П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/37302/23
Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2023р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови у підготовці та наданні до ГУ ПФУ в Одеській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення на ОСОБА_1 , станом на 5.03.2019р., у відповідності до вимог статей 43 і 63 ЗУ «Про пенсійне забезпеченні осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9.04.1992р. №2262-XII, ст.9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII та з врахуванням положень Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 1.04.2019р. перерахунку основного розміру його пенсії;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 підготувати та надати до ГУ ПФУ в Одеській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення на ОСОБА_1 , станом на 5.03.2019р., у відповідності до вимог статей 43 і 63 ЗУ «Про пенсійне забезпеченні осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9.04.1992р. №2262-XII, ст.9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII та з врахуванням положень Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 1.04.2019р. перерахунку основного розміру його пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та з 1.10.2023р. отримує пенсію відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
7.11.2023р. позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою щодо складання та надання до ГУ ПФУ в Одеській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 5.03.2019р..
Проте, листом №943/25845 від 27.11.2023р., відповідачем було відмовлено у задоволенні вказаної заяви.
Позивач вважає вказану відмову протиправною, а тому звернувся до суду із даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу пенсію згідно Закону №2262-ХІІ призначено 1.10.2023р. та станом на 1.01.2018р. його пенсійне забезпечення не було перераховано на підставі Постанови КМУ №103, у зв'язку із чим підстави для видачі довідки станом на 5.03.2019р. відсутні.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 з 24.03.1998р. перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та йому було призначено пенсію за вислугу років згідно ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На підставі заяви позивача з 1.08.2011р. його переведено на пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV.
В подальшому, з 1.10.2023р. позивачу було поновлено виплату пенсії за вислугу років на підставі Закону №2262-ХІІ на підставі його заяви.
Згідно протоколу про перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 від 9.10.2023р. до складу грошового забезпечення для обчислення пенсії були включені наступні складові:
1. посадовий оклад;
2. оклад за військове звання;
3. процентна надбавка за вислугу років 40%;
4. надбавка за кваліфікацію 4%;
5. надбавка за роботу з таємними виробами 10%;
6. надбавка за особливо важливі завдання 50%;
7. премія 10%.
Встановлено щомісячну доплату у сумі 2 000грн. відповідно до Постанови КМУ №713 від 14.07.2021р..
7.11.2023р. ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою, в якій просив скласти та надати до ГУ ПФУ в Одеській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 5.03.2019р., у відповідності до вимог статей 43 і 63 ЗУ «Про пенсійне забезпеченні осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9.04.1992р. №2262-XII, ст.9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII та з врахуванням положень Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 1.04.2019р. перерахунку основного розміру його пенсії.
Однак, листом №943/25845 від 27.11.2023р. ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовив позивачу у задоволенні заяви з тих підстав, що згідно облікових даних ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу з 21.07.2011р. було припинено виплату пенсії за ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у зв'язку з переходом на пенсію за іншим законом. Пенсію за цим же законом було поновлено з 1.10.2023р., а враховуючи, що у 2018р. позивач не отримував пенсію за вищезазначеним законом у Відповідача відсутні підстави для складання та направлення до ГУ ПФУ в Одеській області запитуваної довідки.
Не погодившись із такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій ІНФОРМАЦІЯ_2 у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон №2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ч.4 ст.63 Закону №2262-XII (у редакції Закону України від 6.12.2016р. №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII)) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Частинами 2 та 3 ст.51 Закону №2262-XII передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, затверджений Постановою №45.
21.02.2018р. Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103, пунктом 1 якої зобов'язав перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-XII до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із цим Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення зі служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови №704.
Пунктом 2 Постанови №103 визначено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом)) проводити з 1 січня 2018 року в таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Постановою №103 внесено також зміни до Порядку №45, а саме:
- пункт 5 викладено в такій редакції: «Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням».
- додаток 2 до Порядку №45 викладено в новій редакції, в якій довідка про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, не містить таких складових грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Статтею 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок перерахунку пенсій врегульований розділом VIII «Порядок перерахунку пенсій» Закону №2262-XII.
Перерахунок раніше призначених пенсій визначено ч.4 ст.63 цього Закону, за якою усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, перерахунок раніше призначених пенсій визначено ст.63 Закону №2262-XII. Кабінету Міністрів України лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених указаною статтею.
При цьому обчислення пенсії встановлюється ст.43 Закону №2262-XII, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсій, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами виходячи зі змісту процитованого Закону.
Законодавець делегував уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Так, «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.
Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення «розміру» перерахунку пенсій. При цьому орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі змінювати визначений Законом перелік складових грошового забезпечення, які встановлені ст.43 Закону №2262-XII.
До повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, натомість приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого (а не його складові) може змінюватись Кабінетом Міністрів України.
Абзац 3 ст.1-1 Закону №2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003р. №1058-IV.
Конституційний Суд України у Рішенні від 13.05.2015р. за №4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень частини третьої ст.63 Закону №2262-XII наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст.6 КАС передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Право на пенсію підпадає під сферу дії ст.1 Протоколу першого до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.
Обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом №2262-XII, не може бути встановлено Постановою Кабінету Міністрів України.
Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.
Так у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10) ЄСПЛ вказав, що якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя: наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (пункт 35).
У справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.
Відповідно до ст.7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, з огляду на визначені в частині 3 ст.7 КАС загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами оскаржувані пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку №45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили.
Аналогічну правову позицію висловлювала і Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13.01.2021р. у зразковій справі №440/2722/20 (Пз/9901/14/20).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019р. у справі №913/204/18, від 10.03.2020р. у справі №160/1088/19).
Така ж правова позиція була неодноразово викладена й у постановах Верховного Суду України, зокрема у постанові від 10.02.2016р. у справі № 537/5837/14-а, де суд зазначив, що, керуючись принципом законності та виходячи із визначених у частині четвертій ст.9 КАС (у редакції, чинній на час прийняття судових рішень) загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2014 році слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України, а закон.
Отже, з урахуванням вимог ст.7 КАС, а також того, що Верховний Суд постановою від 12.11.2019р. у справі №826/3858/18 встановив, що пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку №45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, суди у період чинності цих норм Постанови Кабінету Міністрів України повинні застосовувати Закон №2262-ХІІ (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин.
Натомість, як вбачається із матеріалів справи, позивач просить видати йому довідку про його грошове забезпечення станом на 5.03.2019р. для перерахунку його пенсії з 1.04.2019р..
При цьому, судова колегія звертає увагу, що у період з 1.08.2011р. по 1.10.2023р. ОСОБА_1 не отримував пенсію на підставі Закону №2262-ХІІ, оскільки отримував пенсію згідно Закону №1058-IV.
Враховуючи те, що позивач просить видати йому довідку станом 5.03.2019р., тобто на момент в який він перебував на пенсійному забезпечення згідно Закону №1058-IV, колегія суддів приходить до висновку, що в даному конкретному випадку підстав для видачі спірної довідки немає, оскільки його пенсія не перераховувалась на підставі пунктів 1 та 2 Постанови КМУ №103.
Що стосується посилань апелянта на те, що ним у прохальній частині позовної заяви помилково вказано дату з якої має проводитись перерахунок пенсії, а саме з 1.04.2019р., та має бути вказана дата поновлення пенсії, а саме 1.10.2023р., то судова колегія вважає вказані посилання необґрунтованими, оскільки згідно заяви ОСОБА_1 від 7.11.2023р. до Одеського ОТЦКСП його вимоги аналогічні позовним вимогам у даній справі.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відповідні посилання апелянта на помилки у прохальній частині позовної заяві є підставою для звернення до суду із новим позовом.
Відтак, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач не отримував пенсію за Законом №2262-ХІІ станом на 1.01.2018р. та його пенсійне забезпечення не було перераховано на підставі Постанови КМУ №103, а тому підстави для видачі йому довідки станом на 5.03.2019р. відсутні.
У контексті оцінки доводів апеляційних скарг, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецька
Л.П. Шеметенко