, лише визначена у рішенні контролюючого органу митна вартість товару безпосередньо не впливає на майновий стан декларанта. Майновий інтерес для нього складає той розмір митних платежів та інших податків, який він має доплатити порівняно з розміром таких платежів, визначених на підставі заявленої ним митної вартості товарів при декларуванні. Обсяг грошового (вартісного) виразу зміни складу майна позивача у цих спорах співпадає з сумою різниці митних платежів та інших податків, яку він має доплатити.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.03.2020 у справі №1.380.2019.001962 сформулювала правовий висновок, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до матеріалів справи, позивачем у цій справі оскаржуються рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000382/2 від 19.05.2023 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/000792 від 19.05.2023 року.
З огляду на винесене митницею оскаржуване у цій справі рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000382/2 від 19.05.2023 року, з метою випуску товару у вільний обіг, позивач здійснив оплату фінансової гарантії у формі грошової застави у розмірі 234 444 грн. 71 коп.
Враховуючи суму різниці митних платежів, що підлягали сплаті згідно із митною вартістю, розрахованою декларантом та митною вартістю, розрахованою митним органом в оскаржуваному рішенні, ціна позову, з якої має бути обрахований належний до сплати судовий збір, в тому числі і за подання апеляційної скарги складає 234 444 грн. 71 коп.
Також, предметом оскарження даної справи є картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/000792 від 19.05.2023 року.
Тобто, у цій справі позов заявлено юридичною особою у 2023 році, який, окрім вимоги майнового характеру (скасування рішень про коригування митної вартості), містив також вимогу немайнового характеру (скасування картки відмови в прийнятті митної декларації).
В контексті наведеного слід також зауважити, що аналогічний підхід із визначення розміру судового збору застосовано Верховним Судом, у тому числі, в ухвалах від 06.10.2022 у справі №520/26241/21, від 22.09.2022 у справі №420/9422/21.
Отже, за звернення до суду першої інстанції з даною позовною заявою приватне підприємство «ГЕЛІОС-ВАН» повинно було сплати судовий збір у загальному розмірі 6200 грн. 67 коп., з яких 3516 грн. 67 коп. - за вимогу майнового характеру, 2684 грн. - за вимогу немайнового характеру.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розрахований відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції складає 9301 грн. (6200 грн. 67 коп. х 150%).
У свою чергу, у відповідності із приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи, що апеляційну скаргу Одеською митницею подано в електронній формі, у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З урахуванням наведеного, за подання до суду даної апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року у справі №420/20056/23 Одеська митниця повинна сплатити судовий збір у загальному розмірі 7440 грн. 80 коп. (9301 грн. х 0,8).
Однак, як слідує з матеріалів справи, разом з апеляційною скаргою Одеською митницею додано платіжне доручення №798 від 01.05.2024 року про сплату судового збору у розмірі 4220 грн.
Відтак, ініціюючи повторне апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року у справі №420/20056/23 Одеською митницею судовий збір сплачено не у повному обсязі.
Таким чином, вдруге апеляційна скарга подана з таким ж недоліком, що й попередня апеляційна скарга, зокрема, судовий збір так і не було сплачено у повному обсязі.
Отже, за наслідками дослідження доводів Одеської митниці про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції колегія суддів дійшла висновку, що вони є необґрунтованими, оскільки звертаючись до суду апеляційної інстанції повторно суб'єктом владних повноважень належним чином не оформлено апеляційну скаргу, а саме не подано доказів сплати судового збору у повному обсязі.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів уважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання Одеської митниці про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, з огляду на його необґрунтованість.
Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, із наданням скаржнику строку для подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших поважних підстав для поновлення такого строку, а також доказів сплати судового збору у повному обсязі.
Керуючись ст.169, 292, 293, 298 КАС України, апеляційний суд
Визнати неповажними вказані Одеською митницею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року у справі №420/20056/23.
У задоволенні клопотання Одеської митниці про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року у справі №420/20056/23 - відмовити.
Апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року у справі №420/20056/23 - залишити без руху.
Для усунення недоліків поданої апеляційної скарги надати скаржнику 10-денний строк, з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання до апеляційного суду доказів сплати судового збору у розмірі 3220 грн. 80 коп., а також заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року у справі №420/20056/23 із зазначенням інших обґрунтованих підстав для поновлення такого строку, з підтверджуючими доказами та матеріалами.
Роз'яснити скаржнику, що у разі не виконання вимог зазначеної ухвали апеляційним судом буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та окремому оскарженню від кінцевого рішення не підлягає.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко